Економіка інтелектуальної власності

   Правові аспекти.

   По  нашій моделі контент поширюється  безкоштовно, але ототожнення - зв’язок  між ним і його творцем (а також  товарами і послугами, що він намагається продати) - дуже важливо і коштовно. От чому авторське право продовжує бути важливою частиною права інтелектуальної власності, хоча його найбільш істотні аспекти скоріше стосуються цілісності й ототожнення продукту з автором, ніж питань тиражування. Цілісність контента найбільше ефективно можна захищати за допомогою авторського права.

   Виникає питання: як використовувати інтелектуальну власність для збільшення вартості продаваних товарів? Як з гордістю говорять у Голівуді, народ усе ще ходить у кіно, незважаючи на відеопрокат. І він буде ходити в кіно, незважаючи на безкоштовні фільми в Інтернеті. Він буде ходити туди за додатковою вартістю: фізична атмосфера і великий екран, почуття юрби, можливість збігти від батьків чи дітей. І він буде платити за попкорн, морозиво чи колу. При цьому кінотеатри будуть одержувати як доходи від реклами, так і доходи від квитків. Звичайно, народ платить і власне за показ фільму, але ця частка стає все меншою частиною цілого.

   Інтелектуальна  власність буде переважно захищена договорами і зусиллями посередників, що поставляють її на ринок, оскільки контроль за виробництвом копій утрачає практичність. Це означає, що власники авторського права повинні бути максимально конкретними у відношенні того, як їхній продукт буде використовуватися, і що продавці «голого» контента будуть прагнути стягувати плату скоріше за використання продукту, ніж за його копію. Така тенденція вже проглядається в індустрії програмного забезпечення - продаються ліцензії на кількість користувачів, на кількість транзакций, на час використання. Це спроба стягувати гроші за корисність продукту, а не за копії, що втрачають зміст в електронному світі.

   Забавно, що визначення ступеня корисності продукту і визначення механізмів одержання грошей за контент - іншими словами, формування бізнес-моделі інтелектуальної власності - також стає частиною вартості.

   Знання  як капітал.

   Іншим типом інтелектуального капіталу, «капіталом знання», є утворення, досвід і навички, отримані людьми й організаціями  в процесі надання послуг. У  тому числі і досвід спільної роботи, що зпаює членів команди і дозволяє їм діяти більш ефективно, ніж  могла б працювати група людей, що ніколи не зустрічалися раніше. (Як би вам сподобалося бути прооперованим бригадою медиків, тих, що зібралися разом тільки на цей день?)

   Для цього типу інтелектуального капіталу важко окреслити точні границі. Почасти тому, що він взаємодіє з уродженим інтелектом людей. «Капітал знання» може бути істотно посилений розумом кращих співробітників, але також і ослаблений лінню, неуважністю і відсутністю мотивації інших (ефективне навчання вимагає активної участі).

   Інтелектуальний капітал - це також і уміння використовувати визначене програмне забезпечення, наприклад Lotus Notes. Для компанії - величезна цінність мати в себе людей, навчених використовувати визначений чи інструмент навчених працювати в рамках єдиної концепції, а також мати тих, хто може навчити чи підтримувати перших. Кращі користувачі «капіталу знання» підсилюють його в тисячі разів.

   Оцінка  інтелектуального капіталу.

   Вартість  інтелектуального капіталу оцінюється, звичайно, не в одиницях часу. Але  час є одним з найбільш обмежених ресурсів. У будь-якої людини в добі тільки 24 години, що він потенційно може інвестувати в знайомство з продуктом. Величина капіталу інтелектуальної власності залежить від уваги (у тимчасовому вираженні), що люди приділяють контенту (будь то реклама, утворення чи що-небудь інше). Цінність капіталу визначається через поводження покупця (вибрати товари чи послуги і заплатити за них гарну ціну) чи через послуги, що, скажемо, «підсилюють знання», - консультації, дизайн нових товарів, підтримку програмних продуктів чи оформлення інтер’єрів. Ефект впливу капіталу інтелектуальної власності не так легко побачити, але він дозволяє піднімати ціну на продукти, продавані власником інтелектуального капіталу (наприклад, кіностудія, що уклала контракт із зіркою першої величини, чи консультант, що написав безкоштовну книгу).

