Інновації сфери інтелектуальної власності

• захист прав на текстове зміст (контент) сайту - як об'єкт авторського права на літературний твір;
• захист прав на графічні елементи (дизайн сайту) - як об'єкт авторського права на графічний твір;
• захист прав на доменне ім'я - як об'єкт права на торговельну марку чи фірмове найменування;
• захист прав на сайт як на програмне забезпечення - як об'єкт авторського права на програму для ЕОМ.

Способи підтвердження авторських прав на текстове зміст (контент) сайту можуть бути наступними [1]:  
Отримання Свідоцтва про реєстрацію авторського права через "Укрпатент"  
Депонування примірника тексту в спеціальний депозитарій або в незалежний депозитарій. При цьому видається свідоцтво про депонування рукопису. При цьому, якщо проводити цю процедуру до публікації тексту на сайті, виключається можливість його швидкого несанкціонованого копіювання. При депонуванні тексту в незалежному депозитарії, як правило, процедура проводиться швидко (1-2 робочих дні), заявки та тексти на депонування приймаються он-лайн, немає необхідності особистої присутності автора під час депонування та виробництві нотаріального підтвердження, належна доказательственная сила забезпечується проведенням нотаріального завірення депонуються матеріалів  
Проведення нотаріусом огляду тексту опублікованого в мережі Інтернет з складання відповідного протоколу огляду доказів. Дана процедура не займає великої кількості часу, забезпечує достатню доказову силу і дозволяє фіксувати місце розміщення тексту. Але при цьому, таку процедуру можуть здійснювати не всі нотаріуси і вона є досить дорогим. Крім того, текст вже повинен бути розміщений у мережі, а отже, є ймовірність його копіювання до проведення процедури огляду.

Отправка твори поштою - забезпечує найменшу вартість процедури  і її найбільшу простоту: текст  поштою відправляють самому собі, цінним листом з повідомленням про вручення і описом вкладення. Але при цьому висока ймовірність втрати поштового відправлення, а крім того, даний спосіб має малу доказову силу.

Публікація в друкованих ЗМІ - не виключає несанкціоноване копіювання, але в той же час є традиційним  і найбільш безвідмовним способом утвердження  авторського права.

Досить важливим для власників  інтелектуальної власності представленої  у вигляді web-сторінок є захист прав на доменне ім'я. Вона може здійснюватися за допомогою як юридичних, так і технічних способів.  
Юридичні способи захисту домену від посягань може полягати в реєстрації товарного знака або реєстрації юридичної особи з найменуванням аналогічним доменному імені. Реєстрація товарного знака може передбачати такі процедури [22]:

• реєстрація в "Укрпатент";
• міжнародна реєстрація (за Мадридською угодою);
• європейська реєстрація;
• поширення товарного знака на певна держава.

Даний спосіб є, мабуть, найбільш дієвим, і надає найкращий захист від посягання на доменне ім'я. У той час, як реєстрацію юридичної особи з фірмовим найменуванням, аналогічним домену бажано використовувати в комплексі з реєстрацією товарного знака. При конфлікті прав на фірмове найменування і товарний знак пріоритет належить засобу індивідуалізації, яке з'явилося раніше, але при цьому слід враховувати, що судова практика до 2008 року більше схилялася до пріоритету товарного знака за заявленими до охорони товарах і послугах, виключаючи з фірмового найменування частини, збігаються із зареєстрованим товарним знаком.  
Технічні способи захисту доменного імені можуть здійснюватися в таких напрямках, як реєстрація доменів одночасно у всіх цікавлять доменних зонах, реєстрація, попутно, доменів з типовими помилками в написанні, а також відмова від використання в доменному імені складових частин не володіють розпізнавальною здатністю.

Сайт за своєю природою є сукупністю програмного забезпечення, і може бути представлений у вигляді програмного коду. При цьому, можна скористатися такими заходами захисту авторського права [1]:

• реєстрація програмного забезпечення в "Укрпатент";
• застереження про передачу прав на програмне забезпечення в договорі на створення сайту;
• укладення ліцензійної угоди з правовласником окремих частин коду сайту.

Невідчужуваними та, відповідно, не можуть бути передані немайнові права на програмний продукт, такі як право автора на вказівку свого імені на примірнику твору. Авторські права, що передаються за ліцензійним договором повинні бути чітко позначені, тому як при використанні загальних формулювань в подальшому з'ясовується, що ось саме такого повноваження автор не передавав і, природно, в цій частині права залишилися у нього. Особливо уважно слід відноситься до прав на трансформацію програмного забезпечення.

