Российско-Китайские отношения в условиях глобализации

В цілому, китайсько-російські стратегічні відносини знаходяться на підйомі, тому що Китай усвідомлює напругу з боку США, у той час як конфлікт національних інтересів Росії і США також неминучий . Але солідарність Китаю і Росії має обмеження. Як вважає У.Г. Шерман, по-перше, у них різне бачення ключових азіатських проблем. Далі, зближення Росії і Китаю поки характеризується лише вельми скромними виявленнями взаємної підтримки з особливо важливих регіональних і міжнародних проблем. Наприклад, заперечення РФ проти розширення НАТО були в кращому разі поверхневими, а підтримка Росією політики "одного Китаю" не завадила їй наслідувати приклад інших країн і розширити торгові і неофіційні контакти з Тайванем [20].

Таким чином, негативні тенденції в стратегічне співробітництво між Росією і Китаєм носять ще досить стійкий характер і не сприяють більш інтенсивному розвитку стратегічного взаємодії

Виходячи з вищевикладеного можна вважати, що рівень політичних відносин Росії й Китаю високий, але ефективність політичного стратегічного співробітництва низька. Ступінь довіри між російськими і китайськими політиками нижче, ніж у Центральній Європі під час "холодної війни". Відповідно, обом країнам необхідно зробити цілеспрямовані зусилля для того, щоб підвести своє стратегічне співробітництво до фази ефективного стабільного розвитку. Таким чином, можна вважати, що російсько-китайське стратегічне партнерство є стабільним і довгостроковим, але поки не досягло такого рівня, якого обидві країни планували мати в самому початку. Китай і Росія називають відносини між ними новою моделлю міждержавних відносин у XXI столітті. Нинішні відносини між Росією і Китаєм поки ще представляють собою побажання в XXI століття, що базуються на основі стабільного співробітництва.

Говорячи про стратегічне співробітництво Росії і Китаю у військовій галузі, можна сказати, що ні Росія, ні Китай не погодяться взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення взаємної безпеки ні у формі офіційного, ні навіть неофіційного союзу . Це пояснюється тим що, в умовах посилення глобалізації, реальні військово-союзні дії РФ і КНР охоронятимуть національні інтереси один одного на основі спільної протидії тероризму і іншим глобальним загрозам, але при створенні нової світової і регіональної системи безпеки у РФ і КНР зберігаються ті ж протиріччя із західним альянсом. Одночасно, Росія і Китай дуже потребують західних інвестицій і технологій, вони не можуть ризикувати своїми відносинами з власниками цих благ, об'єднуючись один з одним проти США. Таким чином, військово-політичний союз Росії з Китаєм нереальний на даному етапі міжнародних відносин. Стратегічне співробітництво Росії і Китаю у військовій області набуває досить обмежений і складний характер [34].

У розвитку зовнішньополітичних відносин Росії й Китаю існує два основних питання: зберігати рівноправність і розвивати стратегічне співробітництво. В результаті розвитку відносин Росії й Китаю в рівній мірі може скластися як регресивна, так і прогресивна рівновага. Дослідження сукупних факторів, що впливають на розвиток зовнішньополітичних відносин РФ і КНР, дозволяє зробити висновок про те, що в умовах глобалізації в зовнішньополітичних відносинах Росії і Китаю зовнішній фактор, розвиток процесу глобалізації і системи міжнародних відносин, грає важливу роль, ніж внутрішні чинники.

Згідно з сукупним розвитком комплексу різних факторів, у цілому в найближчому майбутньому зовнішньополітичні відносини Росії і Китаю будуть стабільно розвиватися в середньостроковий період. При умовах прискорення гегемонії США їх стратегічне співробітництво має підсилитися. Після середньострокового періоду взаємодія по багатьом глобальним, регіональним і двостороннім проблем буде поглиблюватися, але стратегічне співробітництво і зовнішньополітичні відносини важко передбачити. Бажано подолати негативні настрої і упередження, які існують і будуть існувати серед частини населення Росії і Китаю щодо співпраці і трактування окремих подій в історії (в КНР ще тривають публікації про так званих втрачених Китаєм територіях, а в Росії - в тій або іншій формі мусується тезу про китайської загрозу). Їх відносини повинні переходити у фазу зрілого стабільного рівноваги та ефективного стратегічного співробітництва.

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

1)на відносини між Росією і Китаєм впливають багато різноманітних факторів (економічні, геополітичні,демографічні тощо);

2) в цілому відносини Росії і Китаю знаходяться на підйомі, але їх ефективність низька;

3) перспективи відносин Китаю та Росії досить хороші і стабільні на середньострокову перспективу.

