Лекция по "Международному праву"

2. Колізійний метод  регулювання правовідносин

Зміст колізійного методу зводиться до відсилання до права, яке підлягає застосуванню. Стаття 566¹ Цивільного кодексу: “Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є. Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання. Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Українській РСР, і зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Українській РСР, визначається за радянським законом. Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Українській РСР, може бути визнано недієздатними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР”.

Відсилання міститься  не лише у законодавстві держав, але й у міжнародних договорах.

3. Переваги й недоліки  вказаних методів

Переваги прямого  методу:

· створюється більша адекватність регулювання порівняно з відсилаючим колізійним методом;

· правове регулювання може бути як загальне, так і спеціальне. У випадку колізії між загальною й спеціальною нормами застосовується спеціальна норма;

· використання прямого методу створює більшу передбачуваність для учасників правовідносин – норми права є наперед відомі сторонам договору;

· прямий метод дозволяє більшою мірою уникнути односторонності при оформленні правового регулювання.

 

Недоліком прямого  методу є те, що його застосування не завжди можливе (17 річна дівчина не може одружитися з іноземцем до виповнення нею 21 річного віку).

Перевагами  колізійного методу є те, що він завжди застосовується й є більш зручним (громадянин держави “А” на території держави “В” користується законами (правом) держави “А”).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Співвідношення міжнародного приватного права й міжнародного публічного права

 

		Міжнародне  публічне право	Міжнародне  приватне право
1.	За суб′єктом	Держави і міжнародні організації	Іноземні фізичні і юридичні особи
2.	За предметом  правового регулювання	Публічно-правові відносини	Приватні відносини
3.	За джерелами	Міжнародні договори	Національне законодавство
4.
5.	Відповідальність	Публічноправова, несуть насамперед держави	Цивільна – відшкодування шкоди
6.

Тема № 2. Уніфіковані норми у міжнародному приватному праві

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм.

3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм.

4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру.

 

МПрП виникло оскільки відносини приватного характеру  у різних державах формувалися своїми особливими шляхами під впливом різноманітних національних звичаїв.

Застосування колізійного  методу, хоча і допомагає врегулювати  правовідносини з іноземним елементом, але повязано з деякими проблемами:

у національному правовму полі санкціонується дія іноземних  правоих норм (обмежується воля суверена);

принципи вибору застосовного права;

тлумачення і застосування іноземного права національними юрисдикційними органами;

юридична сила рішень національних органів за кордоном та ін.

З розвитком міжнародного права почав формуватися новий  спосіб регулювання цивільноправових відносин з іноземним елементом – міжнародні організації або конференції розробляють документ, який найоптимальніше врегульовує ті чи інші відносини, а держави, які до нього приєднуються, вводять цей документ в силу на своїй території, створюючи таким чином єдине (уніфіковане) правове регулювання.

Завдання уніфікації полягає у створенні єдиних правових норм, які б однаково застосовувалися у всіх державах.

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій

За предметом правового регулювання норми поділяють на 3 види:

• уніфіковані матеріальні норми (Мадридська угодапро міжнародну реєстрацію знаків 1891 р)
• уніфіковані процесуальні норми – уніфікація з деяких процесуальних питань (Нью-Йоркська конвенція 1958 р. про визнання і примусове виконання іноземних арбітражних рішень);
• уніфіковані колізійні норми – створення єдиної форми відсилання (Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів 1980 р.)

за характером дії:

• імперативні (“peremptory norms”) – містять обовязкові правила поведінки, наприклад, транспортні конвенції;
• диспозитивні (“dispositional norms”) – вибір правила поведінки (Конвенція про купівлю-продаж товарів).

за територіальною дією:

• універсальні;
• регіональні;
• двосторонні.

Уніфіковані норми можуть отримувати форму:

1. міжнародних договорів, в яких міститься уніфікована норма;
2. типових законів (Женевська конвенція про типовий закон про простий і перевідний вексель 1931 р., Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 р.)
3. міжнародних звичаїв, які в окремих сферах є загальновизнаними (Інкотермс; Уніфіковані правила і звичаї МТП для документарних акредитивів)
4. типові документи (контракти, договори чартеру), розроблені, як правило спеціалізованими біржами, ТНК.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм

Органи уніфікації МПрП поділяються на дві групи:

1. Ті, що виникли історично (Гаазька конферекнція з міжнародного приватного права, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права);

2. Спеціально створені (спеціалізовані установи ООН).

