Криміналістична характеристика злочинів

Обстановка вчинення злочину. Подія  злочину, підготовка, що йому передує, та приховування слідів діяння протікають у конкретних умовах місця, часу, освітлення, проявів природно-кліматичних факторів, виробничої діяльності, побуту та ін. Зазначені умови у певні моменти по різному проявляються та впливають на протиправну подію. При цьому вони складаються незалежно або залежно від волі учасників злочинної події та в основному характеризують певне зовнішнє середовище, деякі інші фактори реальності, та в сукупності називаються обстановкою вчинення злочину.

Обстановка  вчинення злочину - система різних взаємодіючих між собою до та в момент вчинення злочину об'єктів, явищ і процесів, які характеризують місце, час, речовинні, природно-кліматичні, виробничо-побутові та інші умови навколишнього середовища, а також другі фактори об'єктивної реальності, що визначають можливість, умови та деякі обставини вчинення злочину.

З вивчення обстановки найчастіше починається  встановлення події злочину й  особи, яка його скоїла. Оцінка обстановки дозволяє одержати дані про те, які  умови і фактори безпосередньо  передували злочину, супроводжували його, як вони взаємодіяли між собою і впливали на діяння; які з елементів обстановки були підготовлені злочинцем, а що не залежало від нього; що з них сприяло або перешкоджало підготовці, вчиненню та приховуванню слідів злочину і як це враховувалося злочинцем; хто міг скористатися ситуацією, що об'єктивно склалася, або створити її для скоєння злочину і т.д.

Обстановка вчинення злочину багато в чому визначає вибір і корегує  спосіб скоєння діяння, впливає на його механізм. У ній виявляються  окремі важливі особистісні риси злочинця, який формує (частково або цілком) дану обстановку і пристосовується до неї. . [20,с.391].

Предмет злочинної діяльності можна інтерпретувати як природне середовище людини, оскільки діяльність — це спосіб її буття, її здатність вносити зміни в дійсність. Тому природа є "універсальним" предметом всякої діяльності, в тому числі й злочинної.

Щодо криміналістики, то предмет злочинної діяльності (предмет злочину) можна уявити як кінцевий продукт, результат протиправної діяльності суб'єкта, перед яким опиняється слідчий на стадії порушення кримінальної справи.

Предмет злочинної діяльності треба відрізняти від такого кримінально-правового  поняття, як "предмет злочину". Останній знаходиться у сфері  суспільних відносин. Предмет злочинної  діяльності — це об'єкт, з яким безпосередньо взаємодіє суб'єкт, але сам об'єкт (як самосприймаючий) не завжди є предметом злочину. При убивстві, згвалтуванні, заподіянні тілесних ушкоджень предметом безпосередньої злочинної діяльності є фізичне тіло людини, тим часом як предметом злочину — життя, здоров'я і честь громадянина.

Предмет злочинної діяльності і взаємодіючі з ним об'єкти утворюють багатокомплексну систему. Якщо змінити властивості одного елемента системи, то в ній порушиться весь характер відносин. У зв'язку з цим законодавець у ряді випадків прямо вказує на предмет злочину, наприклад, контрабанди. Це — товари, історичні і культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини і таке інше.

Предмет злочинної діяльності і предмет злочинного посягання відрізняють від предмета злочину і засобів учинення злочину. Якщо предмет злочинної діяльності може бути предметом злочину, то знаряддя і засоби вчинення злочину знаходяться поза сферою суспільних відносин і такими не являються. Разом з тим застосування деяких з них при вчиненні злочину, приміром, вогнепальної і холодної зброї, являє собою кваліфікуючу ознаку, а виготовлення. зберігання, збування деяких засобів учинення злочину складають самостійний склад злочину.

Таким чином, предмет  злочинної діяльності у криміналістичній інтерпретації являє фізичне тіло органічного або неорганічного походження, яке перебуває у твердому, сипучому, рідкому і газоподібному стані, і зазнає на собі безпосередній вплив та відображає його механізм. . [15,с.367].