                                                     ВИСНОВКИ

В умовах поглиблення глобалізації в міжнародних відносинах відбуваються інституційна і функціональна трансформації, які мають різний вплив на країни, що знаходяться на різних соціально-економічних рівнях. Процес глобалізації спочатку ґрунтується на несправедливих правила гри, і ставлення до глобалізації розвинених і країн, що розвиваються відрізняється, формуються різні підходи до глобалізації і різні думки про світові системи. На різних етапах глобалізації міжнародні відносини набувають різну специфіку. В даний час в світі домінує західний варіант глобалізації, і однополярний світопорядок явно бачиться в міжнародних відносинах, в той же час тенденція багатополярності швидко розвивається.

Багатополюсна структура міжнародних відносин, як вона виглядає в контексті російсько-китайської концепції міжнародних відносин, і поліцентричний світ в умовах глобалізації, співіснують. Зовнішньополітичні відносини Росії і Китаю розвиваються на тлі суперечливих тенденцій еволюції глобалізації і направлені до історичної зміни: по-перше, за рахунок подолання старих суперечностей, які охоплювали цілу історію відносин Росії й Китаю; по-друге, за рахунок запобігання нових гострих викликів глобалізації та координації тенденцій розвитку міжнародних відносин. Розгляд зовнішньополітичних відносин Росії й Китаю в умовах глобалізації відбувається з урахуванням, по-перше, виявлення концептуального змісту світового порядку і орієнтації зовнішньої політики, сформульованої двома країнами відповідно з розвитком глобалізації і міжнародним положенням; по-друге, вивчення ступеня і перспективи рівноправних відносин і стратегічного співробітництва в контексті сучасних загроз глобальному, регіональному і національним інтересам; по-третє, можливості співвіднесення розвитку російсько-китайських відносин у рамках світової системи в умовах глобалізації з прагматичними національними інтересами кожної країни. У складному процесі відносин Росії й Китаю старі протиріччя і нові виклики глобалізації співіснують, що дає можливість підвести підсумки діяльності країн, простежити еволюцію їх відносин, оцінити ефективність функціонування їх співпраці, зробити прогнози на майбутнє. В результаті проведеного історичного та комплексного дослідження можна зробити наступні висновки:

В умовах глобалізації, особливо після подій 11 вересня 2001 р., відбувається кардинальна ревізія ролі національної держави під тиском західних варіантів глобалізації, глобальних інфраструктур і акторів "поза суверенітету", в багатьох випадках міжнародні дії західних країн здійснюються в обхід ООН. В цих умовах Росія і Китай координують свою зовнішню політику у відповідності зі світовим становищем і своїм безпосереднім оточенням, вони знайшли схожі концептуальні підходи до розуміння політичної глобалізації і загальні позиції з міжнародних питань і регіональних проблем, сформували загальні концепції міжнародних відносин. Відповідно, стався збіг їх національних інтересів в умовах глобалізації, і в їх концепції міжнародних відносин реалізація національних інтересів держави залишається вирішальним чинником в умовах глобалізації. Концептуальним обґрунтуванням стратегічних дій Росії і Китаю служить концепція багатополярного світу, що передбачає "протидію гегемонізму", і не передбачає ніяких військово-стратегічних союзів, при цьому партнери можуть уживатися тільки у багатополярному світі. Цей період є найбільш сприятливим в історії розвитку двосторонніх відносин між Росією і Китаєм. В системі глобалізації Росія і Китай створюють рівноправні відносини і стратегічне співробітництво, подолавши історичні розбіжності, остаточно вирішивши прикордонні питання.. Важливою особливістю стратегічного співробітництва є повне врегулювання питань взаємної безпеки на міжнародно-правовому рівні з урахуванням розвитку світового порядку в умовах глобалізації, що сприяє створенню якісно нової атмосфери довіри, поваги між двома державами та ефективному вирішенню проблем у сфері співпраці, оборони і безпеки. РФ І КНР успішно поєднують принципи взаємозалежності і суверенної рівності членів міжнародного співтовариства, розвивають регіональне співробітництво у відповідь на виклики глобалізації у сфері врегулювання міжнародних криз, у зв'язку зі зміною геополітичної ситуації РФ і КНР, особливо ретельно вибудовують структуру безпеки в АТР і Центральної Азії. Тісна взаємодія РФ і КНР у цій галузі свідчить про позитивну тенденцію, яка проявилася в посиленні орієнтації на багатосторонні і збалансовані форми зовнішньої політики КНР і РФ.

