Лінгвостилістичні прийоми Шарлотти Бронте при створенні образів у романі «Джейн Ейр»

 Дух протесту і  незалежності дається взнаки  й у відносинах Джейн Ейр  з коханою людиною. Змучена  дивної химерною грою, яку веде з нею її хазяїн, Джейн, по суті, перша говорить йому про свою любов, що було нечувано і неприпустимо у вікторіанському романі. Саме пояснення Джейн в любові приймає характер сміливої ​декларації про рівність. «Або ви думаєте, що я автомат, байдужа машина?.. У мене теж є душа, як у вас, і таке ж серце ... Я говорю з вами зараз, знехтувавши звичаї й умовності і навіть відкинувши все земне ... » [14; c.168].

 Як вже зазначалося,  розповідь у романі ведеться  від першої особи. Традиція  такого розповіді зароджується ще у ХVІІІ столітті, в той час, коли увага письменників починає залучати психологія героя. В аналізованому романі ця форма оповіді, так само як і інші риси художнього методу, сприяє більш глибокому розкриттю психології героїв.

У формі внутрішнього монологу дані роздуми Джейн з  приводу моралі оточуючих її людей, норм поведінки, її власних прагнень і переживань. Слід зазначити, що у  внутрішньому монолозі часто виражені думки самої Шарлотти Бонте.

 У романі «Джейн  Ейр» внутрішня мова є одним з основних засобів характеристики героїні. Внутрішній монолог у романі дуже емоційний. Деяка піднесеність стилю у внутрішньому монолозі героїні досягається використанням книжкової лексики і складного синтаксису. Найбільш характерним є в романі роздум героїні у формі бесіди двох голосів. Так, наприклад, після її ймовірного одруження з Рочестером автор детально описує переживання Джейн. Її коливання, болісні роздуми про свою подальшу життя дано у формі діалогу розуму і почуття. Наведений нижче уривок є не тільки одним з найбільш яскравих прикладів даної форми внутрішнього мовлення, але і представляється характерним для стилю внутрішніх монологів у Бронте взагалі.

«…I have wakened out of most glorious dreams, and found them all void and vain, is a horror I could bear and master; but that I must leave him decidedly, instantly, entirely, is intorable. I cannot do it.

 No; you shall tear yourself away, none shall help you: you shall, yourself, pluck out your right eye: yourself cut off your right hand: your heart shall be the victim; and you, the priest to transfix it» [16, с.295].

«Хай я отямилась  від золотих мрій, переконавшись, що вони порожні й марні, − цей  жах можна пережити. Однак думка, що я повинна покинути його −  рішуче, негайно і назавжди, − нестерпна. Я не можу цього зробити!

Ніхто тебе з ним не розлучить і ніхто тобі не допоможе. Ти сама собі виймеш праве око і  відріжеш праву руку, твоє серце  стане жертвою, а ти − жерцем, що її принесе» [14, с.219].

Емоційність, з якою передаються  переживання Джейн, досягаються тут різними стилістичними виражальними засобами. Перш за все, це форма «полемічного діалогу між розумом і почуттям, фактично виражає внутрішню боротьбу героїні, причому цей внутрішній діалог коментується самою героїнею. У самому діалозі голос «почуття» зливається з голосом героїні, голос «розуму», хоча і протистоїть її бажанням, перемагає − Джейн залишає Торнфільдскій замок. Весь уривок має дещо піднятий характер: цьому сприяє використання слів книжково-літературного характеру (dread-страшний, жахливий, allege  - стверджувати, aver  - доводити, slough  - болото).

 При створенні портретних характеристик будь-який автор намагається висловити своє ставлення до героїв взагалі чи у певній життєвій ситуації. Без стилістичних засобів такі описи були б сухими та невиразними. Кожен письменник має власну манеру створення портрета. Шарлотті Бронте властивий точний підбір слів, який не залишає сумнівів щодо його ставлення до того чи іншого героя. Вона по-різному змальовує образ Джейн Ейр, залежно з розмови якого героя звучить опис. Досить багато є негативних описів зовнішності та незважаючи на це, Джейн сприймається її як сильна, незалежна жінка, яка має свої переконання і живе згідно них. Також важливою рисою образу головної героїні є її схожість з автором, так як даний роман є автобіографічний.

