Міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

18. Міжнародна  спеціалізація та кооперування  виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

ВСТУП ………………………………………………………………………….. 3

1. Поняття міжнародної  спеціалізації та кооперування 

виробництва ………………………………………………………………….… 4

2. Форми міжнародної  спеціалізації та кооперації ………………………….. 10

3. Тенденції  розвитку міжнародної спеціалізації  та кооперування          виробництва …………………………………………………………………… 12

ВИСНОВОК ………………………………………………………………….... 17

Список використаної літератури ……………………………………………... 18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Проблеми  розміщення продуктивних сил не існувало, доки продуктивні сили і суспільний поділ праці не досягли певного рівня розвитку. У зв'язку з існуванням відмінностей у ресурсозабезпеченні, окремі фази виробництва суспільного продукту диференціювалися в просторі.

     В результаті випуск окремих видів  продукції закріплюється за певними  територіями країни, що мають для  цього сприятливе поєднання природних, трудових та інших умов і ресурсів. Це позитивно вплинуло на розвиток і поглиблення територіального  поділу праці як джерела і збудника мотивів у діяльності людей на конкретній території.

     Територіальний  поділ праці створив певний порядок  у розстановці продуктивних сил  та їхніх елементів (предметів праці, засобів праці, робочої сили) на території  країни. У кінцевому підсумку він зумовив весь процес розміщення виробництва.

     Головним  напрямком розвитку міжнародного поділу праці стало розширення міжнародної  спеціалізації і кооперування (кооперації) виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття міжнародної  спеціалізації та  кооперування виробництва

     Міжнародний поділ праці, міжнародна спеціалізація  та кооперування (кооперація) виробництва - нерозривні суспільні явища, що зумовлюють одне одного, носять складний і суперечливий характер. Міжнародний поділ праці виступає більш ширшою економічною категорією порівняно з міжнародним кооперуванням, що є однією зі сторін і одночасно головних форм прояву міжнародного поділ праці. У свою чергу, міжнародне кооперування ґрунтується на спеціалізації виробництва, що відбиває іншу сторону й іншу основну форму міжнародного поділу праці. Міжнародне кооперування та міжнародна спеціалізація є не просто формами міжнародного поділу праці, але і його елементами, що визначають його сутність. У межах коопераційного процесу поділ праці виступає як форма кооперації праці.

     «Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва  більш розвинута форма міжнародного поділу праці. Оскільки являє собою взаємопов'язаний процес спеціалізації окремих країн, об'єднань, фірм і підприємств на виробництві окремих продуктів або частин продукції з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевого товару. Проте ця форма в першу чергу повинна базуватися на використанні прямих виробничих зв'язків, тісній взаємодії національних наукових і виробничих потенціалів, підвищенні рівня концентрації виробництва”.

     Міжнародна  спеціалізація припускає наявність  просторового розриву між окремими стадіями виробництва або між  виробництвом і споживанням у  міжнародному масштабі.

     Під міжнародною спеціалізацією виробництва  розуміється така форма поділу праці між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва й усуспільнення праці у світі відбувається на основі процесу диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відособлені) технологічні процеси, в окремі галузі та підгалузі виготовлення все більш однорідних продуктів праці понад внутрішні потреби, що викликає все більше взаємне доповнення диференційованих національних комплексів. Зазначені процеси відбиваються на інтенсифікації міжнародного обміну товарами, послугами, науково-технічними знаннями.

     Таким чином, міжнародною спеціалізацією виробництва називають узгоджену  між країнами координацію продуктивних сил на певних ділянках їх економіки. За словами С.Соколенка “концентрація виробництва однорідної продукції в межах однієї країни або невеликої кількості країн створюється з метою забезпечення високопродуктивного ефективного виробництва, зниження собівартості продукції та підвищення її якості. Визначальними моментами розвитку міждержавної спеціалізації є наявність запасів природних ресурсів, кліматичні умови, виробнича база та існуючий рівень технічного розвитку галузі, рівень внутрінаціональної спеціалізації”.

     Якщо  ж виробництво певної продукції  концентрується в межах однієї країни, не базуючись на реально спеціалізованих підприємствах з високим рівнем техніки і технології, то така концентрація не може вважатися ефективною, позаяк вона не веде до випуску конкурентоспроможної продукції і може призвести до серйозних економічних провалів.

     Міжнародна  кооперація за своєю економічною природою являє собою продуктивну силу, що дозволяє досягати намічуваного суспільно корисного результату у сфері виробництва, наукових досліджень, збуту при менших затратах живої та уречевленої праці, порівняно з необхідними для досягнення подібного результату, у випадках, коли учасники діють поодинці.

     Створення динамічної соціальної системи відкритої  економіки, одним із завдань якої є активізація участі в процесі  міжнародного кооперування, стає необхідним атрибутом та цільовою функцією побудови відкритого суспільства, передумовою розв'язання складних та суперечливих завдань українського розвитку.

     Без важелів міжнародного кооперування неможливо розв'язати ряд завдань  розвитку усієї системи міжнародної  економічної діяльності, зокрема:

     - додатково збільшити фізичні обсяги експорту та імпорту багатьох видів продукції;

     - подолати тенденції відпливу капіталу через несприятливі умови його докладання всередині країни;

     - оптимізувати структуру торгівлі, зокрема подолати значною мірою сировинний характер вивезення та надто помітну орієнтацію неекономічного імпорту на товари некритичного імпорту, збільшивши частину машинотехнічного обладнання;

     - знизити вразливість експорту від антидемпінгових санкцій країн-споживачів;

     - запобігти поширенню безгрошових, часто невигідних для держави, товарообмінних операцій;

     - збільшити питому вагу складних технологічних виробів та наданих інтелектуальних послуг інформаційного, дослідницького та науково-технічного характеру в структурі експорту.

