Контрольная работа по "Менеджменту"

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Економічний факультет

 

Кафедра менеджменту і маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

 

менеджмент ОРГАНІЗАЦІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

57. Методи менеджменту та механізм їх застосування.
65. Критика, самокритика та прозорість дій як соціальний метод впливу на об`єкти управління.

68. Суб`єкти і об`єкти управління та характер взаємозв’язків між ними.

79. Організація праці менеджера та її зміст.
90. Основні напрямки і тенденції розвитку менеджменту організацій.

Задача 117

Побудувати дерево цілей з урахуванням  пріоритетності перерахованих завдань:

1. Підвищити середню продуктивність корів до 5000 кг;
2. Збільшити виробництво кормів на 1000 т.;
3. Підвищити рівень селекційно-племінної роботи;
4. Розширити посіви кормових культур на 50 га;
5. Внести під кожний га посіву кормових культур додатково по 1 ц мінеральних добрив;
6. Підвищити врожайність кормових культур на 25%;
7. Запровадити преміальні тваринникам, які добилися найвищої продуктивності;
8. Послати на курси підвищення кваліфікації зоотехніка-селекціонера;
9. Щорічно поновлювати стадо корів на 20%;
10. Запровадити систему оплати праці в залежності від систему від продуктивності корів;
11. Закупити 100 телиць високопродуктивних порід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

57. Методи менеджменту та механізм їх застосування

Методом називається захід  або сукупність заходів у якій-небудь сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення якого-небудь завдання.

Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його, членів називають методами менеджменту.

Методи являють собою  важливий елемент процесу менеджменту. Наявність прогресивних методів  та їх вміле використання є передумовою  ефективності менеджменту і господарських  процесів.

Методи менеджменту покликані  забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти  максимальній мобілізації творчої  активності кожного працівника, забезпечити  своєчасну і дійову ліквідацію відхилень  від накресленої програми. Цим  вони відрізняються від усіх інших  технічних чи технологічних методів, які використовуються у ході вирішення  комплексних виробничо-господарських  завдань.

Особлива роль методів  менеджменту полягає у тому, щоб  створити умови для чіткої організації  процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці та виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи менеджменту" витікає із суті і  змісту управління і відноситься до числа основних категорій менеджменту.

Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане  з мотивацією, тобто використанням  факторів, які визначають

поведінку людини в колективі  у процесі виробництва. Звідси витікає  дуже важлива вимога до методів управління: методи менеджменту повинні мати свою мотиваційну характеристику, яка  визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку  людей і на які зорієнтована відповідна група методів.

Відповідно до мотиваційної характеристики розрізняють три  групи методів менеджменту: економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні.

1 Економічні методи

Група економічних методів  орієнтована на економічні інтереси людей, як індивідуальні, так і колективні. Ці методи реалізуються шляхом створення  системи прямого та побічного  стимулювання окремих працівників, виробничих та управлінських груп і  трудового колективу в цілому залежно від результатів господарської  діяльності.

Економічні методи в менеджменті  посідають центральне місце серед  системи наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на підставі їх встановлюється цільова  програма господарського розвитку окремих  підприємств і організацій та визначається такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно  спонукають та зацікавлюють колективи  і окремих працівників в ефективній праці.

Таким чином, шляхом впливу на безпосередні інтереси об'єкту управління створюється механізм його орієнтації на найбільш оптимальний режим роботи без повсякденного і безпосереднього  втручання зверху.

До складу економічних  методів менеджменту належать організаційно-виробниче  планування, метод цільових комплексних  програм, комерційний розрахунок, система  економічних регуляторів господарської  діяльності.

Під плануванням розуміється  продумана підготовка майбутньої діяльності, систематично орієнтована на цілі організації  чи підприємства.

Планування як метод управління, охоплює всю багатогранність  господарської діяльності організації  чи підприємства. Однак існують проблеми, які потребують розробки спеціальних  планових програм їх розв'язку, концентрації засобів та зусиль і навіть створення  спеціального апарату, який керує ходом  виконання даних програм. У цих  випадках застосовується метод цільових комплексних програм (ЦКП) або метод  програмно-цільового управління.

Програмно-цільове управління за останні роки одержало інтенсивний  розвиток у зв'язку з необхідністю вирішення найбільш складних завдань  управління технологічними, організаційними  та соціально-економічними системами. Специфіка даних завдань полягає  у тому, що в подібних системах виникають  нові цілі, для яких не має в наявності  механізмів досягнення.

Отже, цільова комплексна програма - це намічений для планомірного здійснення, об'єднаний єдиною метою  та прив'язаний до певних термінів комплекс взаєпов'язаних завдань та адресних заходів соціального, економічного, наукового, технічного та організаційного  характеру.

Комерційний розрахунок базується  на загальних принципах ринкової економіки: максимальній розкріпаченості  економічних суб'єктів; повній їх відповідальності за підсумки господарської діяльності; конкуренції виробників товарів  та послуг; вільному ціноутворенні; відмові  держави від прямої участі в господарській  діяльності ринкових суб'єктів; соціальній захищеності громадян. Іншими словами, необхідною умовою ефективного функціонування ринкового механізму регулювання  економіки є наявність незалежних, самостійних, володіючих свободою господарської  ініціативи і підприємництва суб'єктів  ринкових відносин.

