Поняття детермінації віктимної поведінки

           Фактори, що визначають конкретну жертву, поділяють на три групи :

перш а – фактори, що пов’язані з особистісними якостями жертви злочину;

друга – фактори, що пов’язані із соціальним становищем жертви злочину;

третя – фактори, що характеризують поведінку жертви злочину.

      Системою  вибору злочинцем своєї жертви управляють не тільки різноманітні фактори, а й  певні передумови взаємовідносин між  злочинцем та його жертвою. Саме наявність  віктимологічних передумов пояснює  підвищену здатність однієї людини ставати жертвою злочину, бути більш “привабливою” для злочинця, ніж інша особа, яка не перебуває під впливом таких передумов.

      Виділяють три види стосунків між злочинцем  та його жертвою : невизначені, передбачу  вальні та випадкові.

      Невизначені взаємостосунки злочинця та його жертви будуються за ініціативою правопорушника та на пасивній ролі потерпілого в генезисі протиправного діяння. Тому для зародження таких відносин характерні вибір злочинцем своєї жертви та відносно короткий термін їх розвитку.

      Передбачувальні – це такі взаємостосунки між потенційним злочинцем та можливою жертвою, в основу зародження та розвитку яких покладено особистісні якості, особливості поведінки, умови життя або інші обставини, що пов’язані з особою потерпілого. За наявності такого типу відносин жертва визначена задовго до злочинної дії.

      Випадкові відносини між злочинцем та його жертвою виникають безпосередньо  і не залежать від волі, бажання  та прагнення  жодного з учасників  подій. При випадкових взаємовідносинах поведінка жертви відіграє, як правило, нейтральну роль у генезисі злочину, а в діях  правопорушника відсутній прямий умисел.¹⁵

      Таким чином, становище потенційної жертви злочинного наміру, спосіб її життя, особливості її поведінки у сукупності з факторами та передумовами взаємостосунків із потенційним правопорушником можуть сприяти зародженню у свідомості особи злочинного наміру, стимулювати її антисуспільну установку, вибрати спосіб вчинення злочину. Водночас  поведінка можливої жертви інколи ослаблює злочинну реакцію потенційного правопорушника, викликає його симпатію, страх тощо. 
 
 
 
 
 

     Розділ 2. Детермінанти віктимної поведінки.

     2.1. Класифікація детермінант віктимної поведінки.

      Визначаючи  детермінанти віктимної поведінки, необхідно, насамперед, брати до уваги особистісні якості і поведінку жертв злочину та ситуації, що детермінують злочинні дії.

      Зв’язок між жертвою та злочинцем виявляється на декількох рівнях. Верхній – моральна та світоглядна спрямованість особи, визначення нею цілі та змісту життя. Середній рівень диспозиції особи створюють базові соціальні установки в тій чи іншій сфері діяльності.

      Нижчий  рівень системи взаємодії жертви і злочинця становлять фіксовані (цільові) установки, що виникають у певних ситуаціях. На їх основі здійснюються певні вчинки – дії, що інколи суперечать свідомим ціннісним орієнтаціям особи. У мотивації поведінки, крім зазначених рівнів, беруть участь елементарні психологічні установки, що лежать в основі кожної активності. Від цих установок залежить вибір способу діяльності. Підструктура спрямованості особи, хоча і визнається головною в процесі регуляції діяльності, але не є її єдиним регулятором. Вибір учинків здійснюється за участю всіх елементів складної біосоціальної системи, якою є людина. Значну роль відіграє підструктура досвіду. 

      Що  стосується підструктури інтелекту, волі, емоцій, то типовими для більшості жертв злочинів є бездумність та легковажність.

      Підструктура  біологічно активних якостей – темперамент, здібності, тип нервової системи, а  також патології психіки беруть дієву участь у процесі саморегуляції, а інколи є визначальними чинниками. Патологічні відхилення психіки обумовлюють можливість стати жертвою злочинів.

