Україна в системі міжнародних економічних відносин

Представництва нерезидентів, які функціонують у нашій країні  і на чиї поточн ірахунки в уповноважених  українських банках надходять кошти (в гривнях) від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з власного валютного рахунка для утримання представництва, можуть:

• отримувати відсотки за залишками коштів на цих рахунках;
• купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для її подальшого перказу на рахунках юридичної особи ¾ нерезидента, чиї інтереси вони представляють. Крім того, надано можливість переказувати та розміщувати кошти у гривнях із рахунків постійних представництв на депозитні рахунки в уповноважених банках України.

Режимами рахунків фізичних осіб ¾ іноземців передбачено також право (як і для резидентів), купувати на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту, яка може бути переказана за межі України, на суму коштів на цих рахунках (із відсотками). Вони можуть відкривати і вкладні рахунки в банках України, що дозволить концентрувати кошти, які можуть бути інвестовані в економіку України.

Валютний ринок завжди знаходиться  на перехресті суперечливих інтересів  і важко сумісних цілей різноманітних учасників економічної діяльності: державних органів, експортерів, імпортерів, банків, іноземних інвесторів, населення тощо. Тому нескладно звернути увагу на те, що політика НБУ постійно критикується з позиції то одних, то інших економічних інтересів. У ділових колах Національний банк України здобув репутацію органа регулювання банківської діяльності, який діє досить професійно та кваліфіковано, порівняно з іншими органами влади.

НБУ безпосередньо  спливає на діяльність ВВР України, а також на діяльність учасників цього ринку – комерційних банків.

Сьогодні в  Україні існує багато думок і  поглядів на проблему виходу країни з  економічної кризи. На мій погляд, усі проведені НБУ, Кабінетом  Міністрів України, Мінфіном та іншими органами державної влади заходи, спрямовані на стабілізацію гривні, не діють без проведення структурних перетворень в економіці, насамперед у реальному секторі виробництва. А проведення структурних реформ у нас ще не починалося у зв'язку з багатьма чинниками, більшість із яких мають політичний, а не економічний характер.

Почавши реформування економіки з фінансової сфери, всі  українські уряди і, найголовніше, законодавці цим і обмежилися. Чим більшими були успіхи фінансово-банківської системи, тим більшою ставала прірва між фінансовими інструментами держави й об'єктами, котрі ці інструменти повинні обслуговувати.

Розділ 3. Особливості міжнародних економічних  відносин України з країнами світу

3.1. Основні напрями,  форми і суб'єкти  зовнішньоекономічних  відносин України

Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним  потенціалом Україна входить  до першої шістки країн Європи (окрім  неї — Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія). Об'єктивно  це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації зовнішніх інвестицій тощо. Попри це українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів Україна є важливим партнером в економічній співпраці.

