Аналіз міжнародного ринку меду натурального. Підготовка зовнішньоторговельної угоди з експорту меду натурального

     Говорячи  про світову торгівлю даним товаром, варто звернути увагу на обсяги експорту 10-ох країн, що є найкрупнішими експортерами. Їх частка експорту у світовому виробництві становить понад 65%. За період  
2006 – 2008 року відбувалося зростання світових обсягів експорту, зокрема за 2007 – 2008 роки спостерігається найбільше зростання (43,11%). Серед 10 найкрупніших експортерів найбільше зростання також простежується за період 2007 – 2008 рр. (47,32%). З 2008 року позиції більшості провідних країн-експортерів починають погіршуватися. Найбільше зниження відбулося з 2008 на 2009 роки. Основними причинами зниження поставок меду з Аргентини, Канади, Мексики, Нової Зеландії стали несприятливі погодні умови (холодне літо - в Канаді, посухи – в Аргентині). Окрім цього несприятливим фактором зниження експорту, наприклад, у Канаді було досягнення паритету між канадською та американською валютою, що суттєво підвищило ціни на канадський мед у США. Ослаблення долару по відношенню до інших світових валют в умовах світової фінансової кризи, а також посуха, загибель значної кількості бджолиних сімей в США (як одного з основних виробників меду в світі) призвело до скорочення експорту майже вдвічі за цей же період. Споживання меду тут скоротилося на 9,5 тис. т, а за період березня – вересня співвідношення операцій з місцевим та імпортним медом на американському ринку виражалося співвідношенням 29:71. [14] 

Рис.1.3 – Динаміка географічної структури експорту найкрупніших експортерів меду, 2006 – 2010 рр. [22] 

     Практично усі розвинуті країни невзмозі забезпечувати  попит населення на мед за рахунок власного виробництва, тобто вони імпортують цей продукт. Окрім того, попит на мед, а, отже і обсяги імпорту, не дивлячись на тимчасове зменшення обсягів експорту, поступово зростають (див. рис. 1.4).Основними експортерами меду в Німеччину, Францію та Італію є Мексика, Болгарія, Угорщина, Аргентина, Уругвай, Куба та Чилі; у США та Японію - В’єтнам, Бразилія, Мексика і Канада; у Великобританію – Нова Зеландія, Австралія, Бразилія.

     Особливо  гостро стоїть проблема імпорту меду в США Як свідчить президент компанії CPNA, паралельно з легальним ринком меду в цій країні сформувався нелегальний ринок. Учасники цього ринку здійснюють операції з китайським медом, що надходить у вигляді більш дешевих підсолоджувачів та продукції з третіх країн, а також за документами, в яких вказується митна вартість, що є суттєво заниженою. Ті ж проблеми виникають при збуті імпортного меду під видом місцевого в Канаді, Австралії та інших країнах. [17]

     Аналізуючи  медовий ринок Російської Федерації  в якості імпорту українського меду в контексті укладання зовнішньоторговельної угоди, варто зазначити, що простежується рекордне зростання обсягів імпорту за період 2006 – 2010 рр – більш ніж у 33 рази. Також швидкими темпами збільшувалася частка України (з 22,6% у 2008 році до 64,4% у 2010), що займає перше місце за імпортом меду до цієї країни (дивю додаток Б). Як відомо, роздрібні ціни на мед в Росії знаходяться на одному рівні з цінами в США та інших розвинутих країнах, незважаючи на значну різницю в доходах населення. Таке положення стимулює імпорт дешевого меду з Китаю та інших країн, що розвиваються. [17] 

Рис. 1.4 – Динаміка географічної структури найкрупніших імпортерів меду, 2006 – 2010 рр. [23] 

     Отже, в цілому ринок меду вважається одним з найбільш глобалізованих ринків продовольчих продуктів, адже у світі виробляється близько 1,4 млн. т меду, а експортується майже 420 тис. тон (30%) цього продукту [22]. Окрім того, ціни на мед у 5 – 10 разів перевищують ціни на цукор та інші підсолоджувачі, що є однією з головних причин частих випадків фальсифікації. Чистота та якість меду є головною його характеристикою, тому порушення норм використання ветеринарних засобів та санітарних норм у цілому являє собой небезпеку для здоров’я людей. Ці обставини впливають на світову торгівлю медом, адже з кінця 1990-х років відбувається процес посилення контролю якості меду. Отже, це питання є актуальним в контексті сучасного стану на світовому ринку меду.