При передачі прав на домен  необхідно керуватися перш за все  регламентом тієї доменної зони в  якій він зареєстрований. По суті, передача прав на домен є передачею права "оренди", при цьому в багатьох доменних зонах існують обмеження на передачу права використання доменного імені. Передача хостингу провадиться за процедурою заміни сторони в зобов'язанні (укладається тристоронній договір між хостером покупцем і продавцем).

5. ПРОБЛЕМИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В ІНТЕРНЕТ-ПРОСТОРІ УКРАЇНИ

Коли мова йде про об'єктивність захисту авторських прав на твори, оприлюднені в мережі Інтернет, то необхідно, в першу чергу, з'ясувати низку питань, зокрема, встановити, на якому саме сайті розміщено ресурс. Як відомо, існує два види сайтів, які пропонують свої послуги: платні і безкоштовні [3], Перші - це сайти, які надають послуги (інформацію) за гроші (особа карткою, чеком, за телефонним рахунком здійснює платіж за необхідну послугу); загальне правило: всі платні сайти працюють за передплатою. Другі - це сайти, інформація з яких надається вільно, без будь-яких обмежень (плата, відкриття сайту-спонсора - як платіж за послугу).  
З платними сайтами все набагато легше (особливо якщо вони є резидентами), оскільки мова йде про підприємницьку діяльність, а для занять нею необхідна реєстрація у відповідних органах влади. З огляду на це, можна прийти до висновку, що справу мають з юридичною особою з чітко певною адресою, банківським рахунком і керівником. Суб'єктом підприємницької діяльності виступає фізична особа, яка відповідає за зобов'язаннями всім належним майном. Отже, при необхідності можна подати позов до конкретного відповідача.

З безкоштовними сайтами  все набагато складніше, тому що при  реєстрації сайту потрібні мінімальні дані (прізвище, ім'я, по батькові, адресу електронної пошти; всі інші пункти в анкеті не є обов'язковими, і  майже ніким не заповнюються). Щоправда, немає ні якої впевненості й у тому, що надані дані достовірні, оскільки реєстрація відбувається без явки користувача до реєстратора, а копії паспорта або іншого документа, що підтверджує особу, не надаються реєстратору. Друга проблема, яка може виникнути, полягає в тому, що при зверненні до суду позовом, позивач не буде знати прізвища особи - власника сайту (точніше, не буде повної впевненості, що це дійсно те особа, за який вона себе видає), адреси, де порушник проживає (і куди слід направити виклик на суд), не буде і документів, які підтверджують, що саме особа, викликана в суд і є власником сайту, де порушене авторське право. Хоча формально і було порушене авторське право, але обличчя ніякого доходу з цього не отримувало. Отже, це не підприємницька діяльність і ні один суд, виходячи з положень законів, об'єктивності і всебічного розгляду справи, не зможе зобов'язати особу відшкодувати моральну шкоду або втрачену вигоду [20].  
Існують декілька підходів до вирішення проблем, пов'язаних з порушенням авторського права безкоштовними сайтами. Наприклад, попередити власника сайту про порушений їм авторське право і попросити припинити порушення шляхом зняття інформації з сайту (попередньо дізнавшись, з якого джерела він узяв цю інформацію - це може "вивести" на ще одного порушника) [8]. Проінформувати власника сайту про порушений їм авторське право і попросити позначити ім'я справжнього автора, або автора взагалі (якщо твір не підписано). Написати скаргу до суду, в якій оскаржити дії власника сайту і просити суд прийняти рішення про припинення правопорушення шляхом закриття сайту. Перелік осіб, які повинні бути залучені до справи:  
позивач; сайт-порушник: його інтернет-адресу та відповідні докази, що сайт є безкоштовним і його реєстрація не потребує пред'явлення документів, що засвідчують особу (це можуть бути відповідні положення, взяті з сайту реєстратора, роз'яснення уповноважених осіб - представників реєстратора, або відповідні положення договору (угоди) про надання місця та адреси, який міститься на сайті реєстратора і згода щодо яких є обов'язковим елементом, без якого не може пройти подальша реєстрація) [8].  
Оскільки ч.1 ст.57 глави V ЦПК України визначає докази як будь-які фактичні дані, на підставі яких суд доводить наявність або відсутність, обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, вашу електронну переписку, а також роздруківки з відповідних сайтів є фактичними даними [26].

