Інновації сфери інтелектуальної власності

Нові форми захисту  інтелектуальної власності створює  бурхливий розвиток Інтернету.

По-перше, мережа Інтернет надає  легкий, всюдисущий, цілодобовий доступ будь-якій особі до практично неосяжного масиву інформації, у тому числі  патентної. Це значно прискорює процес інформаційного обігу, стимулює творчість  тощо.

По-друге, Інтернет – екстериторіальний, тому визначити національну юрисдикцію, під яку мають потрапити ті або інші відносини між користувачами  подекуди неможливо. Наприклад, в США  для визначення юрисдикції розробили  спеціальну «доктрину мінімальних  контактів». Активно обговорюється  можливість створення в Мережі спеціального правового режиму, аналогічного тим, що діють в Антарктиці або космічному просторі.

По-третє, законодавством деяких держав, у тому числі України, об’єктом інтелектуальної власності визначається будь-який твір, виражений в об’єктивній  формі (доступний для сприйняття органами почуттів). Тобто абсолютно  усі матеріали, розміщені в мережі Інтернет, знаходяться під захистом закону про інтелектуальну власність. Це – гігантська павутина відносин, яка одночасно охоплює сотні мільйонів осіб і творів.

По-четверте, в Інтернеті  існують і бурхливо розвиваються принципово нові види комерції, де панують  електронні гроші та електронні форми  існування товару (музичні, літературні  твори, наукові тексти, технічні креслення  тощо). Обсяги е-комерції щороку зростають  у геометричній прогресії.

По-п’яте, ініціатива в маніпулюванні  об’єктами інтелектуальної власності  в мережі належить не автору (власнику авторських прав), як у «звичайному  житті», а користувачу, до того ж  абсолютно анонімному.

Всі ці фактори унеможливлюють застосування жорсткого захисту  прав інтелектуальної власності  в Інтернеті, оскільки такі моделі гальмують  інноваційний процес.

В мережі Інтернет, більше ніж  будь-де, процес творення має інтерактивний  характер, авторство тієї або іншої  інновації часто належить не одній, а багатьом особам, а послідовний  характер інновацій, коли кожен наступний  творець покращує вже існуючий твір, проявляється максимально чітко.