Система економічних регуляторів. Комерційний розрахунок повністю не виключає регулюючого впливу на господарську діяльність суб'єктів господарювання з боку держави або вищих щодо них керуючих систем. Таке регулювання здійснюється не волюнтаристським впливом на господарські процеси, а застосуванням системи економічних регуляторів господарської діяльності.

Ці економічні регулятори поділяються на загальнодержавні, місцеві  і внутрішньосистемні.

До загальнодержавних  регуляторів господарської діяльності відносяться податки, умови кредитування, економічні пільги та санкції, регульовані  ціни, рентні платежі.

Важливим регулятором  господарської діяльності є кредит. Кредитування господарюючих суб'єктів  всіх форм власності і сфер діяльності здійснюється нині системою комерційних  банків. Вони визначають розміри процентів  за кредит, виходячи з заплаченої Національному  банку процентної ставки, швидкості  обороту кредитних ресурсів, видів  кредитів та ін., здійснюючи, таким чином, цілеспрямований вплив на господарську діяльність підприємств та організацій, на їх ефективність.

. Організаційно-розпорядчі  методи

Для виконання будь-яких робіт виробничого характеру  кожен працівник має свої обов'язки, права, відповільність, які формуються у процесі здійснення функції  менеджменту "Організація". Реалізація організаційних відносин в системі  відбувається шляхом застосування в  менеджменті організаційно-розпорядчих  методів, які ще називають адміністративними. Однак поняття "організаційно-розпорядчі методи" більш широке, оскільки адміністративні  методи базуються на застосуванні нормативних  актів (постанов, наказів, інструкцій органів  влади і управління), а організаційно-розпорядчі - охоплюють весь зміст організаційної складової механізму управління.

Організаційно-розпорядчі методи тісно пов'язані з економічними методами, адже як перші, так і другі  спрямовані на вирішення єдиних завдань  по досягненню цілей господарської  діяльності.

Організаційно-розпорядчі методи базуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни та розуміння можливості адміністративного покарання.

Організаційно-розпорядчі методи витікають із суті менеджменту, особливостей і властивих йому взаємовідносин, вони є стрижнем управлінського впливу, специфічним управлінським явищем. Необхідність застосування організаційно-розпорядчих  методів управління існує за будь-якої системи господарювання. В цих  методах управлінський вплив  одержує предметну форму і  спонукає до конкретних дій виконавців. Особливе значення мають організаційно-розпорядчі методи в період зародження ринкової економіки в Україні. На нинішньому етапі потрібно сформувати нові структури  управління, регламентувати їх діяльність, визначити раціональне співвідношення між всіма групами методів  управління та напрями цілеспрямованої  зміни цього співвідношення до стану, рекомендованого сучасним науковим та практичним менежментом. Організаційно-розпорядчі методи управління можуть бути ефективним засобом активізації працівників  на перехідному етапі, оскільки для  цього потрібні як перебудова психології людей, так і поступове створення  системи економічного регулювання  господарських процесів.

Характерними особливостями  організаційно-розпорядчих методів  є:

- прямий вплив на об'єкт управління;

- обов'язковий характер  виконання вказівок,

- розпоряджень,   постанов  та інших адміністративних рішень  вищих органів управління для  підпорядкованих об'єктів;

- суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

Акти управління, які здійснюються управлінськими працівниками, поділяються  на два види: нормативні та індивідуальні.

Суб'єкт управління здійснює самостійний організаційний вплив  на об'єкт, встановлюючи режим його функціонування. У свою чергу, зміни  режиму функціонування суб'єкта чи об'єкта управління, або обох разом, впливають на оточуюче середовище через виходи системи. Воно може пристосовуватися до змін відповідної системи управління або ж не сприймати їх і спричинитися до нового циклу організаційних змін у даній системі управління.

Об'єктами організаційного  впливу виступають як суб'єкт, так і  об'єкт управління і частково зовнішнє середовище.

Соціальні методи

Під соціальними методами управління розуміють систему засобів  і важелів впливу на соціально-психологічний  клімат у колективі, на трудову та соціальну активність колективу  та його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі шляхом задоволення  соціальних потреб працівників - розвитку особистості, соціального захисту  і т.п.

До складу методів соціального  управління належать соціальне прогнозування, соціальне нормування, соціальне  регулювання та соціальне планування.

Соціальне прогнозування  використовується для створення  інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у

конкретному колективі. Параметри  соціального прогнозу включають  такі показники: вікові і статеві  зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; динаміка співвідношення фізичної і  розумової праці та ін.

Соціальне нормування проявляється у наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки  окремих осіб і їх груп у колективі. Норму звичайно розуміють як певний визнаний обов'язковим порядок, правило. Відповідно до такого розуміння соціальні  норми регулюють різні сторони  господарського і соціального життя  колективу і підпорядковують  їх єдиним цілям і завданням, які  визначені характером виробничих відносин та призначенням системи.