Конкуренція та конкурентоздатність сільськогосподарського виробника та його продукції

В сучасний період господарювання, коли сільськогосподарські підприємства, особливо ті, що розвивають тваринницькі галузі, поставлені в  умови виживання, в умовах масовості  виробництва, конкурентні переваги досягаються за рахунок низьких  виробничих витрат (стратегія домінування). Проте в останні роки аграрні  підприємства виробляють нові види продукції, органічну (екологічно чисту) продукцію, що  свідчить про досягнення конкурентних переваг на основі стратегії диференціації. Оскільки конкурентні переваги сільськогосподарських  підприємств проявляються насамперед у виробництві якісної продукції  з найменшими затратами, то сільськогосподарська продукція є матеріальним носієм конкурентних переваг. Саме у сільськогосподарській  продукції проявляються основні  складові конкурентних переваг –  фінансова (через прибутковість  виробництва) та маркетингова (через  відповідність споживчому попиту).[17]

Важливим  аспектом формування конкурентоспроможності агарних підприємств є їх економічна безпека. Вона розуміється як захищеність  потенціалу підприємства від прямих та непрямих загроз або ризиків. Складовим  економічної безпеки, які здійснюють найбільш значний вплив на конкурентоспроможність підприємства, є: фінансова, інтелектуальна, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна. Особливе значення для формування конкурентоспроможності аграрних підприємств має врахування факторів, які на неї впливають, а  саме: природно-ресурсний потенціал; організація діяльності; рівень управління; маркетингові стратегії щодо виробництва та реалізації продукції. Втіленням конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників є конкурентоспроможність аграрної продукції. Вона проявляється також через якість та ціну продовольчих товарів. Для об’єктивної оцінки ситуації виробник і споживач повинні використовувати аналогічні критерії конкурентоспроможності, а також враховувати її динаміку в часі.

У методиці дослідження  конкурентоспроможності, таким чином, вагоме значення має визначення стабільності присутності та частки на відповідному ринку аграрного підприємства і  його продукції. Оцінка конкурентоспроможності передбачає ідентифікацію його фінансового  становища через показники ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності; фінансової стійкості, а також рентабельності.

3.2 Основні заходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Виходячи з визначених  проблем забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств  на рівні Дніпропетровської  області, першочерговим завданням державної підтримки розвитку аграрного виробництва є бюджетна підтримка відродження зрошення, виробництва та поставок сучасної техніки, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, ветеринарних препаратів. Враховуючи спеціалізацію регіону на аграрному виробництві, з метою зменшення цін на продовольчі товари доцільно створити мережу державних заготівельних організацій. Їх діяльність сприятиме формуванню державних продовольчих фондів та резервів.[14]

Управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств повинне враховувати  низку специфічних умов їх функціонування. З огляду на нестійкий характер виробництва і цін, нееластичність попиту на продукцію, іммобільність ресурсів доходи сільськогосподарських товаровиробників є нижчими у порівнянні з доходами підприємств суміжних галузей та ланок агропромислового відтворення. Крім того, в умовах членства в СОТ зростає вплив міжнародних норм і стандартів, світових аграрних ринків на виробництво, переробку, розподіл, реалізацію та якість продукції. Тому доцільно, враховуючи досвід західних країн, виділити сільське господарство в окрему сферу регулювання. В її межах, враховуючи низькі доходи жителів Дніпропетровщини відносно середньо державних показників (через припинення діяльності великих промислових підприємств, відсутність суттєвих об’єктів прикладання інвестицій, значний рівень безробіття) доцільно запровадити, наприклад, адресну соціальну грошову допомогу на придбання продуктів харчування, або у вигляді продовольчих наборів для малозабезпечених. Це дозволить певною мірою збалансувати ринок та забезпечити повноцінне харчування населення.

Особливого значення для  підвищення конкурентоспроможності має  впровадження міжнародних стандартів якості продукції або приведення національних нормативів до міжнародних. У цьому напрямі, враховуючи можливості та ресурси сільськогосподарських  підприємств Дніпропетровщини, важливим є розвиток органічного землеробства, продукція якого користується особливим попитом. Така спеціалізація є вагомим чинником підвищення конкурентоспроможності невеликих, особливо фермерських господарств, в т. ч. й на європейському ринку.

Важливою частиною державної  підтримки підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників є їх забезпечення достовірною інформацією  про стан та динаміку кон’юнктури  на регіональних, державному та світових аграрних ринках; реальні баланси  виробництва та споживання продовольчої продукції; розміри недоотримання  прибутків через наявність посередницьких ланцюгів; можливі маркетингові стратегії  та сценарії діяльності підприємств  на ринку.