Отже ова йде про дані, що характеризують найбільш типові безпосередні предмети злочинного посягання, які дозволяють судити про інтереси і деякі властивості особистості злочинця. Для криміналістичної характеристики він важливий також і як слідоутворюючий об'єкт, оскільки опис його ознак дозволяє спрогнозувати, виявити наявність слідів в елементах обстановки вчинення злочину. На відміну від кримінально-правового поняття предмета злочину, у криміналістичному розумінні предметом (об'єктом) посягання може виступати людина. Як предмет посягання також виступати гроші, матеріальні цінності, наркотичні речовини.

Особистість злочинця. Результати кожної злочинної діяльності містять сліди  особистості людини, яка її вчинила, і, зокрема, дані про деякі її особисті соціально-психологічні властивості та якості, злочинний досвід, наявність спеціальних знань, стать, вік, особливості взаємин з жертвою злочину і т.п.

Інформація про особистість  злочинця, виявлена при розслідуванні  і зіставлена з даними про спосіб, механізм і обстановку вчинення злочину, створює нову самостійну інформацію, яка дозволяє правильно визначити напрямок і способи розшуку, затримання та подальшого викриття злочинця.

Дані про невідомого злочинця звичайно формуються завдяки виду, місцю, часу вчинення діяння, предмету посягання, слідах на місці події, пам'яті свідків, потерпілих та по других джерелах. Отримана в такий спосіб інформація дозволяє правильно визначити напрямок, засоби та прийоми його розшуку і затримання.

Дані про особистість затриманого, підозрюваного виходять з матеріалів справи і представляють інформацію про життєву установку, ціннісні орієнтири, дефекти правосвідомості, особливості антигромадських поглядів, а також про те, яка інформація про підозрюваного допоможе налагодити з ним необхідний контакт, вибрати найбільш ефективну тактику спілкування, визначити найбільш дієві способи одержання правдивих показань та профілактичного впливу на нього.

При вчиненні правопорушення членами  організованої злочинної групи  остання стає самостійним об'єктом  криміналістичного вивчення і відповідно одним з елементів криміналістичної характеристики даного злочину.

Особистість потерпілого. Між потерпілим (жертвою) і злочинцем найчастіше просліджується певний взаємозв'язок, внаслідок чого злочинці зазвичай не випадково обирають окремих осіб об'єктами свого кримінального посягання. Тому і виявлення злочинця може відбуватися залежно від даних про потерпілого. Особливо важливе виявлення і вивчення зв'язку між ними на початку розслідування.

В цілому, дані про особистість потерпілого можуть бути використані:

1)для висунення версій про  злочинця, визначення кола осіб, серед яких треба його шукати;

2)для прогнозування поведінки  потерпілого на слідстві й  у суді;

3)для визначення тактики слідчих  дій за участю потерпілого;

4)для встановлення всіх обставин події з урахуванням взаємозв'язку злочинця з потерпілим;

5)для встановлення причин і  умов, що сприяли вчиненню злочину.

У кожному виді (групі) або конкретному злочині  структура криміналістичної характеристики може конкретизуватися, змінювати свої параметри: якісний та кількісний склад криміналістично значимих ознак, зв'язки між ними; у взаємодію можуть вступати нові об'єкти або може змінюватися спосіб такої взаємодії. Тому структуру криміналістичної характеристики необхідно вивчати відповідно до кожної конкретної методики розслідування.

