Роль гротеска в романе Франсуа Рабле «Гаргантюа и Пантагрюэль»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з історії зарубіжної літератури на тему:

Роль гротеска в сатиричному романі Ф. Рабле

″Гаргантюа та Пантагрюель″ 

                                                 

                                                              Виконавець: Солодягіна О. А.

                                                                 студентка 2 курсу спеціальності

                                                                   ″Мова та література (англійська)″

                                                                             Науковий керівник: Грузевич Н.І.,

                                             старший викладач

                                                             кафедри англійської філології 
 
 
 
 
 

     МАРІУПОЛЬ - 2011 
 

ЗМІСТ

  

ВСТУП    ……………………………………………………………………..3 - 5 

РОЗДІЛ І. ″Роман ″Гаргантюа і Пантагрюель″ − літературний пам'ятник французького Ренесансу″ ……………………………................………….6 - 10 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І ……………………………………………… ..11 

РОЗДІЛ ІІ. ″Роль гротеску в романі Ф. Рабле″ ……………………………..12 - 27                                                                      2.1. Визначення гротеску …………………………………………………….12 - 16

2.2. Роль та  функції гротеску в романі  Рабле ……………………………….17 - 27 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ ………………………………………………...28 - 29  

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………..30 - 32 

СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..33 - 34 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Основою життя вагомих творів світової літератури, критерієм їх безсмертя є нова суспільна практика, нова людська  свідомість, коли вона віднаходить  свою рідність з мистецтвом минулих  століть. Класичне мистецтво, відкриваючи  раніше не помічені, але присутні йому засади та художні смисли, має можливість в кожному столітті розкриватися в співзвучних, життєздатних та цікавих аспектах.

     Еволюція  Франсуа Рабле в віках, репутація  автора ″Гаргантюа і Пантагрюеля″, як людини, мислителя та генія комічного, − яскравий цьому приклад. Ф.Стендаль, письменник ХІХ століття, зазначив, що кожний філософ заново відкривав знаменитий припис Божественної Пляшки Рабле [16, 88]. Ідея, ситуації, образи і навіть слово у Рабле полісемічні і тому поступово розкривалися в віках. Поетична полісемія – основа своєрідності та історичного колориту реалізму Франсуа Рабле, як митця Ренесансу.

     Багатогранність образів Рабле викликала різноманітні інтерпретації. Широке і найадекватніше сприйняття творчості Рабле виявили  його сучасники. Їх захоплював мудрий і тонкий сміх ″приємного та корисного″, ″веселого″ та ″вченого″ Рабле. Починаючи з наступного, XVII століття, репутація його твору змінюється. Його сприймали як загадку (Лабрюйер, Сент-Бев), про нього сперечалися, хвалили до небес або ставили нижче будь-якої критики (Ламартін), розгадували його образи та символи, надихалися його ідеями. Анатоль Франс жартома зазначив, що Рабле, який все життя сміявся з різного роду ворожбитів, мабуть, нині, перебуваючи на небі, сміється з своїх коментаторів [16, 118]. І в наш час цей непересічний літературний твір викликає багато різнополярних тлумачень. Саме це зумовлює актуальність даного дослідження.

     Під впливом фольклорної традиції Ф. Рабле виробив різноманітні форми  і прийоми комічного, які й блискуче застосував у своєму творі. Це і пародія, і шарж, і карикатура, і буфонада, але визначальним є гротеск, який проймає всю образність роману.

     Роман ″Гаргантюа і Пантагрюель″ привертав увагу багатьох літературознавців, як на батьківщині автора, так і за її межами. Це засвідчують праці П. Нодона, А. Моруа, М. Бахтіна, Л. Пінського, Б. Пурішева, В. Пащенко, Є. Євніної та інших. Ці роботи становлять методологічну базу нашого дослідження.

     По  джерелу ефекта комізм в романі Ф. Рабле прийнято відносити до гротеску. Але в гротеску цього французького письменника відчувається первісний смисл терміну, багато в чому відмінний від того, що мистецтво ХХ – ХХІ століть вносить у це поняття. Літературознавці (М. Бахтін, Л. Пінський, М. Шаповалова) вважають, що гротеск Рабле є набагато менш суб′єктивним, ніж у Е.Т.А. Гофмана, В. Гюго або Ч. Діккенса, та є близьким до наївного стихійного реалізму. Він безпосередньо передає природу самого життя, що воплотилося в ньому.

     Мета роботи полягає у вивченні гротеску в романі  ″Гаргантюа і Пантагрюель″. Розв′язання цієї проблеми передбачає вирішення у ході дослідження конкретних завдань, серед яких:

• з’ясування художньої своєрідності роману;
• визначення специфіки гротеску як художнього засобу;
• встановлення історії розвитку та інтерпретації терміну ″гротеск″.

       Об’єкт  дослідження —  роман Ф. Рабле ″Гаргантюа і Пантагрюель″.

       Предмет дослідження — як гротеск втіленний в романі Ф.Рабле ″Гаргантюа і Пантагрюель″.

       Матеріалом  дослідження послугував роман ″Гаргантюа і Пантагрюель″ Франсуа Рабле.

       Методи  дослідження. У роботі використано філологічний, текстуальний, типологічний та порівняльно-історичний методи.

       Теоретичне  та практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані у лекційних курсах і проведенні практичних занять з історії французької літератури епохи Ренесансу, спецкурсів та спецсемінарів, присвяченим вивченню творчості Франсуа Рабле.

     Структура й обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаної літератури (22 джерела). Загальний обсяг роботи – 34 сторінки.

     У Вступі формулюється тема, мета, ціль, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито актуальність і наукову новизну дослідження.