Загальний об'єм зовнiшньої торгiвлi товарами за 9місяців  склав $19 685,1 млн. (прирiст за мiсяць - 10,4%), у тому числi експорт -- $8 990,4 млн. (9,9%), iмпорт -- $10 694,7 млн. (10,8%). Hегативне сальдо за вересень збiльшилося на 15,8% i досягло $1,704 млрд. (за аналогiчний перiод минулого року -- $2,18 млрд.). За пiдсумками 9 мiсяцiв ц.р. об'єм експортних товарообмiнних операцiй склав $713,59 млн. (7,9% вiд загального об'єму експорту), iмпортних -- $671,165 млн. (6,3% вiд загального об'єму iмпорту)[9, 6]. Hезважаючи на побоювання з приводу негативного впливу фiнансової кризи на зовнiшню торгiвлю вiтчизняними товарами, данi Держкомстату свiдчать про рiст у вереснi ц.р. у порiвняннi з попереднiм мiсяцем як об'ємів експорту, так i iмпорту. Але при цьому треба звернути увагу, що зростає i торговий дефiцит. Торговi партнери Ринок збуту українських підприємств у нинiшньому роцi розширився: за пiдсумками 9 мiсяцiв 2002 р. число країн торгових партнерiв України досягло 181 (у сiчнi-травнi -- 164, сiчнi-серпнi -- 178). При цьому, в експортi спостерігається стiйка тенденцiя переорієнтації з ринкiв країн СHД на iншi країни. Особливо чiтко це видно на прикладi Росiйської Федерацiї. Потужний торговельний партнер України — Росія, звідки ми одержуємо нафту, газ, руди кольорових металів, деревину, тканини, обладнання, вантажівки, електроніку. Україна експортує до Росії прокатне, гірничошахтове та енергетичне обладнання, тепловози, телевізори, залізну та марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, вугілля, а також цукор, соняшникову олію, м'ясо, плодоовочеві консерви. Хоча Росiя i залишається основним зовнiшньоторговельним партнером України, її частка в загальному об'ємі зовнiшньої торгiвлi стрiмко падає. Так, якщо за пiдсумками минулого року частка РФ в українському експортi складала 57%, а в iмпортi -- 62%, то за 5 мiсяцiв 1998 р. цi показники складали вiдповiдно 24% i 53,1%, а за 9 мiсяцiв -- вiдповiдно 23,9% i 47,7%. Hайвiдчутніше знизився експорт товарiв з України в Росiю. Зниження об'ємів вивозу українських товарiв у РФ багато в чому пояснюється важким фiнансовим положенням у Росiї. Крiм того, пiсля введення ПДВ iз 1 вересня 2000 р. на iмпорт українських товарiв був втрачений "ряд важливих сегментiв росiйського ринку, що важко повернути". Також на двостороннiй торгiвлi негативно вiдбилося падiння об'ємів виробництва ряду товарiв, що вiдносяться до традицiйного українського експорту (м'ясо ВРХ, вироби з м'яса), i висока собiвартiсть вiтчизняної продукцiї. I все ж Росiя поки ще залишаться для України торговим партнером "номер один".

Чимала частина  зовнішньоторговельного обороту припадає на країни СНД і Балтії, питома вага ексортно-імпортних операцій з якими включаючи послуги, склала у 2001 р. 53% або 19,86 млрд.дол. Експорт становив 9,2 млрд дол., імпорт становив 10,7 млрд.дол, що відповідно –48,9%і 57,8% від загальних показників [9, 12]. Сальдо з цими країнами від’ємне.

Наступним за обсягом торгівлі партнером  є Білорусь. Вона постачає верстати, вантажівки, трактори, калійні добрива, продукцію легкої промисловості. Наш експорт складається переважно з прокату чорних металів, верстатів та обладнання, цукру, олії.

Значне позитивне  сальдо торговельного балансу Україна має з країнами Середньої Азії (окрім Туркменистану), Казахстаном та країнами Закавказзя. Наш експорт до цих регіонів: прокат чорних металів, обладнання, металорізальні верстати, промислові товари широкого вжитку, цукор, борошно. Імпорт: газ, руди кольорових металів, бавовна, тканини.

Українські товари добре відомі на ринках розвинутих країн і країн, що розвиваються. Особливе місце у зовнішній торгівлі України  займають країни Європи. Серед розвинутих країн цього регіону чільне місце  посідає Німеччина і Італія.Товарообіг з Німеччиною в тому році склав 2,1 млрд.дол., з Ітілією-1млрд.дол. В порівнянні з іншими країнами Центральної і Східної Європи обєми торгівлі між Україною і ЕС значно відстають. В 2002 р.товарообмін Німеччини з Польшею склав 18 млрд.DM, з Чехією – 14 млрд.DM, з Угорщиною – 10 млрд.DM [9, 12]. Є тому і обєктивні причини : Чехія, Польща, Угорщина підписали угоду з ЕС про вільну торгівлю, тому ці країни, маючи одинаковий спектр товарів з Україною, користуються преференціальним  режимом на риках ЕС.   Значний товарообіг Україна має також з Великобританією, Нідерландами, Францією. Відновлюються торгівельні зносини також із країнами Східної Європи, насамперед, з Польщею, Угорщиною, Болгарією та Словаччиною. Істотно виросла торгівля з Китаєм.