Криміналістична характеристика як накопичувач і джерело відомостей про певні види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину інформаційну систему. Використання такої системи можливе шляхом одержання та аналізу відомостей щодо окремих елементів і встановлення зв’язків між ними. У цьому розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, тому поділяти їх на основні та другорядні недоцільно. У той же час використання такої інформаційної системи вимагає в кожному конкретному випадку визначення ключового елемента, через який можна здійснити «вхід» до системи з метою одержання необхідної інформації. Визначення ключового елемента для конкретного випадку залежить від слідчої ситуації, що склалася на даному етапі розслідування, від того, які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встановити. Аналіз кримінальних справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояснення вимагають насамперед знання і використання систематизованого опису злочинних способів.      Великого значення набувають рекомендації, побудовані на аналізі закономірних зв’язків, які складаються між елементами криміналістичної характеристики. У дослiдженні таких зв’язків міститься перш за все практичне призначення криміналістичної характеристики злочинів. Принципові можливості використання у розслідуванні закономірних зв’язків між елементами криміналістичної характеристики полягають у тому, що за наявності відомостей щодо одних типових обставин передбачається існування інших. Це важливо не тільки для розслідування злочину на початковому його етапі, пов’язаному із встановленням особи, яка вчинила злочин (вбивство, крадіжку тощо), а й для ситуації, коли на початку розслідування, наприклад, у справах про економічні злочини, особа, причетна до злочину, відома, але не відомі способи його вчинення.      Розглянуті закономірні зв’язки можуть бути однозначними і багатозначними (ймовірними). У першому випадку складається такий зв’язок, коли за наявності одних обставин можна з певною долею категоричності вважати існуючими обставини, що належать до іншого елемента характеристики. У другому випадку закономірні зв’язки мають ймовірний характер, встановлюють більший або менший ступінь вірогідності, що визначається на підставі даних статистичного обліку типових ознак масиву вивчених кримінальних справ відповідного виду злочину (певного регіону, періоду).      Криміналістичне дослідження закономірних зв’язків обставин, які характеризують злочини певного виду, вимагає застосування спеціально розроблених програм з метою отримання статистичних даних про взаємозв’язки таких обставин. У деяких випадках простежується закономірний зв’язок між особами, які можуть бути причетними до даного виду злочину, і способом його вчинення і приховування, застосування певних знарядь злочину (рис. 34). Такий зв’язок має вірогідний характер і може бути підставою для побудови системи типових версій, що використовуються з урахуванням фактичних даних у справі, яка розслідується, для висунення та перевірки робочих слідчих версій.      Кожний з елементів системи пов’язаний з іншими прямо та опосередковано, що значною мірою визначає характер зв’язків між ними. Залежно від рівня та обсягу слідчого завдання аналіз таких зв’язків може охоплювати різну кількість елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий зв’язок між елементами «особа злочинця» і «спосіб злочину», який виявляється у тому, що лише особи з певними характерологічними даними або ті, що займають певну посаду, можуть використовувати певний злочинний спосіб. У той же час на даний зв’язок впливають побічні обставини, що стосуються предмета злочинного посягання та обстановки злочину. [7,с.280-282].

Класифікуючи криміналістичні характеристики злочинів, слід виходити з методологічних засад філософії, особливо з логіко-філософських категорій «одиничне», «особливе», «загальне».

Одиничне - думка про один який-небудь предмет (явище) або процес, що відображає сукупність притаманних цьому предмету (явищу) ознак. Тобто у даному випадку - це одиничний, конкретний злочин.

Особливе - властивості, за якими виділяються класи предметів, що входять в інші класи предметів, утворених за більш загальними властивостями. У нашому випадку - це група злочинів, об'єднаних певними спільними ознаками.

Загальне - це те, що притаманне багатьом предметам, явищам, процесам тощо. Це класифікація на більш високому рівні, у цьому випадку - це видові та міжвидові об'єднання злочинів.

Кожний злочин спочатку виступає перед дослідником як щось одиничне. Однак елементарне дослідження кількох схожих злочинів дозволяє виявити у них низку подібних ознак, що повторюються. Це і дає дослідникам змогу об'єднати злочин у групу вищої спільності, ніж одиничний злочин. Подальший процес дослідження подає змогу - об'єднати групи у спільності ще вищого рівня, тобто це видовий або міжвидовий рівень.

