Теорії міжнародної торгівлі

 

Тема 11: Теорії міжнародної торгівлі.

                              План:

1. Вступ………………………………………………………………….....2
2. Теорія співвідношення факторів виробництва…………………….....2
3. Парадокс Леонтьева та його пояснення……………………………....4
4. Теорія життєвого циклу товару………………………………………..6
5. Теорія конкурентних переваг…………………………………………11
6. Висновок………………………………………………………………..16
7. Список використаної літератури………………………………………17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Вступ.

 Міжнародна торгівля  — торгівля між країнами, яка  складається із ввозу (імпорту)  товарів і послуг та їх вивозу (експорту). В її основі лежить  міжнародний поділ праці. Хоч  міжнародна торгівля виникла  ще в період рабовласницького  ладу, але у XVI ст. (до початку  існування капіталістичного способу  виробництва) в міжнародний товарообіг  залучалась лише незначна частка  виготовлюваної продукції. У XVI ст. зароджується світовий капіталістичний  ринок, а із завершенням промислової  революції кінця XVIII — початку  XIX ст., з розвитком крупної машинної  індустрії з'являються досконаліші  його форми, в результаті чого  він перетворюється у світовий  капіталістичний ринок.  Міжнародна  торгівля має певні специфічні  риси. До них передусім відносяться  відмінності в мобільності. Так,  мобільність, або здатність до  переміщення, ресурсів між країнами  набагато нижча, ніж всередині  країни. Робітники будь якої країни  можуть вільно переїжджати із  одного району в інший. Перетинання  кордону між країнами — зовсім  інша справа. Імміграційні закони, не кажучи вже про мовні  і культурні бар'єри, ставлять  жорсткі обмеження на шляху  міграції робочої сили між  країнами. Різниця податкового законодавства,  інших заходів державного регулювання,  ділової практики та ряду інституційних  бар'єрів обмежують міграцію реального  капіталу через національні кордони.  Міжнародна торгівля виступає  в ролі замінника міжнародної  мобільності ресурсів. Якщо людські  і матеріальні ресурси не можуть  вільно переміщатися між країнами, то рух товарів і послуг  здатний ефективно поповнити  цю прогалину.

.1. Теорія співвідношення факторів виробництва

А. Сміт та Д. Рікардо пояснювали міжнародну торгівлю існуванням абсолютних та порівняльних переваг у виробництві  товарів, а головним фактором, що впливає  на виробництво товарів, вони вважали  працю. Ціна товару, на їхню думку, залежала тільки від трудових витрат, тобто  вони дотримувалися трудової теорії вартості.У середині 20-х pp. шведські економісти-неокласики Елі Хекшер (Eli F. Hecksher, 1879-1952) та Бертіл Олін (Bertil Ohlin, 1899- 1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорії Хекшера - Оліна (Hecksher-Ohlin Theory). Не відмовляючись від трудової теорії вартості, вони доповнили її положенням, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, також й  інші фактори виробництва, такі як земля  та капітал.Згодом положення теорії Хекшера - Оліна були математично  підкріплені Полом Самуельсоном (Paul Samuelson, 1915). Він визначив жорсткі  передумови, з дотриманням яких твердження Хекшера - Оліна ставало повністю коректним. Самуельсон припускав, що:

1)існують дві країни, два  товари та два фактори виробництва  (звичайне спрощення 2x2x2);

2)пропозиція факторів  у кожній країні фіксована  та їх переміщення можливе  між секторами всередині країн,  але не між країнами;

3)країни відрізняються  одна від одної лише забезпеченістю  факторами виробництва;

4)в обох країнах технологія  така, що забезпечується незмінний  ефект масштабу.

