История аукциона

       Аукціони мають тисячолітню історію і, наразі, широко використовуються у більшості країн світу.

       Аукціони почали з’являтися з середини XVII століття. З початку в Голландії, пізніше в Англії, Франції, і помісцево. Аукціонна форма торгівлі виникла як спосіб швидко перетворити майно в гроші або зібрати необхідну для задоволення боржників суму.

       Саме такі торги проводилися  у XVII столітті в Голландії (звідси «голландська схема» торгівлі на аукціоні, до якої в наш час звертаються дуже рідко, - торг йде на пониження ціни, бо потрібно реалізувати все майно оптом). Потім, з часом, аукціони стали відомі по всій Европі.

       Найстаріший з діючих аукціонних  домів у Европі - Stockholms Auktionsverk – був заснований у 1674 році і торгував всім. Там навіть продавалися художні колекції шведських королів.

        Останні два роки аукціон продає  і російське мистецтво теж.  З 1707 у Вені працює Dorotheum – єдиний аукціон, створений по бажанню австрійського імператора Иосифа I, який приказав заснувати державний ломбард та аукціон. В 1716 році в Амстердамі, на ще одному аукціоні, який проводив у своїй картинній галереї Георг Гзель, російський цар  Петро I купив більше сотні картин європейських художників.

       До середини XVIII століття Європа була вже заповнена аукціонними закладами. З 1731 року діє аукціон в шведській Уппсале (Uppsala AuctionKammare), який зараз, коли минуло два з половиною століття, після появи, теж вирішив зайнятися російським мистецтвом.

       В Парижі лідирує конгломерат французьских антикварів в Hotel Drouot, в залах якого проходить декілька торгів за день, а також Tajan, який в останній час став проводити торги російського мистецтва.

       З 1793 року у Лондоні діє аукціонний  дім Bonhams. Але при згадуванні Лондона першим чином виникають асоціації з відомими Sotheby's и Christie's.  Саме вони засновані більше двох столітть назад, монстри аукціонної торгівлі, і зараз контролюють не менше 70 відсотків  арт-ринку.

       Sotheby's відкрився у 1744-му році, його засновник Сэмюэль Бейкер,  продавав книжки і дуже швидко став відомим – у 1823 році, наприклад, фірма займалась продажею бібліотеки Наполеона. Після смерті Бейкера у 1778 році фірма перейшла його племіннику, Джону Сотби.

       З 1913року Sotheby's почав продавати живопис, а потім й будь, які предмети розкоші – автомобілі, вина, коштовності, нерухомість. В останні півсотні років Sotheby's – відкрите аукціонерне товариство.

       У 1766 році заснував свій аукціонний дім Джеймс Кристи. А через десять років російська імператриця Екатерина Велика купила на Christie's коллекцію сера Роберта Уолпола, витративши на неї 40 тисяч фунтів — 198 картин із колекції почившого прем”єр-міністра Англії (картини Рубенса, Рембрандта, Пуссена, Ван Дейка) переїхали в Эрмітаж [3, 57-64; 5, с.17-54].

       До того ж, полотна іспанських художників для Эрмітажа, Екатерина II купила в Парижі у 1772 році на розпродажі зібрання міністра двору Людовика XV Герцога Шуазеля. Нині Christie's представляє собою закрите акціонерне товариство, контрольний пакет в якому належить французьскому мультиміліардеру Франсуа Піно.

       Різниця між двома конкурентами  зформульована вже давно: Christie's — це джентльмени, які хочуть виглядати торговцями, Sotheby's — торговці, які хочуть виглядати джельтенменами.

       Зараз різниця в стратегії і тактиці обох домів звелась до нуля, і різниця між ними збереглася тільки в антуражі.

       Головний зал Sotheby's  знаходиться на заповненій дорогими магазинами лондонській Нью-Бонд-стріт – на вулицю виходить вузький сектор будівлі з сором”язливо оформлених виставкових  і аукціонних залів, стає ясно, що насправді приміщення фірми займають весь квартал між паралельними вулицями.

       Будинок Christie's на аристократичній Кінг-стріт, неподалеку від Сент-Джеймського маєтку — справжній маєток з мраморними параднимисходами, анфіладой високих залів з лепніною. І якщо в залу Sotheby's можливо ризикнути зайти у джинсах, то на Christie's це неможливо.

       У постійній гонитві за лідерство  на арт-ринку обидва аукціонні  будинки йдуть біч обіч. І той, і інший проводять аукціонні торги у Нью-Йорці (там продаються найдорожчівинаходи мистецтва, живопис імпрессионістів й майстрів XX століття), Лондоні (хорошої якості живопис, графіка і скульптура, мебель і срібло), Женеві (коштовні годинники), Гонконзі (мистецтво Китаю і Японії), Парижі і ще багатьох містах Британії та Европи.

       Останній світовий рекорд на живопис було поставлено на Sotheby's — «Мальчик с трубкой» Пабло Пікассо за $104,2 млн. Але минулі десять років планку держав Christie's — «Портрет доктора Гаше» Вінсента Ван Гога за $82,5 млн.

