Шпаргалка по "Криминалистике"

1. Поняття  кримінального права, його предмет  та метод

Поняття "кримінальне право" прийнято розглядати у двох значеннях: 1) позитивне (об'єктивне) кримінальне  право як галузь законодавства, що знаходить  свій вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті - Кримінальному кодексі України; 2) кримінальне право як галузь юридичної науки, що знаходить свій вияв у механізмі регулювання кримінально-правових відносин; вивченні вітчизняного кримінального закону і судової практики; теорії та історії кримінального права, науковому аналізі кримінально-правових норм, судових прецедентів і кримінального права зарубіжних країн. Позитивне (об'єктивне) кримінальне право України - це сукупність юридичних норм (правил поведінки), що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили.

Предметом кримінального  права є відносини, які виникають  внаслідок вчинення злочину і  застосування відповідного за формою та змістом покарання за його вчинення.

Специфічні, властиві лише кримінальному  праву відносини між особою, яка  вчинила злочин проти особистих  благ людини, публічних чи приватних  прав тощо, і державою, яка охороняє такі блага й інші суспільні цінності, регламентуються також специфічним, притаманним лише кримінальному  праву методом, - застосуванням з  боку держави до особи злочинця санкції  кримінально-правової норми, тобто  покарання.

Метод правового регулювання - це сукупність певних засобів, за допомогою яких регламентуються та охороняються відносини між людьми, між громадянами та організаціями, між громадянами і державою.

Метод регламентування кримінально-правових відносин примусовий і застосовується лише до особи, яка вчинила злочин, як правило, шляхом покарання. Кримінально-право  вий метод застосовується лише в  тому разі, коли: 1) вчинене діяння є  суспільно небезпечним і відповідно до закону містить склад конкретного  злочину; 2) особа, яка вчинила це діяння, була у стані осудності, досягла  на час його вчинення встановленого  законом віку і підлягає покаранню. У деяких випадках, передбачених законом, суд може звільнити особу від покарання та його відбування.

3. Принципи  кримінального права

Принципами кримінального права визнаються найбільш визначні, головні положення (засади) кримінального законодавства, які встановлені законом чи безпосередньо із нього витікають, і які мають пряму дію, пряму регулятивну функцію.

Всі принципи кримінального права можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальні принципи притаманні не тільки кримінальному праву, але й іншим галузям права. Такими є: законність, рівність громадян перед законом, невідворотність відповідальності, справедливості, гуманізму та демократизму.

Принцип законності, що випливає з положень Загальної декларації прав людини: ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину та покараний  інакше як за вироком суду й відповідно до закону. Крім того, принцип законності проявляється в тому, що особа може бути засуджена тільки за те вчинене їм діяння, що містить у собі склад злочину, передбачений КК.

Принцип рівності громадян перед кримінальним законом. Злочинець підлягає кримінальній відповідальності незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового й посадового положення, місця проживання, відносини до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також інших обставин.

Принцип демократизму, хоча й не в повному обсязі, проявляється в кримінальному праві в різних формах участі представників громадських об'єднань і приватних осіб при призначенні покарання, її виконанні й, зокрема, при звільненні від кримінальної відповідальності (передача на поруки) й покарання.

Сутність принципу гуманізму  полягає у визнанні цінності людини (однак не тільки злочинця, але й у першу чергу того, хто постраждав від нього).

Принцип невідворотності  кримінальної відповідальності полягає  в тому, що особа, що вчинила злочин, підлягає покаранню в кримінально-правовому порядку.

Принцип справедливості означає, що кримінальне покарання або  інший захід кримінально-правового  впливу, застосовувані до злочинця, повинні відповідати ступеню  суспільної небезпеки злочину, а  також особі злочинця.Зазначений принцип варто розуміти й у тому розумінні, що ніхто не може двічі нести кримінальну відповідальність за те саме злочинне діяння.

Спеціальні принципи притаманні тільки кримінальному праву. Розглянемо їх:

1. Принцип законодавчого  визначення злочину. Це одне  із найважливіших загальних положень (принципів) кримінального права.  Реалізація цього принципу не  залишає місця для аналогії кримінального закону.

2. Принцип особистої відповідальності. Кримінальна відповідальність можлива  лише за власні дії (бездіяльність).

3. Принцип винної відповідальності. Кримінальна відповідальність настає  тільки при наявності вини, тобто  лише в таких випадках, коли заподіяна шкода, вчинений злочин були заподіяні навмисно чи необережно.

4. Принцип суб'єктивної  осудності. Кримінальна відповідальність  ґрунтується лише на суб'єктивній  осудності. Об'єктивна осудність  відхиляється, оскільки вона не  враховує, не припускає участі в діях свідомості та волі.

5. Принцип повної відповідальності. Повнота осудності означає вимогу  поставити в провину все скоєне  нею, незалежно від того, якою  кількістю кримінально-правових  норм воно все передбачено. 

6. Принцип переваги пом'якшуючих  відповідальність обставин. При  конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих  відповідальність обставин перевагу  мають пом'якшуючі обставини вчинення  злочину.

7. Принцип більшої караності  групового злочину. - ґрунтується  на особливостях спільної злочинної  діяльності, яка забезпечує більшу  ефективність цієї діяльності, більшу  латентність, меншу безпеку для  злочинців бути викритими та покараними.

8. Принцип повного відшкодування  заподіяної злочином.- є здійсненням,  частковою реалізацією нової  концепції кримінального закону - концепції захисту, заміни караючої  функції кримінального закону  функцією захисту, функцією поновлення  порушених прав, інтересів особи.

