Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2011 в 21:02, курсовая работа
Основою життя вагомих творів світової літератури, критерієм їх безсмертя є нова суспільна практика, нова людська свідомість, коли вона віднаходить свою рідність з мистецтвом минулих століть. Класичне мистецтво, відкриваючи раніше не помічені, але присутні йому засади та художні смисли, має можливість в кожному столітті розкриватися в співзвучних, життєздатних та цікавих аспектах.
ВСТУП ……………………………………………………………………..3 - 5
РОЗДІЛ І. ″Роман ″Гаргантюа і Пантагрюель″ − літературний пам'ятник французького Ренесансу″ ……………………………................………….6 - 10
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І ……………………………………………… ..11
РОЗДІЛ ІІ. ″Роль гротеску в романі Ф. Рабле″ ……………………………..12 - 27 2.1. Визначення гротеску …………………………………………………….12 - 16
2.2. Роль та функції гротеску в романі Рабле ……………………………….17 - 27
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ ………………………………………………...28 - 29
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………..30 - 32
СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..33 - 34
З огляду на досліджувану проблему привертає увагу той факт, що у світовий литературі Рабле − один з найбільших геніїв комічного. Подібно до сюжету його роману, продовженню народної книги, сміх Рабле за своїми джерелами і прийомами, як і за своїм духом у цілому, уходить коріннями в народну творчість. Жанри фольклору − казки, фабліо, жарти, приказки, прийоми гротеску у мові і образотворчості − усе це ввійшло в роман. Головне джерело сміху Рабле − матеріалізація духовного в смаку народної поезії, гра на двозначному характері "спраги" у його героїв − спраги вина і спраги знань: заперечення середньовічного ідеалу аскетизму і самообмеження, прославляння всебічного, тілесного і духовного, задоволення потреб і безмежного розвитку особистості, "...тому що між тілом і духом існує згода нерушима" [18, 181]. Як визначають науквці, улюблений прийом комічного мистецтва Рабле − утрирування пороків ("породжень Антифізиса"-Протиприроди)
Зауважимо, що у цілому глибоко життєрадісний і різноманітний сміх Рабле − не сатира, до якої він часто близький лише за матеріалом (порокам), а не за тоном, веселим і звеселяючим, що глумиться над злом, але позбавленому страху перед ним, як і тривоги за хід життя і результат комічного конфлікту. Це багатозначний за відтінками, але завжди бадьорий, радісний, "чисто комічний" (без властивих гумору чи смутку розчулення перед слабістю людською) святковий сміх, як на карнавалі; у його основі споконвічне народне почуття сміху як симптому щастя, достатку, безтурботності, здоров'я. Але сміх, відповідно до доктора медицини Рабле, володіє і зворотною силою, що зціляє і що відроджує, розсіюючи скорботу, почуття розладу з життям, хворобливий стан духу. Сміх свідчить про здоровий, ясний духовний зір і дарує його. "Звільняючи від всяких ефектів", які збаламучують нашу свідомість, сміх грає для пізнання життя "терапевтичну" роль. Вплив комічного у Рабле на наступний розвиток французької літератури − від Лафонтена і Мольера до Ромена Ролана ("Кола Брюньон") − величезний.
Як
зазначають науковці, Рабле − творець
французької прозової літературної мови.
Митець постійно орієнтувався на традиції
попередньої культури; джерелом його мовного
багатства була усна народна мова. Він
широко послугувався фольклорним матеріалом
- прислів'ями, примовками, казками і піснями,
а також мовою провінціального дворянства,
селянства, духівництва, ввів у твір жаргон
учених схоластів, термінологію філософську,
богословську, медичну, архітектурну,
філологічну, військову, спортивну, морську,
терміни різних видів ремесла. Рабле, як
ніхто в той час, виявив і можливості розвитку
літературної національної мови.
СПИСОК
БІБЛІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
Информация о работе Роль гротеска в романе Франсуа Рабле «Гаргантюа и Пантагрюэль»