Поняття транснаціональної організованої злочинності

§ 3. Поняття транснаціональної  організованої злочинності

Термін "транснаціональний", як правило, використовується для позначення потоків інформації, грошей, людей, матеріальних ресурсів через державні кордони. Злочинні організації теж  займаються операціями, що припускають потребу перетинання національних кордонів держав. Адже недарма контрабанду часто іменують другою найдавнішою професією у світі. Так, високі прибутки від незаконного обороту наркотиків у 80-х роках XX століття призвели до такого становища, коли "наркодолар" почав набувати такого ж економічного значення, як і "нафтодолар" у 70-х рока  Зараз ми можемо говорити про появу так званих транснаціональних злочинних організацій, які базуються в одній державі, а діють в кількох Іноземних державах зі сприятливою ринковою кон'юнктурою. Такі організації відіграють ключову роль у заборонених законом сферах діяльності (наприклад, виробництво наркотиків і торгівля ними), що набули глобальних масштабів.

Транснаціональні  злочинні організації за низкою ознак  відрізняються від міжнародних корпорацій, хоч і діють на одному полі та заради однієї мети — надприбутків. Насамперед, транснаціональні корпорації діють на законних підставах і порушення ними закону є швидше винятком, ніж правилом На відміну від них, порушення закону транснаціональними злочинними організаціями є нормою та їхньою основною ознакою.

Злочинні організації  одержують доступ на іноземні ринки  не заручившись згодою держав, намагаючись  не потрапляти в поле зору правоохоронних органів.

Іншою важливою ознакою є застосування насильства з боку транснащональних злочинних організацій для залякування суперників у тій чи іншій сфері бізнесу, а також правоохоронних органів, що намагаються протидіяти їх операціям. Насильство є також засобом підтримки порядку і дисципліни всередині подібних організацій. Крім того, злочинні організації не лише займаються постачанням забороненої продукції, але й розкраданням легально виробленого товару. При цьому ступінь ризику, до якого вдаються злочинні організації, значно перевищує ризик корпорацій, які діють у сфері законного бізнесу.

Чинники розвитку транснаціональних злочинних організацій  експерти ООН пов'язують із появою відповідних  можливостей на глобальному рівні, що обумовлено довгостроковими тенденціями  у світовій політиці й економіці. У результаті посилення взаємозалежності держав, спрощення міжнародних зв'язків, збільшення прозорості національних кордонів і формування світових фінансових мереж з'явилися нові ринки збуту як легальної, так і незаконної продукції. Транснаціональні злочинні організації однаковою мірою є як причиною, так і наслідком цих глобаль'них змін.

Іншою особливістю  процесу світової інтеграції, що викликає занепокоєння, є посилення міграції й утворення мережі етнічних діаспор, що їх з вигодою для себе використовують злочинні організації. Райони з етнічно однорідним населенням стають джерелом поповнення рядів транснаціональних злочинних організацій, які можуть використовувати у своїх інтересах національно-патріотичні почуття етнічних груп. Крім того, співпраця з етнічним середовищем пред-

16  

ставників правоохоронних органів надзвичайно утруднена. Мовні та культурні бар'єри являють  собою свого роду механізми самозахисту, що підкріплюються родинними зв'язками і підозрою до органів влади.

Вказані фактори  створюють сприятливі умови для розвитку транснаціональної злочинності. Водночас нинішня світова фінансова система дає змогу злочинцям оперативно і майже безкарно приховувати прибутки від своїх незаконних операцій та відмивати "брудні" гроші.

Єдиної моделі транснаціональної злочинної організації не існує. Такі угруповання різняться за формою і розмірами, а також спеціалізацією. Вони діють у різноманітних регіонах і на ринках різних товарів, використовуючи найрізноманітнішу тактику і механізми, ховаючись від правоохоронних органів. Наприклад, структура картелю наркобізнесу, що базується в колумбійському місті Кали, мабуть найближча за своїм характером до формальної структури корпорації, заснованої на суворій ієрархії, діловій спеціалізації та плануванні своєї діяльності. Це достатньо потужна організація, хоча в ній діють численні та не пов'язані між собою угруповання, які проводять широкомасштабні міжнародні операції. На рівні оптової та роздрібної торгівлі картель складається з невеличких груп, що здійснюють діяльність на місцях, виконують фінансові підрахунки і повертають кошти, отримані від торгівлі наркотиками, своїм керівникам. До складу цієї організації входять інші структури, що виступають як кур'єри і беруть участь лише в тих етапах наркобізнесу, які пов'язані з перевезенням товару.

