Конкуренція та конкурентоздатність сільськогосподарського виробника та його продукції

 

Дані таблиці  показують, що економічна ефективність реалізації продукції рослинництва у 2010 році має позитивний характер. Так в цій галузі найбільший рівень рентабельності мають такі види продукції, як: соняшник, кукурудза на зерно, пшениця, де він становить 222,99%, 22,92% і 3,68% відповідно. Щодо галузі тваринництві, то в 2010 році господарство отримало лише по виробництву молока рентабельність 62,73%, а вирощування ВРХ має збитковість 73,86%, вирощування свиней 76,81% збитковості.

Загалом рентабельність по господарству в цьому році склала 20,48%, що є вкрай позитивним показником діяльності підприємства.

 

 

2.3. Аналіз трудових ресурсів і продуктивності праці.

 

Трудові ресурси  – це населення у працездатному  віці (чоловіки – від 16 до 60 років, жінки  – від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоров'я можуть брати участь у  процесі виробництва. Але основною робочою силою на підприємстві є  чоловіки та жінки працездатного  віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою.

Продуктивність  праці – це здатність конкретної праці створювати певну кількість  продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшується виробництво продукції  на одиницю робочого часу або зменшується  затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів.

Рівень і  темпи підвищення продуктивності праці  є важливим показником ефективності виробництва, джерелом зростання реальних доходів і добробуту населення. Підвищення продуктивності праці в  сільському господарстві створює необхідні  умови для забезпечення ефективного  функціонування агропромислового комплексу.[4]

Вартісними  показника визначають виробництво  валової продукції на 1 середньорічного  працівника. Вартісні показники використовують у тих випадках, коли потрібно визначити  продуктивність праці при виробництві  різноманітної продукції. Чим більше виробляється продукції з розрахунку на одного працівника і на одиницю робочого часу (або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції), тим вища продуктивність праці. Вартісні показники продуктивності праці розраховуються тільки в кінці року, коли є остаточні дані про обсяг валової продукції та про затрати праці на її виробництво.

 

Розглянемо  рівень забезпеченості трудових ресурсів у ТОВ агрофірмі «Земля» (таблиця. 2.5).

 

Таблиця. 2.5. Забезпеченості трудових ресурсів у ТОВ агрофірмі «Земля»

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Вироблено валової продукції (у порівнянних  цінах 2005 р.), тис. грн	7176,34	7679,41	8288,47	8891,69	8327,13	5635,43
У тому числі:
рослинництва	2714,87	3095,87	3518,13	4058,23	3623,31	1230,88
тваринництва	4461,47	4583,54	4770,34	4833,46	4703,82	4300,84
Середньорічна чисельність працівників  зайнятих у с.-г. виробництві, чол.	204	178	163	144	143	151,00
У тому числі в:
рослинництві	40	58	52	40	40	41,00
тваринництві	164	120	111	104	103	110,00
Вироблено валової продукції на одного середньорічного працівника в середньому по господарству, грн	35,18	43,14	50,85	61,75	58,23	37,32
У тому числі в:
рослинництві	67,87	53,38	67,66	101,46	90,58	30,02
тваринництві	27,20	38,20	42,98	46,48	45,67	39,10

 

За даними таблиці 2.4 можна зробити такі висновки. Чисельність працівників зайнятих у сільському господарстві у 2010 р. зросла на 8 чол., або на 5,6% у порівнянні з 2009 роком. В свою чергу у рослинництві чисельність робітників в досліджуваний період змінювалась, але в 2010 році порівняно з 2009 роком чисельність у рослинництві зросло на 1 особу, а в тваринництві на 7 осіб.

Аналізуючи  таблицю можна зробити висновок, що продуктивність праці в цілому по підприємству скоротилась. Адже валова продукція в порівнянних цінах  одержана в розрахунку на 1 середньорічного  працівника скоротилась на 35,9%. Значне скорочення аналізованого показника  відбулося у галузі рослинництва і тваринництва. Адже одержана валова продукція в порівнянних цінах  в розрахунку на 1 середньорічного  працівника в рослинництві скоротилась  на 66,9%, а в тваринництві на 14,4%.

Господарству  варто прикласти всіх зусиль для  подальшого підвищення ефективності використання трудових ресурсів зайнятих на виробництві  продукції.