   У порівнянні з інтелектуальним капіталом, пакет акцій компанії легко й  оцінити, і перепродати. Але й  у тім, і в іншому випадку кращою оцінкою вартості буде ринкова ціна. Звичайно, інтелектуальний капітал набагато складніше визначити і вичленувати: можна купити компанію, що має контракти з найвищими професіоналами; можна купити право на добре відомий програмний продукт і створити аналогічно працюючу чи подібно виглядає копію в рамках, обкреслених авторським правом. Можна купити торгову марку і торгові секрети, зв’язані з продуктом. Можна з’єднати ваш продукт із чимось, що вже привертає увагу.

   Нова  економіка інтелектуальної власності  може в принципі змінити відношення до інвестицій у соціальній сфері. Традиційні інвестиції спрямовані на покупку матеріальних активів і людських ресурсів для компанії, який володіє інвестор. Інвестиції в інтелектуальну власність можуть бути набагато більш розмитими. Вони точно так само включають витрату грошей, але повернення цих засобів опосередкований і не завжди матеріальний. Цінність того, чим володіє інвестор, реальна, але пощупати її дуже важко.

   І повертаючи до початку: економіка інтелектуальної  власності міняється кардинально, оскільки вартість поширення і тиражування наближається до нуля. Усе більше і більше компаній пропонують інтелектуальну власність безкоштовно, керуючись не мораллю чи правом, а розуміннями бізнесу.

   Ці  тенденції змінюють конкурентні  умови. І хоча не всякий контент буде безкоштовним, ті компанії, що враховують цей процес, будуть мати перевага перед тими, хто ще цього не усвідомив. Економія на обсягах буде значити усе менше; здатність компанії залучити й удержати гарний персонал буде значити усе більше і більше. Наслідку цього - серед всього іншого - усі великі складності для визначення позиції і поводження компаній на ринку. Добре структурована компанія може бути оцінена тільки з обліком усіх її сильних сторін. 

ВИСНОВОК 

   В основі економіки лежать інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів творчої діяльності у виробництво матеріальних та духовних благ.

   Інтелектуальна  власність - це один з ресурсів залучення  додаткових коштів шляхом кредитування. Це також захист від конкурентів і можливість одержання додаткових доходів шляхом заключення ліцензійних договорів на передачу зареєстрованих прав. Інтелектуальна власність - це один з найважливіших елементів корпоративного керування у великих структурах, холдингах, групах компаній.

   Інтелектуальна власність - багатомірна складна система відносин всекористування, що стають актуальною складовою процесів привласнення продуктів творчої діяльності людини, спрямованої на розвиток і реалізацію своїх здібностей, завдяки чому нагромаджується і використовується інтелектуально-духовний потенціал суспільного розвитку.

   Інтелектуальна  продукція генерує нові ідеї, вирішує  проблеми обмеженості невідтворних ресурсів, товарів, послуг, робочих  місць, проблему збереження навколишнього  середовища та підвищення рівня життя населення.

   В Україні інтелектуальна власність  може бути тією рушійною силою, яка надасть потужний імпульс розвитку країни, гарантуватиме економічну безпеку країни, сприятиме входженню нашої держави у світову спільноту як достойного партнера. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

   1. Аналіз банківської діяльності. Підручник / А. М. Герасимович,  М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко - К.: КНЕУ, 2004.

   2. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник./В.Д.Базилевич. - К.: Знання, 2006.

   3. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності. Навч. посіб. - К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", Ліра-К, 2005.

   4. Основи інтелектуальної власності. Цибульов П.М. - Київ, 2005.

   5. http://patent.km.ua – М. Новиков «Економіка інтелектуальної       власності» // «Світ Internet», № 5 (32), 1999