Конкуренція та конкурентоздатність сільськогосподарського виробника та його продукції

-визначення дійсних і потенційних конкурентів;

-дослідження слабких і сильних сторін усіх конкурентів;

-розробки прогнозів ймовірної тактики і стратегії конкурентів.

На основі державних регістрів  і власних спостережень складається  конкурентний лист - список конкурентів, тобто фірм, які випускають або  продають товари, аналогічні товарам  нашої фірми. Виявлені конкуруючі підприємства можуть бути згруповані за декількома ознаками (за розміром, типом, видом  ринку і товарної спеціалізації).

Формуючи базу відомостей про конкуруючі товари і фірми, підприємцю необхідно спиратися на чотири основних групи питань, навколо яких будована структура системи спостереження  за конкуренцією.

-Які основні цілі конкурента?

-Які поточні стратегії досягнення цих цілей?

-Які засоби мають конкуренти, щоб реалізувати свої стратегії?

-Які їх ймовірні майбутні стратегії?

Відповіді на перші три  групи питань повинні забезпечити  вихідні дані для передбачення майбутніх  стратегій. Аналіз сукупності зведень  за зазначеними чотирма областями  дає досить повну картину дій  конкурентів.

Процес аналізу  конкурентоздатності підприємства починається з визначення основних конкурентів.

Для цього використовують різні засоби вибору конкурентів.

Вибір найближчих конкурентів. До списку входять конкуренти, які  виробляють аналогічну продукцію, обсяг  реалізації якої в натуральному і  вартісному виразі ближче усього до відповідних  значень розглянутого підприємства. Такий підхід найбільш продуктивний при великій кількості конкурентів, коли на ринку панує переважно  монополістична конкуренція. У цьому  випадку висновки будуть стосуватися  поточних, позиційних переваг. Їх не можна  поширювати на окрему перспективу і  тим більше будувати на їх основі стратегічні  плани.

Вибір більш могутніх конкурентів. Обираються підприємства більш могутні  у фінансовому відношенні, ринкова  частка яких вище. Звичайно це підприємства, що визначають характер конкурентної боротьби і мають наявні конкурентні  переваги. Вивчення даних конкурентів  дозволяє будувати моделі найбільш ефективного  конкурентного поводження на ринку  і розробляти засоби їх реалізації (імітація, пошук нових шляхів, конфронтація з лідером і т.д.)

Вибір конкурентів, які володіють  значною сумарною часткою на ринку. Як правило, це найбільш представницька частина підприємств (сумарна частка ринку більш 50%), що визначають основні  тенденції і традиції даного товарного  ринку. Аналіз на основі такої бази більш ширший і трудомісткий, ніж  у другому випадку. Він дозволяє деталізувати висновки щодо конкурентних переваг для різних кон'юнктурних  ситуацій і розробляти широкий спектр дій як атакуючого, так і оборонного характеру.

Вибір усіх діючих конкурентів, у рамках географічних границь ринку  дає можливість провести системний  аналіз конкуренції в галузі за рахунок  повноти складу розглянутих об'єктів. Результати аналізу можуть використовуватися  для визначення стратегічних конкурентних переваг.

Вибір усіх можливих конкурентів. Крім діючих підприємств до цієї групи  входять і потенційні конкуренти, що можуть у найближчій перспективі  з'явитися на аналізованому ринку. [14]

Важливим критерієм добору є порівнянність масштабів діяльності. Необхідно відзначити, що ця група  підприємств значно уступає за масштабами (кожне з яких можна не розглядати як конкурента) у результаті кон'юнктурного збігу інтересів (цілей) може виявитися  досить сильним конкурентом. Також  важливим є облік потенційних  конкурентів. Виявлення діючих і  потенційних конкурентів розробляється  звичайно на основі одного з двох підходів:

- перший пов'язаний з  оцінкою потреб, що задовольняються  на ринку основними конкуруючими  фірмами;

- другий орієнтується  на угруповання конкурентів відповідно  до застосовуваних ними типами ринкових стратегій.

В основі виявлення конкурентів  на базі угруповань за типом стратегії  лежить угруповання підприємств  відповідно до ключових аспектів їх орієнтації у виробничо-збутовій діяльності.

До таких аспектів відносяться:

- стратегія у області  експансії на ринку;

- стратегія у області  цінової політики;

- стратегія у області  технології й ін.

При виявленні основних конкурентів  відповідно до типів стратегій необхідно  враховувати ступінь мобільності  стратегій конкурентів і проводити  всебічне дослідження перспектив еволюції стратегії конкурентів.

