Міжнародне право та публічне право у міжнародній торгівлі

 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Міжнародне  публічне право і  міжнародне приватне право, їх значення для  міжнародної торгівлі

 

       Міжнародна торгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися у правовому  вакуумі. На сучасному етапі вона відбувається у межах досить чітко визначеного правового поля.

      Протягом  періоду після Другої світової війни  правова база міжнародної торгівлі була створена значною мірою завдяки  тривалим переговорам у рамках Генеральної  угоди з тарифів і торгівлі. Відбулося вісім раундів переговорів ГАТТ, наведемо місто, країну і рік їх проведення:

      • Женева (Швейцарія), 1947 p.;

      • Аннесі (Франція), 1949 p.;

      • Торкі (Великобританія), 1950 p.;

      • Женева (Швейцарія), 1956 p.;

      • Женева (Швейцарія), 1960-1961 pp.;

      • Женева (Швейцарія), 1964-1967 pp.;

      • Токіо (Японія) (реально відбувався в Женеві), 1973-1979 pp.;

      •  Пунта-дель-Есте (Уругвай) — Женева (Швейцарія) — Маракеш (Марокко), 1986-1994 pp.

      У літературі можна зустріти і дещо іншу інформацію. Зокрема, у словнику "Международная торговля. Терминологический словарь" (1997 р., с. 140-141) третій раунд ГАТТ називають Токійським, строк його проведення — 1950-1951 pp.; початком четвертого раунду вказують 1955 р.; п'ятий раунд (1960-1962 pp.) іменують Діллонським (на честь державного секретаря США); шостий — раундом Кеннеді (на честь президента США) тощо.

      Міжнародну  торгівлю можна розглядати як у контексті  міжнародного публічного права, так  і у рамках міжнародного приватного права. З огляду на це варто нагадати, що суб'єктами міжнародного публічного права є держави, міждержавні організації, нації, що борються за своє визволення, та державоподібні утворення. Вони можуть вступати у дво- або багатосторонні відносини з різних аспектів міжнародної торгівлі. Відносини міжнародного публічного права — це відносини політичні, відносини суверенів.

      Основними суб'єктами міжнародного приватного права  є фізичні та юридичні особи різної державної належності. Це право регулює  цивільно-правові відносини, ускладнені іноземним елементом. Щоправда, трапляються  випадки, коли і держава вступає у цивільно-правові відносини з фізичними та/або юридичними особами інших держав.

      Міжнародне  економічне право є підгалуззю міжнародного публічного права. Оскільки міжнародна торгівля є поняттям вужчим, ніж  міжнародні економічні відносини, то й міжнародне торговельне право, з точки зору міжнародного публічного права, охоплює вужче коло правовідносин, ніж міжнародне економічне право.

      Отже, якщо уявити собі стандартний підручник  з міжнародного публічного права (нині віддають перевагу його скороченій назві — "міжнародне право"), то міжнародне економічне право буде у ньому розділом, а міжнародне торговельне право — параграфом у цьому розділі.

      Часто суб'єкти міжнародного економічного права  укладають між собою угоди  із зовнішньоекономічних (зокрема, зовнішньоторговельних) аспектів, щоб обумовленим в угодах механізмом могли користуватися фізичні та юридичні особи, на які поширюється юрисдикція відповідних держав.

      До  таких міжнародно-правових актів, зокрема, належать:

      •  Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, укладена у Нью-Йорку 14 червня 1974 p.;

      •  Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, укладена у Відні у 1980 p.;

      •  Конвенція про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, укладена у Гаазі у 1985 р.

      Існують численні акти у сфері міжнародних  перевезень, розрахунків, арбітражного вирішення спорів тощо.

      У підручниках з міжнародного приватного права вміщено розділ, який може мати одну з назв — "Зовнішньоекономічна діяльність", "Договір зовнішньоекономічної діяльності" тощо. Отже, міжнародне торговельне (комерційне) право можна вважати і підгалуззю міжнародного приватного права. Тобто, щоб визначити, в яких випадках міжнародне торговельне право слід асоціювати з міжнародним публічним правом, а в яких — з міжнародним приватним правом, необхідно встановити, які саме суб'єкти беруть участь у відповідних правовідносинах.

      Вітчизняні  студенти, зокрема економічних спеціальностей, вивчають правове забезпечення міжнародної  торгівлі у межах дисципліни "Господарське право". Навколо проблеми відокремлення господарського (комерційного) права від цивільного права серед фахівців усе ще триває дискусія, але слід констатувати, що зазначене відокремлення стало реальним фактом.

      В "Oxford Paperback Encyclopedia " (1998 р., с. 337) так пояснюється комерційне право: "Комерційне право в системах загального права (common law systems) є законодавством про бізнес, що включає торговельне право (mercantile law), корпораційне право (company law), конкурентне право (competition law), неплатоспроможність (insolvency), інтелектуальну власність (intellectual property) і патенти (patents). Комерційне право не є окремою галуззю права (separate branch of law) у системах загального права, але у системах цивільного права (civil law systems) воно часто є відмінною галуззю права (distinct body of law), кодифікованою у комерційному кодексі, який містить дефініції та застосовується до спеціальних угод (specified transactions)".

      Зокрема, створений у 2002 р. для студентів МАУП автором цих рядків навчальний курс дисципліни "Міжнародне торговельне право" охоплює такі теми:

      • поняття міжнародного торговельного права та його джерела;

      • суб'єкти міжнародного торговельного права;

      • об'єкти міжнародного торговельного обороту;

      • загальна характеристика міжнародних торговельних угод;

      • міжнародна купівля та продаж товарів;

      • міжнародне торговельне посередництво і представництво;

      • міжнародні розрахунки;

      •  банківська гарантія у міжнародній торгівлі;

      • міжнародний факторинг;

      • міжнародний фінансовий лізинг;

      • підряд у міжнародному торговельному обороті;

      • міжнародне перевезення товарів і міжнародна експедиція;

      • міжнародна передача технологій;

      • міжнародна франшиза;

      • міжнародні інвестиції;

      • міжнародний комерційний арбітраж.

      Отже, наведений вище перелік тем дасть  читачеві належне уявлення про коло правовідносин, які охоплює міжнародне торговельне право у контексті  міжнародного приватного права.

      Без правового регулювання міжнародна торгівля не існувала б як така. Міжнародне торговельне право у його публічно-правовому аспекті постійно вдосконалюється, а сфера його застосування розширюється.

      В Україні вже є навчально-методична  література з міжнародного економічного права і міжнародного приватного права. На жаль, поки що відсутній підручник або посібник з міжнародного торговельного права, але певну інформацію можна знайти у підручниках з міжнародного приватного права (зокрема, з тем "Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів", "Міжнародні розрахунки", "Цивільно-процесуальні права іноземців", "Міжнародний комерційний арбітраж" тощо).

      Далі  зупинимося на матеріалі, що залишався  невідомим або мало відомим вітчизняному читачеві. Мова піде про міжнародні угоди, укладені у рамках Світової організації  торгівлі. За наведеною вище класифікацією ці угоди належать до міжнародного економічного права, яке є підгалуззю міжнародного публічного права.

 

      Список  використаної та рекомендованої літератури

1. Авдокушин Е.  Международные экономические отношения. -М., 1996.
2. Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.
3. Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.
4. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000.
5. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999.
6. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.
7. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.
8. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.
9. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.
10. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - - К.: МАУП, 2002.
11. Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.
12. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.
13. Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.
14. История экономических учений (современный этап): Учебник / Под общ. ред. А. Г. Худокормова. — М.: ИНФРА-М, 1998.
15. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.