Лінгвокультурні особливості перекладу політичного дискурсу

My Dear Ukrainian people! Honorable guests!... I have become the President of Ukraine by the will of Ukrainian people. ... ... Still our common choice – the colors of the National Flag of Ukraine. They unite us [39].

Як бачимо, під час перекладу  автор цільового тексту опускає  деякі важливі слова: "Шановна  громадо!", "Ми з вами – його сини і дочки", "… дорогі друзі, дорогі українці…". Очевидно перекладач не зміг підібрати еквіваленту для  передачі поняття "громада", яке  дуже актуальне для ментальності українця. Але від цього страждає емоційний, прагматичний зміст оригінального  повідомлення, адже для українського народу питання єдності і патріотизму  болюче і нагальне протягом всієї  історіє нації. Тут відбувається оцінка поняття з позиції "наш-не наш", тобто відзначається належність певної соціальної групи до національної общини, а така позиція є поширеною  серед політичних лідерів всіх країн, це невід’ємна частка політичного  бізнесу. Тож президент України  намагається підкреслити, що він  вирішить хвилююче питання національної і духовної єдності уявно розділеної як самим народом, так і політиками, Західної та Східної України, намагаючись так залучитись підтримкою усього населення.

З приводу вищезазначеного  примітною є позиція автора статті "Лінгвокультурні особливості  перекладу політичного дискурсу" Д. М. Каліщука: "Політики у своєму мовленні апелюють до цінностей чи концептів, які дають змогу маніпулювати масовою свідомістю, здійснювати  на аудиторію прогнозований вплив. Але, як правило, вони є етноспецифічними і не зовсім зрозумілими, або й  зовсім не зрозумілими для іншомовного  адресата" [19, с. 156].

Термін "голодомор" належить до лінгвокультурологічно маркованої лексики, яка у повній мірі розкриває  вплив екстралінгвістичного аспекту  на мову. Він означає для українського народу важливу історичну подію, асоціація з якою визиває у  нього певні почуття та емоції, переживання, а для іншомовного  адресата це слово без уточнення  і пояснення не означає нічого, тому має лише форму, а не зміст. Задача перекладача – це передача змісту, тому слід вдаватися до певної деталізації  суспільно-історичних реалій під час  перекладу.

Наведемо ще один приклад, де у тексті виступу зустрічається  назва установи, з варіантом перекладу  якої перекладач повинен бути ознайомлений заздалегідь:

Юлія  Тимошенко повідомила, що сьогодні у неї відбулася зустріч з  президентом та виконавчим директором Японського банку міжнародного співробітництва  Хіросе Ватанабе [38].

Yulia Tymoshenko imparted this day she had a meeting with the President and CEO of the Japan Bank for International Cooperation Hiroshi Watanabe [41].

Підготовленість промови  політика проявляється у продуманості використання експресивних лексичних  одиниць та синтаксичних конструкцій  з метою підсилення емоційного сприйняття виступу, щоб завоювати симпатії адресата, змусити його співпереживати, сприймати, переймати та поділяти бажаний  для адресанта емоційний стан [2]. Наведемо ще один приклад із промови  Віктора Ющенко, які є яскравим прикладом цього:

Ми обрали незалежність, бо ми є нащадками поколінь, які  віками мріяли про українську державу, здобували волю потом і кров’ю [36].

We have chosen for independence, as we are the descendants of those generations that were dreaming of Ukrainian state for centuries and courageously fighting for their freedom [39].

Як бачимо з наведених  вище прикладів, не зовсім вірний вибір  засобів мови перекладу призвів  до того, що висока емоційність і  деяка патетичність вихідного тексту майже повністю втрачена.

Переклад неологізмів, велика кількість яких з’явилася у американському політичному дискурсі наприкінці 20 століття, також викликає у перекладача  певні труднощі. Так, наприклад, за часи правління президента Б. Клінтона виник  неологізм Clinton time, який почали застосовувати  представники мас-медіа: так вони називають  час, протягом якого доводиться чекати на президента, що часто запізнюється на зустрічі з пресою [31, с. 10]. Важко  з упевненістю сказати, чи залишиться цей неологізм у вжитку, адже він  пов'язаний з однією особистістю, хоча його значення може бути перенесене і  на всіх інших політ діячів, які  запізнюються на зустрічі із представниками мас-медіа. Серед інших нових термінів, що з’явилися завдяки Б. Клінтону є такі – Boy Clinton, to blow a hole in the deficit, common sense government, New Democrat, sextage, zippergate.

