Теорія резервних валют та переваги для країн-емітентів

Нестабільність долара спричиняє  зменшення його частки в золотовалютних резервах центробанків, поступову відмову від нього в міжнародних розрахунках і перехід на інші валюти, тобто призводить до падіння попиту, а емісія долара, шо триває, — до збільшення його пропозиції. Можливе зниження курсу долара зумовило прагнення різних країн убезпечити себе від проблем, пов’язаних із доларом, та бажання побудувати багатополярний валютний світ.[17]

Світ стоїть на порозі нової  “золотої лихоманки " з переділом валютного світу. Поява нових валют спричинить подальше зменшення попиту на долар США; вони заповнюватимуть усе більшу частину світового валютного ринку з поступовою трансформацією світової валютної системи в систему полівалютну.

В умовах, коли валюта слабшає, вирішення проблеми для США вбачається лише у відмові від неї та заміні на нову валюту.

У міру реалізації намірів  різних країн щодо створення економічних  регіональних союзів на світовому валютному ринку ситуація може змінитися: статусу регіональних резервних із часом можуть набути валюти країн Перської затоки, Південної Америки, Південної Африки, країн Азійського союзу, а також країн СНД, які об’єдналися навколо Росії. Статусу або колективних (у міру об’єднання із сусідами). або самостійних (у міру розвитку їхніх економік) можуть набути валюти Японії, Китаю й Індії або нові колективні валюти, створені на їх основі, відповідних регіональних союзів. США поступово відмовляться від зобов’язань щодо своєї валюти та зі створенням Північноамериканського союзу перейдуть до нової регіональної валюти — припустімо, амеро, яга спочатку відіграватиме на світовому валютному ринку роль, порівнянну з євро.[17]

На думку фахівців, є чимало обставин, які дозволяють стверджувати, що ніякого краху долара в доступному для огляду майбутньому не відбудеться і він збереже статус провідної світової валюти. Насамперед, у значній девальвації долара і демонтажі існуючої структури світової валютної системи не зацікавлені найбільші та найвпливовіші учасники міжнародних фінансово-економічних відносин: центральні банки провідних країн і країн, що розвиваються, транснаціональні корпорації та міжнародні банківські групи. Наростання проблем з доларом спричинило б серйозне знецінення доларових активів, прискорення глобальної інфляції, скорочення виробництва і зниження зайнятості в провідних експортоорієнтованих економіках, включаючи японську і західноєвропейські. У цій ситуації міжнародні держателі доларових активів опиняються певною мірою заручниками долара, зацікавленими в збереженні його стійкості. Для США це означає, зокрема, готовність центральних банків інших країн до здійснення спільних масштабних валютних інтервенцій на підтримку долара.

Водночас девальваційна  гонка може спричинити торговельні  війни. "Світ продовжить фінансувати  США, оскільки альтернатива є набагато сумнішою”, — впевнений Н. Рубіні. Якщо долар упаде, Китай зануриться в рецесію, як і інші, — порушиться система товарного кредиту, згідно з якою світ поставляє США гроші, а вони закуповують у світу товари. Сьогодні знайти іншу резервну валюту складно, продовжує він. Дія такого статусу важлива і низька інфляція, істабільність; а суверенні ризики зростають навіть у розвинутих країнах. США можуть собі дозволити збільшити борг ще на 15—20% ВВП, а Великобританія не може: монетарний союз Європи занадто еклектичний — проблеми, наприклад, у Каліфорнії не вплинуть на вартість долара, тоді як імовірність дефолту деяких країн ЄС позначиться на вартості евро. “Долар якось трохи безпечніше”, — підсумовує Н. Рубіні. І навітьякщо США розглядатимутьперспективи свого дефолту, він буде останнім у ланцюжку попередніх банкрутств решти країн.[17]

Водночас, на думку ректора  Російської економічної школи С. Гурієва, якщо раніше країни, що розвиваються, “дивилися в рот” американському фінансовому ринку, то тепер вони зрозуміли, що необхідно створювати власні повноцінні ринки: “Нині інвестиції біжать у долар від безвиході. Проте це тимчасове явище, таких уливань, як раніше, ця валюта більше не отримає”.

