Основні давні види письма та принципи, покладені в їхню основу

     У азбуці Морзе існують також позначення для розділових знаків (крапка, кома, знак оклику, знак питання, крапка з  комою, двокрапка, дужки, дефіс, лапки) та спеціальних сигналів (границя  розділу, стирання попереднього знака, початок передачі, готовність прийому, початок дії, закінчення передачі).

     Кількість «крапок» і «тире» в кодах, які позначають літери, залежить від частоти літер у текстах (за принципом: чим частіше вживається літера, ти коротше її позначення).

     У зв’язку з переходом на використання комп’ютерної техніки (відповідно, цифрових кодів) використання азбуки Морзе (аналогових сигналів) останнім часом скорочується. Зараз нею користуються найчастіше радіоаматори.

     Цифрові (комп’ютерні) системи письма. З  виникненням комп’ютерів для організації їх спілкування з людьми виникло завдання — створити для спеціальні шрифти (шрифтокомплекти), в яких літери було б позначено не графічними (як у традиційному письмі), а цифровими образами (цифровими кодами). До кожного такого цифрового коду “чіпляли” відповідне графічне зображення знака.

     Розглянемо  шрифтокомплекти, які поставляють  разом з операційною системою Windows. До складу цих шрифтокомплектів як обов’язкові входять Ariel, Courier New, Times New Roman. У кожен такий шрифтокомплект входять 224 знаки, серед яких є латинський алфавіт, а також можуть бути присутні деякі інші (рис. Х).

     Шрифтокомплекти UNICODE містять приблизно по 60 тис. знаків. У кожен такий комплект входять алфавіти й ієрогліфи  більшості мов світу (рис. Х). У цих шрифтокомплектах коди від 0 до 8191 (шістнадцяткові коди 0…1FFF) відведено під алфавіти всіх європейських мов, гебрейський, алфавіти арабських та індійських мов, а також фонетичні знаки; коди 8192…12287 (шіснадцяткові 2000…2FFF) — під пунктуаційні, математичні, технічні символи й орнаменти; коди 12288…16383 (шістнадцяткові 3000…3FFF) — під фонетичне китайське, японське та корейське письмо; коди 16384…59391 (шіснадцяткові 4000…E7FF) — під китайські, японські та корейські ієрогліфи, а також каліграфію хань; коди 59392…64023 (шіснадцяткові E800…FDFF) — під приватне використання; коди 64024…65535 (шіснадцяткові FE00…FFFF) — під забезпечення сумісності з іншими шрифтами.

       Графічна система письма - це система  написання букв, цифр, слів, порядку  літер або символів.

     Графічні  знаки виконують різноманітні інформаційні функції. Знаки найнижчого порядку (графеми) диференціюють формальну сторону писемного мовлення аналогічно фонемам в усному мовленні. Знаки найвищого порядку (морфеми й лексеми) служать для передачі змістовної сторони висловлювання. В нарисній системі розрізняють основні засоби вираження (алфавіт, знаки пунктуації, абзац, пропуск) та другорядні (курсив, розрядка, підкреслення, знаки параграфів, розмір та колір літер). Перші відображають предметно-логічний зміст, другі – надають повідомленню оціночно – стилістичну окраску [4:305].

     Мінімальною одиницею письма є графема – нарисний тип мови, який створюється рукомоторним механізмом і який сприймається через  зоровий канал. Реалізуючись у мові, графеми мають аллографи (варіанти), з’єднані з позицією (стрічна чи прописна буква), з оточенням (нарис букви в середині і на початку слова, з індивідуальними особливостями пишучою та технічною реалізацією письма (почерк, типограф та машинописний шрифти).

     Кількість графем, їх типове з’єднання та розташування в словах не співпадають в різних мовах. По якості графеми розрізняють:

     - сегментні ( букви, буквосполучення  ),

     - морфемні (корінь, префікс, суфікс, флексія),

     - прикордонні (на межі слів),

     - суперсегментні (пунктуація та другорядні знаки)

     Система правил орфографії створює індивідуальність мови. Існує чотири основні принципи орфографії:

     а) фонетичний: написання слова співпадає  з його звучанням 

     Kurz, rot, Baum, u.z.w.,

     б) морфологічний : морфема завжди пишеться однаково, незалежно від фонетичних умов в які вона попадає Hand зберігає в написанні букву “d”, яка в кінці слова вимовляється як “t”,

     г) ієрогліфічний (ідеографічний): для  розрізнення звукових омонімів на письмі використовують особливі знаки . 
 

      3. Склад графіки української мови 

     Графіка( з гр. пишу, креслю, малюю)- це сукупність усіх засобів даної писемності, сукупність накреслень, якими усне мовлення передається на письмі. Під цим терміном також розуміють систему співвідношень між літерами алфавіту і звуками мови. Графіка визначає ті можливості, що їх дає письмо для передачі окремих звуків і словосполучень . Для графіки важлива лише звукова сторона мови, а етимологічні та морфологічні  моменти для неї суттєвого значення не мають.