     Перший  розділ – Роман ″Гаргантюа і Пантагрюель″ − найбільший літературний пам'ятник французького Ренесансу″ − присвячений вивченню загального стану досліджуваної проблеми, проаналізовано характер та особливості сприйняття відомого французького роману.

     Другий  розділ ″Роль гротеску в романі Ф. Рабле″ − висвітлює історію розвитку терміну ″гротеск″, конкретизує своєрідність застосування та функції гротеску в романі.

     У висновках узагальнено результати дослідження. 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  І

     Роман ″Гаргантюа і Пантагрюель″ − літературний пам'ятник французького Ренесансу 

     Франсуа Рабле - французький письменник відомий як вчений-гуманіст жив у бурхливий час, коли старі форми феодального світу почали відступати під натиском нового класу — буржуазії. То була епоха сміливих мореплавців і шукачів пригод, які відкривали невідомі землі, епоха релігійних війн, що потрясали майже всі держави Західної Європи, епоха нового покоління вчених, які, заперечували догмати богослов'я і схоластики, стали створювати нові науки, основані, з одного боку, на пізнанні навколишнього світу, а з другого — на вивченні творчості письменників та філософів античної Греції й Давнього Риму. Так почався могутній культурний рух, відомий в історії під назвою «Відродження» (фр. ″Ренесанс″) – тобто відродження античної науки, літератури, філософії. Зародившись в Італії, цей рух розповсюдився по Європі й тривав з XIV по XVI століття.

     Зауважимо, що представники Ренесансу — гуманісти — прославляли людський розум, саму людину з її складним світом почуттів, прагнули визволити її з-під багатовікового феодально-церковного гніту. Вони стали творцями нової культури, вперше піддали серйозній критиці католицьку релігію на чолі з папою римським.

     У ході наукового пошуку встановлено, шо Рабле був не тільки талановитим письменником і відомим лікарем, він чудово знав право, археологію, історію, філософію, досконало володів латинською, давньогрецькою та італійською мовами, йому належало багато наукових праць. Разом із Данте Аліг'єрі, Бокаччо, Шекспіром, Сервантесом, Еразмом Роттердамським Франсуа Рабле увійшов до цієї могутньої плеяди.

     Як  визначають науковці, роман ″Гаргантюа і Пантагрюель″ створено в епоху Відродження − час, коли світ закінчив своє політичне об'єднання і створював нову, відмінну від старої, культуру. Отже, вишезазначене дає підстави стверджувати, що, роман писався на стику епох, під час змін і потрясінь, цей твір відображає всі суперечності й недоліки, що існували в житті. Як основу для сюжету роману, Франсуа Рабле взяв старовинну французьку народну казку про велетня Гаргантюа − ″Великі і неоціненні хроніки про великого і величезного велетня Гаргантюа″.

     У романі Рабле подає відомості з воєнної науки, мистецтва, географії, навігації, ботаніки, зоології, взаємозв'язків людини з природою. Водночас він піддає нищівній, часом убивчій критиці ненависний йому феодально-церковний світ, усі державні установи.

     Треба зазначити, що роман «Гаргантюа і Пантагрюель» написаний у формі казки-сатири. Місце дії − фантастична країна Утопія. Проте Рабле наче забуває про це і в першій книзі роману змальовує рідну Францію, Париж, провінційні міста і села, у яких живуть працьовиті, миролюбні й веселі ремісники, селяни та пастухи, створює багатобарвну картину життя народу.

     У ході дослідження встановленно, що головний інтерес цього роману складали його широка фольклорна основа і явна сатира на фантастику і авантюрну героїку старих лицарських романів. Це приваблювало Рабле, який вирішив використати канву лубочного Гаргантюа. ″Гаргантюа і Пантагрюель″ був задуманий як продовження народної книги, що зберігає в деякій мірі стиль і імітує наївну епічність оригіналу: той же сюжет, ті ж велетні, але зовсім інший зміст. Сам Рабле у передмові до першої книги роману ″Гаргантюа і Пантагрюель″ порівнює своє творіння зі скринькою, на якій зверху намальовані смішні і забавні фігурки, а всередині зберігаються рідкісні ліки, що приносять людині чималу користь [18, 5]. У своїй книзі Рабле розглядає ряд проблем сучасного життя суспільства і висловлює свої погляди на різні сторони життя. Педагогіка в культурі Ренесансу грала дуже велику роль, тому що це був період наукового підходу і відкриттів, які прийшли на місце сліпій вірі, цей був час виховання нової людини з новим образом думок. У працях Леонардо Бруні, Верджера, Дечембріно, Гваріні була розроблена ціла система нової педагогіки, була заснована школа в Мантуї, яку називали будинком радості. Один з персонажів, король Грангузье, доручив питання виховання Гаргантюа схоластикам і богословам Сорбоннського типу, людям старої культури і старої науки, для яких головний метод навчання − зубріння, в результаті чого Гаргантюа вивчив абетку напам'ять у зворотному порядку всього лише за 5 років і 3 місяці. Бідний Гаргантюа став помітно дурнішати і на зміну вчителям-схоластам прийшли гуманісти.

     Як  зазначено, Рабле в дуже яскравій формі розкриває свої ідеали. Виховання по Рабле − це не тільки розумова, а й фізична освіта, чергування різних дисциплін і відпочинку, не насильницьке вдовбування дисциплін, а вільне навчання, яке сприймається учнем з радістю. Схоласти, будучи представниками старого світу, душили на корені нові ідеали, ось тому-то так жорстоко висміює їх Рабле, виставляючи на посміховисько їх розумову неміч, знущаючись над їх людськими слабкостями. Не менш важлива проблема, розглянута Ф. Рабле, це політика феодалізму. Розглянута вона в сюжеті війни Гранузье і Пірохла.