Такі дослідження дозволяють виявляти найбільш небезпечних конкурентів, до яких найчастіше відносяться:

- фірми, схильні до ринкової  експансії, що діють на географічно  - складних ринках;

- великі фірми-покупці  продукції даної компанії;

- великі постачальники  матеріалів, сировини й устаткування  для даної компанії;

- дрібні фірми, що у  результаті поглинання великою  компанією стають сильними конкурентами  на ринку. 

Як джерела інформації про конкуруючі фірми використовуються офіційні дані про фірми, дані публікацій у періодиці, статистичні звіти, а також інформація безпосередньо  з ринків збуту: від збутових підрозділів  фірм, інженерного персоналу, постачальників і інших агентів на ринку; крім того, використовуються матеріали нарад, конференцій, інформація виставок, ярмарків і презентацій. 

 

1.4. Фактори, що впливають на конкурентоздатність підприємства

 

Фактори – це ті явища  і процеси виробничо-господарської  діяльності підприємства і соціально - економічного життя суспільства, що викликають зміну абсолютної і відносної  величини витрат на виробництво, а в  результаті - зміна рівня конкурентоздатності  самого підприємства.

Фактори конкурентоздатності, на думку М. Портера, прямо пов'язані  з факторами виробництва. Усі  фактори, що визначають конкурентні  переваги підприємства, вона представляє  у виді декількох великих груп:

1.Людські ресурси - кількість, кваліфікація і вартість робочої сили.

2.Фізичні ресурси - кількість, якість, доступність і вартість ділянок, води, корисних копалин, лісових ресурсів, джерел гідроелектроенергії, рибальських угідь; кліматичні умови і географічне положення країни розташування підприємства.

3.Ресурс знань - сума наукової, технічної і ринкової інформації, що впливає на конкурентоздатність товарів і послуг, зосередженої в академічних університетах, державних галузевих научно-дослідницьких інститутів(НДІ).

4.Грошові ресурси - кількість і вартість капіталу, що може бути використаний на фінансування промисловості й окремого підприємства. 5.Природно, капітал неоднорідний. Він має такі форми, як незабезпечена заборгованість, забезпечений борг, акції, венчурний капітал, спекулятивні цінні папери і т.д. У кожної з цих форм свої умови функціонування. А з урахуванням різних умов їх руху в різних країнах, вони будуть у значній мірі визначати специфіку економічної діяльності суб'єктів у різних країнах.

6. Інфраструктура - тип, якість наявної інфраструктури і плата за користування нею, що впливають на характер конкуренції. Також до них відносяться; транспортна система країни, система зв'язку, поштові послуги, переказ платежів з банку в банк усередині і за межі країни, система охорони здоров'я і культури, житловий фонд і його привабливість з погляду проживання і роботи.

Галузеві особливості, безумовно, накладають свої істотні розходження  на склад і зміст застосовуваних факторів.

Усі фактори, що впливають  на конкурентоздатність підприємства, М. Портер пропонує поділяти на кілька типів.

По-перше, на основні і  розвинуті.

Основні фактори – це природні ресурси, кліматичні умови, географічне  положення країни, некваліфікована  і напівкваліфікована робоча сила.

Розвинуті фактори – сучасна  інфраструктура обміну інформацією, висококваліфіковані  кадри (фахівці з вищою освітою, фахівці в області ЕОМ і  ПК) і дослідницькі відділи університетів, що займаються складними, високотехнологічними дисциплінами.

Розподіл факторів на основні  і розвинуті досить умовний. Як правило, створюване ними перевага нестійка, а  прибуток від використання низький. Особливе значення вони мають для  видобувних галузей, галузей, пов'язаних із сільським і лісовим господарством, а також галузей, що застосовують в основному стандартизовану  технологію і малокваліфіковану  робочу силу.

Набагато більше значення для конкурентоздатності мають  розвинуті фактори, як фактори більш  високого рівня. Для їх розвитку необхідні  значні, часто довготривалі вкладення  капіталу і людських ресурсів. Крім того, необхідна умова самого створення  розвинутих факторів – це використання висококваліфікованих кадрів і високих  технологій. [6]

 

Розділ 2 Аналіз діяльності сільськогосподарського підприємства.

 

2.1.Загальна характеристика  підприємства.

