Криміналістична характеристика злочинів

О. Н. Колесніченко основними елементами криміналістичної характеристики виділив сукупність ознак, що визначають: а) спосіб підготовки, вчинення і приховання злочинів; б) місце, час, обстановку, знаряддя і засоби вчинення злочину; в) предмет замаху; г) особу злочинця; д) особу потерпілого; е) сліди злочину (в широкому розумінні). [5,с.132].

Немає єдиного  погляду на елементи криміналістичної характеристики і в останніх роботах учених-криміналістів.

Так, А. Ф. Лубін  структурними елементами криміналістичної характеристики вважає: а) суб'єкти (суб'єктивні  чинники); б) ситуацію (об'єктивні чинники); в) способи виконання злочинних  дій; г) сліди злочину (джерела інформації).

М. П. Яблоков  виділяє такі елементи криміналістичної характеристики: а) дані про спосіб вчинення злочину; б) дані про механізм вчинення злочину; в) обстановку вчинення злочину; г) дані про властивості  особи як суб'єкта; д) дані про особу потерпілих.

В. О. Образцов, виходячи з того, що злочин - це цілісна  система діяльніс- ного типу, елементами криміналістичної характеристики злочину  виділяє суб'єкт (суб'єкти), об'єкт  впливу, мотив, мету, завдання, засоби досягнення мети, механізм (технологія) реалізації мети, результат злочину (наслідки і сліди). . [8,с.116].

Білоруські  вчені-криміналісти І. С. Андреєв, Г. І. Грамович та М. І. Порубов в одному з останніх навчальних посібників «Криміналістика» виділили такі елементи криміналістичної характеристики: дані про матеріальні сліди злочину, про спосіб вчинення та приховання злочину, про місце, час і механізм його вчинення, про обстановку вчинення злочину, предмет злочинного замаху, про мету та мотиви злочину, про властивості особи учасників кримінального процесу і обставинах, що сприяють вчиненню злочину.

Провідні вчені-криміналісти України виділили шість елементів  криміналістичної характеристики: а) спосіб приготування, вчинення і приховання злочину; б) місце, час, обстановка, знаряддя і засоби вчинення злочину; в) предмет замаху; г) особа потерпілого; д) особа злочинця; є) сліди злочину (в широкому розумінні).

Елементи криміналістичної характеристики - це ті ознаки, обставини, дані, які підлягають опису. Приведені  визначення свідчать про відсутність єдиної думки у вчених. Кожне визначення має різні елементи, причому кількість їх неоднакова. Для більш глибокого розуміння основних типових елементів криміналістичної характеристики злочинів доцільно ознайомитися з позиціями різних вчених- криміналістів, які відображені в порівняльній таблиці.

 

Елементи криміналістичної характеристики	Автори, які пропонують структури криміналістичної характеристики
	Селіванов М.	Герасимов І.	Танасевич В.	Бєлкін Р.	Яблоков М.	Колесніченко 0.	Васильєв 0.	Філіппов 0.	Салтевський М.
1. Предмет злочинного  посягання	+	+	+					+	+
2. Класифікація злочинів			+			+
3. Спосіб вчинення злочину	+	+	+	+	+	+	+	+	+
4. Спосіб приховання  злочину		+	+	+		+
5. Механізм вчинення  злочину		+			+		+
6. Обстановка вчинення злочину					+
7. Обставини вчинення  злочину	+		+
8. Типові ситуації, вихідні  дані				+		+	+	+
9. Обставини, які необхідно  встановити на першочерговому етапі					+
10. Місце, час, середовище, умови вчинення злочину		+		+
11. Розповсюдженість та  громадська небезпека		+
12. Наслідки злочину	+
13. Причини та слідчі  ситуації		+
14. Типові матеріальні  сліди та їх знаходження						+	+	+	+
15. Особа злочинця	+	+	+	+	+			+	+

 

 Аналіз таблиці  показує, що більшість авторів називають 4-5 елементів, причому майже всі називають предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, особу злочинця, різні сліди та обставини вчинення злочину. Щодо інших елементів, то вони так чи інакше належать до об'єктивної оцінки події та можуть бути об'єднані в єдине поняття - «слідова картина» події злочину в найширшому її розумінні. Дійсно, обстановка, умови, причини, обставини - все це сліди, тобто якісь зміни в матеріальному середовищі, які можна уявити як слідове середовище - «картину», причому вона включає сліди обстановки та умов, що передують злочину, і сліди безпосередньо злочину, що утворилися під час вчинення злочину й приховання його слідів.

Провівши аналіз структур криміналістичних характеристик, М. В. Сал- тевський зробив висновок, що більшість авторів виділяють елементи, які можна звести до чотирьох основних:

а) предмет безпосереднього замаху;

б) спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні;

г) «слідова картина» в її широкій інтерпретації;

д) особа злочинця.