     Стосовно  досвіду ЄС у цьому напрямку, з 1989 р працює Європейська федерація фасовщиків та дистриб’юторів меду (Federation Europeenne Des Embalmers Et Distributeurs De Miel — FEEDM), до якої входять індивідуальні компанії імпортерів, переробників та оптових торговців меду у 14 країнах ЄС та їх асоціації: в Австрії — Darbo AG; в Англії — British Honey Importers and Packers Association; в Бельгії — Meli N.V.; в Угорщині — Magyar Mezerekedok es.; в Німеччині — Honig-Verband e.V.; в Нідерландах — De Traay B.V.; в Греції — Attiki S. A.; в Испанії — Assemiel; в Италії — Associazione Italiana Industrie Prodotti Alimentari; в Словакії — Slovak Association of Bee Product Traders; в Словенії — Medex D.D.; в Фінляндії — Finnish Honey Packers Ltd.; во Франції — Syndycat Francais dfs Miels; в Швейцарії — Narimpex. Питома вага цих компанії становить 80% з 224 тис. т меду, що закуповується щорічно країнами ЄС один у одного або в країнах, що не входять до ЄС. Члени федерації зобов’язані дотримуватися жорстких вимог щодо якості меду, а країни-експортери повинні надавати Єврокомісії гарантії того, що вони будуть проводити моніторинг залишків шкідливих речовин відповідно до директиви 96\23\ЄС. [11]

     Удосконаленням методик аналізу меду та розробкою стандартів на супутні продукти займається Міжнародна комісія з меду (International Honey Commission — IHC), що існує з 1990 року, Міжнародна асоціація фасовщиків меду, що функціонує з 2004 року (Honey International Packers Association – HIPA), до складу якої входять 26 компаній з 17 країн Європи, Азії, Америки та Австралії. Європейська служба швидкого реагування на постачання неякісного продовольства та кормів для тварин (European Rapid Alert System For Food and Feed - RASFF) здійснює відбір імпортних продуктів, якість яких не відповідає стандартам ЄС, та періодично оголошує так звані «санітарні тривоги» у зв’язку з виявленням у продуктах бждільництва залишків антибіотиків та інших ветеринарних препаратів. За останні вісім років питома вага забруднених бджолопродуктів у загальній кількості тривог знизилася у 8 разів. За цей період майже 6% з усіх затриманих партій меду надійшли з України, по 7% - з Болгарії та Аргентини, найбільша ж кількість забруднених партій (26%) надійшла з Китаю. В цілому питома вага (за офіційними даним 2009 року) Німеччини у світовому імпорті становить 20%, США – 18%, Великобританії – 8%, Япоії та Франції – майже по 7%, Італії а Бельгії – близько 4% кожна, трохи більше ніж по 2,5% становить частка Іспанії, Нідерландів та Швейцарії.

     Отже, кон’юнктура на світовому ринку меду є досить мінливою. В цілому для світового ринку меду характерні наступні фактори впливу, що формують певні тенденції:

• виключення Бразилії у 2006 році з переліку країн, яким дозволено експортувати мед до ЄС;
• зростання собівартості меду та відповідно цін на нього через зменшення його виробництва;
• збільшення попиту США як одного з найкрупніших виробників меду на зарубіжний мед, спричинене вищезазначеними факторами;
• посилення негативного впливу погоди на бджільництво за період 2006 – 2009 рр.;
• політика Японії в контексті обмеження закупівель меду з Китаю та диверсифікації імпорту меду;
• зростаючий вплив дій ЄС в контексті посилення контролю за вмістом шкідливих речовин;
• зростання світових цін на медову продукцію передових експортерів (див. додаток А).

      1.2 Аналіз українського ринку  меду 
 

     В цілому в галузі бджільництва за період 2005 – 2011 рр. відбулося збільшення обсягів експорту меду, що є досить позитивною тенденцією. Зростання відбулося в результаті збільшення виробництва за певний період, зростання кількості бджілосімей та зменшення обсягу внутрішнього споживання в результаті скорочення чисельності населення.

     Що  стосується офіційної статистики обсягів  виробництва меду, досить часто зустрічаються різні дані стосовно ринку меду в Україні. Більшість українських бждолярів до офіційної статистики ставляться з недовірою, адже детальним підрахунком клькості вуликів кожного гоподарства в регіонах україни не займаються. Проконтролювати наявність у певної людини вуликів практично неможливо, отже до державних органів надходить та інформація, яку бажають донести бджолярі.

     За даними інформаційно-аналітичного агентства «Союз-Інформ», у 2005 році на території України було вироблено 163 тис. тонн меду. 2007 року обсяг виробництва цього виду продукції скоротився до 119 тис. тонн. Інакше кажучи, виробництво меду скоротилося за період 2005 – 2007 років на 27%. У 2008 році відбулося збільшення виробництва на 5,5% по відношенню до 2007-го. Обсяг виробництва в 2009 році, що склав 120 тис. тонн, в порівнянні з 2007-м скоротився на 4,5%, а у порівнянні з 2008 – на 10,2%. У цілому за період 2005 – 2009 рр. обсяг виробництва українського меду скоротився на 26,5%. Згідно з Програмою розвитку галузі бджільництва в Україні до 2011 року середньорічне споживання меду складає 1,2 кг на 1 особу. Виходячи з того, що чисельність населення України станом на 1.02.2011 склала 45760051 чол., річна потреба складає 54912,06 тонн меду, що складають 45,76% річного виробництва (2009), тобто існують надлишки виробництва, і Україна має можливість експортувати даний продукт.

