Лінгвостилістичні прийоми Шарлотти Бронте при створенні образів у романі «Джейн Ейр»

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Кафедра практики англійської  мови

 

 

 

Курсова робота

 

Лінгвостилістичні прийоми 

Шарлотти Бронте при створенні образів у романі «Джейн Ейр»

 

 

 

Виконала студентка 41-з групи

Факультету романо-германської  філології

Спеціальність «мова  та література» (аглійська)

Борис Лєна Володимирівна

 

Науковий керівник:

Лісінська Тетяна Юріївна

 

 

 

 

Луцьк 2011

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1.   ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ПОРТРЕТНОГО ОПИСУ ЯК СКЛАДНИКА ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ…………………………………..5

1. 1. Портретний опис як елемент композиції літературно-художнього твору………………………………………………………………………….........5

1. 2. Класифікація типів портретного опису…………………………….....8

1. 3. Лінгвостилістичні засоби створення портретного опису………..…13

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОРТРЕТНИХ ОПИСІВ У РОМАНІ «ДЖЕЙН ЕЙР» ШАРЛОТТИ БРОНТЕ………………………..…20

2. 1. «Джейн Ейр» − автобіографічний роман Шарлотти Бронте…..…20

2. 2. Лінгвостилістичні прийоми у створенні портретного образу Джейн Ейр….………………………………………………………………………..……22

2. 3. Лінгвостилістичні прийоми при створенні портретних образів другорядних героїв ………………………...………….………...………………29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….35

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  дослідження  обумовлена загальною орієнтацією сучасної лінгвістики на детальне вивчення особливостей включення портретних описів у текст твору відповідно до жанру, історичної обстановки, індивідуального почерку автора, а також відсутністю робіт, присвячених комплексному, всебічному вивченню портретних описів як різновиду композиційно-мовленнєвої форми «опис», що дозволяє говорити про новизну запропонованого дослідження.

Не дивлячись на те, що вивченню літературного портрету у різних типах тексту був присвячений ряд робіт вітчизняних мовознавців, багато проблем так і не було вирішено. Досі немає чіткої, розгорнутої класифікації портрета як одного з видів описового контексту. До числа слабо розроблених на сьогоднішній день доцільно віднести й питання, пов'язані з вивченням лексичних та синтаксичних особливостей портретних описів, способів їх включення у структуру літературного твору.

Тому тема даної курсової роботи є: Лінгвостилістичні особливості портретних описів у романі «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте. Дослідження портретного письма автора дозволяє з’ясувати його індивідуальні мовні особливості у змалюванні портрета і виявити традиційні і новаторські типи портретних описів у його творах.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей портретних описів у романі «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте на матеріалі англомовного художнього тексту українською мовою. Реалізація мети передбачає виконання таких завдань:

• зібрати та опрацювати художню, наукову та теоретичну літературу до теми;
• визначити теоретичні засади портретних описів;
• розглянути класифікацію портретних описів та лінгвостилістичні засоби їх створення;
• опрацювати роман «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте;
• дослідити та охарактеризувати портретні описи героїв роману «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте .

Об’єкт дослідження: портретні описи у романі «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте.

Предмет дослідження: лінгвостилістичні особливості портретних описів у романі «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте.

Методи дослідження: аналітично-описовий, порівняльно-типологічний, компаративний, біографічний, метод психоаналізу.

Наукова новизна: визначається тим, що у ній зроблена спроба комплексного дослідження портретних описів у романі «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте, в залежності від різних аспектів, що дозволяє виявити набір тих ознак та особливостей, які визначають специфіку даного виду опису. Було проведено багатовекторне дослідження характерних лінгвостилістичні особливостей портретних описів художнього твору, лінгвостилістичних засобів використаних при створенні описів, їх доцільність, влучність відповідно жанру художнього твору, особистості автора, соціальних та історичних особливостей.

Курсова робота складається  зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Робота викладена на 36 сторінках друкованого тексту. Бібліографія включає 24 джерела.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.   Поняття й структура портретного опису як складника художнього дискурсу

1. 1. Портретний опис як елемент композиції літературно-художнього твору

   Починаючи з  XVII ст., письменники стали приділяти більше уваги створенню образів, зокрема опису зовнішності героїв. Поступово розвиваючи та збагачуючи уміння влучно та повно описувати своїх персонажів, митці слова створювали більш "живі" образи, які краще запам’ятовувалися та надавали творам неповторної індивідуальності. Письменники пов’язували зовнішні характеристики з внутрішнім світом персонажів, показуючи через певні зовнішні риси, прояви чи поведінку глибокі внутрішні переживання.

