Лекция по "Международному праву"

 

Відмінності авторського  права від речового:

· територіальна сфера дії;

· авторське право розщеплюється на два види:

\ майнові права авторів – підкоряються загальним принципам права власності;

\ немайнові права – певний статус, який є підставою виникнення права власності (ще до створення твору автор здійснює певні дії, щоб цей твір з’явився). Немайновими правами є:

v право авторства на твір;

v право використовувати твір або надавати право на його використання іншим особам, але за своїм ім’ям, під псевдонімом або анонімно;

v право на обнародування твору;

v право на захист твору – застосовується режим твору, який не охороняється. Наприклад, американець привіз в США французький твір й видав англійською мовою, але він має видати цей твір лише під ім’ям французького автора;

v право на захист репутації автора;

v особливим право є право на доступ до своїх творів образотворчого мистецтва – рішення, за якими це право автора захищається зводиться до доступу автора до твору, якщо той знаходиться у приватній колекції.

· поряд з авторським правом і у зв’язку з ним виникають суміжні права. Вони мають дві особливості:

\ ґрунтуються на використанні чужих авторських справ;

\ тим не менш виникають як наслідок творчої діяльності. У підґрунті цієї різновидності творчої діяльності лежить право на використання вже обнародуваних творів літератури й мистецтва.

2. Авторські та суміжні  права

Суміжна права ґрунтуються  на якомусь вже створеному творі  й на авторському праві інших  осіб. Авторські й суміжні права  захищаються одночасно, приймаються  спеціальні засоби захисту й авторських й суміжних прав, які спрямовані на максимальне обмеження територіального характеру дії.

Право авторства на текст  пісні – авторське право. Автор  музики, який її пише на основі тексту пісні має суміжні права. Суміжні  права також буде мати виконавець цієї пісні (музики й тексту).

3. Захист прав іноземців у національному законодавстві України

В Україні дії Закон  “Про авторські та суміжні права” від 23 грудня 1993 року. У статті 2 Закону зазначено: “Законодавство України про авторське право і суміжні права складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, що охороняють особисті (немайнові) та майнові права осіб, яким належать авторське право і суміжні права”.

 

За статтею 8 охорона особистих (немайнових) та майнових прав надається:

1) “авторам незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об’єктивній формі на території України. Стаття 4 Закону: “опублікування (випуск твору у світ) – випуск в обіг примірників твору чи фонограми за згодою автора або іншої особи, яким належать авторське право та суміжні права, у кількості, що задовольняє розумні потреби публіки шляхом продажу, здачі в найом, публічного прокату або шляхом іншої передачі права власності чи права володіння примірником твору або фонограми. Під опублікуванням розуміється також надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації”;

2) авторам, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом 30 днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора;

3) авторам, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

 

Авторам, незалежно від  громадянства, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але вони знаходяться в об’єктивній формі на території іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних договорів України”.

Тут мова йде про іноземців, які не мають постійного місця  проживання на території України – права цієї категорії осіб в Україні мають два види режиму:

· коли Україна має з державою іноземця або державою постійного місця проживання іноземця відповідний міжнародний договір (або твір підпадає під захист Бернської конвенції);

· в інших випадках застосовується режим творів, що не охороняються.

 

Головний принцип суміжних прав – охорона суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом. Виконавці творів здійснюють свої права без нанесення шкоди автору твору.

Використання виконавцями авторських прав інших осіб не потребує ніяких формальностей (не треба укладати договір).

 

Критерії  надання охорони суміжних прав виконавців, виробників фонограм й організаторам мовлення (стаття 32 Закону Критерії для надання охорони суміжних прав):

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього Закону, якщо:

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється згідно з цією статтею;

3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється згідно з цією статтею.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього Закону, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим Законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.

4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

4. Захист прав громадян України за кордоном

У переважній більшості  держав авторські права іноземців  визнаються лише у випадках, коли держава-громадянства автора є учасницею відповідного міжнародного договору або на підставі взаємності.

Щодо двосторонніх договорів існує договір між Україною й Білоруссю, Україною й Угорщиною.

 

Багатосторонні договори

Першим багатостороннім  договором з авторських прав була Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886). За Бернською конвенцією створено Бернський союз. Україна 13 березня 1995 року приєдналася до Бернської конвенції. Зараз членами Конвенції є більше 128 держав. За Конвенцією адміністративні функції виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Громадянин будь-якої держави-союзу, перебуваючи в іншій державі-союзу, користується тими функціями, які надаються у цей час або будуть надані у подальшому законами цих держав своїм громадянам, а також правами, що надаються за цією Конвенцією окремо.

За Конвенцією захист прав громадян пов’язується з державою першого опублікування твору. Якщо твір опубліковано не в державі-союзу, але протягом 30 днів він був опублікований у державі-члені Конвенції, то ця держава буде вважатися державою першого опублікування твору.

За Конвенцією авторське право автора захищається усе його життя, а також 50 років після його смерті. В Німеччині цей термін складає 70 років після смерті автора. У Конвенції міститься наступне застереження щодо застосування більш пільгового законодавства, тому в Німеччині, наприклад, буде діяти термін у 70 років, а не у 50. А в інших державах, де цей термін становить менше 50 років, буде діяти правило щодо застосування строку дії захисту в 50 років.