Зміст теорії Хекшера - Оліна, за словами Б. Оліна, такий: "Товари, які потребують для свого виробництва  значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін  на товари, які продукуються з використанням  факторів у оберненій пропорції. Так, у прихованому вигляді експортуються  надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва" (Ohlin, 1933, p. 92). Або, інакше, країни експортують  продукти інтенсивного використання надлишкових  факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них  факторів. Щоб довести правильність цього твердження, необхідно насамперед визначити, що розуміють під надлишком факторів виробництва та інтенсивністю їх використання. Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї більше, ніж у решті країн світу.Продукт вважається працемістким, якщо частка затрат на робочу силу в його вартості більша, ніж у вартості інших продуктів.Теорія Хекшера - Оліна, яка пояснює структуру міжнародної торгівлі, починається зі спеціального розділу, присвяченого причинам міжнародних відмінностей у цінах до встановлення торгових відносин. Хекшер та Олін стверджували, що джерелом відмінностей порівняльних витрат є співвідношення факторів виробництва, а не відмінності у попиті або технології в різних країнах. Якщо в Америці 1 ярд сукна коштує 2 бушелі пшениці, а у решті країн - менше від бушеля, то це передовсім має пояснюватися тим, що в Америці відносно більше факторів, які інтенсивно використовуються у виробництві пшениці, та відносно менше факторів, які інтенсивно застосовуються у виробництві сукна, ніж в інших країнах. Хай "земля" - фактор, який інтенсивніше використовується у виробництві пшениці, а "праця" - для виробництва сукна. Хай усі витрати можна звести до затрат праці та землі (наприклад, для виробництва добрив, необхідних для пшениці, потрібно витратити певну кількість землі та праці, так само як і на виготовлення пряжі для виробництва сукна). Тоді, якщо США експортують пшеницю та імпортують сукно, з теорії Хекшера - Оліна випливає, що це відбувається внаслідок працемісткості сукна і "землемісткості" пшениці та внаслідок того, що пропозиція землі у США більша від пропозиції землі в інших країнах, а пропозиція праці у США менша від пропозиції праці в інших країнах. Тут мають на увазі не абсолютну, а відносну забезпеченість факторами:

1)у США на одного  працівника припадає більше придатної  для оброблення землі, ніж у  решті країн світу;

2)частка США у загальній  площі землі у світі вища, ніж  її частка у сумарному обсязі  робочої сили.

У такій ситуації (за інших  однакових умов) оренда землі у  США має коштувати менше, ніж  в інших країнах, а працівники повинні претендувати на вищу порівняно  з іншими країнами заробітну плату. Дешевизна землі більшою мірою  знижує витрати виробництва у  землеробстві, ніж у виробництві  сукна. І навпаки, дефіцит робочої  сили веде до відносного подорожчання сукна в США. Саме цим, за теорією  Хекшера - Оліна, пояснюється відмінність  цін, яка існувала до встановлення торгових відносин. Саме відмінності у відносній  забезпеченості факторами виробництва  та у характері їх використання зумовлюють експорт США пшениці, а не сукна  та імпорт сукна, а не пшениці після  встановлення торгових відносин.

2.Парадокс Леонтьева та його пояснення.

Теория соотношения факторов производства Хекшера—Олина не подтверждается на практике: трудонасыщенные страны экспортируют капиталоемкую продукцию, тогда как капиталонасыщенные —  трудоемкую. Еще несколько раз теория Хекшера—Олина проверялась экономистами с использованием современного уровня вычислительной техники для большего количества стран и большего числа товаров. Наиболее серьезный тест был предпринят в 1987 году американцами Г.Боуэном, ЭЛимером и Л.Свейкауска-сом, которые сделали расчеты для 27 стран по 12 факторам производства. Результаты были обескураживающими: для 2/3 факторов производства основанная на них торговля развивалась в соответствии с представлениями Хекшера— Олина только в менее чем 70% случаев. В остальных она шла в прямо противоположном направлении.

Объяснения  парадокса

Столь резкое опровержение преобладающих взглядов потребовало  объяснения. Дискуссии строились  вокруг попыток доказать, что теория Хекшера—Олина правильна, а результаты, полученные Леонтьевым, — ложны. Вот  только некоторые аргументы, приводившиеся  против парадокса Леонтьева:

