Шпаргалка по "Криминалистике"

Система наукових положень і знань  про кримінальний закон перебуває  у постійному розвитку завдяки проведенню новітніх досліджень із застосуванням  притаманних науці кримінального  права методів щодо вивчення кримінального  законодавства, практики його застосування, статистичних даних про злочинність  тощо.Поняттям кримінального права позначають також і навчальну дисципліну, що викладається у навчальних закладах юридичного профілю і вивчається студентами й слухачами, які навчаються в них.

Кримінальне право як навчальна  дисципліна — це сукупність розташованого  відповідно до структури КК навчального  матеріалу, в якому розглядаються  теоретичні положення, що розкривають  зміст кримінально-правових норм і дозволяють студентам засвоїти суму знань, необхідних для обґрунтованої кримінально-правової оцінки вчиненого злочину в якості особи, яка застосовує кримінальний закон (наприклад, слідчого, адвоката, прокурора, судді).

Навчальний курс (дисципліна) кримінального  права України складається з  курсів Загальної й Особливої частин кримінального права. Спочатку вивчається курс Загальної частини кримінального права України, а потім, після засвоєння загальних положень про злочин та покарання, вивчається курс Особливої частини.

Вивчення курсу Загальної  частини кримінального права  обумовлює необхідність використання (крім цього підручника) КК, інших нормативно-правових актів, науково-практичних коментарів КК, постанов Пленуму Верховного Суду України, монографій, навчальних посібників, наукових статей з кримінально-правових проблем.

7. Поняття  та ознаки кримінальної відповідальності

В науці кримінального права  немає однозначності в розумінні  кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; другі - характеризують кримінальну  відповідальність як певного роду обов'язок; треті - розглядають її як конкретні  кримінально-правові відносини; четверті - розуміють кримінальну відповідальність як реалізацію санкції кримінально-правової норми; п'яті - вважають кримінальну  відповідальність засудженням винного  обвинувальним вироком суду за вчинений злочин з признанням покарання або  без нього тощо.

Поняття кримінальної відповідальності повинно відповідати родовим  рисам юридичної відповідальності і разом з тим характеризуватися  своїми видовими, відмінними ознаками. Цими ознаками є такі:

1. Кримінальна відповідальність  являє собою реальну соціальну  взаємодію спеціальних органів  держави і особи, яка визнана  винною у вчиненні злочину,  внаслідок чого ця особа перетерпіває  певні позбавлення. 

2. Обов'язковою ознакою кримінальної  відповідальності є державне  примушування, яке знаходить своє  вираження передусім в засудженні  злочинця і його діяння обвинувальним  вироком суду, а також в покладенні  на винного додаткових позбавлень  і обмежень.

3. Вид і міра позбавлень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового  (наприклад, конфіскація майна  або штраф) або іншого характеру  (наприклад, позбавлення права  займати певні посади) визначені  тільки в кримінальному законі, передусім в санкції статті  КК, яка передбачає відповідальність  за вчинені злочини. 

4. На відміну, наприклад, від  цивільно-правової відповідальності, де іноді можливо добровільне  перетерпіння особою позбавлень  майнового характеру, при кримінальній  відповідальності подібне перетерпіння  завжди має вимушений характер, оскільки воно пов'язано з діяльністю  спеціально уповноважених органів  держави. 

5. Кримінальна відповідальність  можлива лише за вчинення злочину,  який виступає як підстава такої відповідальності.

З урахуванням викладеного, кримінальна відповідальність - це вимушене перетерпіння особою, що вчинила злочин, державного засудження, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, які передбачені кримінальним законом і покладаються на винного спеціальними органами держави.

8. Підстави  кримінальної відповідальності

Підставами кримінальної відповідальності є: 1) наявність юридичного факту - вчинення діяння, забороненого кримінальним законом; 2) таке діяння за соціальним змістом  завдало або загрожувало завдати  шкоду певним благам або іншим  цінностям; 3) зазначене вище діяння вчинено фізичною осудною особою, яка досягла встановленого в  законі віку кримінальної відповідальності; 4) під час вчинення діяння особа  не перебувала під впливом будь-якої сили або примусу, яким вона не могла  протистояти; 5) відсутні інші обставини, які відповідно до закону виключають злочинність діяння.

Ці критерії обумовлюють сутність і специфіку злочину певного виду та пов'язані з такою категорією кримінального права, як склад злочину. Таке розуміння питання, що розглядається, дає можливість констатувати, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки складу злочину. Підставою кримінальної відповідальності (ст. 2 КК) є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним законом¹.

Разом з тим у цій статті відповідно до закріплених Конституцією України  прав і свобод людини і громадянина  виписано два положення, що виключають будь-яку можливість розширювати  підстави кримінальної відповідальності, а саме: 1) особа не може бути визнана винною у вчиненні злочину і піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком; 2) особа не може бути притягнена до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Отже, підставою кримінальної відповідальності є наявність у суспільно небезпечному діянні (злочині) особи складу злочину, визначеного у конкретній статті Особливої частини Кодексу. Застосування ж конкретних норм кримінального закону вимагає встановлення відповідності (збігу) об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинного діяння ознакам складу злочину, які описані в конкретній нормі закону (або однозначно випливають з її змісту).

9. Структура  Кримінального кодексу

Закони про кримінальну  відповідальність систематизовані  і поділяються в КК на Загальну і Особливу частини.