2. 3.  Лінгвостилістичні прийоми при створенні портретних образів другорядних героїв

У романі «Джейн Ейр» Шарлотта Бронте виступає реалісткою в самому головному − у правдивому і типовому зображенні соціального середовища, соціальних відносин і людських характерів. Її герої, завжди є представниками не романтичних верств: гувернантки, вчительки, священики, дрібні підприємці. Дочка священика, вона не зупинилася перед убивчою сатирою на  духівництво.  Найбільш  відразливий і  гротескний  образ  у  романі  − священик Броклхерст,  "попечитель" і,  по  суті,  убивця дівчинок-сиріт у Ловудской школі.  Ось як звучить опис його зовнішності в романі: «What a face he had, now that it was almost on a level with mine! what a great nose! and what a mouth! and what large, prominent teeth!» [16; с.34] − «Яке він мав обличчя! Тепер, коли воно було майже на одному рівні з моїм, я виразно його бачила: величезний ніс, рот до вух, з рота стирчать довгі зуби!» [14; c.23] Не даремно для опису зовнішності Броклхерста використано гіперболізовані епітети з негативним значенням, це негативний персонаж. Опис є фрагментарним, акцентуються ті деталі зовнішності, які найбільше вразили малу Джейн. Опис сатиричний та емоційний, автор використовує знаки оклику в середині речення. Ідеалізовані образи  священиків,  лагідних  і безкорисних, що  наповнювали вікторіанську літературу, відкинуті Шарлоттою Бронте тому, що вона добре знала клерикальне середовище. Вона зустрічала два типи священиків − суворих фанатиків, сімейних деспотів (такий був її  батько), і лицемірів, які прикривають благочестивими фразами свою прихильність до земних благ.  Ці типи зображені в її романі. Броклхерст є лицеміром, який одночасно заставляє вихованок школи бути смиренними, та все дозволяє своїй дочці та дружині.

Священик Сент-Джон є  фанатичним священиком. Опис його зовнішності: «His eyes were large and blue, with brown lashes; his high forehead, colourless as ivory, was partially streared over by careless locks of fair hair. This is gentle delineation, is it not, reader? Yet he whom it describes scarcely impressed one with the idea of a gentle, a yielding, an impressible, or even of a placid nature» [16; с.341]. − «Його очі були великі й блакитні з темними віями, на високе, біле як слонова кістка чоло недбало спадали біляві кучері. Чарівний портрет, правда, читачу? Однак сам оригінал навряд чи справляє враження лагідної, поступливої, чуйної, сумирної натури» [14; с.255]. Для опису використано з великою майстерністю ряд епітетів та порівняння. Та одночасно присутній контраст чарівної зовнішності з жорстокою сутністю. Зовнішній портрет протиставляється психологічному. Молодий пастор  Сент-Джон  наділений красою і  чеснотою,  вірністю релігійному боргу;  але це педант і  фанатик, що  приносить у жертву  всі  живі  почуття  і  людські  відносини.  Письменниця тонко помічає навіть відтінок сухого егоїстичного розрахунку в ідеалах і вимогах Сент-Джона,  у його міркуваннях про вищий християнський борг:  пропонуючи Джен Ейр  шлюб  без любові і спільну місіонерську діяльність в Індії,  він прагне придбати покірну подругу,  майже рабиню.  Недарма Джен  Ейр  відповідає  йому  гнівною  одповіддю:  вона  бачила  і  випробувала сама дійсну любов і,  хоча  бігла від  неї,  тепер застрахована від  холодних догматів, що  принижують людське почуття. Земна пристрасть і земне щастя тримають її,  а не самогубне місіонерське служіння. У пориві гніву вона говорить Сент-Джону,  що нехтує і його самого, і його любов.

Сер Рочестер Фейрфакс багато в чому романтичний, байронівський герой, у нього є всі атрибути такого, наприклад романтична, загадкова зовнішність. Навіть перша зустріч Джейн з Рочестером намальована автором у романтичному стилі. З першої зустрічі і протягом усього роману, Шарлотта Бронте дає вустами Джейн Ейр характеристику Рочестеру і описує його зовнішні дані [7, с.219].