Під одиничним  злочином розуміється не просто злочин взагалі, а певний конкретний вчинений злочин. А виходячи із логіко-філософської категорії «конкретне», під яким розуміють реальний, певний, що постає у всій різноманітності властивостей і відношень, дійсно існуючий, то і криміналістичну характеристику злочинів на одиничному рівні краще називати «криміналістична характеристика конкретного злочину».

Встановлення  структури криміналістичної характеристики конкретного злочину особливо важливе  у практичному плані, бо це дозволяє суттєво полегшити виявлення, фіксацію і систематизацію криміналістичної інформації, побудову інформаційної моделі конкретного злочину.

     Отже,залежно від рівня та обсягу відомостей, які в ній містяться, криміналістична характеристика поділяється на три види:

1.загальна, відноситься до всіх злочинів;

2.виду(групи)злочинів;

3.конретного злочину.

     Перший вид передбачає розробку основ криміналістичної характеристики всієї сукупності різноманітних злочинів. Їх формування йде шляхом вивчення та порівняльного аналізу криміналістичних характеристик окремих груп, видів та різновидів злочинів. Як вказує В.А. Образцов, такого роду характеристика «...грає орієнтуючу роль, виступає в якості теоретичної бази розробки та вдосконалення типових криміналістичних характеристик окремих категорій злочинів, визначає однаковий підхід до розуміння сутності, структури, форм і способів використання даних, що в них містяться

     Видова криміналістична характеристика, як вказує більшість авторів, складає основу для розробки методики розслідування окремих видів злочинів (наприклад, розкрадань), а також певних груп злочинів (наприклад, економічних злочинів), або різновидів злочинів (наприклад, розкрадань, які здійснюються в процесі приватизації державного майна). Як зазначає Н.П.Яблоков “видові і групові криміналістичні характеристики в силу їх специфічності повинні бути типовими, тобто містити цілісне науково узагальнене уявлення про відповідний вид і групу злочинів”

     Підхід на рівні окремого припускає криміналістичну характеристику конкретного діяння як єдиного у своєму роді, унікального явища реальності. Це - не що інше, як уявна модель даного конкретного об'єкта, досліджуваного в карному процесі, що відбиває той або інший комплекс специфічних ознак, якими він відрізняється не тільки від інших подій, але й від подій того ж порядку, тобто інших індивідуально визначених злочинів. З цього приводу в літературі присутні різні точки зору. І.Ф.Пантелєєв однозначно вважає, що «існує криміналістична характеристика виду або групи злочинів, а також окремого конкретного злочину, але не злочину взагалі»

     Н. П. Яблоков вказує, що «криміналістична характеристика зобов'язана бути суто криміналістичним описом злочину», і що «можливо говорити не тільки про криміналістичну характеристику індивідуальну, видову та групову, але й про криміналістичну характеристику злочину взагалі» , “криміналістична характеристика окремого злочину, отримана в процесі його розслідування, завжди є індивідуальною, але, в той же час, частіше за все близькою до якогосьтипу”.  
     Інші вчені, зокрема, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, не вважають оптимальним відносити термін «криміналістична характеристика» до конкретного, одиничного злочину та вважають, що «віднесення поняття «криміналістична характеристика» тільки до виду (групи) злочинів є одним з необхідних умов теоретичної чіткості та практичної корисності відповіднихрекомендацій»[8,с.112-125]. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Джерела інформації  що використовуються при формуванні  основних елементів криміналістичної  характеристики злочинів

У криміналістичній літературі мало досліджені питання  про джерела інформації, на основі яких будується криміналістична характеристика злочинів.

Джерело інформації - будь-яка система, що видає повідомлення або вміщує інформацію, призначену для її передавання, а також науковий документ або видання. Джерела інформації поділяються на первинні і похідні.