Вплив засобів масової інформації та інтернет мережі на формування іміджу політиків

зрозуміти, що вони знаходяться перед усім світом і  повинні бути готові відповідати  на будь-які питання.

РОЗДІЛ 3. Проблеми формування імідж України на міжнародній арені.

Яке майбутнє іміджу України? Як будуть сприймати Україну через 10-15 років? На мою думку, такий аналіз базується  на баченні майбутнього держави  Україна, можливостей її розвитку, стратегічних задач та національних пріоритетів. Спробуємо проаналізувати деякі  аспекти для майбутнього іміджу України.

У сучасному світі, основними цінностями держав є інформація та віртуальні чинники, наприклад, іміджі та бренди. Якість яких впливає на котирування  на біржах,  ціни,  рішення  урядів,  розподіл  ресурсів  і  т.п. 
Кожна держава в світі в наш час має свій імідж і є брендом. Імідж глави держави, прем'єр-міністра є суб'єктом інформаційної безпеки країни. Лідерство в будь-якій важливій галузі, навіть перемога в конкурсах та спортивних змаганнях може бути елементом формування позитивного іміджу країни.

200 країн змагаються одна з  одною в світовому конкурентному  середовищі. Одна держава сильніше, в іншому найбільша кількість  населення, ще в одному більше  нафти і газу, друга головує  в ООН, або в Євросоюзі, ще  одна славиться найкращим чаєм  або кавою, інша надійними автомобілями  або комп'ютерами, хтось - готується  до польоту на Марс ... Держави  зазвичай підтримують проривні  ідеї своїх співвітчизників на  міжнародному рівні. Існує певна  різниця між тим, що роблять  у нас в Україну в цій  галузі і як вибудовується  сприйняття нашої країни ззовні. Основні елементи іміджу України,  на жаль, ніяк на пов'язані з  спеціальними державними програмами  і спеціалізованою активністю  в цій сфері. Наприклад, елементи  іміджу України це: Чорнобиль,  Помаранчева революція 2004, прізвища - Шевченко, Кличко, Ющенко, Тимошенко,  Руслана, Вєрка Сердючка, корупція, проблеми з Росією. Ці ми бачимо  в дослідженнях про нашу країну. Позитивні елементи іміджу можливо  використовувати в світовій конкуренції.  Яскравим прикладом було рішення  стосовно ЄВРО-2012, завдяки вмілій  кампанії ФФУ та Шевченку,  Кличку  і  Ющенко. 
Для об'єктивної оцінки України, як суб'єкту, необхідно зробити ряд системних аналітичних досліджень. Ці дослідження повинні корелюватися і базуватися на Стратегічному пакеті . Наприклад, одним з кроків може бути SWOT-аналіз України. 
       SWOT Україні, скорочений варіант, дослідження Bohush Communications, 2007  [16]. 
Ця картина не є вичерпною, але об'ектівізует основні напрямки для подальших аналітичних досліджень та стратегування. Для більш конкретизує аналізу іміджу необхідно проаналізувати фактори, які впливають на його складові частини. 
Фактори іміджу країни, на мою думку, можна розділити умовно на внутрішні і зовнішні. Зовнішніми можна назвати: зовнішню політику України, національні інтереси та пріоритети, членство в міжнародних організаціях, розвиток відносин зі стратегічними партнерами, інвестиційний клімат і т.п. Внутрішні фактори, на мою думку, це: добробут населення, дотримання конституційних прав кожного громадянина, рівень корупції, рівень злочинності, рівень тіньового сектора економіки, соціальне самопочуття    і  т.п. 
        Також важливими є психологічні аспективоспріятія позитивного іміджу України, такі як: гордість за країну, бажання в ній жити, захищати, щастя, комфорт та проекція свого майбутнього з країною. Ззовні це є: цікавість країною, бажання приїхати до неї, робити в ній бізнес та вкладати кошти, комфорт і безпека пов'язані з  Україною. 
       В Україну на рівні держави в цій сфері було затверджено Державну програму забезпечення позитивного міжнародного іміджу Україні на 2003 - 2006 роки (затв. постановою КМУ від 15 жовтня 2003 р. N1609). Координацію та контроль за виконанням Програми проводило Міністерство закордонних справ  і  вона  була  виконана. 
       У зв'язку з реалізацією попередньої програми, було прийнято рішення підготовити нову, і Уряд Януковича в червні 2007 р. затвердив Концепцію Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки. Державним замовником програми і основним фінансовим розпорядником коштів Державного бюджету, розрахованих на імідж України визначено Міністерство освіти і науки. Станом на початок листопада 2007 р. робота  над  підготовкою  програми  не  завершена. 
       З метою реалізації відповідних заходів в бюджеті Міністерства освіти і науки навіть була започаткована нова бюджетна програма (Фінансова підтримка пропаганди України за кордоном), на реалізацію цієї програми з Держбюджету  виділено  20  млн.  гривень. 
      Виходячи з цієї логіки, мабуть, Міністерство освіти буде готувати іміджеву міжнародну підтримку в підготовці до ЄВРО-2012. Враховуючи, що за рік роботи МОН так і не спромоглося підготувати Державну програму формування позитивного іміджу Україні на 2007-2011 роки, результати іміджевої підтримки цим  міністерством  ЄВРО-2012  під  великим  питанням. 
       У МЗС в 2007 році на імідж України бюджетних коштів не виділялося, попри те, що саме це міністерство найбільш ефективно може працювати в цій галузі. З цієї очевидно причини в МЗС було ліквідовано структурний підрозділ, який спеціалізується на міжнародному іміджу України. Це тим більш прикро, що МЗС на відміну від Міністерства освіти має значний досвід роботи із закордонними  PR-агенціями  та  світовими  ЗМІ. 
       У цьому контексті достатньо послатися на реалізацію низки спільних проектів з провідними фахівцями Міжнародної асоціації паблик рілешнз (IPRA), зокрема Тоні Міханом (TMA Communications, Велика Британія), Томасом Ахелісом (Ahelis & Partners Public Relations, Німеччина) і т.п. Саме за сприяння Міністерства закордонних справ України відбувся міжнародний форум з формування позитивного іміджу Україні, на якому були присутні фахівці PR з восьми країн світу. Деякі підсумки досліджень іміджу України будуть презентовані 17 листопада 2007 року на другому Міжнародному форумі «Імідж  України»  Томасом  Ахелісом  і  Тоні  Міханом.  
       Безумовно державні зусилля, спрямовані на формування позитивного іміджу країни повинні бути, але це повинна бути консолідована позиція з питань політики, економіки, інвестиційних та туристичних можливостей. Ця позиція повинна віддзеркалювати стратегію України в світі та базуватись на національних  інтересах  та  пріоритетах. 
       По-перше, в цьому напрямку повинна працювати одна інституція, наприклад, координаційний центр (на базі МЗС або спеціалізованого інституту), як для досліджень в цій області, так і для формування рекомендацій для різних гілок влади по освітленню тих, чи інших подій. Так як в світовій свідомості дещо інші ритми, ніж в нашій політиці з достроковими виборами та різними сварками політиків, то така інституція не повинна змінюватись під час кожних  перевиборів  влади. 
       По-друге, політики і державні установи повинні мати консолідовану позицію з різних питань, які висвітлюються назовні. Українські політики дуже зосередилися на внутрішній боротьбі один з одним і намагаються розділити Україну на Схід і Захід, який базується на результатах виборів, але такий штучний розділ не стосується реального життя населення регіонів. Але меседж, що Україна розколота - в світових ЗМІ. У світі не приділяють так багато уваги політиці, як в Україну. Наприклад, базуючись на дослідженнях ТМА Communications, проведених для МЗС України, фокус наших новин назовні: 44% про політику, 19% новин стосовно бізнесу, і новини про політику переважно негативні. Ще, джерела новин про Україну  переважно  нt