Зовнішньополітичні відносини Росії і Китаю розглядалися у контексті глобальної проблематики, їх перспективи залежать від  збереження рівноправних відносин і розвитку стратегічного співробітництва, і великою мірою залежать від сукупного комплексного розвитку названих факторів (таких, як гегемонія США, економічні і політичні чинники кожної країни), які впливають на розвиток світового порядку і міжнародні статуси Росії і Китаю в процесі глобалізації. В умовах глобалізації зовнішній фактор у відносинах Росії і Китаю відіграє важливу роль, і зовнішньополітичні відносини Росії і Китаю розвиваються не тільки на основі національних інтересів двох країн, але і на основі трансформації глобальної системи міжнародних відносин і напрямків розвитку глобалізації. Беручи до уваги всі перераховані фактори, можна сказати, що російсько-китайські відносини стабільно розвиваються і надовго збережуться в теперішньому вигляді. У середньостроковій перспективі новий світовий порядок не сформується. Статуси Росії і Китаю в системі міжнародних відносин зберігаються. Однак, незважаючи на швидкий розвиток китайської економіки і поступове відродження Росії, що відбувається, зміни зовнішньополітичного курсу КНР і РФ не представляють загрози один для одного, оскільки зовнішні конкуренції і протиріччя сильніше, ніж конкуренції і протиріччя між ними, внутрішньодержавні проблеми більші і важливіші, ніж проблеми між Росією і Китаєм. Відповідно, напрямки зовнішньополітичних відносин Росії й Китаю необхідно розвивати в цілях поліпшення зовнішнього середовища для розвитку економіки і створення багатополярного світопорядку, з метою подолання загальних викликів в умовах глобалізації і забезпечення стабільності Євразійського континенту. В галузi державної дипломатії Росія і Китай наполягають на незалежності держави, співвідношенні її інтересів з інтересами всього світового співтовариства. Обидві країни беруть участь в міжнародних організаціях і співпрацюють  проти втручання в їх "внутрішні справи", зберігають стабільність кордону і активно беруть участь в інтеграції і регіоналізації.. Підбивасючи підсумки, можна зробити висновок, що Росія і Китай сформували концепцію багатополярного світопорядку, що знайшло відображення у двосторонніх договорах,деклараціях та інших угодах. Росія і Китай наполягають на ухваленні міжнародних правил ООН як глобальних загальноприйнятних принципів в умовах глобалізації. Вся ця взаємодія Росії і Китаю на міжнародній арені покликана протидіяти домінуючому впливу США, яка на даний момент є єдиною наддержавою світу.

               СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.   Атали Ж. К. Маркс. Мировой дух//М., Молодая гвардия2008,С.5

2. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы//М., Международные отношения, 1998, С.235

3. Болятко А.В. Угрозы и вызовы России в азиатско-тихоокеанском регионе.// Китай в XXI веке: шансы, вызов и перспективы.// М., 2000. С. 34.

4. Бородин В.Ф. Сравнительный опыт политической трансформации Китая и России. // Общество и государство в Китае.// M., 2002. С. 149.

5.Воскресенский А.Д. Россия и Китай: теория и история международных отношений. М., 1999. С. 45-60.

6. ВолодинА.Г.,ШироковГ.К.Глобализация:истоки,тенденции,перспективы//М., Полис,1999, № 5,С.32

7. Галенович Ю.М. Россия-Китай: шесть договоров. М., 2003. С. 5.

8. Гордеев H.B., Бугреев В.И, Жданова H.H. Советско-китайские и российско-китайские отношения в 40-90 годы М., 1999. С. 175.

9.    Долин Н.Д. Россия и мировое сообщество: Запад и Восток. //M., 2001. С. 43

10. Любин H. Новые угрозы в Центральной Азии и на Кавказе: новый поворот в старой истории// Безопасность России XXI век.//М., 2000.С.522-549

11. Михеев В.В. Глобализация и азиатский регионализм: Вызовы для России. М., 2001. С.42.

12. Мясников B.C. Сведения китайцев о России в XVII веке. // Вопросы истории. 1985. № 2. С.56.

13. В.Осипов: Парадигма нового мирового порядка и Россия.// М., 1999. СЮ, С.74

14. Примаков Е.М. Россия и международные отношения в условиях глобализации.//М., Международная жизнь, 2001, №3, С.28

15. Рахманин О.Б. К истории отношений России-СССР с Китаем в XX веке. //М., 2000. С.З.

16. Скородумов А.В. Вопросы глобализации и полярности мира: подходы и позиции Китая, России и США.//Китай в XXI веке: шансы, вызов и перспективы. М., 2000.С. 29 .

17. Титаренко М.Л. Россия: безопасность через сотрудничество: восточно-азиатский вектор. М., 2003. С.101.

18. Тренин Д. В. Китайская проблема России//М.,Московский Центр Карнеги,1998, С.5

19. Уткин А.И. Россия и Запад: проблемы взаимного восприятия и перспективы строительства отношений. M.,  1995. С. 23.

20. Хорос В.К. Корни и климат терроризма//М., Мировая экономика и международные отношения, 2002, № 3, С.47-49

21. Чуфрин Г.И. Наркобизнес: новая угроза России с Востока. // М.,