Таблиця 1. Обсяг товарообігу України з деякими країнами

в 2002 р., млн дол

  Одержує Україна верстати та обладнання, хімічні продукти, засоби обчислювальної техніки, одяг, взуття, побутову електроніку.

Значно активізували торгівельні  зв'язки з нами США, Канада, Японія та інші неєвропейські економічно розвинуті країни (мал.1). У групі країн, що розвиваються, найбільше значення для України має Індія. Українські підприємства брали участь в поставках у цю країну комплектного обладнання для будівництва металургійних, енергетичних та машинобудівних об'єктів. Окрім того, здійснювались поставки сучасного озброєння. Україна одержує з Індії бавовняні тканини, одяг, чай, каву, фрукти, соки.

  В останні роки активізувалась торгівля з Туреччиною та Республікою Корея.

Малюнок 1. Структура експорту та імпорту України

з країнами далекого зарубіжжя

3.2. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України

Розвиток  економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед  іншого визначається відношенням обємів експорта и імпорта. Більшість розвинутих капіталістичних країн мають  додаткове сальдо торгового балансу з значним превищенням експорта над імпортом. В Україні, в силу обєктивних причин перехідного періоду, поки спостеріється зворотня тенденція.

Зовнішньоекономічним  зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у  переважанні експорті сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у результаті бартерних операцій, які ще становлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сягають 40%.Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а структурі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація тягне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокого кризи. Любе небажане коливання кон’юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників  на рівень банкрутства [9, 13].

Товарна структура основною складовою  українського експорту, як i ранiше, є чорнi метали. Питома вага цiєї продукцiї в загальному об'ємі товарного експорту склала у поточному роцi 34,9%. Однак структура експорту чорних металiв з України викликає побоювання. У нiй невиправдано велика частка так званих напiвфабрикатiв -- продукцiї нижнiх передiлiв (заготiвки, сляби тощо). I хоча на цю продукцiю завжди iснує ширший попит, ніж на продукцiю верхнiх передiлiв (виробництво напiвфабрикатiв -- "брудне" виробництво, тому країни з високим рiвнем вимог до екологiї не розвивають його), збiльшення частки першого за рахунок другого веде до програшу. За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанiя разом iз Мiнпромполiтики i Українським iнститутом чорної металургiї в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегiю реформування вiтчизняної чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Крiм чорних металiв, за кордоном постiйним попитом користується продукцiя хiмiчної промисловостi (насамперед, продукти неорганiчної хiмiї i добрива), машини та устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за винятком продукцiї машинобудування, в українському експортi переважає сировинна продукцiя. Аналогiчна картина спостерігається і в iмпортi товарiв в Україну, головним об'єктом якого є мiнеральнi продукти (42% вiд загального об'єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її перегонки (39,5% вiд загального об'єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i ранiше, залишається природний газ (22,3% вiд загального об'єму). За енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15,7% вiд загального об'єму). Бартер у зовнiшньоторговельному оборотi питома вага бартеру з року в рiк неухильно скорочується. Якщо в 1994 роцi вiн складав 43%, у 1999 р. -- 31%, у 2000 р. -- 20%, то торiк -- менше 10%. За пiдсумками 9 мiсяцiв 2002 р. питома вага бартерних операцiй у загально у обсязi експорту країни склала 7,9%, у загальному об'ємі iмпорту -- 6,3% [9, 15].

Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою стримують зростання українського експорту :

• помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;
• значно ускладнений вихід на світові ринкі для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн позахисту власних ринків;
• низька кокурентноспроможність значної частини української промислової продукції;
• недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних характеристик, що примущує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;
•   відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні;
• розрив традиційни виробничих та коопераційних зв’язків з підпрємствами країн СНД та з Східної Європи;
• низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;
• критично недостатнє інвестування ексортноорієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метоюіноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу  надійності України.