Необходимо делить рабочую  силу на квалифицированную и неквалифицированную  и рассчитывать удельные затраты  на производство экспортных товаров  каждой из групп отдельно. Американский ученый Дональд Кисинг (Donald Keesing) в  исследовании, опубликованном в 1966 году, разделил рабочую силу на 8 разных категорий  в соответствии с уровнем квалификации, начиная от «ученых и инженеров» и заканчивая «неквалифицированными  рабочими», и доказал, что в США  имеется избыток квалифицированной  рабочей силы и относительный  недостаток неквалифицированной рабочей  силы1. Поэтому США экспортируют продукты квалифицированного труда, который, учитывая затраты на его подготовку и обучение, можно рассматривать  как капитал.США импортируют большое  количество сырья, добыча которого требует больших затрат капитала. Поэтому, если экспортные товары требуют большого количества капиталоемкого сырья, это делает американский экспорт капиталоемким. Несколько ученых, в том числе американец Джеймс Хартигэн, повторили расчеты Леонтьева на базе данных тех же лет, но исключили отрасли, которые сильно зависят от капиталоемкого сырья2. Парадокс исчез, теория Хекшера—Олина оказалась справедливой.Тест Леонтьева не учитывал факта существования американского импортного тарифа, который создавался не в последнюю очередь для того, чтобы оградить от иностранной конкуренции трудоемкие отрасли американской промышленности, препятствуя тем самым импорту трудоемких товаров. Пересчеты, выполненные американским экономистом Робертом Бэлдвином в 1971 году, показали, что устранение фактора тарифов сокращает эффект парадокса Леонтьева на 5%, но не устраняет его вовсе3.Вкусы и предпочтения американцев традиционно направлены на капиталоемкую технологичную продукцию, которую они и покупают за рубежом, несмотря на то, что страна и сама хорошо обеспечена капиталом. Это фактически означает отрицание одной из исходных предпосылок всей теории Хекшера— Олина и попытку объяснить международную торговлю иными причинами, нежели соотношение факторов производства.Реверс факторов производства: один и тот же товар может быть трудоемким в трудоизбыточной стране и капиталоемким в капиталоизбыточной стране, что может произойти в условиях большой эластичности взаимозаменяемости факторов производства. Например, рис, производимый в капиталоизбыточной стране США, является капиталоемким товаром, поскольку производится с помощью передовой технологии. Тот же рис, производимый в трудоизбыточной стране Вьетнам, является трудоемким товаром, поскольку производится почти исключительно с использованием ручного труда.Каждый из аргументов против, тем не менее, добавлял знаний в общую теорию международной торговли. Правда, некоторые исследователи предложили вообще вернуться к классической модели Рикардо, объясняя международную торговлю не столько разницей в обеспеченности факторами производства, сколько различиями в технологии, существующей в каждой из торгующих стран, на чем, по сути, и строилась теория сравнительных преимуществ. Действительно, США экспортируют самолеты и компьютеры не потому, что они в этой области лучше обеспечены ресурсами, чем в производстве автомобилей или стали, а потому, что они обладают передовой технологией. Правда, такой подход оставляет необъясненным вопрос различия в обеспеченности технологией между странами, который является предметом интенсивных исследований экономистов. Теория Хекшера—Олина вместе с добавленными позднее расширениями, тем не менее, продолжает оставаться одним из главных инструментов анализа международной торговли и ее воздействия на распределение и перераспределение доходов.

Итак, многочисленные эмпирические тесты поставили теорию соотношения  факторов производства Хекшера—Олина  под вопрос. Парадокс Леонтьева заключается  в том, что, вопреки теории, трудоизбыточные  страны экспортируют капиталоемкую  продукцию, тогда как капиталоизбыточные — трудоемкую. Однако парадокс Леонтьева оставил без ответа многочисленные вопросы, а многие более тонкие тесты, учитывающие квалификационный состав рабочей силы и охватывающие большие группы стран и многие факторы производства, подтвердили справедливость теории соотношения факторов производства. Поэтому можно утверждать, что парадокс Леонтьева продолжает служить серьезным предупреждением от прямолинейного использования теории Хекшера—Олина в практике. Но, невзирая на это, сама теория, несмотря на свой сугубо абстрактный характер, продолжает занимать вполне достойное место в арсенале экономических инструментов анализа международной торговли.

