Діяльність українських перекладачів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

 

 

Вступ……………………………………………………………………………………..1-2

1. Поняття «переклад»…………………………………………………………..…..2
1. Типи перекладу………………………………………………………………......2-3
2. Ступені наближення до оригіналу……………………………………………....3
3. Посередництво…………………………………………………………………...3-4
4. Критерії точності перекладу………………………………………………….....4
5. Засоби……………………………………………………………………………..5
6. Відмінності у перекладах……………………………………………………….5-6
2. Перекладацька діяльність Івана Франка………………………………………..6-12
3. Перекладацька діяльність Павла Грабовського………………………………..12-13
4. Переклади Максима Рильського………………………………………………...13-15
5. Пантелеймон Куліш – перекладач………………………………………………15-16
6. Перекладацька діяльність Павла Тичини………………………………………16-17

Висновок………………………………………………………………………………..17-18

 

Вступ

 

Що ж це за професія така - перекладач? Відповімо відразу - дуже творча, але як не парадоксально  це звучить - в певних рамках. Що значить  «іноземна мова» і що таке «професійне  володіння іноземною мовою»? Хто  такий перекладач взагалі? Асистент, суперник або союзник? У мові відображається бачення світу певної нації, в  ньому відбивається менталітет певної країни, її культура, традиції навіть історичні  події. Мова відрізняє нас від  усіх інших живих істот на планеті, що не мають його, в порівнянні з  ними у нас є величезна перевага: ми наділені потужним знаряддям - словом, яке дозволяє нам виражати свої думки  і домовлятися.

 

Вважається, що в практиці міжнародних відносин центральне місце  займають 6 мов. Лідирує серед них, безсумнівно, англійська, носіями цієї мови є чотириста мільйонів чоловік. Ще триста мільйонів використовують цю мову як засіб ділової комунікації, не будучи його носіями. Ще півтора  мільярда жителів землі використовують його як додаткову мову спілкування  у роботі або в повсякденному  житті. Що стосується професійного володіння  мовою, це питання дуже тонкий. Робота перекладача є дуже творчою, але  разом з тим вимагає від  фахівця в даній області не тільки ідеального знання іноземної  мови, але й блискучого володіння  мовою. Адже перекладачеві доводиться здійснювати переказ в абсолютно  різних сферах, від перекладу мови судді на засіданні до інструкцій з експлуатації до побутової техніки.

 

Можливо ця професія не настільки  творча, як професія художника або  актора, але вже точно не менш захоплююча, ніж професія інженера або менеджера. Ніяка інша професія не дасть вам стільки можливостей  спостерігати за самими різними людьми в різних обставинах: від трактористів у полі за роботою до директорів банків на нарадах. Ніяка інша професія не дасть вам чудову можливість зсередини  побачити менталітет і звичаї людей  інших культур.

 

Але одночасно професія перекладача  є і дуже складною. Перекладачеві  або бюро перекладів завжди необхідно  мати мінімальний набір відомостей про переведення, щоб зрозуміти  завдання перекладу і відібрати  необхідні для виконання цих  завдань методи. Велику роль в перекладі  грає манера викладу і форма подачі матеріалу.

 

Наприклад, шведський перекладач, переводячи прес-реліз з англійської  мови, буде опускати ряд прикметників, інакше захоплений текст, перекладений в повному обсязі на шведську мову, буде сприйнятий як реклама, що абсолютно  неприйнятно для прес-релізу. При  перекладі путівника по Італії з  італійської на данську мову перекладач також повинен буде «відредагувати»  текст оригіналу, де найменша пам'ятка описується як восьме чудо світу, що буде абсолютно абсурдним для цільової аудиторії.

 

Завдяки наймайстернішим  перекладачам наші діти з дитинства  знають казки Астрід Ліндгрен, знайомі «З Емілем з Ленебергі».