     Ступінь досконалості графічної системи визначається тим, наскільки  точно літери письма відповідають звукам ( фонемам) мовлення.  Сучасна українська графіка  щодо цього – одна з найдосконаліших, оскільки  більшість літер  українського алфавіту однозначні.

     Сукупність букв, розташованих у встановленому порядку, називається алфавітом. Слово алфавіт походить від назв двох перших літер грецького алфавіту:  - альфа і - бета (по-новогрецькому віта). В українській абетці для передачі звуків на письмі існує 33 букви.

      Особливості української графіки такі:

               1. Більшість літер позначає звук,і до того ж  один. На позначення голосних фонем уживаються літери а,о,у,и,і,е, на позначення приголосних фонем – літери б,в,г,г, д, ж, з,к,л,м,н,п,р,с,т,ф,х,ц,ч,ш,й.

            2. Порушення першої вимоги до алфавітного письма є вживання літери ь, яка звука (фонеми) не позначає, а передає м’якість попереднього приголосного.

        3. Літери я,ю,є,ї передають відповідно два звуки (дві фонеми) [йа],[йу], ], [йе], [йі], суперечачи другій вимозі графіки у позиціях на початку слова, після голосної, м'якого знака та апострофа. Ці ж літери, крім ї, всупереч третій вимозі, в позиції після приголосного позначають також голосні |а], [у], [е] і м'якість попереднього приголосного.

4. Літера щ завжди позначає два звуки (дві фонеми) [шч].

     5. Буквосполучення дж і дз двозначні: можуть позначати один кореневий звук (фонему) [дж] і [дз], а при належності д до префікса, а ж чи з до кореня — окремі два звуки, наприклад: джміль \джм'іл'], дженджик [дженджик], дзвінок \дзв'індк]; підживити [пїджи^евйти^е], підзолистий \п'ідздли^€сти^ей].

      6. Літера г передає в українській мові фарингальний звук-фонему [г]: голова, загадка, сніг. Але в ряді слів, зокрема в словах іншомовного походження, цим знаком може передаватися звук [г], який закономірно відтворює звук [Ь] мови-нершоджерела, звідки запозичено слово (Гаваї, Гавана, Гаїті, Гамбург, Гімалаї), і звук [г], який вживається згідно з традицією на місці звука [§] мови-першоджерела: Англія, Генуя, Бельгія, галера, грот, граніт, галоп, магазин. Пор.: гавань (На\еп) — газон (§агоп).

     Крім того, в фонологічній системі української мови певне місце посідає і фонема |г| — задньоязиковий проривний звук, який вживається переважно у запозичених чи звуконаслідувальних словах: аґрус, ґрати, ґуля, ґедзь, ґирлиґа, ґанок, ґандж, ґава, жарґон, дзиґа, ґудзик, аґу, ґел, ґе-ґе-ґе, дриґ. У похідних прізвищах: Гудзь, Ґедзь, Дзиґа тощо. У зв'язку з цим нова редакція Правопису української мови ввела у вжиток літеру ґ для позначення задньоязикового проривного звука-фонеми [ґ].

          7. Для позначення м'яких приголосних в українській мові, крім зазначених ь, я, ю, є, використовують також літеру і (сік, тіні). Деякі м'які приголосні не позначаються на письмі зовсім (цвях - вимовляємо [ц'в'ах], ніжинський — вимовляємо \н'їжи^ен'с!ки^ей\). 

3. Що таке алограф?

     Алограф ( з грец. аllos – інший, grapho- пишу) - підроблений підпис, поставлений за іншу особу, або підроблений рукопис.   
 
 

     5. Принцип розташування літер на  клавіатурі набирання. 

     КЛАВІАТУРА. Сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій. Клавіша тут виступає як елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія. Клавіатури використовуються в найрізноманітніших пристроях — друкарських машинах, калькуляторах, мобільних телефонах, а також є однією з комплектуючих комп'ютера. Основні типи клавіатур за призначенням - музичні та алфавітно-цифрові. Клавіатура музичних інструметів призначаються для гри і мають набір клавіш, яким відповідають відповідні звуки певної висоти. Діапазон у клавіатур зустрічається різний. Клавіатури для пальців рук є у таких інструментах як рояль, орган, клавесин, челеста, синтезатор, а також баян, акордеон і деяких інших інструментах. Зустрічаються також музичні інструменти з педальною клавіатурою, яка має набір клавіш для гри ногами. Алфавітно-цифрові клавіатури використоуються для керування технічними та механічними пристроями (друкарська машинка, комп'ютер, калькулятор, касовий апарат, кнопковий телефон). 
         Розміщення кириличних букв ЙЦУКЕН на алфавітній клавіатурі. Названа так за буквами першого ряду клавіатури. Розміщення букв на клавіатурі не є випадковим — їх розташовано за принципом "найбільшої повторюваності", оскільки одні букви доводиться вводити частіше, а інші рідше. Творці розкладки QWERTY були вимушені компенсувати технічну недосконалість друкарських машинок свого часу, проте до моменту появи розкладки ЙЦУКЕН ця проблема була розв'язана, і розробники намагалися оптимізувати розташування букв для збільшення швидкості друку, розмістивши в центрі найвживаніші.