українські. 
        По-третє, Україна повинна проводити активу, навіть агресивну інформаційну політику. Активно пропагувати здобутки та можливості України, підтримувати українські інформаційні центри в різних країнах, просувати українські ЗМІ в різних мережах в світі, проводити мовлення різними мовами. Необхідний і комплекс заходів з інформаційної безпеки держави. Наприклад, ЄВРО-2012, який ми виграли в складній боротьбі, зараз ця подія поки не дуже цікавить світову спільноту, але через пару років почнеться активність. Маленька інформаційна війна вже починається, тому що є конкуренція з більш досвідченими державами, і необхідно робити багато кроків у цьому напрямку. Не вистачає грамотного інформаційного захисту, та якісних міжнародних повідомлень про хід підготовки. До речі, необхідна сама підготовка, яка не може бути авральною, тобто в останній рік все не побудуєш. 
       По-четверте, подібна сфера - формування позитивного міжнародного іміджу України повинна мати фінансування, без залежності від того, хто є у владних коридорах. І від політичних сварок не повинна страждати така важлива сфера. Залучено повинні бути до цієї діяльності виключно фахівці високого рівня, адже імідж завжди коштує дуже дорого .

У висновку хотілось би відмітити, що для того, щоб задіяти весь іміджевий потенціал нашої держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко спланована брендінгова кампанія. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж країни та створити підстави для формування нового, позитивного іміджу України, адже негативні чинники заважають формуванню прозорого, надійного міжнародного іміджу нашої держави, і створюють перешкоди для встановлення тривалих зв’язків нашої держави із іноземними партнерами та потенціальними інвеститорами.

ВИСНОВКИ

Безперечно , позитивне сприйняття країни на міжнародній арені  є запорукою успіху глобальних, політичних та економічних зрушень, але за для цього дуже важливо підтримувати певний імідж, а це дуже не легко. Імідж можна створювати на протязі багатьох років, але за ліченні хвилини його можна зіпсувати, тому до цього треба ставитися дуже серйозно та обережно. Треба контролювати свої вчинки, рішення, висловлювання. Цих принципів важливо дотримуватися кожній людини, а особливо важливо це для політичних діячів.