     Фактори віктимної поведінки за своїм  значенням можуть бути психологічними, біологічними, економічними, соціально-політичними тощо. У кримінології існує поділ усіх детермінант злочинності на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні існують незалежно від волі людей. Це, насамперед, соціальні суперечності, що прямо не залежать від свідомості та волі населення, але наслідування попередніх епох зберігає стан напруги  в суспільстві  і сприяє злочинності.

     До  суб’єктивних належить усе особистісне, людське, залежне від людей: їх свідомість, звички, цінності орієнтації, мораль, право, політичні погляди, традиції тощо. Суб’єктивною детермінантою віктимної поведінки вважають також  несвідомі елементи психіки, психічне здоров’я людей, їх спадкові особливості. Вони породжуються тими ж негативними моральними і психологічними явищами та особистісними якостями, що і причини злочинності.¹⁶

     Одним із факторів, що сприяє детермінації віктимної  поведінки, є особистісно- психологічні якості, що існують у кожної конкретної людини, які виражаються в суб’єктивній здатності деяких індивідів ставати жертвами злочину у зв’язку зі сформованою в них  сукупністю психологічних якостей ставати жертвами певного виду злочинів в умовах, коли була реальна та очевидна можливість уникнути цього. Така здатність не є природженою або незмінною. Доки не виникли необхідні умови для її реалізації, вона існує в конкретної людини лише в потенціалі, а під час реалізації виявляється в потерпілого у вигляді небезпечної для самої себе поведінки, що сприяє виникненню та розвитку перед кримінальної та кримінальної ситуації і полегшує злочинцеві вчинення злочинних дій. Форми такої “взаємодії” різноманітні: від явної, елементарної небезпечності до прямої провокації злочинних дій. Зв’язок між злочинними посяганнями та особистісною віктимність може бути різноманітним.

     По-перше, це може бути опосередкований зв’язок “типу каналізації”, коли злочин починається незалежно від особистісної віктимності жертви, який прискорюється або успішно доводиться до кінця внаслідок або в умовах поведінки потерпілого, що сприяла цьому.

     По-друге, це може бути безпосередній зв’язок, коли через свої власні якості особа провокує майбутнього злочинця і саме ця провокуюча поведінка стає приводом для вчинення злочину.

     До  них можна віднести стан сп’яніння в момент вчинення злочину, наявність негативних характеристик у побуті та на виробництві, розпиття спиртних  напоїв спільно з особами, які в подальшому вчинять злочин. Останнє характерне для вчинення  насильницьких злочинів, генезис яких обтяжений негативною поведінкою самих потерпілих. Також для потерпілих, які своєю поведінкою сприяли вчиненню злочину, характерні такі якості: агресивність, підвищена збудливість, нестриманість, що свідчить про соціальну не адаптованість, деспотизм стосовно близьких, схильність до вживання  алкоголю, статева розбещеність, нерозбірливість у виборі знайомих.

      Іншим фактором детермінації віктимної поведінки  є рольова віктимність, що об’єктивно існує в певних умовах життєдіяльності, особливостях  деяких соціальних ролей і виявляється в небезпеці для осіб, які їх виконують, незалежно від їх якостей. Ці особи можуть стати жертвами злочину лише у зв’язку з виконанням такої ролі. Реалізація  такої віктимності станеться лише тоді, коли злочинне посягання на особу здійснюється саме у зв’язку з виконанням нею цієї ролі, тобто коли між вибором злочинцем своєї жертви та виконанням  нею своєї ролі був безпосередній причинний зв’язок. Для цього необхідні такі умови:

1. жертва обирається злочинцем у зв’язку з її соціальною роллю, коли злочинець при цьому враховує її особистісні якості;

2) у процесі злочину особиста віктимність потерпілого виявляється в тій чи іншій формі “сприяння” злочинному посяганню у вигляді поведінки, що полегшує або прискорює вчинення злочинних дій та досягнення злочинцем поставленої мети.¹⁷

     Поведінка потерпілого  є однією з обставин, що впливає на виникнення та здійснення злочинного наміру. Вірогідність стати жертвою злочину підвищується або знижується не тільки за наявності певних якостей людини, але залежно від місця, часу і стану, в якому вона перебуває, від низки умов, які становлять загалом сукупність віктимогенної обстановки.