Перекласти – означає  висловити вірно і повністю засобами однієї мови те, що вже виражене раніше засобами іншої мови. І розуміння  того, що перекладач є не лише машиною, що механічно інтерпретує набір  слів оригінальної мови еквівалентними відповідниками цільової мови, а є  людиною, яка повинна осягнути, зрозуміти  і відчути зміст, глибину, специфіку, і головне комунікативну мету тексту оригіналу, приводить нас  до висновку, що під час перекладу  політичного дискурсу слід не поспішати, а зосередити свою увагу, на лінгвокультурорлогічно маркованих одиницях, щоб зберігати  адекватну передачу цілого тексту і  донести мету комуніканта. Слід зауважити, що не дивлячись на дослідженість  і доведеність такого аспекту  перекладу політичного дискурсу, сучасні перекладачі дуже часто  не вдаються до засобів передачі прагматики і емотивності промов політдіячів, через брак фонових знань та компетентності у сфері перекладу.

2.3 Особливості  ідіостилю мовця і їх адекватна  передача під час перекладу  політичного дискурсу

Вивчаючи проблему лінгвокультурологічних особливостей перекладу політичного  дискурсу неможна оминути увагою і таке поняття як ідіостилю промовця. На сьогоднішній світовій політичній арені діє значна кількість яскравих, оригінальних особистостей, індивідуальні  риси яких і знаходять відображення у їхніх політичних промовах. Тому у політичній лінгвістиці і сформувався  такий термін як ідіостиль політичного  діяча.      

Термін ідіостилю застосовують не часто, більш відомим і простим  за формою є термін образ або імідж  політика. Окрім певних зовнішніх, психологічних, етичних характеристик та ознак, кожен так би мовити гравець політичної арени будь-якої держави має свій власний мовний портрет.

Мова перш за все існує  у колективній свідомості народу, нації, етнічної групи або соціального  прошарку, але не дивлячись на її колективність, однорідність і літературну  канонічність, у вустах окремої людини мова набуває індивідуальних ознак  суб’єкта, який нею оперує. Неможливо  оминути щодо цього позицію Кубрякової: "У розумінні світу "як він  є" завжди потужно втручалась оцінка, так само як і, у когнітивні процеси  завжди втручались емоції, а, тому, формування ментальних репрезентацій і концептуальних структур, що відбувається на рівні  свідомості завжди відбувалося під  впливом суб’єктивних факторів" [20, с. 123]. Саме тому, і на тлі політичного  дискурсу кожен політик володіє  арсеналом відмінних мовних ознак, які обов’язково слід враховувати  під час перекладу.

Так, наприклад, яскраво-виражений  свій індивідуальний стиль мав американський  президент Біл Клінтон, який отримав  значну кількість прізвиськ через  свою непередбачуваність та природність. Представники ЗМІ відзначають, що із приходом до влади 42-го президента США  сталися і деякі зміни у  риториці політиків. Риторика сучасного  покоління політиків США відзначається  зрушенням у бік егоцентричності, свідченням чого є широке використання займенника першої особи однини, а  також необережних використань  прізвиськ політичних колег.

Сучасні політичні діячі  української громади становлять значний інтерес з огляду саме на їхній мовний портрет, та ідіостилю  в цілому. Протягом останнього десятиліття  політичні виступи мають більш  конкретну цільову направленість  на певну аудиторію за віковими, етнічними ознаками, також сам  виступ виконується від першої особи, стає більш егоцентричним, в ньому  часто фігурує "Я", властива українському дискурсу і висока емотивність, метафоричність, чуттєвість, посилання на важливі  і хвилюючі історичні події для  українського народу. Це створює труднощі перекладачеві, адже передати всю глибину  емотивно-експресивного політичного  дискурсу дуже складно. Такі труднощі викликають промови саме Юлії Володимирівни  Тимошенко. Її промови відбивають її характер, складний і багатогранний, і зберегти це у перекладах видається  надто складним завданням. Наведемо приклад:

Рік тому українці наважилися вибратися на незнайомі  простори „по інший бік пагорба" і знайшли там демократію та обіцянки більш відкритої, чеснішої економіки. Але демократія безладна; тепер, коли Президент Ющенко відклав на потім виконання деяких обіцянок, розданих нашою Помаранчевою революцією, а від інших – відрікся взагалі, виникла вірогідність, що 26 березня, визначаючи своїм вибором склад нового парламенту, розчаровані українці вирішать повернутись до корумпованого автократичного правління [37].

A year ago, Ukrainians dared to risk the unfamiliar territory over the hill, and found democracy and the promise of a more open and honest economy. But democracy is messy; with some of our Orange Revolution’s promises postponed or disavowed by President Viktor Yushchenko, there is a chance that on March 26, when Ukrainians vote for a new parliament, they may in their disappointment choose to return to the realm of corrupt and autocratic rule [42].

Замість President Viktor Yushchenko вжито Президент Ющенко, що не вказує на надмір поваги до людини, про яку йдеться. У фразі ... відклав на потім виконання деяких обіцянок, обставина часу „на потім", яка відсутня у тексті оригіналу, лише підкреслює іронічність висловлювання. Disavowed перекладається не як нейтральне „відмовився", а не як „відрікся взагалі", що надає повідомленню трохи іншого звучання в плані експресивності та емоційності та набагато глибше проникає у свідомість адресата.

