Особливості перекладу інтернаціональної та псевдоінтернаціональної лексики з англійської мови на українську

 

ЗМІСТ

ВСТУП ……...…………………………………………….………………………….3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика інтернаціоналізмів української та англійської мов ……...………………………………………………………...…….4

1. Визначення терміну «інтернаціоналізм» …...……………………….…..4
2. Розподіл інтернаціоналізмів за групами ……...…………………….…...8
3. Способи перекладу інтернаціоналізмів …...……………………………10

ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ 1 …...…………………………………………….13

РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика псевдоінтернаціональної лексики як окремої групи інтернаціоналізмів в українській та англійській мовах ………...14

2.1. Визначення терміну  «псевдоінтернаціоналізм» ………………...……..14

2.2. Причини виникнення ФДП …...…………………………………………15

2.3. Класифікація псевдоінтернаціоналізмів …...………………………...…17

2.4. Особливості перекладу  псевдоінтернаціоналізмів …...………………..19

ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ 2 ...……………………………………………….20

РОЗДІЛ 3. Особливості  перекладу інтернаціональної та псевдоінтернаціональної лексики  з англійської мови на українську ...………...22

3.1. Процедура формування корпусу  вибірки ...……………………………22

3.2. Особливості перекладу інтернаціоналізмів ...………………………….23

3.3. Особливості перекладу часткових псевдоінтернаціоналізмів ...……...24

3.4. Особливості перекладу повних псевдоінтернаціоналізмів ...………....25

ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ 3 ...……………………………………………….26

ВИСНОВКИ …...……………………………………………………………...27

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ...…………………………………………………...29

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...………………...30

ДОДАТКИ ...…………………………………………………………………..31

 

 

ВСТУП

На сьогодні швидкий  розвиток науки і техніки робить переклад науково-технічної літератури з англійської на українську мову досить важливим і вимагає від перекладача-спеціаліста високого рівня професійної майстерності, обумовленої в тому числі знанням лексичних, граматичних та стилістичних особливостей науково-технічних текстів, важливу роль в яких відіграють інтернаціоналізми, що одночасно мають як позитивне значення, так і негативне. Знання лексичних особливостей НТЛ є необхідною умовою, оскільки при перекладі поруч з інтернаціональними словами, що певною мірою є помічниками перекладача, доволі часто трапляються провокуючі фактори тексту джерела, якими є псевдоінтернаціоналізми або ж «фальшиві друзі перекладача».

Тому вивчення особливостей перекладу інтернаціоналізмів і псевдоінтернаціоналізмів у науково-технічному перекладі саме зараз, при прискореному розвитку науки і техніки, є досить актуальним.

Об’єктом  нашого дослідження є інтернаціональна лексика, в якій особливу увагу приділяємо саме перекладу інтернаціоналізмів та псевдоінтернаціоналізмів, що є предметом дослідження.

Метою нашого дослідження є визначення способів перекладу інтернаціональної та псевдоінтернаціональної лексики.

Матеріалом дослідження слугували речення, що містили одиниці інтернаціональної та псевдоінтернаціональної лексики, взяті з перекладацьких підручників.

Методами дослідження були метод суцільної вибірки, зіставний та порівняльний методи.

 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика інтернаціоналізмів української та англійської мов

1. Визначення терміну «інтернаціоналізм»

Під інтернаціональною  лексикою визначають слова загального походження, що існують у багатьох мовах з одним і тим же значенням, але зазвичай оформляються відповідно до фонетичних та морфологічних принципів даної мови. [9, c. 132, тут і далі переклад мій Н.К.] Цей особливий прошарок слів позначає поняття у сфері суспільного та політичного життя, науки, техніки, культури та ін.: atom - атом, proton - протон, diameter - діаметр і т.д. Для позначення даного явища існують і авторські утворення, як-от: регіоналізми, інтерлінгвізми, міжмовні аналогізми ін. [8, c. 5]

Від простого запозичення інтернаціоналізм відрізняється тим, що будь-який елемент  може називатись інтернаціональним  тільки тоді, коли він зустрічається  принаймні в трьох неспоріднених  мовах. Інтернаціоналізми слід також  відрізняти від екзотизмів, які означають явища, що не мають місця в житті мови-реципієнта (культурні реалії).