В умовах регіону особливої  ваги набуває внутрішньогосподарське регулювання конкурентоспроможності. Це пов’язане з високою затратністю  виробництва, особливо у тваринницьких  галузях. Для зменшення собівартості виробництва та підвищення його конкурентоспроможності в умовах Дніпропетровської області має відхід від намічуваних тенденцій монокультури у напрямі дотримання науково-обґрунтованих сівозмін, розширення структури рослинницьких і тваринницьких галузей, впровадження інновацій, підвищення продуктивності праці.

Засобом обґрунтування, моніторингу  та контролю за залученням і використанням  інвестицій з метою підвищення конкурентоспроможності є моделювання та бізнес-планування виробничої діяльності на основі впровадження інновацій. Оцінку та прогноз конкурентоспроможності аграрних підприємств доцільно здійснювати  на основі багатофакторних моделей, що враховують оцінку його фінансового  стану; величину ринкової частки; насамперед рівень конкурентоспроможності виробленої продукції. Оскільки конкурентоспроможність – динамічний та відносний показник, її оцінка повинна враховувати динаміку кон’юнктури ринку та бути порівняною в галузі, регіоні чи групі однорідних підприємств.

ВИСНОВКИ

1. Підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств належить до пріоритетних та найбільш проблемних з точки зору державного регулювання завдань. Особлива увага при цьому належить, на нашу думку, забезпеченню збалансованого поєднання  державного регулювання та підприємницької  ініціативи, удосконаленню організаційно  – економічного механізму господарювання; врахуванню міжнародних норм і стандартів виробництва у зв’язку із членством  у СОТ; узгодженню державних, регіональних та місцевих умов і потреб (інтересів) щодо конкурентоспроможності – відродженню  зрошення, відновленню селекційної  роботи, створенню належної ринкової інфраструктури, підвищенню ефективності операційної діяльності аграрних підприємств.
2. Конкурентоспроможність сільськогосподарського підприємства – це концентрований вираз сукупності його можливостей та резервів виробляти та реалізовувати на ринку якісну сільськогосподарську продукцію (ресурсного потенціалу, спеціалізації та диверсифікації виробництва, інновацій, організації та управління). При цьому конкурентоспроможність може бути виявлена тільки шляхом порівняння аграрних підприємств тієї або іншої галузі у межах регіону, країни, світового ринку.

3. Організаційно–економічний  механізм підвищення конкурентоспро-можності  аграрних підприємств включає  заходи державної підтримки вітчизняних  товаровиробників на рівні нормативно  – законодавчого забезпечення; бюджетної  підтримки; цінову політику на  продовольчі товари; фінансово –  кредитне забезпечення та податкове  регулювання основної діяльності  й аграрної інфраструктури; стандартизацію  якості сировини та готової  продукції; моніторинг аграрного  ринку та маркетингові стратегії  підвищення конкурентоспроможності.

4. Найбільший вплив на конкурентоспроможність аграрних підприємств здійснюють наступні фактори: ресурсний потенціал; фінансове становище; спеціалізація та диверсифікація виробництва; організація діяльності; кон’юнктура ринку сільськогосподарської продукції. В сучасних умовах пріоритетними для забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств є їх державна підтримка, надходження інвестицій, впровадження інновацій. Узагальнюючими показниками конкурентоспроможності виступають обсяги виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції. Разом з тим недопустимим для визначення конкурентоспроможності продукції є використання одного-двох показників, оскільки такий підхід характеризує  лише один аспект конкурентоспроможності.
5. Великі сільськогосподарські підприємства є найбільш конкурентоспроможними виробниками аграрної продукції. При цьому їх кількість поступово скорочується за рахунок укрупнення. Середня рентабельність виробництва в області є на рівні 9,8 %. Кількість збиткових підприємств досягає 1/3, проте сума збитків порівняно з 2006 р. скоротилася на 20,5 млн. грн. або на 18,7%. У структурі посівних площ переважають зернові та зернобобові (55,0%),  технічні культури – 31,6%. На кормові приходиться 6,8%, на картоплю, овочі та баштанні – 6,6% посівних площ. Тваринництво спеціалізується на вирощуванні ВРХ, птахівництві, молочному скотарстві. При цьому поголів’я худоби скоротилося порівняно з 2004 р. у 4,5 разів, свиней – 5,0 разів, птиці – у 2,8 рази. Значення галузі спеціалізації втратило вівчарство, де поголів’я скоротилося у 12,0 разів. Таке звуження спеціалізації не дозволяє використовувати переваги природноресурсного потенціалу регіонального АПК і зменшує конкурентоспроможність аграрних підприємств.
6. Найбільш конкурентоспроможними на аграрному ринку регіону є сільськогосподарські підприємства, що спеціалізуються на виробництві зернових, соняшнику, сої, овочів і плодів, баштанних культур. Про це свідчать  відносно високі показники урожайності, стабільність валових зборів, значна їх питома вага у поставках сировини переробним підприємствам. Більш високі темпи збільшення частки у забезпеченні валових зборів характерні для фермерських господарств. Сільськогосподарські підприємства є конкурентоспроможними за обсягами поставок сировини на переробні підприємства. Натомість поставки молока та м’яса  підтверджують вищу конкурентоспроможність господарств населення у розвитку тваринництва.
7. Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств значною мірою характеризують обсяги та рівень споживання продуктів харчування населенням. На Дніпропетровщині рівень споживання продовольчої продукції, за винятком молока, яєць та картоплі, є вищим, ніж в Україні. Проте є позитивні тенденції збільшення обсягів споживання за рахунок власного виробництва, оскільки в регіоні виробляється у 3,0 – 11,0 разів більше рослинницької продукції на душу населення, ніж у середньому в країні, а тваринницької – співпадає з середньодержавними значеннями. Власне виробництво забезпечує платоспроможний попит на рівні 100–746%. Виняток становить лише виробництво цукру, м’яса та м’ясопродуктів.
8. Основними проблемами, що негативно впливають на конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств є: недостатня бюджетна підтримка аграрного виробництва, що ведеться в зоні ризикованого землеробства; нестача власних фінансових та матеріально – технічних ресурсів для впровадження інновацій та забезпечення енерго– та ресурсоощадного виробництва; зниження ефективності виробництва через недотримання науково – обґрунтованої системи землеробства; орієнтація переважно на ринкові фактори формування спеціалізації та диверсифікації діяльності; вузька спеціалізація у функціонуванні підприємств; недостатнє інфраструктурне забезпечення основного виробництва.