 

Принципами авторського  права є:

· принцип надання національного режиму;

· принцип “автоматичної охорони” – на території держав-членів Конвенції повинні бути виконані всі формальні вимоги щодо охорони прав автора;

· принцип “незалежності охорони прав від громадянства держави, де ця охорона вимагається” – даний принцип поширюється тоді, коли у державі-походження твору охорона не надається;

· принцип географічного критерію – пов’язаний з першою державою опублікування твору.

 

Дана Конвенція має  зворотну силу, тобто держави, які  приєднались до Конвенції на час  приєднання повинні захищати всі твори, які були видані раніше у цій державі.

Другим документом є Всесвітня конвенція про авторське право (6 вересня 1952) розроблена під егідою UNESCO. Конвенція набула чинності 16 жовтня 1955 року. Україна ратифікувала 23 грудня 1993 року, з 3 листопада 1995 року набула чинності для України.

 

Принципи побудови Конвенції 1952 року:

· зворотної сили немає, строк охорони авторських прав відбувається усе життя автора, а також 25 років після його смерті;

· містить відсилання до національного законодавства певної держави й містить більше процесуальних норм, а не матеріальних;

· закріплено право на переклад твору – якщо автор твору згоди на його переклад в іншій державі не дав, то перекладати твір можна, але лише у разі направлення гонорару цьому авторові.

 

Третім документом є  угода 12 держав-членів СНД від 24 вересня 1993 року про співробітництво в галузі охорони авторського права й суміжних прав. 27 січня 1995 року Україна ратифікувала угоду, 6 травня 1996 року набула для України чинності.

За угодою держави-члени  прийняли на себе зобов’язання за Всесвітньою конвенцією щодо застосування цієї Конвенції у своїх державах щодо творів, які були видані як після 1887 року так і тих, що були видані раніше цього терміну й розповсюдили національний режим охорони цих творів.

Держави зобов’язались імплементувати у своєму законодавстві положення Всесвітньої конвенції.

 

Тема 8. Охорона  прав на об′єкти промислової власності

 

1. Визначення й основні поняття права промислової власності.

2. Охорона прав іноземців в Україні.

3. Захист прав українських суб’єктів промислової власності.

4. Охорона нових сортів рослин.

5. Ліцензійні угоди.

6. Договір про передачу науково-технічної інформації. Передача “ноу-хау”.

1. Визначення й основні  поняття права промислової власності

До прав промислової  власності належать результати науково-технічної діяльності. Права промислової власності – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в результаті створення, оформлення й використання результатів науково-технічної творчості.

На універсальному рівні щодо прав промислової власності існує 21 Конвенція.

 

Першою була Конвенція про заснування ВОІВ (14 липня 1967), за якою об’єктами промислової власності є:

· винаходи у всіх галузях людської діяльності;

· наукові відкриття;

· промислові зразки;

· товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування й комерційні позначення;

· захист проти нечесної конкуренції;

· усі інші права, що відносяться до промислової діяльності або наукових галузей.

 

В Україні існує Закон  “Про охорону прав на винаходи й корисні моделі” (15 грудня 1993), за яким винаходом визнається технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

Корисна модель – нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок – нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд й придатне до відтворення промисловим способом. За Законом України “Про охорони прав на промислові зразки” промисловим зразком є форма, малюнок, розфарбування або їхні поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу й призначенні для задоволення естетичних й ергономічних потреб. Ергономіка – форма надання якості.

Знаком є за Законом “Про охорону прав на знаки для творів й послуг” словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їхні комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи у поєднанні кольорів.

Корисна модель за законом – конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності.

Визнання пропозиції винаходом або корисною моделлю здійснюється за допомогою патентів, знаків – за допомогою свідоцтва. Форма й порядок видачі патентів й свідоцтв визначається національним законодавством.

За патентною чистотою визначається чи не підпадає товар, який перетинає кордон під дію патентів, які належать третім особам.

Патентне відомство – наприклад, є винахід, але немає рішення про його охорону. Застосовується принцип територіальності й географії. Тобто для захисту виробу в іншій державі авторові треба одержати патент на цей виріб у цій (другій) державі. Тобто у випадку прав промислової власності право не слідує за винаходом, а це право виникає кожний раз у кожній державі заново.

2. Охорона прав іноземців  в Україні

У всіх конвенціях є спільною стаття 4 – права іноземних та інших осіб. Ця стаття має дві частини:

· іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим законом, згідно з міжнародними договорами України чи на основі принципу взаємності;

· іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місце проживання поза межами України, у відносинах з Відомством (Державний патент) реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом міністрів України.

 

На виконання цих  положень 10 серпня 1994 року Кабінет міністрів прийняв Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), яке діє в редакції від 27 серпня 1997 року. Пункт 2 цього Положення – патентний повірений надає фізичним та юридичним особам допомогу й послуги, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у державному патенті й установах, що належать до сфери його управління, а також у судових органах, кредитних установах й у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Повірений має бути громадянином України, який постійно проживає в Україні  й задовольняє вимоги, передбачені  цим положенням. При розгляді заяв іноземців на отримання патентів застосовується загальне правило національного законодавства України, в якому на цей момент ніяких особливих прав не передбачено.

Товарні знаки – за статтею 16 Закону використанням знака визнається його застосування на товарах й при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках й ярмарках, які відбуваються на території України, у проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов’язаній з введенням зазначених товарів та послуг у господарський обіг.