У сфері виробництва:
- скорочення тривалості виробничого
процесу;
- упровадження прогресивних
ресурсозберігаючих технологій;
- зниження матеріало- і енергомісткості
продукції;
- економне використання матеріальних
ресурсів; комплексна переробка сировини
та використання відходів; організація
використання вторинних ресурсів;
- модернізація виробничої інфраструктури
підприємства;
- формування системи мотивації
за раціональне використання матеріальних
ресурсів.
У сфері обігу:
- удосконалення маркетингової
діяльності підприємства;
- прискорення процесу реалізації
готової продукції;
- стимулювання збуту продукції;
- удосконалення системи розрахунків
за відвантажену продукцію;
- ефективне управління дебіторською
заборгованістю;
- пошук оптимальних схем взаємодії
з банківськими установами з приводу залучення
коштів і здійснення розрахунків.
Напрямки підвищення ефективності
роботи персоналу:
- формування оптимального складу
персоналу;
- механізація й автоматизація
виробництва;
- заміна діючих технічних засобів
на прогресивніші;
- модернізація устаткування;
- впровадження прогресивних
технологічних процесів;
- удосконалення управління та
організації виробництва і праці;
- поглиблення спеціалізації
виробництва;
- збільшення реального фонду
робочого часу;
- створення раціональних структур
управління;
- створення відповідного морально-психологічного
клімату в колективі;
- моральне заохочення працівників;
- поліпшення системи підготовки
і перепідготовки персоналу;
- удосконалення систем оплати
праці;
- застосування системи участі
робітників у прибутках.
Кожен із зазначених напрямків
на ефективність діяльності підприємства
впливає різною мірою. На кожному етапі
діяльності підприємства менеджери мають
звертатися до найбільш актуальних і суттєвих
за результативністю з них. Проте стратегічний
план розвитку підприємства повинен передбачати
застосування всіх можливих напрямків
підвищення ефективності.
Проаналізувавши загальний
фінансовий стан ТОВ ЦЗФ «Селидівська»,
можна розробити деякі напрямки та пропозиції
по покращенню фінансового стану даного підприємства:
1) Зниження собівартості
продукції та проведення робіт дозволить
підприємству бути конкурентоспроможним
на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження
нової техніки, технологій більш раціональне
використання як матеріальних, так і трудових
ресурсів, зменшення питомої ваги постійних
витрат в собівартості продукції, адже
зниження собівартості продукції прямо
пропорційно впливає на збільшення прибутку
підприємства.
2) Підприємство повинно
робити підготовку висококваліфікованих
кадрів задля подальшого зниження собівартості
послуг та їх оптимізації, розробити і
ввести ефективну систему матеріального
стимулювання персоналу, тісно пов'язану
з основними результатами господарської
діяльності підприємства і економією ресурсів.
3) ТОВ повинно реалізувати
частину продукції, що застоюється на
складах. Реалізацією і просуванням продукції
на ринок на підприємстві займається спеціаліст
з маркетингу. Саме цей спеціаліст повинен
забезпечити просування товару не тільки
на вітчизняний ринок, а, можливо, і за
кордон.
4) Збільшення грошових
коштів на розрахунковому рахунку підприємства,
що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності
і дозволить підприємству брати довго-
і короткострокові позики в банку для
фінансування поточної діяльності, які
видаються лише платоспроможним підприємствам,
в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності
відповідає нормі. Збільшення грошових
коштів можна забезпечити за рахунок реалізації
зайвих виробничих і невиробничих фондів,
здачі їх в оренду.
5) Робота з закордонними
інвесторами задля залучення нових коштів
на розвиток підприємства, паралельно
покращувати фінансову стійкість, бо висока
фінансова стійкість підприємства – об’єкта
інвестування чи не найважливіший чинник,
що впливає на прийняття рішення потенційним
інвестором.
6) Впровадження системи
управління якістю, що дасть змогу упорядкувати,
формалізувати всі бізнес-процеси компанії,
налагодити роботу структурних підрозділів на значно вищому рівні.
7) Зниження витрат.
Основними шляхами зниження витрат є економія
всіх видів ресурсів, що споживаються
у виробництві: трудових та матеріальних.
Так, значну долю в структурі витрат виробництва
займає оплата праці. Тому актуальною
є задача зниження трудоємності продукції,
що виготовляється, зростання продуктивності
праці, скорочення чисельності персоналу.
Це можна досягнути різними шляхами. Найбільш
важливі з них – механізація та автоматизація
виробництва, розробка та застосування
прогресивних, високопродуктивних технологій,
заміна та модернізація застарілого обладнання.
На даному підприємстві дуже багато застарілого
обладнання, яке можна продати без будь-якої
шкоди для виробництва. Отримані кошти
можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче
обладнання, яке підвищить фондовіддачу.