Існують проблеми з визначенням  форми і назви вашого документа, про захист авторського права. Чинний Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає такого виду звернення як заяву про відновлення порушеного авторського права і зобов'язання реєстратора закрити сайт-порушник. Теоретично можна подати позов, але фактично це неможливо з огляду на такі обставини: невідомий адреса фізичної особи - власника сайту, оскільки у 99,9% випадків така інформація не надається; подавати позов до реєстратора неможливо, оскільки він не відповідає за порушення осіб, що володіють сайтами в його реєстраційному полі [20]. Реєстратора можна лише залучити до розгляду справи як зацікавлена ​​особа. Таким чином, процесуальної формою звернення до суду має бути скарга, наприклад, на неправомірні дії органів влади чи посадових осіб.

У даному випадку порушення  з боку органів влади немає, а посадові особи не несуть відповідальності за порушення авторського права власником сайту. Однак закриття сайту-порушника може відбуватися тільки за вмотивованим схваленню (рішенням) суду. Отже, для того, щоб суд прийняв позов, слід надати беззаперечні докази того, що ви всіма можливими шляхами намагалися вирішити це питання, не доводячи його до суду. До позову необхідно додати: копію претензії, копію відповіді на претензію, всі електронні листи, направлені порушнику, відповіді, отримані на ці електронні листи; роздруківку сайту з договором (угодою) на реєстрацію сайту; листування між вами та адміністрацією сайту-реєстратора, який надає місце для розміщення сайту-порушника. У листах до адміністрації слід вказувати: хто ви і кого представляєте; невеликий опис порушення з обов'язковим зазначенням на місце розташування спірного матеріалу, докази того, що твір, на яку ви вказуєте, належить іншій особі (ксерокопії газети, книги, адреса сайту, де розташований оригінальний примірник твору тощо).  
Надавши всі ці матеріали, можемо стверджувати з великою ймовірністю, приблизно в 80%, що прийняте за вашій скарзі рішення буде позитивним. Про це свідчать такі обставини: сайт зареєстрований на невідома особа, а ви маєте докази того, що цей твір (матеріал) належить чітко визначеній особі, яка має паспортні дані і джерела, які підтверджують її авторство [8]; ч.3 ст.15 Закону України "Про внесення змін до Закону України" Про авторське право і суміжні права "передбачає виключні права авторів на дозвіл або заборону використання твору (зокрема, відтворення) [26]. В оглядовому листі Вищого господарського суду від 14 січня 2000 р. № 01-8/31 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність" зазначається, що розміщення твору в мережі Інтернет у вигляді, доступному для широкого загалу (наприклад , як Інтернет-сторінку з текстом), є його використанням і відповідно потребує дозволу автора цього твору, або особи, яка має відповідні права [26]. Хоча цей лист поширене для ознайомлення серед господарських судів, його можна використовувати і в цивільному судочинстві при вирішенні спорів з приводу порушення авторських прав.  
 

Висновки

Становлення України як правової держави, її вихід на світові ринки, у тому числі і інформаційних ресурсів, потребує формування ряду взаємопов'язаних нормативно-правових актів, законів і структур для вирішення комплексу питань, пов'язаних з інтелектуальною власністю, її обігом, і зокрема - оборотом в мережі Інтернет. Відповідно виникає нова юридична спеціалізація - Інтернет-право.

Існують значні проблеми в  адекватної правової регуляції використання нових інформаційних і комунікаційних технологій як у міжнародному, так  і в національному законодавстві, а також неможливість контролю над  Інтернет-простором, через відсутність  меж і безпосереднього характеру  комунікацій.  
На державу покладено обов'язок регулювати суспільні відносини і захищати суспільні інтереси та права людини, в тому числі і в Інтернеті. Однак для того, щоб держава посіла відповідне місце в кіберпросторі, воно повинно вирішити проблему, пов'язану з визначенням меж свого суверенітету та юрисдикції. В Інтернеті немає юридичного поняття державних кордонів, адже він користувачами розглядається як паралельно існуючий світ.  
У цьому світлі виявляється недосконалість законодавства у сфері Інтернет технологій та існування інтелектуальної власності в мережі. Що з'явилося недавно поняття інтернет-права ще не отримало законодавчої основи, а тому всі норми закону, тим чи іншим чином пов'язані з сфері регулювання прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет носять нецільової та нескоординований характер.

