Конкурентноспроможність фірми

ПЛАН

1.  Методологічні підходи до оцінки  конкурентоспроможності продукції.

2.  Визначення конкурентоспроможності  фірми.

3.  Фактори конкурентоспроможності  торговельного підприємства.

4.  Конкурентоспроможність торговельного  підприємства та методи її оцінки.

 

1. Методологічні  підходи до оцінки конкурентоспроможності  продукції

Забезпечення  конкурентоспроможності продукції  на належному рівні передбачає необхідність її кількісної оцінки. Без такої  оцінки конкурентоспроможності всі  передбачені підприємством заходи з підтримки продукції (товару) на належному рівні залишаться лише наміром.

Оцінка конкурентоспроможності продукції базується на таких  поняттях:

- конкурентоспроможність продукції — відображає рівень

якості самої  продукції;

- конкурентоспроможність виконання — відображає той ступінь, в якому товари фактично задовольняють потреби клієнтів;

- конкурентоспроможність відповідності — відображає ту міру якою продукція чи послуги, що надаються фірмою, відповідають внутрішнім специфікаціям.

Відправним  моментом оцінки конкурентоспроможності будь-якого товару є формулювання мети дослідження. Я мло необхідно визначити положення даного товару поміж аналогічних, то достатньо провести їх пряме зіставлення за головними параметрами. При дослідженні, орієнтованому на оцінку перспектив збуту товару на конкретному ринку, аналіз допускає використання інформації, що містить відомості про вироби, які вийдуть на ринок, динаміку попиту, можливі зміни у відповідному законодавстві та інше.

Однак, незалежно  від цілей дослідження, основою для оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов.

Після вибору продуктів, за якими буде проводитися аналіз, на основі вивчення ринку і вимог  покупців визначається номенклатура параметрів, що беруть участь в оцінці. При аналізі  повинні використовуватися ті самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

За групами  параметрів (технічних і економічних) проводиться зіставлення для з'ясування, наскільки параметри близькі до відповідного параметра потреби.

У групу технічних параметрів, які використовуються при оцінці конкурентоспроможності входять: параметри призначення, ергономічні, естетичні і нормативні.

Параметри призначення характеризують сферу використання продукції та функції, які вона повинна виконувати. За ними можна досліджувати склад корисного ефекту, досягнутого за допомогою використання продукції в конкретних умовах споживання. Параметри призначення поділяються на класифікаційні (наприклад, пасажиромісткість для засобів транспорту), технічної ефективності (наприклад, продуктивність верстата) і конструктивні (характеризують основні проектно-конструкторські рішення, які використовуються при розробці виробу).

Ергономічні параметри представляють продукцію з точки зору її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій чи споживанні.

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, досконалість виробничого виконання продукції і стабільність товарного вигляду. Ці параметри моделюють зовнішнє сприйняття продукції і відображають саме такі її зовнішні властивості, які є для споживача найважливішими.

Нормативні  параметри відображають властивості продукції, які регламентуються обов'язковими нормами, стандартами і законодавством на ринку, де цю продукцію передбачається реалізовувати.

Номенклатура  економічних параметрів, використовуваних при оцінці конкурентоспроможності, характеризується структурою повних витрат споживача (ціни споживання) з придбання  і споживання продукції, яка визначається ЇЇ властивостями, а також умовами придбання і використання на конкретному ринку.

Повні витрати  споживача включають одночасні  і поточні витрати.

Вибір бази порівняння виробленої продукції, яку вимагає  ринок, включає:

1)  встановлення  мети оцінки конкурентоспроможності  продукції і попередній вибір ринків збуту;

2) аналіз стану  ринку, обсягів, структури та  факторів попиту і пропозиції, перспектив їх зміни на відповідний  період оцінки конкурентоспроможності;

3) вибір номенклатури  і встановлення величин параметрів  потреби покупців оцінюваної і конкуруючої продукції.