8) Поповнення власного
капіталу. Для поповнення власного капіталу
треба, перш за все, оцінити вартість його
залучення з різних джерел. До того як
звертатись до зовнішніх джерел формування
власного капіталу, повинні бути реалізовані
всі можливості його формування за рахунок
внутрішніх джерел. А основні внутрішні
джерела – прибуток та спеціальні фонди.
Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх
джерел є недостатньою, треба звертатись
до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає
необхідність розробки емісійної політики
підприємства. Основною метою цієї політики
є залучення на фондовому ринку необхідного
обсягу фінансових коштів в мінімально
можливі строки і за мінімальну плату.
Процес управління вартістю залученого
капіталу за рахунок зовнішніх джерел
характеризуються високим рівнем складності
і потребує відповідної кваліфікації
виконавців.
ВИСНОВКИ
Практика проходила в ТОВ ЦЗФ
«Селидівська» у планово-економічному
відділі з 01.07.2013 по 14.07.2013. За час практики
було ознайомлення з діяльністю економіста,
з основними документами, з професійними
і посадовими обов'язками фахівців відділу.
ЦЗФ “Селидівська”
спроектована Інститутом “Днепрогіпрошахт”.
Введена в експлуатацію у грудні в 1961 році
з проектною потужністю по переробці вугілля
марки “Г” - 1200 тис. тонн/рік. В подальшому
річна потужність була встановлена 2млн.
тонн на рік без істотних капітальних
вкладень. Після реконструкції, проведеної
у 1993 році, фабрика припинила прийом на
переробку рядового вугілля марки “Г”
шахти ім. Д. С. Коротченко і перейшла
на збагачення вугілля, що коксується.
В даний час споживачами
концентрату ТОВ ЦЗФ “Селидівська” є
Криворізький КХЗ, Дніпропетровський
КХЗ, Дніпродзержинський КЗХ, Баглейський
КХЗ, Запорізький КЗХ, Авдєєвській КЗХ,
Енакиевській КХЗ, Алчевській КЗХ і інші,
а також Запорізька ТЕС і інші ТЕС України.
З 2010 року відбувається
зменшення обсягів переробки вугілля,
у 2012 році він сягає 766 тис. т, що на 447 тис.
т менше ніж у 2010 році. Об’єм виручки від
реалізації збільшився на 7095 тис. грн.
у 2011 році, а у 2012 – зменшився на 3110 тис.
грн.
Собівартість продукції підприємства
також змінювалася протягом трьох років.
З кожним наступним роком вона збільшується.
Так, у 2011 році вона склала 28210 тис. грн.,
що на 2473 тис. грн. більше ніж у 2010 році,
у 2012 році вона склала 36632 тис. грн., що на
8422 тис грн. більше ніж у 2011 році. Через
це, центральна збагачувальна фабрика
отримувала збитки, валовий обсяг яких
найбільшим був у 2012 році.
Необоротні активи підприємства
в 2011 році порівнянні з 2010 збільшились
на 6162 тис. грн. або на 28%. У 2012 році необоротні
активи зросли на 11822 тис. грн. Оборотні
активи також збільшувались, а саме: на
5982 – у 2011 році, та на 6950 – у 2012. В свою чергу,
витрати майбутніх періодів у 2011 році
не зазнали змін, а у 2012 – зменшились на
4,17 %.
Власний капітал підприємства
у 2011 році майже не змінився (відбулось
збільшення на 9 тис. грн.), а у 2012 році він
збільшився більше ніж у 2,5 рази, а саме
на 4961 тис. грн. Поточні зобов’язання на
ТОВ ЦЗФ «Селидівська» збільшились на
42,32% у 2011 році, та на 67,25% - у 2012.
Позитивною тенденцією є те,
що баланс протягом трьох років зазнавав
збільшення: на 12143 тис.грн – у 2011 році,
та на 18771 тис. грн. – у 2012.
Річний баланс робочого часу
не дуже сильно змінився за останні роки:
у 2012 році відбулось зменшення на 0,004% в
порівнянні з 2010 роком. Негативною тенденцією
є те, що кількість відпрацьованого часу
зменшується (з 2010 року по 2012 відбулось
зменшення на 4,2%), і як наслідок, кількість
втраченого часу збільшується.
На підприємстві встановлені
почасово-преміальна та відрядно-преміальна
системи оплати праці. Тарифні ставки
(оклади) робітників, схеми посадових окладів
керівників, фахівців і службовців встановлюються
згідно міжкваліфікаційних (міжпосадових)
співвідношень розмірів тарифних ставок
(окладів), посадових окладів. Фонд
заробітної плати з 2010 року по 2012 рік зріс
на 3579,2 тис. грн., або на 38%, а чисельність
працівників з 2010 року зменшилась на 3
чоловіки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баканов М.Й., Шеремет А.Д. Теория
экономического анализа: Учебник. - 3-е
изд. перераб. – М.: Финансы статистика,
2008р. – 416 с.
2. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой
отчетности: теория, практика и интерпретация:
Пер. с англ. – М.: Финансы статистика, 2007р.
- 624 с.