Особливості ринкового ціноутворення в економічних системах

Витратний підхід не забезпечує повного рішення проблеми ціноутворення, тому що по суті справи замінює завдання визначення ціни товару завданням визначення цін факторів, витрачених на виробництво і продаж товару. Цим полегшується рішення вихідної задачі, тому що ціни факторів встановити простіше, ніж ціну товару, до того ж при визначенні цін факторів знову можна застосувати той же витратний підхід, чим створюється ланцюговий спосіб утворення ціни товару.

    У цілому в економіці більша частина витрат (виробничих витрат) доводиться на працю, тому основною складовою ціни будь-якого продукту будуть виступати витрати, пов'язані з оплатою праці, що витрачається на виробництво як товару, так і матеріалів, з яких він виготовляється. Середні витрати на працю в розрахунку на одиницю продукції являють собою число робочих годин A, необхідних для виробництва одиниці продукції, помножене на погодинну заробітну плату W, тобто AW. Інакше кажучи, при розгляді витрат на оплату праці завжди розглядається два фактори - продуктивність праці A і заробітна плата W.

     При зміні в часі рівня витрат, обумовленому, по-перше, вдосконаленням технологій, що веде до зниження витрат, і, по-друге, інфляцією витрат, що призводить до їх зростання, істотний вплив на величину витрат надає чинник часу. Динаміку витрат, пов'язаних не тільки з виробництвом, але і з подальшим використанням товару, доводиться брати до уваги при розгляді та використанні витратного механізму ціноутворення стосовно до довготривалим товарах, так званим активів. У цьому випадку оперують такою категорією, як сучасна вартість, що представляє собою суму, яку необхідно було б вкласти, затратити сьогодні, щоб отримати зазначену виплату до певного моменту в майбутньому.      Відповідно формула ціни, яка визначається на основі витратного підходу, має такий вигляд:

 
                                                     _(1.1)

 

де AC - середні витрати виробництва та обігу одиниці товару;

К - прибуток, одержуваний вир3обниками (продавцями) за рахунок виробництва і продажу одиниці товару.

Підприємства та підприємці, які виробляють і реалізують товари, у своїй системі бухгалтерського  обліку і в звітах про результати діяльності покликані фіксувати  основні елементи витрат. Найчастіше виділяються складові, відповідні витратам на різні фактори виробництва.  
     При призначенні державних цін на товари та послуги, виходячи з витратного підходу, наведена вище формула ціни дещо трансформується і постає у вигляді:

 
                                                    _(1.2)

 
     де H - надбавка до ціною або знижка з ціни, обчисленої за витратним способом.  
Надбавки до цін представляють собою найчастіше акцизний збір або інші види податків, наприклад податок з обороту, податок з продажів, що включаються у ціну. А знижки з ціни - це державні дотації, що дозволяють продавати товар за ціною нижче ціни виробництва.

 

1.3 Функції ціни

 

У економіці  значення ціни для нормального ходу процесу відтворення визначається її функціями (рис. 1.2).

 

 

Рис. 1.2. «Головні функції  ціни»

 

     Обліковоо-інформаційна функція  ціни полягає в тому,  що за її вимогою виражаються в единій грошовій формі різноманітні види ресурсів, витрат і результати, а також різні економічні показники які використовуються у господарській діяльності. Ціна є критерієм прийняття економічно обгрунтованих рішень господарської діяльності суб’єктыв ринку, дає інформацію про потреби в товарах та послугах, вигідність їх виробництва тощо. Отже, ринкова ціна є для кожного виробника  і  споживача основним  носієм  інформації про  наявність різноманітних товарів  і  послуг на ринку,  приблизні  витрати  на їх иробництво. Вона є орієнтиром для всіх товаровиробників і змушуе їх пристосовуватися до вимог реального ринку. Тобто, ринкова ціна – це той сигнал, який повідомляє товаровиробникам і споживочам, як їм потрібно діяти на сучасному ринку.

     Розподільча функція ціни визначає розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту та національного доходу, відшкодування витрат, утворення доходів у галузях, суб'ектів господарювання і певних соціальних груп населення. Від складених на ринку цін залежить, які суб'єкти гсподарювання збільшують свій прибуток, зазнають збитків. Отже ринкова ціна диференціює доходи суб'єктів підприємницької діяльності: для одних створюються економічні умови щодо подальшого розвитку, а для інших постає питання про їх банкрутство, існування.

      Стимулювальна функція ціни полягає  в тому, що ринкові ціни сприяють заохоченню тих суб'єктів господарювання, які найбільш раціонально використовують свої виробничі можливості для одерження найкращих кінцевих результатів, застосовують найновіші досягнення техніки і технології, досконаліші форми і методи організації виробництва тощо.