3. Теорія життєвого циклу товару

У наш час науково-технічний  прогрес все більше впливає на міжнародну торгівлю. У розподілі  національного продукту промислово розвинених країн зростає частка тих, хто розробляє усе складніші  нововведення, та тих, хто має достатню кваліфікацію, щоб застосувати їх у виробництві. Ця тенденція відображається на міжнародній торгівлі. Вивчення того, як технічний прогрес поступово  стає домінантним фактором у міжнародній  торгівлі, розширює межі й водночас ставить під сумнів спрощений  варіант теорії співвідношення факторів виробництва.Проте науково-технічний  прогрес можна розглядати як зміни  у забезпеченні факторами виробництва. Нова технологія, яка здешевлює виробництво, еквівалентна збільшенню виробничого  потенціалу. Науково-технічний прогрес  — це зростання потенціалу знань  — фактора виробництва, вигода від  якого виявляється у доходах  від продажу патентів, ліцензій, ноу-хау, інших форм експертних документів. Тією мірою, якою нові методи виробництва (або управління) підвищують продуктивність праці, капіталу, землі, їх можна розглядати як відповідне розширення пропозиції цих факторів.Підхід до технології як до фактора виробництва, котрий дає  факторний дохід, розширює рамки  теорії Хекшера — Оліна, що розглядає  забезпеченість факторами та відмінності  в інтенсивності їх використання як ключові моменти для пояснення  структури міжнародної торгівлі. Врахування науково-технічного прогресу дає змогу виявити закономірності зміни структури міжнародної  торгівлі, що не може зробити статична модель Хекшера — Оліна.У 1961 р. англієць М. Познер (М. Pozner) запропонував теорію технічного розриву (Theory of Technological Gap), яка  є особливим частковим видом  теорії Хекшера — Оліна з введеним у неї додатково технологічним  фактором. Центральний пункт теорії Познера: міжнародна торгівля викликається технічними нововведеннями, які виникають  спочатку в якій-небудь галузі в  одній з країн, що торгують. Внаслідок  цього обмін технікою та технологією  асиметричний. Країна-інноватор володіє  тимчасовою квазімонополією на виробництво  продукції (нової або з меншими  витратами) та експортує її, імпортуючи ненаукомістку продукцію. З часом  технологічний розрив зменшується  внаслідок передачі технології, заміщення  імпорту, впровадження альтернативних технологій у відсталих країнах.Спрощенням, а отже, і недоліком теорії технологічного розриву є те, що вона не враховує свідомого обмеження доступу до нових технологій з боку власника. Запропонована у 1966 р. Раймондом Верноном (Raymond Vernon) теорія міжнародного життєвого циклу продукту (International Product Life Cycle Theory) враховує нереалістичність думки про універсальну доступність будь-якої (зокрема нової) технології для кожного виробника будь-якої країни. Ця теорія відображала реальність 60-х pp., коли розроблені для американського ринку товари почали поступово розповсюджуватися в інших країнах.Теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що деякі види продукції проходять цикл, що складається із чотирьох етапів — впровадження, зростання, зрілість та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу.Зміна основних параметрів, що характеризують етапи життєвого циклу товару, наведена у табл. 1.5.11

.

На першому етапі (впровадження) розробляються нововведення у відповідь  на виявлену потребу. Як правило, головна  роль тут належить промислово розвиненим країнам (ПРК). Певні причини пояснюють  провідну роль ПРК:

1)високі доходи, що дають  змогу ризикувати коштами під  час досліджень, результат яких  наперед відомий;

2)висока конкуренція;

3)вимогливі споживачі  з високим рівнем освіти, кваліфікації, доходів;

4)наявність вчених, кваліфікованих  інженерів, сучасного обладнання, технологій.

Як тільки виріб розроблений, його ще необхідно вдосконалити, і  тому виробництво, як правило, розміщується у країнах, де товари були розроблені, або інших країнах з подібним рівнем життя, хоча теоретично товар можна виробляти де завгодно у світі.Оскільки розробляють та виробляють новий товар у відповідь на внутрішні, а не на зовнішні потреби, більшість продажів у період впровадження здійснюється на внутрішньому ринку, і тільки незначна частка продукції продається споживачам в інших країнах з аналогічними сегментами ринку. Звичайно це країни з високим доходом, тому що економічно нові товари належать до предметів розкоші.На цьому етапі виробничий процес працемісткіший, ніж на наступних етапах. Продукція ще не стандартизована, виробляється за процесом, який дає змогу швидко змінювати характеристики продукту відповідно до зворотної ринкової інформації. Це збільшує затрати праці порівняно з автоматизованим виробництвом, яке відрізняється більшою капіталомісткістю. Основне обладнання, необхідне для багатосерійного виробництва, розробляється пізніше, ніж принципова технологія, оскільки на цьому етапі зростання збуту може бути надто невизначеним, щоб гарантувати компенсацію великих затрат на розроблення нового обладнання.Той факт, що США випереджають інші країни у виробництві нової продукції, для якої необхідні працемісткі процеси, допомагає зрозуміти парадокс Леонтьева, який пояснює, чому США експортують в основному працемістку продукцію, хоча і мають надлишок не праці, а капіталу.США мають експортні переваги в тих галузях обробної промисловості, де праця виробничих працівників оплачується найвище (космічна галузь), але менші — у галузях з нижчими ставками заробітної плати (швейна промисловість). Це пояснюється тим, що рівень освіти та кваліфікації американських робітників забезпечує ефективність їх праці у ще не стандартизованому виробництві; коли виробництво стає високоавтоматизованим, американська робоча сила стає менш конкурентоспроможною (через високу вартість) тому, що і некваліфіковані (і тому дешевші) робітники можуть швидко та ефективно виконувати необхідні завдання (див. табл. 1.5.11).