Проаналізовані  структури криміналістичних характеристик, запропоновані останнім часом, також  в основному виділяють елементи, які можна звести до чотирьох основних, виділених М. В. Салтевським та підтриманих  деякими ученими (В. К. Лисиченком, П. М. Кубраком, В. К. Чаюком та ін.). . [20,с.157-164].

Крім названих, у структуру  криміналістичної характеристики пропонують включати дані про особистість потерпілого, про механізм, знаряддя і засоби вчинення злочину, про характеристику вихідної інформації, про мотиви і мету злочину і деякі інші.варто погодитися з переліком елементів криміналістичної характеристики, прийнятним для більшості вчених-криміналістів, тобто з вищезгаданими чотирма складовими, доповнивши їх такими, як сліди злочину  та особистість потерпілого.

Таким чином, структуру криміналістичної характеристики злочину складають :

1) сліди злочину;

2) спосіб вчинення злочину;

3) обстановка вчинення злочину;

4) предмет злочинного посягання;

5) особистість злочинця;

6) особистість потерпілого.

 

Вищевказані елементи найчастіше містять інформацію про ознаки злочину, які цікавлять криміналістів. Разом з тим для окремих видів, груп злочинів перелік названих елементів може корегуватись. Так, криміналістична характеристика ухилень від сплати податків не містить такого елементу як особистість потерпілого.

При побудові криміналістичної характеристики слід використовувати  структуру криміналістичної характеристики, запропоновану М. В. Салтевським, бо вона найповніше відображає криміналістично значимі ознаки злочинів.

Структуру криміналістичної характеристики не можна ототожнювати з обставинами, що підлягають доказуванню за кримінальною справою. Предмет доказування — це насамперед елементи кримінально-правової характеристики злочину, тобто «факти, обставини кримінальної справи, що для правильного вирішення справи підлягають установленню за допомогою доказів».

Тому елементи криміналістичної характеристики описують головним чином типові властивості  й ознаки злочинної події і  не можуть охоплювати всі елементи предмета доказування.

Змішування структур і ототожнення обставин предмета доказування з елементами криміналістичної характеристики допускаються мабуть, тому, що мета предмета доказування визначена досить чітко а елементи криміналістичної характеристики залишаються поки що дискусійними.

Розглянемо зміст елементів  криміналістичної характеристики.

Сліди злочинної діяльності, або сліди, розглядаються в трьох  планах: глобальному, загальному і частковому. В глобальному — це зміни у природній сфері і суспільстві, внесені суб'єктом злочинної діяльності. Вони являють собою матеріальні та ідеальні відбитки, наприклад, сліди екологічного злочину. Характер глобальних слідів залежить від багатьох факторів, соціальних умов і обставин. Щодо загального аспекту, то глобальні сліди потрібно розглядати як продукт соціальної діяльності взагалі і злочинної зокрема. У частковому аспекті, особливо в трасологічному, сліди злочинної діяльності є результатом контактної взаємодії слідоутворюючого предмета з матеріальним середовищем.

Сліди злочинної діяльності — це явні і неявні зміни, які призводять до порушень функцій людини, речей і відношень між ними. Більшість явних слідів одержується під час проведення огляду місця події, на підставі яких слідчим приймаються процесуальні рішення. Сліди злочинної діяльності одночасно можуть бути предметом злочину і безпосередньо предметом посягання, але переважно вони знаходяться поза сферою суспільних відносин. Це предмети матеріального середовища, в якому відбувається злочинна діяльність. [18,с32].

Сліди злочину – важливий елемент  криміналістичної характеристики, матеріально  відображений результат дій осіб, що знаходились на місці події, в  першу чергу злочинця.

Під слідами  злочину ми розуміємо сукупність зі:

слідів-відображень;

окремих елементів  обстановки на місці події;

знарядь вчинення злочину або інших предметів, навмисно чи ненавмисно залишених злочинцем;

запахів;

звуків.

Слідова картина включає джерело ідеальних відображень, тобто людину, яка виступає в події злочину обвинуваченим, потерпілим, свідком-очевидцем. Вона включає обставини, що сприяють вчиненню злочину. До них належать: а) структура і організація діяльності підприємства, організації, установи, зокрема: технологічний процес, стан охорони, особливості документообігу і розпорядчо-виконавчої діяльності, що сприяють формуванню антисуспільних поглядів і установок, перетворенню їх на злочинний намір чи злочинну необережність; б) стан виховної роботи і мікроклімат у колективі. Інформація про ці обставини міститься як у матеріальних, так і ідеальних відображеннях, що характеризують злочин на момент його вчинення.

Отже, слідова картина конкретного злочину - це реальна матеріальна' слідова обстановка на конкретний момент часу, що відображає і зберігає різну інформацію про конкретну подію злочину і особу, яка вчинила його в даній обстановці.

У пізнавальному плані  елементи криміналістичної характеристики взагалі і слідова картина  зокрема - сукупність абстрагованої інформації про типові матеріальні джерела, характерні для даного окремого виду злочинів, наприклад, крадіжки зі зломом, розбійного нападу із застосуванням зброї тощо.

Слідова картина містить  типовий опис слідів та їх джерел (людей, речей) і обставин події. Тому вона, як будь-яке загальне, менш конкретна в деталях (подробицях), але більш змістовна як ідеальна модель конкретного виду злочинів, що дозволяє більш повно виділити окреме на підставі загального. У цьому полягає прогностична роль криміналістичної характеристики, що дає можливість будувати версії про місце перебування ще не виявлених об'єктів, не виявлених ознак і властивостей. [18,с.56-68].

Спосіб вчинення злочину  як елемент криміналістичної характеристики називають усі вчені-криміналісти, причому деякі з них як на самостійний елемент вказують ще й на спосіб приховування злочину.

Спосіб вчинення злочину - у криміналістичному  розумінні один з найважливіших  елементів структури криміналістичної характеристики, джерело даних про якісну сторону злочинної поведінки правопорушників.

Під способом вчинення злочину в криміналістичному  змісті розуміють об'єктивно і  суб'єктивно обумовлений комплекс дій суб'єкта до, в момент і після  скоєння ним злочину, пов'язаний з використанням відповідних знарядь і засобів, та такий, що залишає різного роду сліди, які характеризують сутність події, своєрідність поведінки злочинця, його окремі якості, навички.

Спосіб — це спосіб дії суб'єкта, використовуваний для  досягнення поставленої мети в якій-небудь діяльності. Криміналістична характеристика описує спосіб як процес взаємодії і слідодоутворенняобто які об'єкти вступають у взаємодію при конкретному способі і які при цьому утворюються сліди, де вони розташовуються, якими ознаками і властивостями характеризуються. Такий опис способу є криміналістичним і дає можливість за слідами-відображенням прогнозувати властивості злочинця, спосіб дії й ознаки застосовуваних конкретних знарядь.

Спосіб так чи інакше являє собою взаємодію одного простого руху або сполучення в одному декількох простих рухів (механічного, фізичного, хімічного, біологічного, суспільного), опис яких дозволяє прогнозувати інші, властивості способу вчинення злочину, наприклад, суспільну небезпечність, поширеність, жорстокість.

Структуру способу вчинення злочину  можуть складати дії по його підготовці, скоєнню і приховуванню в сукупності, або тільки скоєнню, або дії по скоєнню в сукупності з підготовкою  або приховуванням. Елементи способу  вчинення злочину знаходяться в  просторовому, часовому і причинному взаємозв'язках між собою та з навколишнім середовищем. Їх складний характер детерміновано властивостями особистості злочинця, обстановкою вчинення злочину і предметом посягання. Знаючи типові способи вчинення злочинів того чи іншого виду (групи), можливо побудувати типову модель діяння, уявити собі зміст дій суб'єкта, механізм утворення слідів та в результаті визначити шляхи і способи розслідування. . [20,с.384].

У структурі способу вчинення злочину  певне значення має співвідношення дій по вчиненню та приховуванню злочину.

Приховування злочину являє  собою цілеспрямовану поведінку  людини, яка усвідомлює, що її дії  дезорієнтують правоохоронні органи в пошуках інформації про обставини  події, утруднюють розслідування та встановлення істини.

Серед прийомів приховування варто  виділити наступні:

1)утаювання – активне чи пасивне  залишення в неведенні правоохоронних  органів щодо обставин злочину  або джерел інформації про  нього (наприклад: приховування  викраденого майна; неповідомлення  окремих фактів);

2)знищення слідів злочину або  слідів злочинця (може бути повним  або частковим);

3)маскування – зміна уявлення  про спосіб вчинення злочину,  особистість винного, джерела  інформації (наприклад: зміна зовнішності  злочинця; скоєння злочину в рукавичках; зміна почерку);

4)фальсифікація – підробка, створення  помилкової інформації (наприклад:  створення неправдивих слідів; виготовлення  підроблених документів; неправдиве  повідомлення про місцезнаходження  викраденого майна);

5)інсценування – створення штучної картини події (інсценування події в цілому; її наслідків; часу протікання; місця; об'єкта посягання тощо).

Для навмисних (на відміну від необережних) злочинів дані про спосіб їх вчинення мають першорядне значення.

Криміналістичне значення способів вчинення (а також приховування) злочину засновано на властивості їх повторювання при скоєнні однорідних діянь однією й тією же особою (особами). Однак варто враховувати, що аналогія між способами вчинення різних злочинів однією особою не може бути повною. Можливе сполучення (комплекс) певних ознак, повторення якого в діях інших осіб малоймовірно, або ж у способі вчинення злочину проявляються навички або інші властивості (так званий «почерк»), що індивідуалізують особистість злочинця. Виділення ознак способу при аналізі однорідних злочинів дозволяє висувати версії про вчинення даних діянь однією особою або про приналежність злочинця до певної групи осіб.