     Стимулювальний вплив ціни на  зростання обсягів виробництва,  його ефективність здіснюється  як через загальний рівень  ринкової ціни, так і через  величину прибутк в ціні. Причому  для суб'єктів господарської діяльності  важлива не так сама величина прибутку, як та частина, що залишається в їхньому розпорядженні.

     На споживачів стимулювальна  функція ціни впливає через  механізм формування ціни попиту  і ціни пропозиції, внаслідок  чого при півищенні ринкових  цін споживання товарів та послуг зменшується і навпаки. Отже, стимулювальна функція реалізується шляхом підвищення рівня прибутку в ціні, надбавок і знижок до основної ціни товарів і посліг.

     Регулювальна функція ціни полягає в тому, що за допомогою цінової політики держава забезпечує регулювання пропорцій суспільного відтворення, передусім між виробництвом, споживанням і нагромадженням, між попитом і пропозицією та ін. Досвід ринкової системи господарювання підтверджує, що ринкова ціна є основним важелем регулювання у виробництві та споживанні товарів і послуг.

     Усі функції, які ціна виконує  в ринковій економіці, перебувають  у тісному взаємозв’язку. Отже  з урахуванням усых виконуваних  функцій можна повніше з’ясувати  економічну сутність і роль  ціни в системі ринових відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОГО  ЦІНОУТВОРЕННЯ В ЕКОНОМІЧНИХ  СИСТЕМАХ

 

2.1 Особливості ціноутворення в перехідній економичній системі

 

        Економічна система (англ. Economic system) - сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності та господарського механізму. У будь-якій економічній системі первинну роль відіграє виробництво в сукупності з розподілом, обміном, споживанням. У всіх економічних системах для виробництва потрібні економічні ресурси, а результати господарської діяльності розподіляються, обмінюються і споживаються.

Перехідна економічна система  характеризується наступними відмінними рисами: 
- Нестійкість, існуючої системи, в поступовому її переході до іншої системи, обумовлено нестійкістю самих змін.  
- Альтернативний характер розвитку, що передбачає декілька шляхів до кінцевого результату.  
- Поява перехідних економічних форм, які сполучають в собі елементи старої і нової економічних систем, вказуючи напрям переходу.

     Разові зміни цін на один чи кілька видів товарів ( продуктів, продукції ) стали, починаючи з 1990 року, досить частим явищем. У 1990 році закупівельні ціни на продукти харчування, кольорові метали, підвищена заробітна плата в окремих галузях. Найзначнішим було підвищення цін на нафту, газ, нафтопродукти. Такі явища спостерігалися і після цього, спостерігатимуться і в майбутньому. І нииі визнано наявність диспаритету цін на продукцію окремих видів економічної діяльності, постає питання про неохідність збільшення у кілька разів заробітної плати тощо. Але до зміни однієї з цін необхідно знати, якими будуть результати - близькі і далекі - в економіці , зокрема у системі цін. Після разової ( імпульсної ) зміни однієї з цін економіка, зокрема система цін, увійде у перехідний процнс, природне походження якого і кінцевий результат необхідно знати заздалегідь. Відомо, що дії людей без врахування природних закономірностей ( і тим більше спрямованих проти них ) призводять до сумних результатів. Тому дослідження закономірностей перехідного процесу і розрахунок кінцевих результатів разового збурення в системі цін є актуальним і залишається таким у майбутньому.

     Для дослідження  цих явищ пропонується використовувати  модель міжгалузевого балансу  виробництва товарів і послуг, яка є єдиною натуральною, такою,  що відображає взаємозвязки галузей  виробництва і споживання. У нашому дослідженні використана модель міжгалузевого балансу ( МГБ ) у чистому вигляді , без сконструйованих людиною додаткових рівнянь, які привносять субєктивне ставлення свого конструктора, ускладнюють модель, а , відповідно і знижують достовірність одержаних за нею оцінок. В ускладненому виді ця модель застосовувалася для розрахунку зростання цін або впливу інфляційного імпульсу, при цьому використовувався ряд додаткових рівнянь і нерівностей, що, однак, не додавало точності прогнозові.

     Наше дослідження виконується за умови, що явище має бути розглянутеу чистому вигляді, тобто за всіх інших рівних умов. У даному випадку вважаються незмінними фізичні обсяги виробництва і технологічні коефіцієнти у натуральному вираженні.

     Важливість  використання моделі МГБ за звітним МГБ, складеним у вартісній формі, для дослідження поведінки цін забезпечується тим, що будь - який елемент матриці моделі може бути поданий як добуток кількості та відповідної ціни ( ьяк воно і є в дійсності ).