Таким чином, можна визнати  за доцільне створення або спеціалізованого закону, що регулює права суб'єктів  відносин у мережі інтернет з урахуванням  галузі права інтелектуальної власності, або в рамках впорядкування законодавства  про інтелектуальну власність і  створення Кодексу Інтелектуальної  власності - створити розділ, що регулює  такі права в мережі Інтернет.

Крім того, в чинний Цивільний  процесуальний кодекс України доцільно внести доповнення у відповідні норми, якими передбачено звернення з позовними заявами про відновлення порушеного авторського права, задоволення яких може зобов'язувати реєстратора закрити сайт-порушник і відшкодувати завдану моральну і матеріальну шкоду.  
 

Список використаних джерел

1. Закон України "Про  авторським правом І суміжні  права" Відомості Верховної Ради, 1994, N 13, ст.64 У редакції Закону N 2627-III (2627-14) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 43, ст.214  
2. Закон України "Про інформацію" / / Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст.650  
3. Модельний закон про інформатизацію, інформації та захисту інформації Постанова № 26-7 Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД від 18 листопада 2005  
4. Авторсько-правові аспекти Захист прав на інтелектуальну власність в глобальній Мережі / / Фонд Інформаційне суспільство України. - 21 грудня 2005.  
5. Андрєєв Б.В., Вагонова Є.А. Право та Інтернет: Навчальний посібник. - М.: ІМПЕ ім. А.С. Грибоєдова, 2001. - 26 с.  
6. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк BC та ін. Комп'ютерна злочінність. - К.: Атіка. - 2002.  
7. Вачевський М.В. Соціально-економічні аспекти використання ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ власності в сучасних умовах. - К.: ЦУЛ. - 2004.  
8. Галіцін Д. Актуальні проблеми Захисту авторських прав в Мережі Інтернет / / Юстініан. - 2005. - № 5  
9. Захист авторських і суміжних прав та відповідальність за їх нарушеніе.А. Бєлоусов. - 16.04.2004. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.ежірcrime-research.ru  
10. Захист прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет / У.В. Зініна / / Інтернет-конференція "Право і Інтернет". - 01.10 06-31.10 2006  
11. Інтернет для службовців державних організацій і комерційних фірм: Учеб. посібник / За заг. ред. П.Д. Реймана. - М., 2001.  
12. Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база / Упоряднік Роїна О.М. - К.: КНТ. - 2005. - 400 с.  
14. Копилов В.М. Інформаційне право. - М., 1998.  
15. Кореневський Ю.В., Токарєва М.Є. Використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доведенні по кримінальних справах: Метод. посібник. - М.: НДІ проблем зміцнення законності та правопорядку при Генеральній прокуратурі РФ, 2000.  
16. Меняйленко О.С., Чужба ВА. Правові аспекти злому і проникнення в ІС у розвинених країнах світу і Україна / / Наука на протязі нового тисячоліття. - 2001. - № 54  
17. Мікульонок І.О. Основи ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ власності. - К.: Політехніка. - 2005.  
18. Наумов В.І. Проблема реалізації авторських прав в мережі Інтернет / / Світ Медіа XXI. - 1999. - № 1.  
19. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні / Упоряд. С.Є. Денській. - К.: Юрінком. - 2001.  
20. Прогалини законодавства України Щодо Захисту авторських прав в Інтернет / Т.В. Курило, Н.В. Вербова / / Наук. Вісн. Львів. держ. ун-ту внутрішніх справ. - 2008. - № 1. - С.119-124.  
21. Свердлик Г., Малахов С. Цивільні правовідносини в Мережі / / Гарант 5.1., 2001.  
22. Старженецкій В.В. Захист прав власників товарних знаків в Інтернеті / / Арбітражна практика. - 2001. - Березень-квітень.  
23. Ступак С. Жучака О. Авторське право І суміжні права в інформаційному суспільстві в Європейськіх спільнотах І в Україні / Юридична газета. - 2006. - № 5.  
24. Штефан О. Авторське право та Сучасні комп'ютерні Технології / Право України. - 2005. - № 2.  
25. Якушев М.В. Інтернет і право / / Гарант 5.1., 2001.  
26. portal. rada.gov.ua