Конкуренція та конкурентоздатність сільськогосподарського виробника та його продукції

-землі всіх інших категорій, де земля є просторовим базисом для розміщення промисловості та інших галузей народного господарства.

Землі сільськогосподарського призначення включають різні  за продуктивністю угіддя. Найбільшу  цінність з них мають рілля  і багаторічні насадження – з підвищенням їх частки підвищуються якість і ефективність земельних ресурсів.

Структура земельних  угідь – це відношення площі окремих сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі виражене у відсотках.

Склад і структуру  земельних угідь в досліджуваному господарстві ТОВ агрофірми «Земля» прослідкуємо за допомогою наступної таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Склад і структуру земельних угідь в ТОВ агрофірми «Земля»

З таблиці  ми бачимо що загальна площа сільськогосподарських  угідь в 2010 році порівняно з 2009 роком  скоротилася на 1366 га або на 22,4%. Відповідно і скоротилась і ріллі в 2010 році на 1367 га порівняно з 2009 роком. Скорочення земель в ТОВ агрофірмі «Земля» пов’язане з тим що термін дії договору оренди земельної ділянки у деяких орендодавців закінчився, і не було поновлено на новий строк.[8]

Важливе місце  займають заходи, спрямовані на підвищення потенційних можливостей підприємства щодо збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції з кожного гектара  угідь. Такі можливості значно залежать від рівня інтенсивності використання земельних ресурсів.

Проаналізуємо ефективність використання земельних  угідь ТОВ агрофірми «Земля» в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Ефективність використання земельних угідь ТОВ агрофірми «Земля»

Аналізуючи  дані таблиці можна зробити висновок, що у 2010 році порівняно з 2006 роком  кількість вироблено валової  продукції (у порівнянних цінах 2005 р.) скоротилась як і по тваринництву так і по рослинництву. Так по тваринництву скоротилось на 282,7 тис. грн., а по рослинництву на 1864,99 тис. грн.

Одержана  кількість виробленого м'яса ВРХ  на 100 га. сільськогосподарських угідь  скоротилось на 38,7% в порівнянні з 2006 роком. Це пояснюється скороченням  поголів'я ВРХ на підприємстві. Кількість  отриманого молока на 100 га. сільськогосподарських  угідь в 2010 році також в порівнянні з 2006 роком зменшилось 8,5%.

У 2010 році на 100 га ріллі було вироблено зерна  менше в порівнянні з 2006 роком  на 55,0%, збільшилось виробництво  соняшнику на 210%.

Аналізуючи  вартісні показники ефективності використання земельних угідь то можна сказати, що в розрахунку на 100 га. с.-г. угідь  в 2010 році в порівнянні з 2006 роком  відбулося збільшення товарної продукції  на 118,8%, прибутку на 238,6%, а ось валової  продукції було отримано менше на 34,5%.

У програмі заходів щодо розвитку сільського господарства важливе значення приділяється його спеціалізації. Спеціалізація  передбачає необхідність здійснення науково-обґрунтованого розміщення сільського господарства, по природно-кліматичним зонам і районам більш заглибленої і стійкої його спеціалізації з переважним зростанням виробництва того виду продукції, для якого маються кращі умови і досягається найбільша економія витрат, при цьому в інтересах найбільш ефективного використання землі, капітальних вкладень, техніки, а також трудових ресурсів. У підвищення товарності господарства його спеціалізація повинні супроводжуватися правильним сполученням галузей. Процес спеціалізації сільськогосподарського виробництва проходить різні форми. Природно, що зміна спеціалізації, перехід від багатогалузевого господарства до спеціалізованого, проводиться поступово. Це досягається шляхом скорочення окремих галузей за рахунок більш швидкого нарощування їх в інших господарствах, що має більш сприятливі умови.

Спеціалізація визначається по головній, провідній  галузі чи виду продукції, що займає найбільшу  питому вагу в структурі товарної продукції. При визначенні і аналізі  спеціалізації використовують обсяг  і структуру товарної продукції, яку порівнюють не менш як за три роки (таблиця 2.3).

Розрахувавши  таблицю 2.3 можна зробити висновок, що у 2010 році ТОВ агрофірма «Земля» мало молочний напрям спеціалізації, так як виробництво молока становить 68,2% в загальній кількості реалізованої продукції

Прийнято  вважати, щодо вузькоспеціалізованих  аграрних підприємств належать такі, в яких головна галузь займає в  структурі 90% і більше. До підприємств, що спеціалізуються на виробництві продукції однієї галузі, належать такі, в яких галузь спеціалізації займає в структурі товарної продукції понад 50%. Спеціалізованими на виробництві продукції двох галузей, якщо кожна з них складає не менше 25%, трьох – 75% відповідно, а кожна не менше 24%. Усі останні господарства багатогалузеві.

Таблиця 2.3 Обсяг та структура товарної продукції

Важливою економічною  категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість  підприємства. У процесі госпрозрахункової  діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток Тому рентабельність – показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.

У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий доход, що є частиною вартості продукції після вирахуванні  витрат на її виробництво. Чистий доход, створений у сільському господарстві, поділяється на централізований доход держави і доход підприємства. Маса створеного в сільському господарстві чистого доходу, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку, визначає його госпрозрахункову рентабельність.

Прибуток  господарств – це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображує їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.

Характеризуючи  рентабельність виробництва окремих  видів продукції, галузей і господарств  у цілому, недостатньо визначити  величину прибутку. Необхідно зіставити  її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається з відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у  відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва  і характеризує ефективність їх використання у поточному році.

Рівень рентабельності визначається в цілому по господарству – це сукупний рівень рентабельності. Дані річного звіту господарства дають змогу визначити також рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі.

Розрахуємо  економічну ефективність реалізації основних видів продукції в 2010 році (таблиця  2.4).

Таблиця 2.4. Економічна ефективність реалізації основних видів продукції в 2010 році