Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2012 в 05:15, реферат
Що ж це за професія така - перекладач? Відповімо відразу - дуже творча, але як не парадоксально це звучить - в певних рамках. Що значить «іноземна мова» і що таке «професійне володіння іноземною мовою»? Хто такий перекладач взагалі? Асистент, суперник або союзник? У мові відображається бачення світу певної нації, в ньому відбивається менталітет певної країни, її культура, традиції навіть історичні події. Мова відрізняє нас від усіх інших живих істот на планеті, що не мають його, в порівнянні з ними у нас є величезна перевага: ми наділені потужним знаряддям - словом, яке дозволяє нам виражати свої думки і домовлятися.
Вступ……………………………………………………………………………………..1-2
Поняття «переклад»…………………………………………………………..…..2
Типи перекладу………………………………………………………………......2-3
Ступені наближення до оригіналу……………………………………………....3
Посередництво…………………………………………………………………...3-4
Критерії точності перекладу………………………………………………….....4
Засоби……………………………………………………………………………..5
Відмінності у перекладах……………………………………………………….5-6
Перекладацька діяльність Івана Франка………………………………………..6-12
Перекладацька діяльність Павла Грабовського………………………………..12-13
Переклади Максима Рильського………………………………………………...13-15
Пантелеймон Куліш – перекладач………………………………………………15-16
Перекладацька діяльність Павла Тичини………………………………………16-17
Висновок………………………………………………………………………………..17-18
Передусім, вибір твору для перекладу не може бути випадковим. За висловом А.Поповича, вибір тексту для перекладу виникає “на перехрещенні декількох зовнішніх стратегій (громадська, культурна, політична, літературна, економічна – наприклад, стан книжкового ринку і т.п.) з внутрішньою стратегією перекладача”. Услід за Поповичем, ми вважаємо “вибір тексту для перекладу тією ж мірою важливим, як і вибір теми для автора оригіналу”. Серед зовнішніх чинників, які впливають на вибір перекладачем тексту,
можливо виділити три основні сфери: 1) культурно-політичні запити сприймаючого середовища, 2) жанрово-стилістична ситуація цільової літератури, 3) соціальне становище й історичний стан мови-сприймача. До внутрішніх чинників впливу на вибір тексту для перекладу ми зараховуємо інтерпретацію перекладачем вихідного тексту та інспірований нею естетичний задум перекладача.
З особливою виразністю закономірності підбору текстів для перекладу простежуються у випадку поета-перекладача, який сам має яскраву поетичну індивідуальність. Так, про українського поета і прозаїка Теодосія (Тодося) Осьмачку (1895-1962) існує думка, що він “винятково підходив для того, щоб здійснити переклад “Макбета”. Окрім трагедії “Макбет”, Осьмачка переклав обидві частини історичної хроніки Вільяма Шекспіра “Генрі IV” (назва хронічки подається за перекладачем), яка, хоч і меншою мірою, також тематично була йому дуже близькою. Ми приєднуємося до висновку літературознавця В.Жили, що “перекладаючи “Макбета”, Теодосій Осьмачка створив важливий твір
мистецтва, широкого інтересу і застосування”. В чому ж полягає особливість цього перекладу? За спостереженнями В.Жили, “переклад виявляє глибоку емоційну перейнятість Осьмачки, який є надзвичайно чутливим до усіх проявів присутніх у творі характерів. Перекладач дивиться на них із розумінням і правильно витлумачує їхні функції. Він досконало красномовний і, можливо, дещо суворий, інтерпретуючи атмосферу жаху і таємних сил, які контролюють слова та вчинки в трагедії. Осьмаччина подача “Макбета” не втрачає через свою ускладненість; це п’єса, в якій дія стрімко просувається вперед, втілюючи шекспірівську реальність, але побачену через призму
почуття і розуму Осьмачки. Я помічаю в ній Осьмаччині почуття і відчування, його манеру сприйняття і ті важливі риси, які не дають применшити величі трагедії. Переклад виконано могутньою, зворушливою мовою. Він зачаровує читача не лише завдяки окремим фрагментам, а й завдяки своїй переконливій цілісності”.
18