Список  використаних джерел

1. Указ президента України "Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції". – Київ, 23 лютого 2001року. - № 113/2001.
2. Наказ "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення і реалізації регіональних програм сприяння підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції", Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. – Київ, 01.11.2002. - № 316.
3. Звіт про фінансові результати ТОВ агрофірма "Земля".
4. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: підручник. – К.: Либідь, 2002. - 312 с.
5. Безугла В.О. Постіл І.І. Конкурентоспроможність та аналіз існуючих методик ії оцінки // Економіка та держава: Міжнародний науково- практичний журнал. – 2007. -№11. – С. 33-35.
6. Білик М.Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах // Міністерство фінансів України. Фінанси України: Науково- теоретичний та інформаційно-практичний журнал. – 2006. - №4. – С.133-141
7. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємств: навчальний посібник. - Львів: Сполом, 2003. – 212 с.
8. Бутко М., Подоляк П. Державне регулювання як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів // Економіка України. – 2007. - №6. – С. 36-45.
9. Гайдук В.А. Конкурентоздатність в умовах сучасного ринку // Економіка та держава: Міжнародний науково-практичний журнал. – 2007. - №2. – С. 16-17
10. Гарачук Ю.О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю // Актуальні проблеми економіки: Науковий журнал. – 2008. - №2. – С.60-65
11. Коломієць І. Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства в системі факторів інтернаціоналізації //Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України: наукове, правове видання з питань економіки і бізнесу. - 2007. - №3. - С. 17-26
12. Портер М.Е. Стратегія конкуренції. Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів.: Пер. з англ. - К.: Основа, 2003. – 390 с.
13. Прушківський В.Г.Заходи щодо підвищення ефективності механізму управління розвитком промисловості регіону // Економіка та держава: Міжнародний науково - практичний журнал. - 2008. - №1. – С. 34-35.
14. Смолін І.В. Аналітичний комплекс дослідження інтенсивності ринкової конкуренції // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України: наукове, правове видання з питань економіки і бізнесу. - 2006. - №2. - С. 41-45
15. Стратегія і тактика, стан соціально-економічного розвитку України: Науково - інформаційний збірник, / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції; За заг. ред. В.П. Горбуліна, академіка НАН України, д.т.н. - К.: ДП "НВЦ "Євроатлантикінформ", 2006. - 392 с.
16. Турило А.М. Методологічні підходи до оцінки фінансової діялності підприємства //Міністерство фінансів України. Фінанси України. Науково теоретичний та інформаційно-практичний журнал. – 2007. – №3. – С. 101-104.
17. Чаплина А.,Войцеховская И. Конкурентоспособность как интегральный показатель эффективности предприятия // Проблемы теории и практики управления: международный журнал. - 2006. - №3. – С. 108-113.
18. http://www.nau.kiev.ua – Нормативні акти України
19. http://www.alpha.rada.gov.ua- Перелік законодавчих актів України про працю