Іншою характерною рисою  промов Ю. Тимошенко є розмитість, завуальованість і відсутність  конкретики, до таких засобів звертаються  сьогодні велика кількість політлідерів. Використовуються конструкції з  відсутнім активним суб'єктом, пасивні  конструкції, які сприяють уникненню  відповідальності за сказане чи зроблене, якщо така необхідність виникне. Під  час перекладу обов’язково слід зберегти таку особливість. Ось наступний  приклад:

Я дала тверду обіцянку, що ніколи, ні за яких умов, не створю урядову коаліцію з Віктором Януковичем [37].

I have pledged that, under no circumstances will I form a coalition government with Viktor Yanukovich [42].

Кримінальний  і Цивільний кодекси отримають повну силу; наші суди отримають можливість встати на ноги й відчути свою свободу [37].

Criminal and civil codes will be enforced; our courts will be allowed to find their feet and their freedom [42].

Характерними для мовлення Ю. Тимошенко являються емфатичні  фрази, які підкреслюють важливість зазначеного і насичують політичний текст емоційністю, і це слід зберігати  у цільовому тексті. Так, у наступному прикладі, використано українське прислів’я "пан або пропав", перекладач вдається до заміни його англійським  сталим виразом, який по емотивності  програє, але все ж таки передає  глибину і рішучість вислову.

Вибори рідко  є вирішальною подією – "пан  або пропав". Але ці – саме з  таких [37].

Elections are seldom make-or-break affairs. This one is [42].

Говорячи про ідіостиль  політичних діячів неможна оминути  увагою і Президента України Віктора  Ющенко. Приклади перекладу його промов, вже наводилися вище у роботі, але  у цьому пункті наголосимо на відмінній  рисі усіх його промов. По-перше це посилання  і звернення до єдності, згуртованості  українського народу, і постійна схильність його до об’єднання сил політиків  і простого люду, начебто народ  приймає активне життя у політиці і сам обирає свою долю. І по-друге, постійне уповання на Бога, Вищих сил  як прояв його віруючою натури і  праведного стилю життя. Розглянемо наступні приклади:

Моя перемога –  це перемога всього українського народу і кожного громадянина зокрема [36].

My victory is the victory of all Ukrainians and each Ukrainian citizen [39].

Тут, В. Ющенко наголошує  на тому, що своєю перемогою завдячує українському народові, а також натякає  на події завдяки яким став Президентом, а саме "Помаранчеву революцію". Для перекладу ця фраза не становить  складних труднощів, але прагматичний ефект зберігається не в повній мірі.

Дякую за неї Господу Богу, який дав нам Віру, Надію і Любов. Ними ми перемогли. Молюся, щоб ми назавжди зберегли їх у серцях [36].

Thank God for Faith, Hope and Love. We won a victory with their power. I am praying that we will always keep them in our hearts [39].

Цей уривок, також, сповнений  високої емоційності і емотивності, через звернення для Бога, що для  українського народу, як показує історія  і культурна традиція дуже важливо, адже віра прививалася кожній українській  дитині змалечку. Тому під час перекладу  не варто опускати такі моменти, а  слід передавати весь зміст.

Отже, на основі приведених прикладів із текстів політичних виступів українських діячів ми бачимо, що кожний політик має свої відмінні характерні риси, свій імідж, що і проявляється у його мовному портреті, тому як говорить, до яких мовних прийомів вдається, на чому наголошує. Вдалий імідж, ідіостилю політика – це половина його успіху, а дотримання свого стилю так само важливе як і вся діяльність, адже саме індивідуальні риси промови вирізняють яскравих діячів серед інших, і роблять їх пізнаваними для народу. Так, українські лідери вдаються до емотивності, емоційності, експресивності, щоб завоювати довіру народу і голоси на виборах. Також, звертаються до історичних важливих подій, уповають на Бога і закликають до єдності. Для української ментальності це важливо, адже це його історія, його культурна традиція та особливості соціального устрою.

Політичні тексти містять  досить багато національно-специфічних  реалій. Переклад слів, які є їх назвами, завжди викликав великі труднощі. Особливі труднощі викликають реалії, які належать до сфери політики і позначають поняття, які притаманні лише певній політичній системі і не мають відповідників  у інших політичних системах. Є  кілька способів перекладу таких  реалій, серед яких: транслітерація або транскрипція (повна чи часткова), безпосереднє використання даного слова, яке позначає реалію, або його кореня в написанні буквами своєї  мови або в поєднанні з суфіксами  своєї мови. Етноспецифічні концепти є особливо складними для перекладу, вимагаючи глибоких фонових знань  перекладача. Причому повна відсутність  концепту в тій чи іншій лінгвокультурні  – явище більш рідкісне, ніж  відсутність однослівного вираження  для певного концепту.