Інтернаціоналізми – синхронічна категорія, яка виявляється лише у випадку стикання та зіставлення мов. Водночас важлива особливість інтернаціоналізмів – їх векторний характер: те чи інше слово може бути визнане міжнародним тільки з точки зору конкретної мови. [8, c. 5]

Верба Л.Г. визначає інтернаціоналізми як це здебільшого термінологічні утворення з морфем грецького та латинського походження у різних сферах життя – науки, культури, політики тощо. Вона визначає те, що особливістю інтернаціоналізмів є те, що ні в латинській, ні в грецькій мові таких слів не було (скажімо, telephone, organization, inauguration, consilium / телефон, організація, інаугурація, консиліум). [4, c. 123-124]

Арнольд І. В. визначає інтернаціоналізми як міжнародні слова, запозичені з одного джерела, які мають графічну та звукову схожість і, маючи деякий спільний лексичний зміст, складають якби спільну лексику ряду мов. Більша частина їх являється результатом паралельного збагачення нових мов за рахунок лексики древніх мов, тобто латинської та грецької (democracy, proletarian, philosophy, atom, satellite, synonym, rhythm). [2, c. 217]

Інша частина їх йде  з сучасних мов:

soviet, kolkhoz, sputnik – із  російської

revolution, bourgeois – із французької

sonata, soprano, violoncello – із італійської.

До інтернаціональних  слів не відносяться родові співвідношення, тобто слова, присутність яких в  ряді мов являється наслідком походження цих мов від однієї прамови – основи:

англ. mother               нім. Mutter                      рос. мать               укр. мати

англ. nose                   нім. Nase                         рос. нос                 укр. ніс

англ. goose                 нім. Hans                         рос. гусь               укр. гуска

Можна говорити про інтернаціоналізацію  синтаксичних конструкцій, елементи інтернаціонального в стилістиці та ін. Але В.В.Акуленко зауважує, що в мовознавстві інтернаціоналізмами слід називати не всі прояви інтернаціонального в мовах, а лише найбільш важливі форми міжмовної спільності в лексиці. [1, c. 376]

Інтернаціоналізми набувають  надзвичайно важливого значення в ситуаціях мовного контакту:

• штучного (в умовах вивчення іноземної мови в навчальному закладі та при перекладі з однієї мови на іншу)
• природного (при вивченні іноземної мови шляхом безпосереднього спілкування з її носіями).

Вони значно полегшують вивчення другої мови, сприяючи здоланню мовних бар`єрів. Виникнення та поширення  інтернаціоналізмів у словниковому складі мови сприяє її більш ефективному використанню в процесах міжнародного обміну інформацією. У більшості мов фонд інтернаціоналізмів несе значне функціональне навантаження. Його засобами значною мірою обслуговується сфера науково-технічної та суспільно-політичної термінології. Із сфери професійного спілкування багато інтернаціоналізмів переходить до побутової мови. [8, c. 5]

Інтернаціоналізми, як і будь-які  прояви сфери міжмовної спільноти, являються необхідною частиною кожної з мов. Вони завжди поєднують в собі повторюванні в різних мовах і неповторювані риси. При цьому проявляється закономірність взаємозв’язку спільного й окремого, на основі якої «всяке спільне лише приблизно обхвачує всі окремі предмети», а «всяке окреме неповністю входить в спільне...» Однак спільного в них більше, що і відрізняє їх від не інтернаціональної частини словника. [3, с. 42]

Основним джерелом виникнення інтернаціоналізмів широкого розповсюдження є запозичення. Із ходом історичного життя народу можуть запозичуватися нові предмети та поняття, назви яких не вигадують, а також запозичують. Терміни при цьому можуть переноситися без значних змін (blooming – блюмінг, modem – модем). Відмічають багато випадків, коли слово запозичують для старого поняття, для якого в мові вже є власне слово або описовий зворот (cracking - розщеплення і крекінг, deiterium - дейтерій і важкий водень). Крім того, не рідкі випадки використання іншомовних слів для найменування нового поняття, утвореного в рідній мові. Головна причина подібних запозичень у термінології – вимоги до точності терміна, з одного боку, та його практичної краткості, з іншого.

Уже в середині XIX ст. було помічено, що технічна мова в тій формі, в  якій вона існувала, далека від необхідної точності. Передусім необхідно було стандартизувати поняття, для понять необхідні умовні позначення, а зручніше за все будь-яке умовне позначення втілюється в слові – терміні.

