Невротичні стани у дітей та підлітків і їх профілактика засобами здорового способу життя

У результаті, невроз як хворобливо-захисна форма реагування на афективно пережиті й нерозв " язні проблеми розвитку, вираження  й визнання свого «я» знижує творчий, емпатичний потенціал особистості, ускладнює адаптацію серед однолітків й утрудняє подалі прийняття ролей.

 

ЧАСТИНА 2. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ НЕВРОТИЧНИХ СТАНАХ.

1. Характеристика невротичних станів.

Неврози розглядаються, як захворювання нервової системи в результаті розлади вищої нервової діяльності.

     І.П.Попов,  характеризовавший неврози як «хронічної відхилення вищої нервової діяльності від норми» унаслідок перенапруження нервових процесів та зміни їх рухливості, виділяв 3 форми:

1) неврастенію

2) істерію

3) психостенію

     Неврози  частіше розвиваються в осіб  зі слабким типом нервової  системи. Звичайно неврози можливі  й у людей з сильним типом  нервової діяльності, переважно  в неврівноважених (холерики) у  яких процеси збудження переважають над процесами гальмування. Значно рідше неврози спостерігаються в осіб з сильним і врівноваженим типом ВНД, та й то при впливі неадекватних подразників.

          Основою патофізіологічних змін  при неврозах є порушення:

а) процесів збудження і гальмування

б) взаємини між корою  і над кіркою

в) нормального стану  нервової та другої сигнальних систем

          Необхідно враховувати зв'язок  неврозів і вісцеральних розладів, що важливо при застосуванні  лікувальної фізичної культури.

          Знижена фізична активність може бути одним з факторів ризику в розвитку неврозу і супутніх вегетативних розладів. При гіпокінезії знижується загальний тонус кори головного мозку, стає дефіцитною інформація про зовнішній світ і знижуються адаптаційні здатності нервової системи [24].

          Гіпокінезія викликає астенічної  невроз і вегетативно-судинні  дисфункції. Вона зумовлює ряд  функціональних відхилень - неврівноваженість,  невмотивоване поведінку, озлобленість, агресивність, схильність до конфліктів, образливість, сльозливість, збіднення психічних реакцій і так далі.

          Спостерігаються також порушення  сну, слабкість, дратівливість,  депресивний стан і зниження  розумової працездатності.

          Процес пристосування до зниженої  фізичної активності супроводжується значним нервовим напруженням, що призводить до невротичних явищ. Все це підтверджує необхідність комплексної реабілітаційної терапії.

У розвитку неврозів важливу  роль відіграють хронічна перенапруга  основних процесів нервової діяльності - збудження і гальмування, непосильні вимоги до рухливості нервових процесів[15].

 

2.Клініко-фізіологічне обгрунтування використання фізичних факторів в реабілітації хворих неврозами.

- Фізичні вправи при  неврозах вирівнюють динаміку  основних нервових процесів (збудження і гальмування);

- Координують функції кори і підкірки, першої та другої сигнальної системи;

- Регулярне застосування фізичної культури згладжує різні розлади вегетативної нервової системи;

- Лікувальна фізкультура  при лікуванні хворих неврозами розглядається як природно-біологічний метод з фізично обгрунтованим застосуванням фізичних вправ, природних факторів при регламентації загального режиму хворого.

          Регулярне застосування фізкультури  згладжує різні розлади вегетативної  нервової системи. ЛФК крім лікувально-профілактичних, ставить перед собою і виховні завдання. Вона залучає хворого в свідоме й активна участь у боротьбі з недугою. Поліпшення поведінкових реакцій слід пояснити взаємообумовленим участю першої і другої сигнальних систем у процесі навчання хворих неврозами фізичним вправам. Спокійний і впевнений струм відіграє велику роль. Слід враховувати позитивний вплив фізичних вправ на емоційну сферу хворого. Фізичні вправи у вигляді гімнастики, ігор, прогулянок, туризму, купання і плавання, стимулюють у хворих різні фізіологічні механізми і викликають відчуття бадьорості, сприяють усуненню непевності, занепокоєння, страху, різних невротичних явищ: систематичні, методичні правильні фізичні вправи підвищують у хворих неврозами стійкість нервово-психічної сфери, сприяють розвитку більш урівноваженою реакції поведінки [18].

          Призначаючи ЛФК при неврозах, зокрема, необхідно враховувати  загальні закономірності тренування.