9. Принцип економії кримінальної  репресії. - це практичне визначення  оптимальної, найбільш відповідної  рівню економічного та культурного розвитку суспільства, межі, відокремлюючої злочин від незлочинного, межі між криміналізацією та декриміналізацією злочинів.

4. Система  кримінального права

Кримінальне право як сукупність юридичних норм становить собою  їх цілісну систему, окремі структурні утворення якої (підсистеми) найтіснішим  чином пов'язані між собою. Норми кримінального права не можуть знаходитися в якомусь невизначеному порядку, тому що це може привести до грубих порушень законності, прав громадян. У зв'язку з цим вони піддаються законодавцем певній систематизації. Всі норми кримінального права поділяються на дві частини - Загальну і Особливу.

В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх призначення, регулюють інститути, пов'язані зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх. Система Загальної частини КК складається із таких розділів:

І. Загальні положення.

II. Закон про кримінальну відповідальність.

III. Злочин, його види та стадії.

IV. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину).

V. Вина та її форми.

VI. Співучасть у злочині.

VII. Повторність, сукупність та рецидив злочинів.

VIII. Обставини, що виключають злочинність діяння.

IX. Звільнення від кримінальної відповідальності.

X. Покарання та його  види.

XI. Призначення покарання.

XII. Звільнення від покарання та його відбування.

XIII. Судимість.

XIV. Примусові заходи медичного  характеру та примусове лікування.

XV. Особливості кримінальної  відповідальності та покарання неповнолітніх.

Ця система охоплює  всі інститути кримінального права, що складають Загальну частину КК.

Особлива частина кримінального  права містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням  видів покарань і меж, в яких вони можуть бути призначені за вчинення даних  злочинів. Ці норми і зосереджені в Особливій частині КК.

Єдність Загальної і Особливої частин кримінального права забезпечує внутрішню узгодженість його інститутів та норм і в кінцевому результаті визначає ефективність їх застосування.

5. Співвідношення  кримінального права з іншими  галузями права

Кримінальне право, перебуваючи  у системі права України, тісно пов'язане з іншими його галузями. Цей зв'язок виражається насамперед у тому, що кримінальне право, як вже зазначалося, виконує щодо інших галузей права охоронну функцію.

1.Кримінальне і конституційне  право. Конституційне (державне) право, норми якого закріплені  в Конституції України та інших  конституційних законах України  (наприклад, Законі "Про громадянство"), має основоположне значення для  кримінального права. Норми кримінального  права повинні цілком відповідати  положенням Конституції. Для кримінального права мають вирішальне значення такі положення Конституції: заборона зворотної дії в часі законів та інших нормативних актів (ч. 1 ст. 58); ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ч. 2 ст. 58); ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61) та ін.

2. Кримінальне і адміністративне  право. Тісний зв'язок між ними  спостерігається в тій частині  адміністративного права, що встановлює  адміністративну відповідальність  за різні правопорушення (так звані адміністративні делікти). Наприклад, дрібне хуліганство - це адміністративний делікт, що тягне адміністративне стягнення, хуліганство ж як злочин є більш суспільне небезпечним: воно грубо порушує громадський порядок, норми моральності і тому тягне досить суворе кримінальне покарання за ст. 296 КК.

3. Кримінальне і кримінально-процесуальне  право. Кримінальне право визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені особам, винним у вчиненні цих злочинів. З метою правильного з'ясування питання про винність особи у вчиненні злочину і застосування до неї покарання встановлена особлива процесуальна процедура, яка полягає в розслідуванні і розгляді кримінальних справ. Ця процесуальна процедура (кримінальний процес чи кримінальне судочинство) регулюється нормами кримінально-процесуального права, зосередженими в Кримінально-процесуальному кодексі України.

4. Кримінальне і кримінально-виконавче  (виправно-трудове) право. Кримінально-виконавче  право (його також називають  виправно-трудовим правом, а ще  раніше цю галузь права іменували  пенітенціарним правом) являє собою  сукупність юридичних норм, що  регулюють суспільні відносини,  які виникають у процесі виконання  покарань, визначених у вироку  суду. Тісний зв'язок кримінально-виконавчого  права з кримінальним правом  визначається насамперед тим,  що перше ґрунтується на нормах  другого. Кримінальне право визначає  підстави, межі, умови і порядок призначення покарань. Сам же порядок і умови виконання (відбування) таких покарань регулюються нормами кримінально-виконавчого права, зосередженими у Виправно-трудовому кодексі України 1970 р.

5. Кримінальне право і  міжнародне право. Зв'язок цих галузей права визначається тим, що деякі їх інститути регулюються і міжнародним, і кримінальним правом. Так, питання чинності кримінального закону в просторі, його поширення на іноземців і осіб без громадянства, питання про відповідальність осіб, що користуються дипломатичною недоторканністю, видача злочинців регулюються нормами як кримінального, так і міжнародного права.

6. Кримінальне  право як наука і я навчальна  дисципліна

Наука кримінального права - це система  наукових положень і поглядів щодо підстав і меж кримінальної відповідальності, а також: напрямів використання можливостей кримінального права в боротьбі зі злочинністю.

Вона досліджує соціальну обумовленість і сутність кримінального закону, принципи його дії, ефективність застосування, шляхи удосконалення тощо. Таким чином, кримінальне право як галузь права й законодавства виступає для науки як предмет її вивчення. Водночас, наука кримінального права вивчає не тільки чинне кримінальне законодавство, а й його історію та перспективи розвитку.

Наука кримінального права розробляє  наукові рекомендації щодо удосконалення  кримінального законодавства, правозастосовної практики, має своїм завданням  вивчення зарубіжного досвіду законотворення у цій галузі та застосування на практиці.