     Розміщення латинських букв QWERTY на алфавітній клавіатурі. Загальноприйняте розташування латинських букв, зване QWERTY (за буквами першого ряду клавіатури) виникло з технічних причин. Винахідник машинки Крістофер Шоулс (Christopher Sholes),  спочатку розташував букви на клавіатурі в алфавітному порядку - ABCDEFG. Однак незабаром з'ясувалося, що примітивні, неповороткі дерев'яні важелі з літерами не устигають повертатися на місце і, чіпляючись один за одного, блокують машинку. Цей недолік проявлявся все частіше, у міру того як швидкість друкування зростала. Тому Шоулс переставив букви на клавіатурі так, щоб букви, які найчастіше зустрічаються, знаходилися чимдалі від вказівних пальців, якими в основному друкували до винаходу сліпого друку. Таке розташування букв, що спеціально уповільнює роботу, було прийняте подальшими поколіннями друкарок і дійшло до наших днів практично без змін. Розкладка QWERTY на даний момент критикується як анахронізм: проблеми, яка привела до її появи більше не існує. Хоча на монополію QWERTY були "замахи", переконливих аргументів на користь іншої розкладки так ніхто й не навів. Усі комп'ютерні клавіатури - усіх моделей, кольорів, вигинів, для правшів і лівшів - усі без виключення свідчать одне і те ж: QWERTY.

     Розміщення латинських букв DSK (Dvorak Simplified Keyboard) на алфавітній клавіатурі. Розкладка клавіатури, запатентована професором Вашингтонського університету Августом Двораком (August Dvorak) і Вільямом Діллі (William Dealey) у 1936 для набору англійських символів як альтернатива розкладки QWERTY. Дворак вивчав частоту вжитку букв і фізіологію людських рук і створив розкладку, що базувалася на таких принципах: при наборі руки повинні чергуватися як можна частіше; для максимальної швидкості і ефективності набору найлегше повинні набиратися самі символи, що часто зустрічаються. Це означає, що клавіші з цими буквами мають бути в основному ряду, де встановлені пальці людини і в зоні вказівних і середніх пальців; аналогічно, рідкісні букви мають бути в нижньому ряду, клавіші якого найважче натиснути; права рука повинна брати на себе більше "роботи", тому що більшість людей - правші; набирати диграфи (буквосполучення з двох літер – наприклад англійське "th") сусідніми пальцями важче, ніж розташованими один від одного далеко. У 1936 році Дворак видав книгу, в якій запропонував абсолютно нову систему розташування букв. У книзі він дуже доступно пояснив усі недоліки QWERTY, серед яких згадав наступні: букви розташовані нераціонально, і принцип "розведення у різні сторони клавіатури" найчастіше повторюваних букв означає, що середньостатистична друкарка "проходить" пальцями на клавіатурі від 12 до 20 миль. По новій системі, ця відстань повинна скоротитися до 1 милі. Крім того, Дворак заявив, що на його клавіатурі значно менше допускається помилок, а швидкість друку збільшується на 35%. Одна справа - сказати, інше - бути почутим. Випробування клавіатури Дворака почалися лише через вісім років, під час Другої світової війни, оскільки в армії перестало вистачати друкарок. У 1944 р. ВМФ США відібрали 14 дівчат, які за 52 години повинні були освоїти принцип Дворака і друкувати з тією ж швидкістю, що і на QWERTY. У той час вважалося, що середня швидкість друку - 47 слів в хвилину. Дворак особисто навчав дівчат, а за випробуваннями спостерігали похмурі військові, які знали, що, по-перше, Дворак вже "вибив" патент, а по-друге, що він отримав $130 тисяч від освітньої комісії Карнегі (Carnegie Commission for Education), що на ті часи було справжнім маєтком. І дійсно, після закінчення курсу дівчата друкували на 74% швидше, а кількість помилок і друкарських помилок скоротилася на 68% (щоб остаточно перемогти QWERTY, Дворак навіть склав довгий список найпоширеніших друкарських помилок). Справа, що називається, була "на мазі", і по QWERTY вже можна було відспівувати панахиду, якби хтось з фахівців Carnegie Commission for Education не вирішив - так, про всяк випадок - провести ще одну перевірку. Розслідування показало, що результати експериментів були фальсифіковані, а клавіатура Дворака нічим не краща QWERTY. "Від зміни місць доданків... і так далі", а ось гроші платників податків, та ще і у військовий час на всяку нісенітницю витрачати не варто. Але грошей у Дворака не забрали, відпустили з миром, хоча у нього вже з'явилися прихильники і послідовники, що відмовилися від QWERTY. Зараз більшість операційних систем (наприклад, GNU/Linux, Mac OS і Microsoft Windows) мають вбудовану підтримку усіх версій клавіатури Дворака. Але, незважаючи на це, QWERTY все ще використовується переважною більшістю користувачів.