Першим органом  уніфікації була Гаазька конференція з міжнародного права, заснована урядом Нідерландів у 1893 р. У 1955 році прийнятий Статут конференції, і вона отримала статус міжурядової організації. Україна стала її членом в 2003 р. Конференцією розроблено 35 конвенції у сферах:

• міжнародна купівля-продаж товарів;
• сімейні відносини;
• регулювання проблем спадщини;
• проблеми міжнародного цивільного процесу

 

Другий орган – Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) 1926). В 1940 році прийнятий Статут інституту. Україна не бере участі. Документи:

• Гаазька конвенція про одноманітний закон про укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1964);
• Міжнародна конвенція про туристичний контракт (1970);
• Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (1988, Оттава);
• Конвенція про міжнародний факторинг (1988).

 

Спеціалізовані установи ООН:

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі UNCITRAL було створено у 1966 році й одним із завданням цієї організації є те, що вона повинна сприяти прогресивній гармонізації права міжнародної торгівлі. На виконання цього зобов’язання в рамках UNCITRAL були розроблені такі конвенції:

• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974, Нью-Йорк);
• Конвенція ООН про морське перевезення вантажівок (1973);
• Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів (1980);
• Конвенція ООН про міжнародні перевідні й прості векселя (1988) – стаття 1 Конвенції: “держави-учасниці у разі ратифікації Конвенції у незмінному вигляді відтворюють цей закон у своєму законодавстві”.

 

Спеціалізовані установи ООН, які займаються уніфікацією у галузі МПрП є UNCTAD, ІКАО, ІМО, ВОІВ, МОП тагрупа Світового Банку.

3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм

Цивільно-процесуальні норми  регулюють діяльність судової гілки  державної влади, тому належать до публічного права кожної держави (хоча і захищають приватні інтереси). Тому порядок розгляду конкретної справи у національному суді є юрисдикцією виключнодержави суду. А отже, універсальній уніфікації не підлягають такі сфери як:

• національні процедури, які стосуються судового розгляду справ;
• порядок пред’явлення позову;
• підготовка й проведення судових засідань;
• винесення судом ухвал або рішень;
• порядок їх оскарження;
• права сторін у судовому процесі.

У сфері міжнародного цивільного процесу уніфіковано  лише питання доступу іноземців  до національних судів; порядок отримання  доказів та вручення судових документів закордоном і принципи визнання та виконання іноземних судових рішень.

4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру

Поряд з міжнародною  кодифікацією норм, що відносяться  до міжнародних комерційних угод, і яка набуває форми юридично обов’язкових документів, все більше значення набуває в наш час розробка документів, що носять рекомендаційний характер і мають, в силу цього, більшу гнучкість і адаптованість.

Зикін І. С. При описанні таких інструментів виділяє три групи явищ:

• зводи єдиних правил;
• типові проформи;
• кодекси поведінки.

Під зводами єдиних правил розглядаються в першу чергу  широковідомі публікації МТП: Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000 (публікація МТП № 560), Уніфіковані звичаї і практика для  документарних акредитивів (публікація МТП № 500 – UCP 500), Уніфіковані правила по інкасо торгових документів (публікація № 522 -  URC 522), Уніфіковані правила з договірних гарантій (публ. № 325), з гарантій на першу вимогу (публ. № 458) та деякі інші документи МТП. До цієї категорії відносяться і Йорк-Антверпенські правила про загальну аварію Міжнародного морського комітету.

Прикладом диспозитивного регулювання можуть служити і  Принципи міжнародних комерційних  договорів, схвалені УНІДРУА в 1994 р. За своєю юридичною природою принципи УНІДРУА не є юридично обов’язковим документом, тому ступінь і широта їх застосування в першу чергу будуть залежати від їх авторитетності в ділових кругах.