Прискорення темпів зростання продуктивності праці  є однією з найголовніших умов підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Продуктивність праці  формується під впливом багатьох факторів: природних умов, рівня  кваліфікації працівників, розвитку науки  і її технологічного застосування, розмірів і ефективності засобів  виробництва, раціональності розміщення сільськогосподарських галузей, спеціалізації  і організації виробничого процесу.

В сільському господарстві можна підвищити продуктивність праці таким шляхами, як зростання  врожайності сільськогосподарських  культур і продуктивності тварин; впровадження комплексної механізації  і амортизації виробництва; широке використання інтенсивних та індустріальних технологій виробництва в рослинництві і тваринництві; раціональне розміщення сільського господарства; економічно обґрунтовані спеціалізація і концентрація виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції; застосування прогресивних форм організації  і оплати праці; зміцнення трудової і технологічної дисципліни.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції і підвищення матеріального  добробуту населення є раціональне  використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця – вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Забезпеченість  сільського господарства трудовими  ресурсами визначається площею сільськогосподарських  угідь або ріллі з розрахунку на одного середньорічного працівника.[7]

Ефективність  використання трудових ресурсів у ТОВ  агрофірмі «Земля» наведені в таблиці 2.6

 

Таблиця 2.6 Ефективність використання трудових ресурсів

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у% до 2006 р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб всього	178	163	144	143	151	84,8
у т.ч.: в рослинництві	58	52	40	40	41	70,7
в тваринництві	120	111	104	103	110	91,7
Теж на 100 га с.г. угідь, осіб, всього:	23,7	27,2	33,3	42,6	31,3	132,0
у т.ч.: в рослинництві	72,6	85,2	119,9	152,1	115,1	158,5
в тваринництві	35,1	39,9	46,1	59,1	42,9	122,2
Одержано на 1 середньорічного працівника:
валової продукції в порівняних цінах 2005 року, тис. грн. всього	43,14	50,85	61,75	58,23	37,31	86,5
у т.ч: у рослинництві	53,38	67,66	101,46	90,58	30,02	56,2
у тваринництві	38,20	42,98	46,48	45,67	39,10	102,4
товарної продукції	32,78	55,58	70,18	101,37	94,72	289,0
у т.ч: у рослинництві	29,81	57,72	51,01	168,22	67,17	225,3
у тваринництві	30,13	54,13	74,31	74,03	99,81	331,3
прибутку	3,60	14,87	9,93	4,05	16,10	446,9
у т.ч: у рослинництві	11,06	46,60	35,76	14,47	59,31	536,3
у тваринництві	5,35	21,83	13,75	5,62	22,11	413,6

 

Аналізуючи  дані таблиці 2.6 можна зробити висновок, що ТОВ агрофірма «Земля» на 100 га сільськогосподарських угідь у 2010 році припадає приблизно 31 особи, що приблизно на 7 осіб більше ніж у 2006 році; у тому числі у рослинництві приблизно на 43 особи, а в тваринництві – 8 особи. Такі зміни пов’язані в основному зі скороченням площі земельних угідь. Валової продукції отриманої підприємством на 1 працівника в 2010 році було отримано менше ніж у 2006 році на 13,5%, але товарної продукції в розрахунку на 1 працівника в 2010 році було отримано більше ніж у 2006 році майже в 2 рази., так само і прибуток зріс в розрахунку на 1 працівника майже в 3,5 рази. Загальна чисельність працівників у 2010 році в порівнянні з 2006 роком зменшилась на 15,2%, у тому числі чисельність працівників в рослинництві скоротилась на 29,3%, а в тваринництві на 8,3%.

 

2.4. Ефективність використання виробничих фондів.

 

Ефективне використання основних фондів в сільськогосподарських  господарствах має досить важливе  значення, тобто сприяє зростанню  продуктивності суспільної праці, збільшенню обсягів виробництва та зниженню собівартості продукції.

Економічна  ефективність використана основних виробничих фондів характеризується фондовіддачею, фондомісткістю. Показники фондовіддачі та фондомісткості продукції в господарствах  дають змогу визначити оптимальні темпи відтворення і структуру  основних фондів, обґрунтувати раціональне  співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію та промислові засоби праці, які надходять у господарство.[7]

Ефективність  використання основних засобів в  ТОВ агрофірми «Земля» зазначимо в таблиці 2.7.