     Причинний зв’язок між якостями потенційної жертви та її  поведінкою мають вірогідний характер. Від особи потенційної жертви та її поведінки залежить така об’єктивна категорія, як конкретна життєва ситуація. Саме вона відповідно до особистісних якостей породжує певний варіант поведінки. Особистісні якості при взаємодії з конкретною життєвою ситуацією, у якій перебуває потенційна жертва, визначають зміст та спрямованість її поведінки.

     Позитивні якості особи позитивно впливають  на поведінку людини. Вони сприяють критичній оцінці суб’єктом ситуації, що склалася, стримуванню його негативних емоцій, розвитку соціально позитивних форм поведінки, із багатьох варіантів поведінки вибрати найбільш безконфліктні дії в конкретних обставинах, а також свідомо знизити ймовірність розвитку подій у негативному для себе з віктимної точки зору напрямі, зменшити або звести  до мінімуму можливість стати жертвою в тій чи іншій ситуації.

     Негативні якості особи, навпаки, спричиняють  розвиток негативних поглядів, звичок, що, у свою чергу, посилює несприятливі, негативні манери поведінки, знижує її самокритичність і притуплює контроль. Носій негативних якостей, частіше від інших, може допустити необережні, а інколи і провокаційні дії, що здатні в певних умовах спричинити далеко не завжди позитивну реакцію оточуючих.        

     2.2. Віктимологічна детермінація окремих видів злочинності.

     Розкриваючи обставини, що детермінують вчинення окремих  видів злочинів, а також сам  процес їх віктимізації, необхідно  виходити із загальновизнаних підходів у кримінології щодо класифікації причин та умов за такими критеріями, як їх зміст  та природа.

     За  змістом всі причини та умови можуть бути  поділені на такі види: соціально-економічні, соціально-політичні або ідеологічні, правові, культурно-виховні та організаційно-управлінські. Але слід зазначити, що така класифікація більше характерна саме для причин та умов злочинності, а що стосується обставин, що детермінують процес віктимізації, то більше уваги їм приділяє інший критерій поділу – за природою: суб’єктивні та об’єктивні.

     Більш як половину загальної кількості  зареєстрованих злочинів становить загальнокримінальна корислива злочинність. При аналізі віктимологічного аспекту даного виду злочинів необхідно розглянути суб’єктивні та об’єктивні чинники.

     Суб’єктивні чинники мають велике значення, оскільки злочинець, який вирішив вчинити злочин, у низці випадків орієнтується на властивості жертви. Провокуюча, а іноді явно корислива поведінка потерпілих, свідоме порушення ними певних правил і моральних норм призводить до сумних наслідків. Слід зазначити, що не тільки низький моральний рівень і деформація її етичних якостей є визначаючими в поведінці, а й психологічна характеристика, установки й ціннісні орієнтації. Якщо у свідомості людини превалюють такі цінності та установки, як користолюбство, егоїзм, жадібність, то вона може не тільки стати потенційною жертвою, а деякою мірою й потенційним злочинцем.¹⁸

     Переважну більшість квартирних крадіжок вчиняють за так званою “наводкою” близьких друзів потерпілих, товаришів по службі, родичів або безпосередньо членів злочинних груп.

     Потерпілі, таким чином, не лише виявляють безтурботну та необачну поведінку, а й не вживають жодних заходів щодо забезпечення безпеки особистого майна, а саме: не облаштовують оселю засобами охоронної сигналізації, не зміцнюють двері та замки тощо.

     До  чинників суб’єктивного характеру належить також ситуація, коли державний службовець позбавляється внаслідок квартирної чи кишенькової крадіжки, шахрайських дій великої суми коштів, яку отримати офіційно на державній службі неможливо. У даному випадку потерпілі взагалі не заявляють про вчинене до правоохоронних органів. Це стосується і викрадення наркотиків, зброї, раніше викрадених речей тощо.

     Інакше  кажучи, безпосередньою передумовою  вчинення корисливих злочинів є певна  спрямованість і особливості  психологічних властивостей особи  потерпілого, що виявилися в необережній, аморальній, інколи і протиправній його поведінці.