«His figure was enveloped in a riding cloak, fur collared, and steel clasped; its details were not apparent ... the general points of middle height, and considerable breadth of chest. He had a dark face, with stern features and a heavy brow; his eyes and gathered eyebrows looked ireful and thwarted just now; he was past youth, but had not reached middle age; perhaps he might be thirty-five» [16; c.115]. − «Його постать важко було розгледіти, і я тільки й бачила. Що він середнього зросту і широкоплечий. Лице він мав смагляве, риси суворі, чоло високе; тієї миті його очі гнівно дивились з-під зведених докупи брів. Він вийшов з юнацьких літ, але був ще не старий − так десь років тридцяти п’яти» [14; с. 83].

 Бронте, показуючи  нам містера Рочестера, змальовує його зовнішні риси обличчя, для цього не використовує велику кількість епітетів, а лише ті які акцентують похмурість і загадковість образу.

«... His decisive nose, more remarkable for character than beauty; his full nostrils ... his grim mouth, clin and yaw - yes, all three were very grim ... it was a good figure in the athletic sense of the term - broad chested and thin flanked ; though neither tall nor graceful» [16; c.121].

 «... Різко окреслений  ніс, швидше характерний ніж  красивий, ніздрі що роздуваються ... тверді обриси губ і підборіддя. Не відрізняючись ні високим зростом, ні витонченістю, він все ж був складений чудово, бо при широких плечах і грудях мав стрункий стан » [14; с. 91].

В даному описі зовнішності  використовується засіб контрасту. Рочестер невродливий, але сама його некрасивість виразна й значима. Він розчарований, його огортає таємниця. Він багато і дуже туманно говорить про себе і дає зрозуміти Джейн з перших розмов, що його совість неспокійна, що його життєвий досвід суспільство приймає несхвально.

Рочестер може бути егоїстичний  і підступний. В Рочестері, на відміну від інших героїв роману, багато від традиційного романтичного героя одинака. Рочестер з його темної копицею волосся, палаючим поглядом і мужньою зовнішністю, викликає в пам'яті Гяура і образи інших героїв Байрона. Але в даній ситуації це виправдано, адже з образом Рочестера пов'язані всі романтичні почуття Джейн Ейр.

Класичним є образ Бланш Інгрем, багатої аристократки: «Tall, fine bust, sloping shoulders; long, graceful neck; olive complplexion, dark and clear; noble features; eyes larch and black, and as brilliant as her jewels» [16; с.159]. − «Струнка й висока, з округлими плечима, шия довга і гнучка, шкіра чиста й смаглява, риси шляхетні, очі великі й темні, і іскристі, як її діаманти» [14; с.117]. Символічним є порівняння в даному описі, не даремно очі зіставляються саме з її діамантами, щоб підкреслити високе соціальне становище, любов до багатства та розкоші та зневажливе ставлення до бідніх людей.

Можна стверджувати, що Шарлотта Бронте створює портретні характеристики героїв своїх творів, застосовуючи стилістичні засоби у власній манері. Притаманною манерою автора є засіб контрасту, таким чином персонажі є багатогранними та захоплюючими. Її образи є символічні, і не характерними для художньої літератури того часу. Створення таких правдивих, в деякій мірі викриваючи образів було сприйнято як прояв сміливості та новаторства поглядів письменниці. Тому її твори й сьогодні є не тільки пізнавальними, а й актуальними, що притаманне справжнім митцям.

Висновки

Починаючи працювати  над даним дослідженням, а саме Лінгвостилістичні особливості портретних описів у романі «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте, було поставлено ряд цілей, які досліджувалися у ході роботи.

Отже на основі даної  курсової роботи можна зробити ряд  висновків.

 Портрет у літературі – засіб характеротворення, типізації та індивідуалізації персонажів. Маючи за основний предмет художнього зображення взаємодію з довкіллям, письменники описують зміни зовнішнього вигляду персонажів у конкретних ситуаціях, у взаєминах між ними. Метою портретного опису зазвичай є конструювання образу, де окремі риси вказують на суттєві характеристики. Портрет літературного персонажа реалізує два завдання одночасно: здійснює функцію представлення персонажа і відображає авторське ставлення до нього, в іншій термінології – авторську модальність.