 

Без спеціальної підготовки і досвіду, який накопичується роками неможливо стати 

висококласним перекладачем. Вам напевно знайомі приклади, коли високоосвічені люди, що добре володіють іноземною мовою, бралися за переклад тексту та через пару годин відкладали його, бачачи, що завдання, яке вони на себе взяли, виявилася для них набагато складніше, ніж вони думали. Чому ж так відбувається? А все тому, що професійний

 

перекладач не тільки досконало  володіє тією мовою, з якого він  перекладає, але також має

1

величезний словниковий  запас у рідній мові, вміє правильно  його використовувати, як в усній, так  і в письмовій формі, вміє правильно  відтворити навіть стиль промови  людини, якого він перекладає.

 

Ще одна важлива деталь: для успішного виконання перекладу  фахівця необхідно мати хоча б  загальне кончина про ту галузь, в якій він здійснює переклад, саме тому висококласних перекладачів відрізняє  широкий кругозір, ерудованість, начитаність. Або інша ситуація, якщо перекладач є, наприклад, інженером, знання в його області допоможуть стати йому висококласним  перекладачем, за умови отримання  ним відповідного мовної освіти та наявності досвіду переказів.

 

На сьогоднішній день від  фахівця в даній області потрібна дуже висока якість перекладу, разом  з тим висококваліфіковані фахівці, які працюють в іноземних компаніях, чи перекладачі-фрілансери, які співпрацюють з бюро перекладів мають можливість побачити і дізнатися набагато більше, ніж представники інших професій, а також високу зарплату або значні гонорари.

 

 

 

1. Поняття «переклад»

 

Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

 

Переклад є однією з  важливих форм міжкультурних взаємин. Оскільки знання іноземних мов і  в давні часи, і сьогодні не можна  назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які  спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують  і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур.

 

Спочатку переклад виконувався  винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати  переклад текстів природними мовами (машинний переклад) (англ. MT — Machine Translation) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад) (англ. CAT — computer aided translation).

 

 

 

1. Типи перекладу

 

Розрізняють такі форми перекладу:

●усний (послідовний і синхронний, з аркуша);

●письмовий;

●опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову);

●авторизований — переклад, переглянутий і схвалений автором або зроблений за згодою

2

автора;

●автоматичний (машинний).

 

Окрім інтерлінґвістичного перекладу (з однієї національної мови на іншу), Р. Якобсон у праці «Мовознавчі аспекти перекладу» (1958) виділив інтерсеміотичний переклад, який полягає в перекодуванні твору з однієї знакової системи в іншу (наприклад, екранізація літературного твору). До інтерсеміотичного перекладу наближені такі форми адаптації, як прозовий переказ змісту поетичного чи взагалі образного тексту тією самою або іншою мовою, і навпаки — переклад прози віршами, а також критичне тлумачення літературного твору.

 

Мистецький (художній) переклад — це відтворення літературного  тексту засобами іншої мови з якомога  повнішим збереженням його мистецьких якостей.

 

За тематичним змістом  текстів переклад може поділятися на літературний, технічний, юридичний, економічний  та інше. Найбільш давнім у історії  людства вважається письмовий переклад релігійних текстів, перш за все книг Старого заповіту та Нового заповіту Біблії.

 

У наш час дуже поширеним  є переклад та локалізація веб-контенту та програмного забезпечення.

 

 

 

2. Ступені наближення до оригіналу

 

Існують неоднакові ступені  наближення до оригіналу, різні типи «присвоєння» іншомовних текстів:

●власне переклад,

●переспів,

●адаптація

●переробка тощо,

 

кожен з яких виявляє певне  співвідношення свого і чужого. Скажімо, випущення епізодів та розширення тексту, забарвлення його іншим стильовим  і національним колоритом, зміна  епохи, місцевості, імен персонажів та інші значні відхилення характерні для  переспіву й переробки, які творчо змінюють оригінал відповідно до концепції 

інтерпретатора, а також  адаптації — суто ужиткового пристосування  стилістики, композиції та змісту оригіналу  до культурно-історичних, вікових, професійних  особливостей і естетичних уподобань  читацької аудиторії. Така практика поширена в жанрі байки (сюжети Езопа  у переробках Лафонтена, Лессінга, Красіцького, Крилова, Глібова), в галузі сучасної молодіжної та навчальної лектури (адаптації для дітей романів «Гарґантюа і Пантагрюель», «Робінзона Крузо», «Мандрів Гулівера» та інших популярних творів).