       Останній час Christie's лідирує в області сучасного мистецтва, a Sotheby's — безумовний лідер по частині російського. Саме «російські торги» Sotheby's, які проходять два рази в рік у Лондоні, а тепер і у квітні у Нью-Йорку, закликають більшість російських колекціонерів[2,117-154; 7, с.52-100].

        За радянських часів застосування аукціонів в Україні було досить обмежене внаслідок панування адміністративно-командної економіки і властивого їй обмеження розподільчими засобами сфери товарно-грошових відносин. Після здобуття незалежності України та розвитку ринкової економіки аукціонна діяльність набула широкого розповсюдження в різних сферах. Так, аукціони відіграють важливе значення при приватизації державного майна. Введення землі в цивільно-правовий обіг зумовило зародження інституту земельних аукціонів. В останні роки активно проводяться аукціони з продажу природних ресурсів, ліцензій на здійснення деяких видів діяльності. Набувають поширення, так звані, «благодійні» аукціони. Широко застосовуються аукціони й у виконавчому провадженні при відчуженні майна боржника.

       Разом з тим, подальшого розширення сфери застосування аукціонів багато в чому стримується відсутністю єдиного підходу законодавця щодо аукціонів та наявністю численних прогалин і неузгодженостей в чинному законодавстві України щодо аукціонів. На рівні законів вказується лише про можливість проведення аукціонів. Так, у Цивільному кодексі України міститься лише згадування про можливість укладення договорів на аукціонах. Так само, лише в загальних рисах торкаються аукціонів положення й деяких інших законів. У зв’язку з цим, аукціонна діяльність регулюється численними нормативними актами, які закріплюють різні організаційно - правові механізми проведення аукціонів та містять різний понятійний апарат. Саме тому, наразі, кожний вид аукціонів характеризується своїми, притаманними лише йому, особливостями, що негативно впливає на практику їх застосування.

       Загальні проблеми правового регулювання аукціонів недостатньо науково розроблені. В цивілістичній доктрині відсутній єдиний погляд на правову природу аукціону, роль і місце аукціону при укладанні договорів. Наразі, відсутні спеціальні монографічні роботи з цієї тематики, а наявні в літературі праці стосуються або особливостей окремих видів аукціонів, або лише в загальних рисах констатують можливість проведення аукціонів в процесі укладання договорів.

       Поява аукціонів викликана, насамперед, економічними причинами – бажанням власника продати своє майно якомога вигідніше. При цьому, історично процес продажу майна на аукціоні неминуче призвів до виникнення цивільно-правових відносин між власником майна, організаторами аукціону і його учасниками.

       Із розвитком суспільства ці відносини все більше розширювалися й ускладнювалися, відповідно, ускладнювалося та удосконалювалося їх правове регулювання [6,с.74-152; 22,с.24-51].

       В сучасних умовах аукціони в Україні одержали досить широке застосування, однак їх подальший розвиток стримується недосконалістю правової бази, яка формується безсистемно, в міру необхідності, в результаті чого в законодавстві щодо аукціонів наявні суперечності і неузгодженості, відсутній єдиний понятійний апарат. Це, потребує розробки єдиного комплексного закону, який на єдиній теоретичній платформі врегулював відносини щодо організації та проведення аукціонів.

       Процес укладення договорів на аукціоні являє собою складний механізм відносин, що регулюються нормами приватного і публічного права. Він є комплексом матеріально - процесуальних дій, спрямованих на досягнення основної мети – укладення основного договору з переможцем торгів. Особливістю відносин між власником майна, організатором аукціону та його учасниками щодо аукціонів є те, що значна їх частина регулюється нормами публічного права, однак їх у відповідності зі ст. 4 ЦК України слід розглядати як норми цивільного законодавства України.

       Проведення аукціону складається з трьох об’єктивно існуючих стадій (етапів): підготовча стадія (підготовка й оголошення аукціону), власне торги (аукціонні торги), закінчення аукціону й реалізація його результатів. Кожна стадія організаційно відособлена, має конкретний початок і закінчення, а також самостійне процесуальне значення. Разом з тим, всі стадії є єдиним нерозривним процесом, тому порушення, допущене на кожній зі стадій, може стати підставою для визнання не дійсним аукціону.

        Конкурентними способами укладення договорів вважається укладення договорів на біржах, а також за результатами проведених конкурсів і аукціонів. Укладення договорів на біржах, а також загальний порядок проведення аукціонів і конкурсів встановлюються законом. Особливості проведення аукціонів і конкурсів у процесі приватизації, банкрутства, виконавчого провадження та інших випадків встановлюються відповідними актами цивільного законодавства». Вказівка в ЦК України на конкурентний характер укладення договорів закладе основу законодавчого механізму для запобігання змов й інших зловживань при їх проведенні, сприятиме виробленню єдиної судової практики розгляду цих категорій конфліктів[3,с.24-49; 8,с.200-218; 14, с. 72-89].

        Таким чином, нам стає зрозумілим, шо аукціони мають свою давню, тисячолітню історію, і розвиваються ще із  середини XVII століття, і до сьогодні, та широко використовуються у більшості країн світу.

      Як  зазначалося вище, аукціонна діяльність активно розвивається в сучасній Україні.