   Питанням створення  портретної характеристики та  її впливом на художній твір у цілому цікавилися вітчизняні та зарубіжні літературознавці, лінгвісти та психологи [5; с.11]. У роботах, присвячених дослідженню портрета, зачіпаються питання формування й розвитку портретного опису, виявлення структурно-синтаксичних і лінгвістичних особливостей портрета, розробки типології портретних описів [8; с.1]. Цікавим є питання взаємодії різних стилістичних засобів, яка і створює індивідуальну для кожного письменника манеру опису зовнішності героїв їхніх творів [12; с.342].

Портрет у літературі (фр. portrait — зображення обличчя людини на фотографії або на полотні) – засіб характеротворення, типізації та індивідуалізації персонажів. Маючи за основний предмет художнього зображення взаємодію з довкіллям, письменники описують зміни зовнішнього вигляду персонажів у конкретних ситуаціях, у взаєминах між ними. Пильна увага до портретів персонажів ґрунтується на загальній закономірності, згідно з якою внутрішні психічні стани людей відображаються в міміці (виражальні рухи м’язів обличчя), пантоміміці (виражальні рухи всього тіла), в динаміці мовлення (інтонація, темпоритм, тембр), диханні і т.п., що допомагає в процесі спілкування глибше розуміти внутрішній світ один одного. Окрім того, одяг людини часто свідчить про її естетичні смаки, риси вдачі, майновий стан, рід занять. Тому письменники фіксують як зовнішній вигляд персонажів, так і їх внутрішній стан, намагаються тлумачити відповідність чи розбіжність між їхніми так званими зовнішніми та внутрішніми портретами [10; с.546].

Метою портретного опису зазвичай є конструювання образу, де окремі риси вказують на суттєві характеристики [6; с.142]. Портрет у художній літературі один із засобів конкретизації художньої розповіді, індивідуалізації героя. Справа автора − чи підкреслити в зовнішньому вигляді тільки окремі, найвиразніші риси, чи подати докладний його опис. Але без портрета − герой без лиця, якийсь символ, позначка людського образу [8; с.3].

Об'єктом вивчення в  портреті є людина та її життя. Портрет  відтворює образ особистості. Глибинне завдання портретиста, який покликаний "побачити, втілити в портреті душу людську в усій її складності, розгадати людину, сказати про неї ще несказане" у жодному іншому жанрі виконати не можна. «Портрет, тобто зовнішня характеристика дійових осіб, може наочно і глибоко показати особливості внутрішнього світу людини, його соціальні зв’язки. Як одна з граней художнього образа, портрет нерозривно пов’язаний із всією системою художнього мислення письменника» [1; с.150].

Портрет − складова частина художнього образу, оскільки художній образ являє собою сукупність декількох портретів персонажа. Як свідчать роботи, присвячені дослідженню портрета, портрет художнього персонажа включає опис зовнішнього вигляду персонажа тобто про те, що відображає смаки, пристрасті, звички – індивідуальність героя. У багатьох лінгвістичних дослідженнях, присвячених вивченню портрета художнього персонажа, на перше місце висувається опис його зовнішності, що є головною складовою портрета, на основі філологічного аналізу мовної тканини словесно-художніх описів зовнішності персонажів можна виявити той потенціал, що сприяє розкриттю характеру літературного героя й задуму твору в цілому. Опис зовнішнього вигляду персонажа відіграє величезну роль у художньому творі, і найчастіше відображає його щиросердечний і емоційний стан, являючи собою один зі способів розкриття характеру персонажа.

   З викладеного випливає, що портретний опис включає:

   - зображення зовнішності:  обличчя, волосся, статури і  т.п.;

   - опис міміки, голосу і  динаміки дихання, пантоміміки і манер;

   - опис рис характеру, інтелекту, динаміки думок, почуттів, вчинків та переживань;

   - опис предметів, що оточують  персонажа, а також опис його  соціального стану.

   Наведемо приклади:

   «Mrs. Wimbush laughed. Her voice, her laughter, were deep and masculine. Everything about her was manly. She had a large, square, middle-aged face, with a massive projecting nose and little greenish eyes, the whole surmounted by a lofty and elaborate coiffure of a curiously improbable shade of orange.(…) Today she was wearing a purple silk dress with a high collar and a row of pearls. The costume, so richly dowagerish, so suggestive of the Royal Family, made her look more than ever like something on the Halls» [15; с.40].

   «Danny was small and dark and intent. At twenty-five his legs were bent to the exact curves of a horse’s sides» [17; с.5].

   «… Judy Jones, a slender enameled doll in cloth of gold: gold in a band of her head, gold in two slipper points at her dress’s hem. The fragile glow of her face seemed to blossom as she smiled at him» [22; с.52].