Вони засновані на:

- Системному застосуванні;

- Повторюваності;

- Регулярності;

- Тривалості;

- Поступовості;

- Адекватності.

У процесі тренування проявляється тонізуючий, стимулюючий  вплив фізичних вправ на нервову  систему і весь організм. При цьому  потрібно враховувати, що хворі неврозами  потребують щадному відношенні. Так великі навантаження, особливо з елементами змагання, неадекватні станом регуляторних, нервових механізмів, порушують нервову регуляцію функцій і призводять до нервових дистрофій.

Необхідно дотримувати  помірність у фізичних навантаженнях  і забезпечувати хворим спокійну зовнішню обстановку.

          ЛФК - це не тільки процес  вправи, вона одночасно грає роль  охоронного режиму.

          При підборі фізичних вправ  і побудові курсу вправ необхідно  брати до уваги зміни в емоційній  сфері, розлади сну і ряд вегетативних порушень.

ЛФК при неврастенії  слід застосовувати диференційовану  залежно від стадії захворювання, враховуючи загальний стан хворого, основну симптоматику в різних стадіях  неврастенії і різну адаптацію  хворих до фізичних вправ.

Основна мета занять - загальнозміцнююча дія. Вправи застосовуються помірної інтенсивності для всіх м'язових груп, що поєднуються з поглибленим диханням, з опором, з обтяженням, зі снарядами, на снарядах. Доцільно застосовувати цілі гімнастичні комбінації. Вправи на увагу, рівновага, стрибки, метання.

          При істеричних контрактурах  і паралічах слід використовувати  вправи, що вимагають інтенсивної  активності м'язів, не залучених  до контрактури і паралічі, а  також концентрацію уваги.

Хворих, у яких невроз проявляється переважно в загальмованості і пригніченості (психастенія), необхідно постійно і наполегливо активізувати. Рекомендується використовувати добре знайомі вправи, не фіксую увагу на точності виконання вправ.

Найбільш благотворно  на хворих діє санаторний режим. Реабілітаційні заходи в санаторних умовах характеризуються загальнозміцнюючим впливом на весь організм і спрямовані на загартовування організму, підвищення працездатності та психологічної стійкості. Широко використовуються прогулянки, екскурсії, заняття в басейні, елементи спорту, туризму. Обов'язково включається масаж, різні види психотерапії, фізіо і бальнеотерапії [4].

 

3.Неврастенія

Найпоширеніший вид  неврозів. Неврастенію слід розуміти як захворювання, що виникає внаслідок надмірного за силою або тривалістю напруги нервової системи, що перевершує межі витривалості, що мають у своїй основі ослаблення процесу внутрішнього гальмування і клінічно проявляються поєднанням симптомів підвищеної збудливості та виснаження.

Клінічні прояви неврастенії характеризується трьома станами порушення ВНД:

1) ослабленням внутрішнього  гальмування і отже, посиленням  дратівливого процесу (гіперстеніі);

2) патологічної лабільністю  дратівливого процесу при одночасній  слабкості гальмівного процесу;

3) різним гальмуванням в корі головного мозку і ослабленням дратівливого процесу (гіпостеніі).

1 стадія неврастенії (гіперстенічна) характеризується ослабленням процесів гальмування і переважанням процесів збудження. При гіперстенічной формі неврастенії щодо зберігається адаптація хворих до фізичних навантажень. Відхилення в емоційній сфері виражаються в дратівливості, нестриманості, неспокої. Є ряд вегетативно-дистонічну порушень серцево-судинної системи: болі, тахікардія, підвищення АТ. Дуже корисна сувора регламентація режиму, поєднання активних форм лікувальної фізкультури з пасивним відпочинком на повітрі. Хворі добре переносять заняття ранковою гімнастикою і лікувальною гімнастикою.

У першій половині курсу  призначають прості вправи, які не потребують напруженої уваги. Потім в заняття вводять вправи більш різноманітні і з більш складною координацією руху. Поступово зростають вимоги до точності виконання вправ. Вправи слід робити ритмічно, в спокійному темпі, після важких - дихальні. Доцільно застосовувати фізичні вправи у воді.