Недаремно професор Гарвардського  університету Н. Фергюсон, разом з  економістом лондонського фонду "AmiyaCapital” М. Шулариком. кілька років тому запропонували термін Chimerica(від англ. — China + America). Chimerica —своєрідна економічна система з чітким розподілом ролей, де США виступають головним споживачем китайськихпродуктів, а Китай на отримані долари з усіх силкредитує американський попит. На думку Н. Фергюсона, це безпрецедентне ринкове утворення, формючи 50%зростання світової економіки, визначало їїстан в останні 15—20 років. Доки долар залишається світовою валютою, Пекін із багатьох питань буде у нього в заручниках. За оцінками експертів, приблизно 90 % своїх золотовалютних резервів (2 трлн дал.) Китай тримає в американських цінних паперах. Зокрема, йому належать бонди американського казначейства на суму 585 млрд дол. Утім обманлива стабільність американських активів спонукує Китай переглядати свої позиції щодо долара і кредитування заокеанського партнера. Н. Фергюсон передрікає американській валюті долю фунта стерлінгів, який впав у постколоніальну еру під тягарем імперських боргів Королівства. "Найближчим часом новий світовий економічний лідер, Китай, продовжуватиме додавати по 7 % ВВП і без американського споживача, оскільки це планова економіка. Мені вона нагадує ранній сталінізм з його гігантськими будівництвами і вірою в нескінченні можливості людини”, — зазначає Н. Фергюсон.[17]

Європейській валюті доведеться зіткнутися з великими проблемами, якщо Європа не позбавить свої банки від" токсичних активів". Світова фінансова система, по суті, звалилася, а всі мільярдні програми "порятунку", у тому числі і в США, - не більше ніж "штучне підтримання життя". Якщо не вжити екстрених заходів, то банківська система США помре остаточно під тягарем боргів, а європейська валюта припинить своє існування.

Єдина європейська валюта може не вижити, якщо ЄС не реалізує програму порятунку банків від проблемних активів.

Євро доводиться нелегко. Економіка єврозони вперше за 10 років  перебуває в рецесії. Поки їй нічого не допомагало: ні триразове за рік  зниження ставки ЄЦБ, ні вливання багатьох сотень мільярдів євро і фунтів на економіки європейських країн. У  травні 2009 року вперше за 10 років у  євро була нульова інфляція (пов'язана  з падінням виробництва і платоспроможного попиту). Конкретних рішень по викупу "токсичних  активів" у банків в Європі так  і не було прийнято. Нова програма підтримки  фінансового сектора Німеччини  поки тільки припускає, що держава викупить такі активи, але з умовою, що через  кілька років банки повинні будуть відшкодувати йому витрачені на викуп  цих активів гроші.[15]

Європейська зона впливу будується  за іншим принципом, ніж доларова. Ядро утворюють всі держави, що входять  в єврозону, а також країни, що стабілізують обмінні курси своїх  валют по відношенню до євро. Переважно  це держави Центральної та Східної  Європи, молоді члени ЄС і ті, які розраховують приєднатися до єврозони, а також країни, що входять в африканську екс-валютну зону. Таким чином, європейська валютна зона цементується політичними силами, так що її не так то легко зруйнувати У перспективі ареал впливу євро більш стійкий, в той час як зона долара нестабільна і схильна регулярним змінам у своєму складі. ЄЦБ розглядає свою валютну зону як багатосторонній валютний союз, сформований членами ЄС, мають загальні обов'язки і відповідальність. Довгострокові ж перспективи долара виглядають не дуже сприятливо, хоча американська валюта, звичайно, збереже за собою статус одного з ключових валют.

Всім ясно, що в майбутньому  долар буде здавати позиція, але  сьогодні альтернатив йому немає. Перевірено часом: співіснування кількох великих  валютних зон є, все ж, більш стійкою  і збалансованою моделлю, ніж  біполярна система, яка домінує  зараз. С появою нових валютних зон глобальна економіка може знову повернутися до миру з декількох валют.[17]

3.Альтернативні  резервні валюти

Три з чотирьох країн, що входять в БРІК, скоротили на 56.4 млрд. доларову частину своїх золотовалютних резервів, вкладених в держоблігації  США. Резерви країн БРІК становлять у цілому 52.8 трлн., Вони входять до числа найбільших в світі власників доларових цін нних паперів. Китай, що займає перше місце по вкладеннях в казначейські зобов'язання США, вперше з травня 2008 року скоротив їх на 54.4 млрд. (до 5763.5 млрд.). За даними Казначейства США, Росія (шосте місце) в квітні знизила цей показник на 51.4 млрд. (до 5137 млрд.), Бразилія (на сьомому місці) - на 5600 млн. (до 5126 млрд.).