Всі досягнення, які відбулися  в країні в певний період, пов'язуються з фігурою лідера, проте, з ним  же пов'язуються також і всі невдачі, у тому числі ті, які не мають  до політика прямого відношення. Імідж політиків тісно пов’язаний з іміджем країни, адже саме вони представляють країну на міжнародній арені, тому дуже важливо у якому саме світі виставить себе політик, бо від нього на пряму залежить імідж країни, а отже і подальша її доля.

Формування іміджу політичного  діяча залежить від багатьох складових, насамперед він  формується на основі як мінімум двох основних факторів: очікувань виборців та індивідуальних особливостей самого політика, але, найважливішим є вплив засобів масової інформації та мережі Інтернет. По праву можна сказати, що у наш час, кожна людина читає газети, слухає радіо, дивиться телебачення та користується мережею Інтернет, а отже обізнана щодо політичних справ країни. Звісно, більшість людей, у яких свої проблеми та турботи, не дуже зацікавлені у політичному житті своєї країни та її діячів, але все ж таки , засоби масової  інформації  роблять свою справу, формуючи та впливаючи на свідомість людей.

Варто відмітити, що іміджологія – це дуже важливий аспект формування міжнародного іміджу країни, бо від того, як саме ти себе представиш, чи то стосується країни,чи окремої особи, залежить не тільки твоя репутація та твій імідж, який, можливо, створювався роками, залежить доля мільйонів доларів. Адже зрозуміло, що для того, щоб створити та підтримувати певній позитивний імідж, треба дуже багато коштів. Саме за для того,щоб не втратити це все, варто бути дуже обережним.

Ще  треба дуже багато років та чималого фінансування, задля того,щоб імідж України вийшов на міжнародний рівень. Адже кожен пересічний українець знає про своїх політиків чимало пікантних деталей, про ситуацію, яка відбувається під час переговорів у Верховній Раді, про президента В.Ф. Януковича та  багато іншого. Це все формує певні негативні висновки щодо політики України  у її мешканців.

Але через декілька років, коли до влади прийде молоде покоління, у  яких нове бачення перспектив розвитку нашої країни, можливо імідж України  вийде на новий рівень, що стане  запорукою успіху на міжнародній  арені. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Государственная Служба и СМИ [Текст]/Комаровский В. С.//  – Воронеж. Издательство ВГУ. - 2003. - С. 102 -105
2. Политическая реклама: портрет лидера [Текст]/Гринберг Т. Э.//.- Москва- 1995.- С. 23-24
3. Искусство информации. Выборы: работа с общественностью [Текст]/Лаптенок А.Г.// Минск. – 1995. – С. 44-47.
4. Имидж-мейкер: Паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов [Текст]/Почепцов Г. // - К.: Рекламное агенство Губерникова. - 1995. - С. 235.
5. Имидж и выборы [Текст]/ Почепцов Г. // - К., 1997. – С. 91.
6. Імідж політичної партії як чинник електорального вибору [Текст]/ Старовойтенко Р. // Нова політика. Вип. № 2.  - 2001. - С. 57.
7. Як стають президентами. Виборчі технології ХХ століття.[Текст]/ Почепцов Г. Г. // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Історія. Вип. 65-66. - К., 1999. - С. 380.
8. Рейтинг как оружие кандидата[Текст]/ Полохало В // Вечерние вести. - 2003. – С. 61-64.
9. ЗМІ та імідж політиків: Монографія.[Текст] / Холод О.М. // За ред. докт. філол., н., проф. Різуна В.В. / Київський національний унiверситет iменi Тараса Шевченка – К.,- 2004. – С. 343. 
10. Особливості формування іміджу політичного лідера в сучасній Україні.[Текст] / Лікарчук Н.В. // Держава і право. Зб. наук. праць. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, - 2002. - №16. - С. 463-468.
11. Конопелько, Николай. Пока интернет для украинских политиков не больше чем СМИ, их рейтинг в глазах продвинутых пользователей будет весьма невисоким [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://telekritika.ua/vibor2009/print/51465
12. Лаврушин, Евгений. Сетевые властители дум: Через блоги формируется политическая повестка дня [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.novopol.ru/text36242.html
13. Маліс, Олександр. Політичний сайт як посередник між суб'єктами політики та суспільством [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1160
14. Медведчук М.М. Можливості використання Інтернет-технологій у сфері PR (паблик рилешнз) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Grani/2009_5/P-7.pdf
15. Политики, ведущие блоги в Интернете. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rian.ru/society/20090930/186948130.html
16. Штромайєр, Герд. Політика і мас-медіа [Текст] / Пер. з нім. А. Орган. – К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2008. – 303 с.
17. Юрченко, Євген Особливості використання Інтернету у виборчій кампанії [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.viche.info/journal/812/