     Щодо  місця України у світовому виробництві, то воно складає  
1,4 млн т, з яких за даними офіційної статистики (FAO) 5% належить Україні (8% за неофіційними даними). За офіційними даними FAO (2008 рік) Україна за виробництвом меду займає 1 місце в Європі та 4 місце у світі з 2006 року після Китаю (367 тис. тонн), Туреччини (81,4 тис. тонн) та Аргентини (81 тис. тонн).

     Говорячи  про фактори виробництва меду, слід зазначити, що виробництво меду має чітко виражений сезонний характер, сезон закінчується у вересні. Найбільш оптимальною температурою для виділення нектару для більшості рослин є 16 – 25 °С. З подальшим підвищенням температури нектаропродуктивність рослин знижується і при 38 °С повністю зникає. У спекотну погоду квіти краще виділяють нектар тільки за умови достатньої вологості. З огляду на це Вінницька, Полтавська, Черкаська, Донецька, Луганська та Запорізька області є найбільш відповідними. Окрім того, не останнє місце посідають суто технічні фактори (кількість вуликів, бджолиних сімей) та стан навколишнього середовища регіону виробництва. Для отримання екологічно чистого меду важливо, щоб місце для пасіки було розташоване у зоні з великою кількістю рослин для медозбору та якомога далі від шкідливого виробництва та полів, що обробляються хімікатами. У цьому форматі найбільшу увагу слід звернути на мед Вінницької, полтавської, Миколаївської, Закарпатської областей та Криму. За даними Програми розвитку галузі бджільництва в Україні до 2011 року, маємо наступну регіональну структуру виробництва меду (див. рис. 1.5)

Рис. 1.5 – Регіональна структура виробництва меду в Україні на 2011 рік, т [7] 

     В контексті сегментації ринку  меду, варто зазначити, що існує моно- та поліфлорний мед. Монофлорний мед містить пилкові зерна переважно одного виду рослин, тобто збирається з одного медоноса та отримується там, де переважає певна рослина-медонос або тоді, коли інші рослини не цвітуть. Соняшник, гречка, ріпак, липа та біла акація – це 5 основних видів монофлорного меду, що можна зібрати в нашій країні. Можна виділити також такі види меду, що не накопичуються для продажу в тоарні партії,але є монофлорними: малиновий, шавлієий, вересковий, кіпрейний, буркуновий. До найбільш популярних диких медоносів відносяться клен, липа, верба, акація, плодові дерева (абрикос, яблуня тощо). [мед шанс]. Щодо поліфлорного меду, що визнаний одним з найкращих у світі, він збирається з дикорослих медоносіїв півдня України, заповідних зон, сюди також відноситься так званий травневий мед.

     Медоносні сільськогосподарські культури є основним джерелом кормової бази бджільництва в степовій, лісостеповій та поліській зонах, вони можуть дати 59-87% нектару від загального обсягу регіону. Щодо питомої ваги цих рослин, у степовій зоні товарний медозбір здебільшого дає соняшник (77,6% всього нектарозапасу) та насінники багаторічних трав (11,6%); в лісостеповій — гречка (44,6%), соняшник (23,4%), багаторічні трави (10,3%); в поліській — багаторічні трави (45,6%); в Карпатах — конюшина червона (42,0%) та ріпак озимий (11,4%). [програма] Отже, соняшниковий мед має найбільшу питому вагу, збирається цей мед переважно на півдні та сході України. Друге місце посідає гречаний мед (центр та захід).

     Далеко  не останнім економічним показником галузі є виробництво додаткових продуктів бджільництва — прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, трутневого гомогенату, бджолиної отрути, які є основою виготовлення низки цінних лікувальних препаратів та продуктів харчування. Наприклад, 40% доходу приносить компанії SvitMedu тільки 40% доходу, а продукти бджільництва забезпечують 60%. Досить серйозним попитом користуютьс такі медопродукти, як перга (до 270 грн. за 330 г продукту), що використовується у якості вітамінного засобу для підтримки імунітету; прополіс та маточне молочко використовуються у косметології, віск реалізується оптом (90 грн/кг).

     В контексті заходів поширення (популяризації) українського меду у 2005 році була створена за ініціативи Президента України В.А.Ющенка Всеукраїнська громадська організація «Братство бджолярів України». Результатами участі України у Конгресі Апімондії в Австралії в 2007 році стало одержання 3 золотих і 3 срібних медалей та визнання акацієвого меду найкращим у світі. В 2009 році в м. Монпел'є (Франція) Україна отримала 4 золотих та 1 срібну медаль, а титул найкращого меду у світі отримав український гречаний мед був. В боротьбі з ми отримали право проводити Конгрес Апімондії - 2013 в Україні. Це сер'йозний крок до світового визнання. Також одним із заходів просування українського меду та медопродуктів на світові ринки вважається те, що на 41 міжнародному конгресі міжнародної федерації бджільницьких асоціацій «Апімондія» у м. Монпел’є (Франція) у 2009 році Україна завоювала право через чоити роки організувати цей форум у Києві. Серед основних конкурентів України щодо місця проведення цього заходу у 2013 році були Туреччина, Болгарія, Угорщина, Італія та Іспанія. Отримання права на проведення цього конгресу може стати поштовхом до залучення інвесторів у вітчизняну галузь бджільництва. [13]