Експерти відзначають, що зараз багато говориться про диверсифікацію центробанками країн БРІК своїх  резервів і їх вихід з доларових  активів. Зокрема, Росія і Бразилія оголошували про плани придбання  облігацій МВФ на 10 млрд. кожна, КНР  теж висловила готовність купити цих бондів на 50 млрд. Індія також  може оголосити про придбання  цих активів. Причому, самі представники країн БРІК найчастіше підливають масла  у вогонь своїми суперечливими коментарями. Так, бразильському ЦБ ще належить вирішити, від яких активів відмовитися  на користь покупки інструментів МВФ. І в Китаї на експертному  рівні йдуть постійні дискусії: ряд  фахівців виступають за обережний підхід до розміщення резервів в американських  боргових зобов'язаннях з урахуванням  можливого знецінювання долара, інші ж вважають що саме американські папери повинні становити основну частину  золотовалютних резервів КНР.[17]

Західні експерти поки не схильні  драматизувати ситуацію. Країни БРІК не можуть піти з ринку американських  держоблігацій, враховуючи, що альтернативних інструментів, що мають рейтинг «ААА *», не так вже багато. Плани країн БРІК вкласти частину золотовалютних резервів у боргові зобов'язання МВФ більшою мірою є сигналом збільшення їх фінансового впливу в світі , ніж ознакою зниження попиту на американські активи. Країни БРІК дають зрозуміти, що вони - частина вищої ліги, тому мають намір купувати бонди МВФ не для того, щоб диверсифікувати резерви, а для досягнення більш значної ваги на світових ринках.

Однак базової інтригою стало  невдоволення лідируючої роллю долара. Це мабуть, головне, що об'єднує сьогодні чотири регіональні держави. Будь-який публічний сумнів представників групи в стійкості долара викликає зниження його курсу .З цієї ж причини учасники групи, в першу чергу, Китай і Росія, не бажають ослаблення долара. Адже КНР має близько 2 трлн. доларових резервів і не хоче їх знецінення.

Після зроблених в Єкатеринбурзі заяв Дмитра Медведєва про те, що країни ШОС збільшать частку взаєморозрахунків в національній валюті і розмістять в паперах один одного частина резервів, ринки чекали не стільки критики світової резервної валюти скільки заяв про конкретні кроки по її заміні. І вони пішли, але лідери БРІК не поспішали починати демонтаж каркаса Бретон-Вудса і Ямайки.

Росія може розмістити свої облігації в валютах країн  БРІК (при відповідних кроках з  їхнього боку).[18]

Між тим, повідомлення про  можливе залишення "керівної і  спрямовуючої" ролі долара на світовому валютному ринку приходять і з інших регіонів. Так, в січні 2009 року МВФ опублікував результати дослідження "Блок ієни або блок юаня: аналіз валютних угод у Східній Азії". У ньому оцінюється, яка валюта може лягти, в основу азіатської валютної зони. Експерти Фонду прийшли до висновку, що валютна інтеграція з Китаєм більш вигідна, ніж з Японією або США. Незважаючи на те що Японія поки домінує в економіці Азії, юань виглядає все більш привабливою якірної валютою в світлі зростаючої частки Китаю в регіональній торгівлі.

Представники Саудівської  Аравії, Бахрейну, Кувейту і Катару як країни - учасниці Ради співробітництва  арабських держав Перської затоки підписали  угоду про єдину валюту - "халіджі" - (по арабськи - "затока" і стиль східного танцю).

Прожекти РФ по створенню  в своїй столиці світового  фінансового центру і надання  рублю статусу резервної валюти - це поки мрії. Зараз міжнародними розрахунковими валютами є долар, євро та ієна. Якщо економічні оператори захочуть укладати контракти в рублях то це буде їхній  вибір, заснований на довірі до цієї валюти.

На сьогодні домінуючою валютою  залишається американський долар, і Європа ні в якому разі не зацікавлена ​​в тому, щоб відштовхувати його від себе. Звичайно, уряду США дуже важко здійснювати свою грошово-валютну політику, адже в країні циркулює та ж доларова маса, що й за її межами. І будь-яке прийняте там рішення може зробити всю економічну ситуацію некерованою, тому що долар - це резервна валюта для більшості країн світу. Зміна його курсу не пов'язано прямо з економічною ситуацією в США.

Поки російська валюта не готова до резервного статусу, для  його отримання потрібно вирішити багато макроекономічних завдань. Зокрема, для  того щоб валюта отримала статут резервної, в країні-емітенті повинні бути низька і передбачувана інфляція, відповідальна  грошова політика. Поки більше шансів отримати резервний статус має юань. Китай активно поширює юань через  відомі угоди про валютні свопи  з різними країнами.[18]

Вага економіки Китаю в світовому масштабі висока і буде продовжувати рости. Але розраховувати на те, що юань незабаром стане резервною валютою, не можна, оскільки він не готовий ще перейти до режиму вільної конвертованості. Статистика свідчить про вибуховий ріст кредитування національної економіки. За даними Народного банку Китаю, в економіку країни було запроваджено нових кредитів на 5.17 трлн. юанів (1756 млрд). Це вже більше, ніж загальний обсяг кредитів за весь 2008 рік. Існують також неофіційні свідчення, що іноді держбанки мало не насильно змушують підприємства та адміністрації провінцій брати кредити. І з'являються побоювання, чи не призведе така політика до вибухонебезпечного накопичення "поганих боргів".