Термін не має природного лексичного значення, воно йому більш чи менш вільно приписано; значення ж слова – результат культурно-історичних процесів, дії внутрішніх законів розвитку лексики як системи. Саме тому в якості терміна віддають перевагу іншомовному слову, оскільки воно позбавлене образності, не викликає додаткових асоціацій і таким чином виявляється більш чистим символом, ніж слово рідної мови. [8, c. 6]

На думку В.В.Акуленка, не слід будь що боротись за чистоту  мови. При можливості вибирати між  двома синонімами, що мають однакові значення, слід віддавати перевагу тому, яке має схожі форми в  інших мовах. Так англ. tube в електротехніці має перевагу перед valve, оскільки перше відповідає фр. tube electronique, іт. tubo electronico, ісп. tubo electronico. Якщо ж інтернаціональний термін сприймається в якій-небудь мові як іноземний елемент, його бажано вводити поруч з національним терміном: укр. ротор поруч з двигун. У випадках, коли „своє” та „чуже” слова співіснують, вони є, по суті, абсолютними синонімами, проте науковим терміном є лише останнє, тоді як перше вживається в основному у повсякденному мовленні. [1, c. 371-384]

Цілком унікальну роль грають терміни греко-латинського  походження. Вони особливо авторитетні  і тому, що властиві всім світовим мовам, і тому, що за ними стоять найбільш розроблені й уточнені системи понять та дефініцій. У цьому сенсі вони ідеальні терміни.

І.К.Бєлодед зауважує, що кожна мова розвивається у своїх  власних специфічних умовах і  запозичує певну кількість інтернаціональних  термінів для задоволення певних потреб у номінації того чи іншого поняття. При цьому носії різних мов звертають увагу на різні семантичні ознаки форми, яку вони засвоюють. [3, c. 33]

Крім того, потрапляючи  до сфери живої мови міжнародний  термін неминуче підлягає впливу національної культури, сприймає семантику, що йде  від неї, з часом перестає сприйматися  як чужий, іноземний елемент і в подальшому підпорядковується всім законам розвитку лексики даної мови, змінюючи значення або поступово додаючи до первинної сукупності семантичних доль нові одиниці. Таким чином, інтернаціональні терміни зовсім не повністю інтернаціональні з точки зору їх семантики.

Національна специфіка  термінів виявляється в їх написанні, звучанні, членуванні, морфемному складі, словотворчій структурі, моделях сполучувані слів. Це принципово відрізняє інтернаціональні терміни від неналежних національним мовам елементів та систем позначень деяких наук: символи хімії, математики, фізики є спільними для багатьох мов вкрапленнями в писемну мову; при усній реалізації вони завжди набувають національної специфіки. [8, c. 6-7]

2. Розподіл інтернаціоналізмів за групами

Існує кілька принципів класифікації інтернаціональних елементів. На думку В.В.Акуленка, в інтернаціоналізмах завжди буває ідентичним або подібним лексичне значення, тоді як схожість форм може базуватися на трьох, двох чи одній з зазначених нижче ознак: звучанні, написанні та „внутрішній формі” (мотивації). Це дає сім теоретично можливих варіантів за способом запозичення, які можна наочно представити у вигляді таблиці, дерева або цифрового запису. [3, c. 17]

Таблиця 1. Класифікація інтернаціоналізмів

Тип	Значення	Усна форма	Письмова форма	Мотивація
1 варіант	+	+	+	+
2 варіант	+	+	+	-
3 варіант	+	+	-	+
4 варіант	+	-	+	+
5 варіант	+	+	-	-
6 варіант	+	-	+	-
7 варіант	+	-	-	+

Ті ж  типи лексичних  інтернаціоналізмів наступним чином мають вигляд дерева:

Мал. 1 У вигляді дерева

 

 

 

 

      I    II    III   IV     V    VI  VII  Ø

Всі три види запису наочно демонструють відносність, багатоступінчастість якості інтернаціональності, яка проявляється тим в більшій мірі, чим більше параметрів співвідносних одиниць  співпадає в різних мовах. Вказані можливості повністю реалізовані мовами Землі, причому п’ять з них – в усіх мовних районах, а два (4 і 6) – лише в мовах зі спільною основою ієрогліфічної писемності, тобто на сьогодні є в китайській, японській та корейській мовах. [3, c.17]