     Терміни кооперація та міжнародна кооперація - використовуються в двох значеннях: у широкому та у вузькому.

     В широкому розумінні ці поняття синонімічні  поняттям “співробітництво”, “міжнародне  співробітництво”. Інакше кажучи, ці категорії визначають суттєві риси економічної, міжнародної економічної діяльності як такої.

     У вузькому плані зазначені терміни  трактуються як кооперування виробництва.

     Виділяють такі основні ознаки міжнародної  виробничої кооперації:

     - попереднє узгодження сторонами  умов спільної діяльності;

     - головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів різних країн;

     - наявність промислових фірм, що  належать різним країнам, в  безпосередньому виробничому кооперуванні;

     - закріплення в угоді головних  об'єктів кооперування: готових виробів,  компонентів та відповідних технологій;

     - розподіл між партнерами завдань  у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої  спеціалізації, виходячи з основних  цілей коопераційних домовленостей;

     - безпосередній зв'язок здійснюваних  партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів з реалізацією виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу.

     У Законі України “Про зовнішньо-економічну діяльність”, спеціалізацію та кооперацію у галузі виробництва, науки і техніки було визначено як одну з форм міжнародного співробітництва, нарівні з торгівлею та іншими формами взаємодії. Цей закон дає і розгорнуте визначення міжнародної кооперації (у найбільш вузькому розумінні): міжнародна кооперація - взаємодія двох або більше суб'єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним. У процесі такої взаємодії здійснюється спільне розроблення або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплектних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.

     Таким чином, під кооперуванням розуміють  безпосередньо спрямовану на виробництво  матеріальних цінностей та послуг діяльність економічних суб'єктів, які поєднують  свої зусилля з метою економії витрат, підвищення ефективності та прибутковості виробництва, підвищення продуктивності праці, якості продукції, що виробляється, поліпшення системи управління та умов реалізації продукції.

     Змістовним  наповненням міжнародної промисловості  кооперації в сучасних умовах є спільне  виготовлення складної, технологічної, наукомісткої продукції зі спеціалізацією (подетальною, повузловою) окремих суб'єктів виробництва. Міжнародне кооперування відбувається на базі довгострокових договірних відносин, які передбачають безпосередні постійні виробничі та/або науково-технічні, конструкторсько-впроваджувальні зв'язки між партнерами - двома або більшою кількістю різнонаціональних юридично та функціонально незалежних одна від одної господарських структур. Змістом їх спільної діяльності є спеціалізоване виробництво, що дає змогу їм підвищувати продуктивність праці та збільшувати сукупні обсяги виробництва.

     Особливого  розвитку кооперування набуло у сфері  створення великих технічних  об'єктів, складних машин, високотехнологічного обладнання, у науково орієнтованих виробничих процесах.

     В одному і тому самому коопераційному ланцюгу, навіть у технологічному процесі, діюча коопераційна модель може поєднувати риси і національної, й інтернаціональної  взаємодії, як, наприклад, у випадку  міжнародного обміну деталями, вузлами у разі наявності, принаймні в одного кооперанта, національних субпідрядників.

     Міжнародна  консорціумна організація комерційної  взаємодії типово вважається формою міжнародної кооперації; те саме стосується спільних підприємств, щоправда, традиційне для наших умов міжнародне спільне підприємництво, частіше є акціонерною формою вкладання капіталів, ніж проект спільної реалізації певного конкретного проекту.

     Загальне  міжнародне кооперування класифікують за декількома критеріями:

     - за видами: економічна кооперація, промислове співробітництво; виробниче кооперування; науково-технічне кооперування; кооперування в області проектування і будівництва промислових об'єктів; кооперація у сфері побуту; кооперація в інших сферах господарської діяльності;

     - за методами використання: виконання спільних програм; договірна спеціалізація; створення спільних підприємств;

     - за стадіями: довиробниче кооперування; виробниче кооперування; комерційне  кооперування;

     - за структурою зв'язків: внутріфірмові  та міжфірмові коопераційні зв'язки; внутрігалузеве та міжгалузеве кооперування; горизонтальні та вертикальні форми кооперування; змішані форми кооперування;

     - за територіальним охопленням: кооперування  між двома і більше країнами; кооперування у рамках регіону;  міжрегіональне кооперування; світове кооперування;

     - за числом суб'єктів: двостороннє  кооперування; багатостороннє кооперування;

     - за числом об'єктів: однопредметне  кооперування; багатопредметне кооперування.

     Основні способи налагодження коопераційних  зв'язків у літературі зводяться до трьох методів: здійснення спільних програм, договірна спеціалізація та інтегрована кооперація.

     Здійснення  спільних програм міжнародного виробничого  кооперування полягає у підрядному кооперуванні та спільному виробництві.

     Суть  підрядного кооперування зводиться до того, що замовник доручає виконавцю проведення певних робіт згідно з наперед обумовленими вимогами щодо термінів, обсягів, якості виконання та інших умов. При цьому розглядаються два різновиди міжнародного виробничого кооперування: просте виготовлення продукції (або його ще називають „класичним підрядом") та підряд з проектуванням й виготовленням нового продукту.