Згідно поданої класифікації розрізняється зовнішній та психологічний портрет, індивідуальний та груповий, статичний та динамічний, деталізований та фрагментарний, автономний та вбудований, безпосередній та опосередкований.

Мовні засоби розглядаються, як спосіб передачі індивідуального, суб’єктивно-оцінного ставлення автора до описуваного портрета. Функціональний стиль мови художньої літератури, важливе значення надає вираженню суб’єктивного авторського бачення світу, емоційного й оцінного ставлення до навколишньої дійсності й образного його сприйняття. Епітет є основним засобом, за допомогою якого створюється образність, експресивність, оціненість та виявляється індивідуально-оцінне ставлення автора до предмета. Цим також визначається його висока інформативна значущість у художньому творі.

В романі "Джейн Ейр" Шарлотта Бронте проповідує ідею рівності людей. Одним з головних достоїнств роману «Джейн Ейр» є створення позитивного образу героїні. Роман вразив читачів образом сміливою і чистої дівчини, що самотньо веде тяжку боротьбу за існування. Образ Джейн Ейр, так само як і більшість інших образів побудований за принципом контрасту, який полягає в даному разі в тому, що письменниця протиставляє зовнішність героїні її внутрішньому образові.

Образ Джейн Ейр, так  само як і більшість інших образів  побудований за принципом контрасту, письменниця протиставляє зовнішність героїні її внутрішньому образові. Зовнішня непоказність Джейн постійно підкреслюється автором у мові різних персонажів, у внутрішньому монолозі, в самому оповіданні. Характеристики, які персонажі роману дають іншим героям, різняться та в якійсь мірі служать і характеристикою їм самим. Одна і та ж риса сприймається по-іншому різними персонажами. При описі зовнішності Шарлотта Бронте використовує лексику різної емоційного забарвлення. Автор постійно пов'язує опис зовнішності героя з внутрішнім станом і досягає цього використанням відповідної лексики та образних виразів.

Розповідь у романі ведеться від першої особи. Традиція такої розповіді зароджується ще у ХVІІІ столітті, в той час, коли увага письменників починає залучати психологія героя. В аналізованому романі ця форма оповіді, так само як і інші риси художнього методу, сприяє більш глибокому розкриттю психології героїв.

При створенні портретних характеристик будь-який автор намагається  висловити своє ставлення до героїв взагалі чи у певній життєвій ситуації. Без стилістичних засобів такі описи були б сухими та невиразними. Кожен письменник має власну манеру створення портрета. Шарлотті Бронте властивий точний підбір слів, який не залишає сумнівів щодо її ставлення до того чи іншого героя.

Список використаних джерел

1. Андроникова М. И. Об искусстве портрета / М. И. Андроникова. – М.: Искусство, 1975. – 326 с.

2. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка / И.Р. Гальперин.  – М. : Издательство литературы на иностранных языках, 1958. – 89 с.

3. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка. / И.Р. Гальперин. – М.: «Высшая школа», 1981. - 334 с.

4. Голсуорси Д. Создание характера в литературе // Собрание сочинений в 16 томах. М.: Правда, 1962. – С. 457-473.

5. Горшенева Е.С. К вопросу о структурно-композиционной классификации словесно-художественного портрета /Е.С. Горшенева // Вестник Киевского Университета. Выпуск 18. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1984. – С. 11-13.

6. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. Навчальний посібник для студентів старших курсів факультетів англійської мови / В.А.Кухаренко.– Вінниця: Нова книга, 2004. – 272 с.

7. Літературознавчий словник-довідник / [ред. Р.Т. Гром’як]. – К.: Академія, 2006. – 751 с.

8. Портрет у художній літературі [Електронний ресурс] / Режим доступу:

http://tvori.com.ua/portret-u-xudozhnij-literaturi/

9. Портрет як елемент композиції ЛХТ [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://10452.ucoz.ru/news/2011-05-22-5