На основі вивчення потреб потенційних покупців визначаються номенклатура параметрів, якими користується виробник при оцінці продукції на ринку, а також величини цих параметрів, що вимагає споживач, і вагомість кожного в загальному наборі.

У випадку неможливості визначення бази даних для зіставлення  може використовуватися непрямий метод  оцінки конкурентоспроможності за допомогою  зразка, особливо якщо оцінюється продукція  відомого класу і на ринку існують  її аналоги. Товар-зразок моделює потребу і дає змогу порівнювати його параметри з параметрами продукції, що підлягає оцінці.

Таким чином, конкурентоспроможність оцінюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами, необхідними споживачу, чи з параметрами виробу-зразка. Порівнювані параметри повинні виражатися в однакових величинах виміру. Порівняння проходить за групами технічних і економічних параметрів.

При оцінці конкурентоспроможності можуть використовуватися диференціальний, комплексний і змішаний методи. При обмежених можливостях одержання необхідної інформації для оцінки конкурентоспроможності, складності підбору зразка-аналога можуть застосовуватися спрощені методи.

Один із варіантів  оцінки конкурентоспроможності — використання графіків середньої величини економічних параметрів виробу, в залежності від його основного технічного параметра чи корисного ефекту. Ці графіки можуть бути побудовані шляхом усереднення повних витрат для окремих моделей, що відрізняються технічними параметрами. Вказаний середній рівень питомих повних витрат може розглядатись як база для оцінки конкурентоспроможності продукції, яка пропонується покупцям на даному ринку.

Зіставлення продукції  ведеться за таблицею порівняння параметрів. У результаті порівняння за допомогою  певного методу (диференціального, комплексного чи змішаного) виходить один із наступних висновків:

1)  продукція  конкурентоспроможна на даному  ринку в порівняному класі  виробів;

2)  продукція  має низьку конкурентоспроможність  у порівняному класі виробів  на даному ринку;

3)  продукція  повністю не конкурентоспроможна  в порівняному класі виробів на даному ринку.

Загалом конкурентоспроможність може бути визначена відношенням  корисного ефекту до сумарних затрат, які містять витрати на придбання  та експлуатацію (споживання товару), тобто до ціни споживання. Оптимальні умови конкурентоспроможності товару (К) можна продемонструвати у вигляді такої тотожності:

де К— конкурентоспроможність;

Е кор — корисний ефект;

Цспож — ціна споживання [2, с. 142].

З цієї формули  видно, що на ринку найбільшим успіхом користуватиметься не той товар, на який виробник (або реалізатор) призначає мінімальну ціну, а той, який вимагає мінімальних витрат у процесі споживання (експлуатації), оскільки ці витрати можуть бути значно вищими за ціну придбання.

З метою стандартизації процедури аналізу конкурентоспроможності товару, зменшення її трудомісткості і підвищення об'єктивності, рекомендується використовувати такий алгоритм (рис.  1).

Рис.  1. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності продукції

Як свідчить наведений алгоритм оцінки конкурентоспроможності продукції, найбільш важливим є визначення параметрів і розрахунок параметричних індексів.

Для товарів  народного споживання головними  параметрами, на підставі яких визначається конкурентоспроможність, є споживчі властивості. Перелік споживчих властивостей для продовольчих і непродовольчих товарів, відповідно, наведено на рисунках  2 та  3.

Рис.  2. Споживчі властивості продуктів

Для визначення суб'єктивної оцінки споживчих властивостей продукції широко користуються методами опитувань із застосуванням рейтинг-шкали типу „дуже добре — дуже погано".

У цілому поняття  конкурентоспроможності достатньо  складне і, крім рівня якості та цін, включає цілу низку параметрів. Наприклад, до комерційних параметрів, крім рівня цін, належить термін постачання, умови оплати, обсяг податків, необхідність сплати акцизів, ділова характеристика постачальника тощо. Значну роль у підвищенні конкурентоспроможності товару відіграють реклама, пропаганда, інформація та інші фактори комплексу маркетингу.