 

Тривалий  час в Покровському районі Дніпропетровської області існував радгосп «Земля». В подальшому даний радгосп було трансформовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Земля». За своєю суттю це була лише формальна зміна вивіски на конторі господарства. Відомо, що так само, як і радгоспи, колективні сільгосппідприємства не відповідали ринковим умовам господарювання на землі. З виникненням нових майнових відносин встала необхідність в новому реформуванні КСП «Земля». Тому 27 січня 2000 року було засновано Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Земля», що було сформоване на базі реформованого КСП «Земля».

На час  створення товариства до нього увійшло  більше 500 учасників, які стали одночасно  і орендодавцями даного товариства. Маючи на руках сертифікати на земельні паї середній розмір кожного  з яких складав 5,31 га сільськогосподарських земель, вони об'єднались для обробки земель та виробництва сільськогосподарської продукції. Надалі чисельність орендодавців даного підприємства постійно зростала. За складеними договорами орендна плата становить 3% від грошових оцінки земельної ділянки.

Важлива роль у розвитку сільського господарства належить природно-кліматичним умовам. Найбільш сприятливий клімат, ґрунти, рельєф, погодні умови при інших вирівняних факторах дозволяють одержувати більш високі результати виробництва сільськогосподарської продукції.

  На території  господарства знаходиться  6  сел: Андріївка,  Братське,  Вільне,Радістне, Нечаївка,   Данилівка.

Центральна  садиба – село Андріївка.

Товариство  віддалене від міста Дніпропетровська 138 км,  від міста Запоріжжя на 98км .Відстань до найближчої залізничної станції 18  км,  до районного центру 15км.

Основу ґрунтового покриву  господарства  складають чорноземи  звичайні. Ґрунти мають високу  потенційну родючість  та здатність  забезпечувати  сільськогосподарські культури певною  кількістю елементів живлення. За ступенем забезпечення рухомим  азотом, фосфором,  калієм ґрунти відносяться до  середньо і добре  забезпечених .Вміст гумусу в чорноземах господарства  коливається від  3.8   до   4.2%  і залежить від гранулометричного складу ґрунту. Реакція середовища нейтральна, ґрунти високо буферні.

Також у товаристві спостерігаються ґрунти  різного  ступеню змитості, на яких вирощуються  зернові культури суцільного сіву.

Водно – фізичні  константи для ґрунтів господарства

-  Максимальна  гігроскопічність  -3.6%;

- Запас  продуктивної  вологи  до  моменту  посіву  ярих  культур  в  метровому   шарі             ґрунту  -  143мм;

-  Структурність  ґрунту,  грудочкуватопилювата;

-  Рівнозначна  величина  об’ємної  маси  орного  шару  ґрунту  -  1.26 г/см3 ;

-  Залягання  ґрунтових   вод  коливається  від  0.5  до  5.5  м.

- Вологість стійкого  в’янення   -  5.4%.

В цілому природно-кліматичні умови, структура ґрунтів та наявність  достатньої кількості доступних  водних ресурсів створюють сприятливі умови для вирощування зернових, цукрового буряка, соняшника, картоплі та інших сільськогосподарських культур

Виробництво продукції в сільському господарстві здійснюється на основі органічної єдності  таких факторів, як земля, трудові  ресурси, засоби і предмети праці.

 

2.2. Земельні ресурси та ефективність їх використання.

 

Виробничі ресурси  сільськогосподарського підприємства включають землю (площу сільськогосподарських  угідь), основні і оборотні фонди  та трудові ресурси. Сукупність цих  ресурсів відповідної кількості  і структури дає змогу господарству виробляти певний обсяг сільськогосподарської  продукції і становить його ресурсний  потенціал.

Земля як засіб  виробництва в сільському господарстві має специфічні особливості:

• по-перше, на відміну від інших засобів виробництва земля не є результатом людської праці;
• по-друге, земля є незамінним засобом виробництва; якщо всі інші засоби виробництва можна замінити новими і більш продуктивними, то без землі виробничий процес здійснюватись не може;
• по-третє, земля просторово обмежена і в процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства її не можна заново створити або збільшити її розміри;
• по-четверте, в процесі виробництва земля не зношується, а при правильному використанні постійно поліпшується. Отже на відміну від усіх інших виробництв, які зазнають фізичного і морального зносу і стають непридатними для дальшого використання, земля є вічним засобом виробництва. Ця особливість землі зумовлена такою важливою її властивістю, як родючість, що є основою теорії раціонального ведення землеробства .

За характером використання земельного фонду у  виробничому процесі розрізняють  дві групи земель:

-землі сільськогосподарського призначення і лісового фонду.