     Для дослідження формуємо квадратну матрицю, яка включатиме проміжне споживання, додану вартість і кінцеве використання ( без імпорту та експорту ). Після транспортування матриці у рядках одержимо всі складові вартості продукції галузей, а їх сума по рядку дасть обсяг виробленої у галузі продукції галузей, а їх сума по рядку дасть обсяг виробленої у галузі продукції. Далі наводяться результати розрахунків, виконаних для певних ситуацій, які відповідабть реальним випадкам і аналоги яких мали або можуть мати місце. Як базу для розрахунку прийнято звітній МГБ України за 1991 р., агрегований для простоти розуміння і зменшення обсягу розрахунків до розмірності 4х4.

     Результати дослідження одержані у двох випадках :

а) віддалені ( кінцеві ) результати перехідного процесу;

б) поточні. залежно від часу.

1. Віддалені ( кінцеві)  результати перехідного процесу  одержуємо при розвязанні системи  рівняяь, сформованої за даними  звітного МГБ. Наводяться результати  для кількох ситуацій.

     Ситуація 1.1 Ціна на споживану продукцію однієї з галузей збільшена разово у К разів для всіх галузей, що її споживають і залишається на цьому рівні до кінця перехідного процесу. Аналоги з життя - підвищення всіх цін у К разів.

     Ситуація 1.2 Ціна на один з елементів витрат в одній з галузей збільшена у К разів і зберігається далі на цьому підвищеному рівні. Аналог у практиці - підвищення зарплати ( оплати праці найманих працівників ) в одній з галузей. Кінцевий результат - підвищення усіх цін у К разів.

     Для цих двох ситуацій одержуємо однакові результати для будь - яких галузей і елементів цін, включаючи амортизаційні відрахування і всі складові чистої продукції.

і елементів цін, включаючи  амортизаційні відрахування і всі  складові чистої продукції.

     На практиці  в таких ситуаціях потрібно  відповідно індексувати зарплату, основні та оборотні ( матеріальні та грошові ) фонди, амортизаційний фонд та ін., збільшувати масу засобів платежів. При цьому відповідно знизяться купівельна споможність національної грошової одиниці та її курс щодо стабільних іноземних валют. Проте купівельна спроможність населення збережеться або відновиться. В ізольованій або керованій внутрішніми і зовнішніми звязками системі перехідний процес завершився б зміною масштабу цін, якби дії людей відповідали їх природній поведінці.

      Ситуація 1.3 Вона характеризується втручанням людини, яка не враховує природньої поведінки цін або намагається обмежити природній хід процесу. Так, у нашій практиці були вжиті обмеження на індексацію зарплати, не індексувалися оборотні кошти, затримувалася індексація основних і матеріальних оборотніх засобів, були знижені норми амортизації основних фондів, не індексувався амортизаційний фонд і т.п.

      Подібна ситуація зімітована в моделі 1 ( див. Додатки ). Створюється враження, що досягнуто обмеження зростання цін: ціна виробленої продукції в галузях а-д зростає не в 4 рази . а відповідно в 2,83; 2,18; 2,29;і 2,36 рази. Проте при цьому виникають диспропорції : якщо у вихідній матриці фонд споживання і нагромадження ( г'-д') дорівнює вартості продукції, що направляється на дані цілі ( г- д), то у кінцевій він уже на 8% менший, а за особистим споживанням навіть на 15%. Колишній обсяг продукції, виробленої для невиробничого споживання і нагромадження, не може бути викуплений , і виникає обєктивна необхідність у зниженні обсягів виробництва у всіх галузях.

 

2.2  Особливості ціноутворення  в ринковій економичній системі

 

     Ринкова  система характеризується наступними  відмінними рисами:  
- різноманіття форм власності, серед яких як і раніше провідне місце займає приватна власність в різних її видах;  
- розгортання науково-технічної революції, що прискорила створення потужної виробничої і соціальної інфраструктури;  
- ограниченое втручання держави в економіку, проте роль уряду в соціальній сфері як і раніше велика;  
- зміна структури виробництва і споживання (зростання ролі послуг);  
- ріст рівня освіти (послешкольное);  
- нове відношення до праці (творче);  
- підвищення уваги до довкілля (обмеження безоглядного використання природних ресурсів);  
- гуманізація економіки ("людський потенціал");  
- інформатизація суспільства (збільшення чисельності виробників знань);  
- ренесанс малого бізнесу (швидке оновлення і висока диференціація продукції, що випускається);  
- глобалізація господарської діяльності.