Рис.  3. Споживчі властивості непродовольчих товарів

Таким чином, конкурентоспроможність товару — це насамперед, ступінь відповідності його характеристик до вимог ринку, який визначається завжди конкретно за даним товаром (або групою товарів), на даному ринку для даної цільової аудиторії (сегмента споживачів). Для визначення ступеня цієї відповідності використовують одиничні та групові параметричні індекси.

Для розрахунку одиничних параметричних індексів застосовують формулу ( 2):

де Сі — одиничний індекс, розрахований за і- м параметром;                                                     

Рі  — 1 -й параметр оцінювання товару;

РіОО— аналогічний параметр базового зразка порівняння.

Базовим зразком  може виступати реальний товар, що найбільшою мірою задовольняє потреби, або гіпотетичний товар, який задовольняє потреби повністю (на 100 %).

Для розрахунку групових параметричних індексів застосовують формулу ( 3).

де Ігр — груповий індекс споживчих або економічних параметрів;

Аі — питома вага і-го параметра;

N— кількість параметрів.

Інтегральний  показник конкурентоспроможності розраховується за формулою ( 4).

де Ігр.спож. — груповий параметричний індекс споживчих параметрів продукції;

Ігр.ек. — груповий параметричний індекс економічних параметрів.

Наведений метод  розрахунку конкурентоспроможності за допомогою параметричних індексів називається комплексним.

Крім цього, можуть застосовуватись диференційований і змішаний методи оцінки конкурентоспроможності товару.

Диференційований метод базується на порівнянні одиничних параметрів окремо взятого продукту і повного зразка (або потреби). Визначають, чи досягнуто рівня у цілому, за якими параметрами він відстає, які з них максимально відрізняються від базових.

При аналізі  конкурентоспроможності за нормативними параметрами одиничний показник може приймати тільки два значення: 1 та 0. Якщо аналізований товар відповідає обов'язковим нормам і стандартам, цей показник дорівнює 1, в протилежному випадку, цей показник дорівнює 0.

Якщо параметри показника, які оцінюються, не мають фізичного виміру (зовнішній вигляд, комфортність, відповідність моді тощо), то для надання їм кількісних характеристик необхідно використовувати методи оцінки в балах.

Змішаний метод  оцінки конкурентоспроможності базується на спільному використанні одиничних та інтегральних показників. При використанні цього методу частину одиночних параметрів поєднують у групи і для кожної групи визначають відповідний інтегральний показник. На основі отриманої сукупності одиночних параметрів і груп параметрів оцінюється конкурентоспроможність продукції диференційованим методом.

Експертні методи, призначені для оцінки конкурентоспроможності продукції, базуються на використанні узагальненого досвіду та інтуїції спеціалістів, їх необхідно застосовувати, коли неможливо або важко використовувати об'єктивніші методи. Наприклад, інструментальний або розрахунковий.

Експертними методами здійснюються:

- розробка класифікації  оцінюваної продукції;

-  визначення  номенклатури показників конкурентоспроможності оцінюваної продукції;

- визначення  коефіцієнтів вагомості показників  конкурентоспроможності продукції;

- оцінка показників  конкурентоспроможності продукції  органолептичним методом;

- вибір базових  зразків і значень базових  показників конкурентоспроможності;

-  визначення  комплексних показників конкурентоспроможності (узагальнених і групових) на основі сукупності одиничних і комплексних показників;

-  атестація продукції.

У менеджменті  під конкурентоспроможністю розуміють  передусім ту перевагу на ринку, яка забезпечує товару стабільний та активний збут завдяки вищим, порівняно з аналогами, характеристикам.

Тому при  оцінці товару необхідно враховувати  наступне:

- базою оцінки конкурентоспроможності товару є дослідження потреб реальних і потенційних покупців, а також поточних і перспективних запитів ринку;

- будь-яка потреба має сукупність властивостей і параметрів, які розкривають її суть, споживчий ефект, а також конкретні умови процесу споживання;

- для задоволення конкретної потреби товар повинен мати відповідний спектр властивостей, і його параметри мають бути аналогічні до параметрів" потреб.