Транснаціональні  злочинні організації розрізняються  і за сферою діяльності. Наприклад, нігерійські організації беруть участь у багатьох видах злочинної  діяльності, включаючи підробку кредитних  карток і шахрайство. Азіатські злочинні організації, такі як "якудза" у Японії і "тріади" у Китаї, теж мають у своєму арсеналі повний набір засобів протизаконної діяльності. В інтересах свого "бізнесу" вони вдаються до корупції, насильства і відмивання грошей.

Хоча транснаціональні злочинні організації є за своєю суттю цілком незалежними структурами, вони все ж таки йдуть на утворення союзу з іншими злочинними організаціями, терористичними угрупо^ ваннями, а іноді, навіть, — з урядами. Характер, цілі та сфери впливу цих союзів недостатньо вивчені. Для них характерні: ділове чуття, ефективна система управління, заснована на щедрому матеріальному стимулюванні та суворих заходах покарання, активна розвідувальна і контррозвідувальна діяльність і велика гнучкість                                                                                                                                  Для боротьби з цим явищем у грудні 2000 року в м. Палермо (Італія) майже 150 країнами була підписана Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, відповідно до якої країнам—учасницям необхідно:

— докласти серйозних  зусиль для розробки матеріального  і процесуального внутрішньодержавного законодавства, що узгоджується з законодавством інших країн—учасниць конвенції, спрямованого проти транснаціональних злочинних організацій;

— використовувати  всі наявні механізми міжнародного співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинною  діяльністю і розширювати масштаби заходів, здійснюваних на регіональному  рівні;

— розробити  заходи регулювання й адміністративні положення, що забезпечували б велику відкритість і підзвітність комерційних і банківських структур, а отже, меншу можливість проникнення в них транснаціональних злочинних організацій;

— здійснювати  спільні дії з боротьби щодо відмивання грошей і використання прибутків від злочинної діяльності, включаючи заходи впливу на "податкові гавані", з тим щоб вони посилили свої процедури і співпрацювали в досягненні більшої відкритості;

— надавати одна одній допомогу шляхом видачі осіб, а також передачі доказів і засобів, запитуваних однією зі сторін конвенції, відповідно до принципів, що містяться в типових договорах ООН про видачу злочинців і взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

— розробити  уніфіковані та дійові методи кримінального переслідування, спрямовані проти транснаціональних злочинних організацій, включаючи найсучасніші засоби збору інформації та доказів;

— здійснювати  обмін інформацією з тим, щоб  надати іншим країнам—учасницям  конвенції допомогу у розслідуванні, затриманні і карному переслідуванні осіб, причетних до транснаціональної злочинності;

— позитивно  розглядати прохання щодо правової допомоги та інших видів допомоги з метою  зміцнення національної системи  кримінального правосуддя і правоохоронних органів;

— розглянути можливі засоби заохочення держав щодо здійснення конвенції в повному обсязі;

— вживати спільні  заходи з метою попередження виникнення нових або ліквідації вже існуючих податкових захистів.

Експерти ООН  пропонують створити Центральний координаційний центр для збору інформації про законодавчі та інші заходи, прийняті на національному рівні, здійснити кримінологічну експертизу з метою перевірки їх ефективності та виявлення недоліків. Конвенція передбачає також створення на національному чи міжнародному рівні спеціальних фондів для матеріальної компенсації жертвам організованої злочинності в тих випадках, коли така компенсація не може бути стягнена з винних осіб. Дієвим засобом боротьби з транснаціональною злочинністю є перекриття каналів відмивання "брудних" грошей, оскільки в цьому разі зникає економічна доцільність такої діяльності.