Словесний портрет як різновид композиційно-мовленнєвої форми “опис” відіграє значну роль у сюжетно-композиційній побудові художнього твору. Через словесний портрет з опорою на розмаїття мовних засобів здійснюється як художнє пізнання людини в цілому, так і самопізнання митця слова – творця портрета. Письменник через портретний опис досягає зображення героя, висловлюючи своє ставлення до нього на основі позитивних та негативних оцінок, за допомогою яких здійснюється передбачений вплив на читача. Таким чином, портрет літературного персонажа реалізує два завдання одночасно: здійснює функцію представлення персонажа і відображає авторське ставлення до нього, в іншій термінології – авторську модальність [3; с.205].

 

 

 

1. 2. Класифікація типів портретного опису

Образ людини у літературі та мистецтві постійно зазнає трансформацій, тому що кожна історична епоха являла собою певну культуру, світогляд. Оточуюче середовище наклало свій відбиток на вигляд людини й на засоби його художнього відбиття. У сучасному літературознавстві портрет аналізується з огляду на тип портрета, на роль, яку він виконує у розвитку сюжету твору тощо [7; с.473].

 У залежності від об'єкта опису можна виділити такі види опису, як :

- антропоморфні (характеристика людини);

- предметні;

- просторово-часові (пейзаж, інтер'єр).

Антропоморфний вид  опису є предметом даного дослідження. У роботі досліджено різні класифікації літературних портретів.

Щоб одержати детально повний набір показників портретного опису, який би дозволив провести всебічний аналіз даного різновиду як композиційно-мовленнєвої форми – «опис», у роботі пропонується комплексна класифікаційна схема, яка охоплює велику кількість параметрів:

1. У залежності від показаної сторони образу персонажа виділяються зовнішні та психологічні портретні описи [7; с.380].

 Зовнішній портрет – це опис зовнішності персонажа (його фізичного вигляду, зачіски, одягу, рухів, міміки, манер). Ці зовнішні характеристики свідчать про внутрішній стан персонажа, про його смаки, пристрасті, соціальний стан. Літературні твори будуються з урахуванням того, що між зовнішніми і внутрішніми характеристиками людини існує тісний зв’язок. Скажімо, внутрішні психічні стани персонажа відбиваються у міміці, рухах; його соціальний та майновий стан, уподобання – в одязі. Відповідно, можна проводити паралелі між фізичними характеристиками персонажа та його вдачею, естетичними смаками. Зовнішній вигляд персонажів змінюється також у конкретних ситуаціях, які розвивають дію твору. Тому автори творів намагаються зафіксувати і витлумачити відповідність чи розбіжність між зовнішніми і внутрішніми характеристиками своїх персонажів.

Отже, літературний портрет  не має у творі самодостатнього  значення. Він покликаний допомагати проникненню у внутрішній світ персонажа, у його психологію, вдачу.

У зовнішньому портреті можливе виділення паспортних (реальних) елементів і елементів опосередкованих  – живописних, образних.

Особливим типом зовнішнього портрета є портрет етнографічний, у якому змальовується, як правило, зовнішність персонажа у зв’язку з етнографічними реаліями.

Ще один тип літературного  зовнішнього портрета – портрет  абстрактний, у якому подаються  усталені узагальнені описи-формули, що, як правило, містять постійні епітети, порівняння (активно використовуються у таких портретах етнографічні елементи). Такі портрети типові для фольклорних творів, але зустрічаються і у творах авторів, що орієнтуються на фольклорну поетику, є засобом стилізації.

У літературознавстві використовують також термін психологічний портрет – це опис психологічних особливостей персонажа. Досить часто подається психологічний портрет у поєднанні з зовнішніми портретними характеристиками [9; с.4].

2. Залежно від того, як подається портрет у тексті твору і які риси персонажа змальовуються, розрізняють портрети статичні і динамічні.

Статичний портрет – портрет, який подається в тексті одноразово, містить вичерпне уявлення, як правило, про незмінні, статичні деталі зовнішності персонажа (риси обличчя, колір волосся, очі, фігуру, одяг).

Динамічний  портрет – це портрет, який складається із поступово накопичуваних штрихів. Портретні штрихи розосереджуються по всьому тексту, і читач не встигає сприйняти їх як статичні елементи. Та й сама зовнішність персонажа змінна. Динамічні портрети найчастіше складаються з окремих портретів-фрагментів, він передає зміни у зовнішності героя, пов’язані з плинністю часу й нерідко розкриває причини і обставини, що призвели до цих змін.