 

 

 

3. Посередництво

 

Повноцінний художній переклад передбачає знання мови першотвору і  здійснюється

3

переважно з тексту оригіналу, що дає можливість перекладачеві  точно передати зміст,

відтворити відтінки стилю, полісемію слова, нюанси звукопису. Однак на практиці не раз доводиться відступати від цього правила. Коли перекладач не знає мови оригіналу, на допомогу йому приходить переклад-посередник та підрядник.

 

Посередником, переважно  німецьким, часто користувався Іван Франко, щоби донести до українського читача твори літератур Сходу. Микола Вороний свій відомий переклад «Інтернаціоналу» теж здійснив з німецького тексту, хоча й володів французькою. Як згодом згадував поет, оригіналу в нього  не було під руками, та згодом, ознайомившись  із ним, він побачив, що змінювати  що-небудь у перекладі немає потреби.

 

Частіше перекладачі користуються підрядником. За німецьким підрядним  текстом російський поет Василь Жуковський перекладав «Одіссею» Гомера. У XX ст. таким способом здійснив переклад поеми  Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» український поет Микола Бажан. Ці переклади визнані шедеврами  перекладацького мистецтва.

 

Поширена практика роботи з підрядником виробила певні  вимоги до цього своєрідного «жанру». Підрядник повинен бути стилістично  незграбним, щоб зберегти синтаксичні  особливості першотвору; якщо слово  в оригіналі має два або  кілька значень, кожне значення повинно  бути збережене й пояснене: перекладач шукає найвідповідніший еквівалент у ресурсах рідної мови. Важливе  також сприйняття тексту на слух для  відтворення евфонії. Важливу роль у перекладацькім «ремеслі» відіграє версифікаційна майстерність інтерпретатора, його знання рідної мови, її лексичних  пластів та фразеології, без чого переклад не буде сприйматися як художній твір.

 

 

 

4. Критерії точності перекладу

 

Критерії точності перекладу  є предметом постійних дискусій. Буквальний переклад, навіть зі споріднених  мов, практично неможливий, бо точність передачі лексичних, синтаксичних, версифікаційних  особливостей оригіналу супроводжується  втратою важливих змістових нюансів, а дослівне калькування фразеологізмів призводить до комічних ефектів. Вільний  переклад використовує образні засоби, невластиві першотворові, з метою  відтворити його дух.

 

Багато дослідників пропонують оцінювати переклади за критеріями «точність» і «вірність». Вірність — це художність, якість. Точність —  збереження обсягу, форми тощо. Проте, на думку відомого літературознавця Анатолія Ткаченка, такий критерій часом служить самовиправданням для прихильників досить вільного поводження з оригіналом у їх полеміці проти  «буквалістів».

 

Можливості творчого самовираження  перекладача полягають не лише в  широкому спектрі різновидів міжмовної  інтерпретації (точний і вільний  переклад, переспів, переробка), а й  у винайденні мовностилістичного способу  наближення читача до оригіналу. Скажімо, на відміну від поширеної практики перекладу комедії «Піґмаліон» Бернарда Шоу з використанням суржику, жаргону чи діалекту, Микола Павлов інтерпретував соковитий «кокні» Елізи Дулітл, граючись із українською фонетикою.

 

4

5. Засоби

 

Перекладачі використовують різноманітні виражальні можливості рідної мови, для яких годі підшукати рівноцінний  іншомовний відповідник. Для прикладу, античний гекзаметр українською  мовою можна передати лише імітативно, засобами силабо-тоніки: довгі склади замінюються наголошеними, а короткі — ненаголошеними. Проте, у Бориса Тена дослідники відзначили такі засоби урізноманітнення ритміки українського гекзаметра, як використання пауз, хореїчних стоп на місці дактилічних, ослаблення наголосів, закінчення фраз на різних стопах рядка, що відповідали б темпоритмові дії. Як спостеріг Д. Павличко, цей віртуоз-перекладач чергує в українському гекзаметрі дактилічний ритм із хореїчним залежно від змісту, як-от у мові старого Пріама, котрий випрошує в Ахілла труп свого сина Гектора: