Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності, їх класифікація

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 00:00, реферат

Краткое описание

Актуальність теми дослідження. Кримінальний процес – це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду по розкриття злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних. А також – система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності вказаних органів один з одним, з громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими об‘єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.

Оглавление

ВСТУП………………………………………………………………..….…3
Розділ I. Поняття та класифікація суб’єктів кримінального процесу ….5 Розділ II. Загальна характеристика суб’єктів кримінального процесу...8
2.1 Особи, які ведуть кримінально-процесуальне провадження…..……8
2.2 Особи, які мають та відстоюють у кримінальному процесі свої інтереси…………...………………………………………………………………14
2.3 Учасники процесу, які відстоюють інтереси інших осіб ……….….19
2.4 Особи, які сприяють кримінальному процесу і здійсненню правосуддя………………………………………………….….…………………20
Розділ III. Процесуальна правоздатність і дієздатність суб’єктів кримінального процесу…………………………………………………...26
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….28
ЛІТЕРАТУРА…………………...…………………………………………30

Файлы: 1 файл

Міністерство освіти та науки.docx

— 39.90 Кб (Скачать)

Цивільний позивач зобов'язаний за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора і суду надавати документи, які він має у своєму розпорядженні, пов'язані з заявленим позовом. У разі, коли цивільний позивач  не з'явиться у судове засідання, позов не розглядається, якщо суд  вважає за неможливе розглядати його за відсутності цивільного позивача. Якщо цивільний позов залишається  без розгляду, за зацікавленими особами  зберігається право заявити його в порядку цивільного судочинства.

Цивільний відповідач. Майнову  відповідальність за цивільним позовом  у кримінальному процесі звичайно несе особа, яка вчинила злочин,—  обвинувачений. Проте у деяких випадках ця відповідальність покладається не на обвинуваченого, а на інших осіб, які йменуються цивільними відповідачами. Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни, піклувальники  та інші особи, а також підприємства, установи й організації, які в  силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями  обвинуваченого.

За майнову шкоду, заподіяну  неповнолітнім у віці від 14 до 15 років, відповідають батьки (усиновителі) або  опікуни. За майнову шкоду, заподіяну  неповнолітнім у віці від 15 до 18 років, відповідає він сам. Якщо у нього  немає майна або заробітку, достатнього  для відшкодування заподіяної ним  шкоди, остання має бути відшкодована його батьками. [5]

Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить  дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Цивільний відповідач має право: заперечувати проти пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання, а за наявності відповідних підстав  — на забезпечення безпеки; знайомитися  з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких до-судове слідство не провадилося,— після віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також подавати скарги на вирок та ухвалу суду в частиш, що стосується цивільного позову (ч. 2 ст. 51 КПК України).

2.3 Учасники процесу, які  відстоюють інтереси інших осіб

 

Захисник — це учасник  кримінального процесу, на якого  покладено функцію захисту, і  в силу цього він зобов'язаний використовувати всі зазначені  в законі засоби і способи з  метою з'ясування обставин, що виправдовують  підзахисного чи пом'якшують його відповідальність. Як захисники допускаються особи, які  є фахівцями в галузі права. Згідно з частиною першою ст. 59 Конституції  України кожен є вільним у  виборі захисника своїх прав. Ст. 44 КПК України визначає, що захисником може бути будь-яка особа, яка запрошена  і уповноважена самим обвинуваченим (підозрюваним, підсудним, засудженим) чи призначена відповідно до закону здійснювати  захист прав і законних інтересів  підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомог при провадженні у кримінальній справі.

З моменту закінчення досудового слідства як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни  або піклувальники. Захисником не може бути особа, яка має судимість. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах  внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління, Виходячи з такого положення, особи, що мають відповідний юридичний  статус, не можуть допускатись до участі в справі як захисник. [8, c.385]

Одна й та сама особа  не може бути захисником двох або кількох  підозрюваних, обвинувачених і підсудних, якщо інтереси захисту одного з них  суперечать інтересам захисту іншого.

Захисник допускається до учасгі в справі в будь-якій стадії процесу.

У випадках, коли участь захисника  є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники  як захисники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має  право на надання правової допомоги особисто чи за Дорученням юридичної  особи. 

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить  дізнання, слідчий, прокурор, суддя  виносять постанову, а суд—ухвалу.

Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача  у справі можуть брати участь: адвокати, близькі родичі, законні представники, управомочені в силу закону представляти під час провадження у кримінальній справі законні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також інші особи за постановою особи, у провадженні якої перебуває справа.

Представниками можуть бути: опікуни; піклувальники; представники установ і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ  і організацій, що є цивільними позивачами або цивільними відповідачами. Представники користуються процесуальними правами  осіб, інтереси яких вони представляють. 

 

2.4 Особи, які сприяють  кримінальному процесу і здійсненню  правосуддя

 

Свідок. Свідком є учасник  кримінального процесу, який не має  статусу потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного або підсудного і  якому відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню у справі, та відсутні обставини, що заважають  його допиту. Будь-який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної  події, незалежно від його становища (прокурор, голова місцевої адміністрації, судця, президент держави тощо) може бути допитаний як свідок. Вік свідка не обмежено. Діти також можуть бути допитані як свідки, якщо вони в силу свого розвитку правильно сприймати  обставини, що мають значення для  справи. [9, c.112]

Як свідок може бути допитана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, які  стосуються справи (ст. 68 КПК України). Нездатність особи через свої психічні чи фізичні вади правильно  сприймати ті або інші явища та давати про них об'єктивні показання  унеможливлює її участь у справі як свідка.

Відповідно до приписів ст. 69 КПК України не можуть бути допитані як свідки також: захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного про  обставини, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків; адвокат.

Свідок має право:

1) давати показання рідною  мовою або іншою мовою, якою  і вільно володіє, і користуватися  допомогою перекладача;

2) заявляти відвід перекладачу;

3) знати, у зв'язку з  чим і в якій справі він  допитується;

4) власноручно викладати  свої показання в протоколі  допиту;

5) користуватися нотатками  і документами при даванні  показань у тих випадках, коли  показання стосуються будь-яких  розрахунків та інших даних,  які йому важко тримати в  пам'яті;

6) відмовитися давати показання  щодо себе, членів сім'ї та близьких  родичів;

7) знайомитися з протоколом  допиту і клопотати про внесення  по нього змін, доповнень і  зауважень, власноручно робити  такі доповнення і зауваження;

8) подавати скарги прокурору  на дії дізнавача і слідчого;

9) одержувати відшкодування  витрат, пов'язаних з викликом  для давання показань.

У разі наявності відповідних  підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом і в порядку, передбаченому статтями 52-1-52-5 КПК  України. Свідок зобов'язаний з'явитися  за викликом та дати правдиві показання. [9, c.120]

Експерт. Особливе значення в вирішенні завдання встановлення об'єктивної істини в процесі мають  різні речові докази та експертні  дослідження речових джерел доказової  інформації. Згідно зі ст. 75 КПК України  як експерт може бути викликана будь-яка  особа, яка має необхідні спеціальні знання для винесення висновку з  питань, що досліджуються.

Спеціальні знання — сукупність сучасних теоретичних знань і  спеціальних практичних умінь і  навичок у галузі науки, мистецтва  чи ремесла, набутих у результаті фахової підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розкриття, розслідування  і попередження злочинів.

Експертиза в кримінальному  процесі — це проваджуване в передбаченій законом формі компетентними  особами за постановою слідчого (особи, що провадить дізнання, прокурора  або суду) дослідження різних об'єктів, явищ і процесів, які містять доказову інформацію, з використанням спеціальних  знань, спрямоване на з'ясовування обставин, які мають значення для вирішення  завдань кримінального процесу.

Експерт — це незацікавлена  в справі особа, що володіє спеціальними знаннями й уміннями в окремій  галузі науки, техніки, мистецтва або  ремесла і яка залучаться у  встановленому законом порядку  до участі в кримінальному процесі  для провадження експертизи. Експертиза може бути призначена та проведена  відповідними спеціалістами в будь-якій галузі людських знань, за винятком права. Експерт дає висновок від свого  імені та несе за нього особисту відповідальність. Висновок експерта має значення самостіиного виду доказів у кримінальному процесі. Правовий статус експерта, певні вимоги до нього встановлені ст. 62, 75, 77, 196, 200-201, 310-311 КПК України, законом України "Про судову експертизу" та підзаконними нормативними актами.

Спеціаліст Спеціалістом у кримінальному процесі визнається будь-яка не заінтересована в результаті справи особа, яка має необхідні  спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі або володіє  вміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповідно до ст, 128-1 КПК України залучається до участі у проведенні слідчої дії для сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів. [5]

Як спеціалістом так і  експертом можуть бути особи, які  володіють спеціальними знаннями. Але  в процесуальному статусі між  експертом і спеціалістом є різниця. Спеціаліст, використовуючи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому в  провадженні слідчих дій, а саме: в пошуку, виявленні, фіксації, вилученні  та огляді доказових матеріалів, застосуванні для цього необхідних технічних  засобів, наприклад засобів так  званої "польової криміналістики" при огляді місця події, тоді як експерт  досліджує направлені йому на експертизу докази і формулює висновки по поставлених  перед ним питаннях, які мають  значення самостійних доказів. Якщо експерт досліджує вже одержані докази і дає висновок, який має  самостійне доказове значення, то спеціаліст покликаний надати допомогу в збиранні доказів. Тому процесуальне становище  спеціаліста й експерта різне.

До особи, яка викликається як спеціаліст, закон ставить дві  основні вимоги: бути не зацікавленим в результаті справи та мати необхідні  для участі в даній слідчій  дії спеціальні знання.

Закон не обмежує кола слідчих  дій, для участі в провадженні  яких може, бути залучений спеціаліст.

Поняті. Залучення понятих  у кримінальному процесі має  на меті створення необхідних умов для об'єктивного та правильного  провадження слідчих дій, засвідчення  та закріплення доказів.

Ст. 127 КПК України передбачає обов'язкову участь не менше двох понятих  при провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб та предметів  для впізнання, відтворенні обстановки й обставин події, описі майна  та освідуванні. [5]

Як поняті можуть бути викликані  будь-які не заінтересовані у справі повнолітні громадяни. Не можуть бути понятими потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого, працівники органів дізнання та досудового слідства.

Поняті зобов'язані:

• бути присутніми під час  провадження слідчої дії;

• після закінчення слідчої  дії засвідчити своїм підписом у  протоколі факт, зміст та результати цієї дії;

• не розголошувати без  дозволу слідчого чи дізнавача дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків (функції понятого).

Поняті мають право:

робити зауваження і заяви  з приводу проваджуваних з  їх участю слідчих дій, які підлягають занесенню до протоколу;

• знайомитись з протоколом слідчої дії, проваджуваної з  їх участю;

• одержувати відшкодування  витрат, пов'язаних з участю в кримінальній спразі,

• на забезпечення особистої  безпеки.

Поняті несуть кримінальну  відповідальність згідно зі ст, 387 Кримінального кодексу України за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання, якщо були попереджені в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані.

Перекладач. Як перекладач (ст. 128 КПК України) до участі у кримінальному  процесі може бути залучена будь-яка  не заінтересована у результаті справи особа, що володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють та користуються будь-які  учасники процессу.

Перекладач зобов'язаний:

• з'явитися за викликом слідчого, органу дізнання, прокурора або суду;

• здійснити повно і  точно доручений йому переклад та засвідчити його правильність своїм  підписом у відповідних процесуальних  документах;

• заявити самовідвід за наявності відповідних обставин, що вказують на його зацікавленість у  справі чи залежність від інших учасників  процесу;

• не розголошувати без  дозволу слідчого дані досудового слідства ;

• додержуватися порядку  судового розгляду. [5]

Секретар судового засідання  — учасник кримінального процесу, в процесуальні обов'язки якого входить  ведення та засвідчення своїм  підписом вірності протоколу судового засідання та розпорядчого засідання  суду.

Він виконує за дорученням судді також необхідні організаційні  функції: повідомляє учасників процесу  про час і місце розгляду справи, з'ясовує причини нез'явлення та інформує про це суд, виконує інші доручення головуючого по забезпеченню судового процесу (вручає копію вироку), надає можливість ознайомлення з  протоколом судового засідання тощо. [6, c.90]

Информация о работе Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності, їх класифікація