 

Таблиця 2.7. Ефективність використання основних засобів

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	5885,2	8111,4	8534,45	9892,5	12110
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн	5047,9	6234,05	8368,45	11680	12862
Фондозабезпеченість 100 га с.-г. угідь, тис. грн	1,45	1,93	1,93	2,06	1,99
Продовження таблиці 2.7
Фондоозброєність праці одного середньорічного  працівника, грн	28,85	45,57	52,36	68,70	84,69
Фондовіддача (з розрахунку на 1000 грн  основних виробничих засобів с.-г. призначення), грн	1220	950	970	900	690
Фондомісткість (з розрахунку на 1000 грн  валової продукції), тис. грн	820	1060	1030	1110	1450
Норма прибутку, %	13,44	4,47	14,33	6,63	2,32

 

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновок щодо стану  основних засобів у ТОВ агрофірмі  «Земля». Середньорічна вартість основних засобів у господарстві у 2010 р. збільшилась в 2 рази на 6224,80 тис. грн. Середньорічна вартість оборотних засобів у господарстві у 2010 р. збільшилась в 2,5 рази на 7814,10 тис. грн.

Фондозабезпеченість у 2010 році збільшилась на 37,12% в порівнянні з 2006 роком, а фондоозброєність збільшується майже в 3 рази на 55,84 тис. грн.

За даними таблиці фондовіддача зменшилась у 2010 р. на 43,61% в порівнянні з 2006 р. за рахунок значного збільшення валової продукції у 2010 р., а показних фондомісткості збільшилась на 77,33%. Це показує що фонди на підприємстві стали використовуватися менш ефективно.

Отже підприємство повинне вжити певних заходів  для збільшення фондовіддачі та зменшення  фондомісткості, зменшити кількість  недіючого устаткування, підвищити  рівень організації виробництва, підвищити  коефіцієнт змінності роботи обладнання, удосконалити виробничу структуру  основних фондів, модернізувати устаткування, ввести в дію нові технології.

Оскільки  оборотні засоби є складовим елементом  виробничих фондів, їх наявність і  використання суттєво впливає на загальні показники ефективності використання виробничих фондів підприємства. Адже нормальне функціонування підприємства забезпечується не тільки за рахунок  основних фондів, але й за допомогою  оборотних засобів.

Розділ 3. Напрямки підвищення рівня конкурентоздатності підприємства.

 

3.1. Важливість та актуальність посилення конкурентоспроможності.

 

             В умовах посилення глобальних інтеграційних процесів в агропромисловій сфері економіки категорія конкурентоспроможності аграрних підприємств також набуває глобального характеру. Тільки конкурентоспроможні підприємства можуть виробляти продукцію, відповідну вимогам міжнародних стандартів, реалізувати її не тільки на внутрішньому, а й на світових ринках, використовувати преваги міжнародного співробітництва в агробізнесі. Конкурентоспроможність сільськогосподарського підприємства визначається як  концентрований вираз сукупності його можливостей та резервів виробляти та реалізовувати на ринку якісну сільськогосподарську продукцію (ресурсного потенціалу, спеціалізації та диверсифікації виробництва, інновацій, організації та управління). При цьому конкурентоспроможність може бути виявлена тільки шляхом порівняння аграрних підприємств тієї або іншої галузі у межах регіону, країни, світового ринку. Таким чином, вона не є іманентною рисою окремого аграрного підприємства.

Це свідчить про відносність поняття конкурентоспроможності: конкурентоспроможне аграрне підприємство у масштабах регіону може бути неконкурентоспроможним у світовому  масштабі. Наступною важливою рисою  конкурентоспроможності є її часова детермінованість. Вона залежить від  стану та динаміки ринку, змін ринкової кон’юнктури.

Своєрідним  виразом конкурентоспроможності аграрного  підприємства є його конкурентний статус у ринковому конкурентному середовищі та у конкурентній боротьбі. Конкурентний статус та конкурентоспроможність аграрних підприємств формує сукупність конкурентних переваг. Конкурентний статус виділяє сільськогосподарське підприємство у конкурентному середовищі, його позиції в конкурентній боротьбі. Як і конкурентоспроможність, він формується сукупністю конкурентних переваг. Для аграрних підприємств найбільше значення серед них  мають: площа землекористування; агрокліматичні ресурси, матеріально-технічна база; впровадження інновацій; кадрове забезпечення; раціональна спеціалізація та організація виробництва; низька собівартість, висока рентабельність, товарність, якість продукції; фінансово-економічна безпека підприємства, державна підтримка аграрного бізнесу; вільний доступ до ринку збуту.