У другій половині курсу  разом із зростанням загальної фізичної навантаження підвищують вимоги до точності виконання вправ, призначають вправи з уповільненням темпу рухів, на увагу, рівновагу. Використовують прийоми  самомасажу. Слід звертати серйозну увагу на емоційну сторону заняття. Команда методиста ЛФК повинна бути спокійною, вимогливою, супроводжуватися короткими і чіткими поясненнями, здатність появі бадьорості і гарного настрою. Необхідно ширше використовувати вправи з м'ячем в ігровій формі, рухливі ігри. Особливо необхідний хворим активний контакт з природними природними факторами. Особливу користь приносять лижні прогулянки. Велике лікувально-профілактичне значення мають регулярні дозовані прогулянки в різний час дня залежно від режиму робота хворого, туризм.

2 стадія неврастенії (дратівлива слабкість) характеризується патологічною лабільністю збуджувального процесу і слабкістю гальмівного. У другій половині дня хворі стають непрацездатними, сонливими, погано сприймають навколишнє. При цій формі неврастенії спостерігається емоційної лабільність, що виражається в частих змінах настрою, слізливості, необгрунтованою образливості: хворі вразливі, тривожні, недовірливі. Спостерігаються порушення системи кровопостачання: болі, аритмії, зміні артеріального тиску.

При застосуванні ЛФК  у даної категорії хворих загальна фізичне навантаження має бути більш  поміркованою, ніж при неврастенії 1 стадії. Рекомендуються полегшення і  по побудові більш прості вправи. Необхідно  дотримуватися ритмічність вправ. Доцільно призначити вправи на прискоренні і уповільнення темпу, нескладні вправи на координацію і розвиток рівноваги, використовувати дихальні вправи. Ранкова гігієнічна гімнастика застосовується тільки роздільним методом з паузами під час пояснення вправ. Необхідно музичний супровід заняття.

ЛФК потрібно будувати так, щоб активні рухи чергувалися  з пасивним відпочинком, переважно  на відкритому повітрі. Потрібно урізноманітнити  форми лікувальної фізкультури (купання, ігри, прогулянки на лижах). При помірної загальної навантаженні рекомендується дозована працетерапія.

3 стадія неврастенії (гіпостеніі) характеризується розвитком розлитого гальмування, і її розглядають як гальмівну. На перший план виступають явища астенії, слабкості, вираженого зниження переносимості фізичних навантажень. У хворих різко знижена працездатність, що пов'язано з підвищеною розумової та фізичної стомлюваністю. Хворі скаржаться на сильні болі в області серця і порушення його функції, тяжкість в голові, запаморочення, нестійку ходу. Часто спостерігається артеріальна гіпотомія.

ЛФК при гипостенической  неврастенії з вираженим погіршенням  переносимості фізичних навантажень  застосовують ще з більшим їх обмеженням до них. Призначають найбільш полегшені, прості з побудови вправи. У процедуру  входять паузи для відпочинку, входять вправи в полегшених вихідних положеннях (лежачи, сидячи), для підвищення загального тонусу включають вправи коригуючі і з дозованим напруженням, які чергуються з дихальними. Використовуються також вправи на розвиток функції вестибулярного апарату. Зазвичай процедури проводять індивідуально або малогрупових методом. Хворим рекомендовані дозовані лікувальні прогулянки на лижах, загартовування[21].

 

4. Істерія

Фізіологічні і психологічні особливості хворих істерією і психастенією істотно різні. При істерії переважають функції підкірки і вплив першої сигнальної системи. Порушення координації кори і підкірки сприяє підвищеній збудливості, зміни настрою, нестійкості. Прояви істерії дуже різноманітні, для істерії типово:

1. Прагнення звернути на себе увагу оточуючих.

2. Відсутність правильного  об'єктивного уявлення про інших  і про самого себе.

Застосування ЛФК в  формі організованих і переважно  групових занять лікувальною гімнастикою  з використанням різних вправ  з уповільненням і зміною темпу вправи на точність зупинки руху часта і спокійна команда і вимоги до точності виконуваних рухів можуть позитивно впливати на динаміку основних нервових процесів і сприяти поліпшенню реакцій поведінки. Рекомендується виконувати вправи після усного пояснення (без показу), коли завдання адресовано безпосередньо до другої сигнальної системи[15].

5.Психостенія

Характеризується перевагою  другої сигнальної системи з застійним  збудженням у корі головного мозку. Цьому захворюванню властива інертність кіркових процесів, їх мала рухливість. У клінічних проявах захворювання на перший план виступають підвищена розсудливість, надзвичайна бідність інстинкту і потягів. Характерні нав'язливість в трьох видах: нав'язливі ідеї, руху, емоції.