Принципи УНІДРУА переважно  відображають концепції, які можна  знайти якщо не в усіх, то в більшості правових систем. Але оскільки Принципи спрямовані на забезпечення системи норм, спеціально призначених для вирішення потреб міжнародних комерційних угод, вони включають можливі найкращі рішення, навіть якщо вони ще не стали загальноприйнятими. Метою Принципів УНІДРУА є встановлення збалансованого зводу норм, призначених для використання у всьому світі, незалежно від правових традицій, а також економічних і політичних умов деяких держав, де вони будуть застосовуватись. Принципи умисно уникають використання термінології, притаманної якій-небудь одній правовій системі. Міжнародний характер Принципів підкреслюється тією обставиною, що супроводжуючі кожне їх положення коментарі утримуються від посилань на національне право для пояснення походження або змісту рішення, яке міститься в Принципах. Лише у випадках, коли норма була запозичена з Віденської конвенції ООН 1980 р., дається пряме посилання на це джерело. За своїм змістом Принципи є доволі гнучкими, щоб враховувати постійні зміни. В той же час вони намагаються забезпечити чесність в міжнародних комерційних відносинах шляхом прямого формулювання загального обов’язку сторін діяти у відповідності з добросовісністю і чесною діловою практикою, та через встановлення в окремих випадках стандартів розумної поведінки.

Кодекси поведінки і  різні керівництва (guides): Міжнародний кодекс рекламної практики МТП, Кодекс поведінки при здійсненні договорів франчайзингу Міжнародної асоціації франчайзингу, Правила поведінки міжнародних арбітрів Міжнародної асоціації юристів та інші мають опосередковане значення. Створюваний ними режим направлений не на регулювання поведінки окремих суб’єктів безпосередньо щодо досягнення головної юридичної мети, а на регулювання поведінки при створенні механізмів безпосереднього регулювання такої діяльності (регулювання поведінки при укладенні угоди, під ас ведення міжнародного комерційного арбітражного процесу), або ж при здійсненні правозастосування.

Найбільшою, такою, що найактивніше розвивається і найменш вивченою групою феноменів є стандартні проформи: типові (стандартні) контракти і загальні умови торгівлі, поставок, виконання окремих робіт, надання послуг і т. д.

Стандартний контракт завжди представлений в письмовій формі  і його умови завжди попередньо підготовлені. Повні модельні контрактні форми створюють режим безпосереднього регулювання усієї сукупності прав та обов’язків сторін, які відносяться до предмету договору або витікають із укладеного договору, чи іншим чином зв’язані з ним. Створюється режим найповнішої регламентації, настільки повної, що часом необхідно лише підставити найменування сторін, ціну і специфікацію. Зводи однакових правил регламентують лише окремі епізоди контракту, формулюючи окремі пункти, розкриваючи зміст банкетних, відсилочних умов контракту.

Далі можна виділити стандартні проформи, сформульовані різними підприємствами. Особливий інтерес представляють проформи ТНК, наприклад, ІВМ для комп’ютерного обладнання, яке поставляється в Росію або продається через представництва ІВМ в Росії. Найчастіше такі проформи називають типовими контрактами. Ще виділяють стандартні проформи, сформульовані групами, міжнародними і національними асоціаціями підприємств та стандартні проформи міжнародних міжурядових та неурядових організацій.

Варіант класифікації стандартних проформ, запропонований ЮНСІТРАЛ, відноситься в основному до найбільш поширених проформ на поставку товарів:

А. Стандартні проформи на поставку певного товару (наприклад, земляні горіхи) або відносно типу товарів (наприклад, Західно-африканські  земляні горіхи);

Б. Стандартні проформи на поставку певної групи (роду) товарів (наприклад, цитрусові);

В. Стандартні проформи на поставку будь-якого товару.

Було б помилкою вважати, що існують готові, типові форми  контрактів, застосовні до всіх ситуацій у сфері бізнесу і такі, що враховують усі можливі нюанси. Слід пам’ятати, що існує значний ризик при використанні шаблонів документів, і бажано перевірити кожну статтю такого шаблону на відповідність цілям даної конкретної угоди.