У Загальній частині зосереджені  норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, а також визначають його основні  інститути. Особлива частина містить  норми, що вказують, які конкретно  суспільне небезпечні діяння є злочинами  і які заходи кримінального покарання  можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили. Загальна і Особлива частини КК пов'язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність. Загальна і Особлива частини КК поділяються на розділи, а останні, у свою чергу, - на окремі статті. Загальна частина чинного КК складається із 15 розділів. Особлива частина включає 20 розділів, систематизованих по групах споріднених суспільних відносин, на які посягають відповідні злочини. Окремі статті КК забезпечені примітками, в яких роз'яснюються поняття і терміни, застосовані в цій або в деяких інших статтях. Кожна стаття Особливої частини складається з диспозиції та санкції.

10. Чинність  закону про кримінальну відповідальність  у часі, просторі та за колом  осіб

У часі

Чинність закону про кримінальну  відповідальність у часі припускає  усвідомлення положень про: а) набрання чинності законом про кримінальну  відповідальність; б) припинення чинності законом про кримінальну відповідальність; в) зворотну дію закону про кримінальну  відповідальність. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі — це можливість застосування кримінального закону залежно від часу вчинення злочину. Закон про кримінальну відповідальність не має зворотної сили, коли визначає злочинність діяння або встановлює більш суворе покарання чи іншим чином погіршує правове становище особи.

У просторі

Чинність закону про кримінальну  відповідальність у просторі базується  на принципі: територіальності. Територіальний принцип чинності (дії) закону про кримінальну відповідальність полягає в тому, що особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК України. Злочин вважається вчиненим на території України у випадках, коли: 1) він розпочатий і закінчений на території України; 2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його, вчинені на території України; 3) суспільно небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами України, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України.

За колом осіб

Громадяни України та особи  без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини  за ЇЇ межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. іноземці та особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом у випадках, якщо цей злочин є особливо тяжким та був спрямований проти прав і  свобод громадян України або інтересів  України.

11. Поняття  злочину і його ознаки

Злочином визнається суспільно  небезпечне, винне, протиправне і  кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом  злочину.

Ознаки:Суспільна небезпечність  як матеріальна ознака злочину полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, що охороняються кримінальним законом, або містить реальну можливість заподіяння такої шкоди.

Другою обов'язковою ознакою  злочину, що відображає його внутрішній психологічний зміст, євинність. У цій ознаці втілено найважливіший принцип кримінального права - принцип суб'єктивного інкримінування, тобто відповідальності тільки за наявності вини.

Обов'язковою ознакою злочину  є також його протиправність. Як формальна ознака злочину вона означає  передбаченість його в кримінальному законі. Кримінальна протиправність тісно пов'язана із суспільною небезпечністю: вона є суб'єктивним вираженням об'єктивної, реальної небезпечності діяння для суспільних відносин, її законодавчої оцінки. Тому кримінальна протиправність - юридична, правова оцінка суспільної небезпечності, закріплена в законі. 

12. Класифікація  злочинів

1) Залежно від ступеня  тяжкості: злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та  особливо тяжкі. 

2) За об'єктом посягання:  злочини проти основ національної  безпеки України; злочини проти  життя та здоров'я особи; злочини  проти волі, честі та гідності  особи; злочини проти статевої  свободи та статевої недоторканості  особи;злочини проти виборчих, трудових  та інших особистих прав і  свобод людини і громадянина;  злочини проти власності та  ін.

3) За формою вини злочини  поділяються на такі: умисні (крадіжка, розкрадання); необережні (вбивство  через необережність, службова  недбалість).

4) За мотивом скоєння  злочину: корисливі (розбій); із  хуліганських мотивів (хуліганство); учинене з мотивів помсти.

5) За моментом закінчення  злочину: матеріальні – (момент  закінчення яких співвідноситься  з моментом настання шкідливих); формальні — (момент закінчення  яких співвіднесено із вчиненням діянь, що утворює об'єктивну сторону складу злочину); усічені – (момент закінчення яких віднесено на ранню стадію розвитку злочинної діяльності)

13. Елементи  й ознаки складу злочину

Елементами є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками складу), суб'єкт і суб'єктивна  сторона злочину (вони в сукупності називаються суб'єктивними ознаками складу). У своїй єдності ці об'єктивні  і суб'єктивні ознаки й утворюють  склад злочину.

Об'єкт злочину - це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об'єктивна сторона -зовнішня сторона діяння, яка виражається  у вчиненні передбаченого законом  діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди  об'єкту злочину.Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони як елемента складу злочину є: діяння (дію чи бездіяльність), суспільне небезпечні наслідки і причинний зв'язок. Тому у злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і суспільне небезпечним наслідком, що настав.Суб'єкт злочину - це особа, яка вчиняє злочин.Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Кожний з розглянутих елементів складу має певну сукупність ознак.

Залежно від їхньої ролі в  характеристиці загального поняття  складу ці ознаки поділяються на обов'язкові і факультативні. Обов'язкові - це ті ознаки, які притаманні будь-якому  складу злочину, без яких взагалі  немає складу злочину. Факультативними визнаються ті ознаки, що не є обов'язковими для всіх складів злочинів і в різних складах можуть відігравати різну роль. До таких ознак слід віднести час, місце, обстановку і спосіб вчинення злочину (характеризують об'єктивну сторону), мотив і мету (характеризують суб'єктивну сторону), а також ознаки спеціального суб'єкта злочину і деякі інші.