Авторский договор

  Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські договори замовлення; видавничі договори — про видання  або перевидання твору в оригіналі; постановочні — договори про публічне виконання неопублікованого твору; сценарні — про використання неопублікованого твору в кіно- або телевізійному фільмі; договори художнього замовлення — про створення твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп'ютерних програм.

  Авторський  договір замовлення укладається  на створення конкретного твору, за яким автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обумовленої договором винагороди замовник зобов'язаний виплатити автору аванс. Розмір і терміни виплати визначаються угодою сторін. Сторона, що не виконала або виконала неналежним чином свої зобов'язання, повинна відшкодувати потерпілій стороні заподіяні збитки, включаючи й упущену вигоду. У разі відступлення автора від вимог, що містяться у договорі, замовник твору має право вимагати відповідної доробки.

  Найпоширенішим  видом авторського договору є  видавничий договір на літературні твори, на твори образотворчого мистецтва, на музичні твори, на видання перекладу раніше випущеного у світ літературного твору та інші.

  У разі укладання договору на видання  власнику авторських прав немає потреби  оформлювати перевідступлення своїх  авторських (майнових) прав, у тому числі  права контролю за виданням свогс  твору. Відповідно до деяких законів, що регулюють майнові права, передача права автора на публікацію роботи може виявитися неможливою. У разі укладання договору на публікацію власник авторських прав, як правило, обмежує своє право на призначений до видання твір тією мірою, якою це необхідно видавцеві для виконання своєї роботи. У той же час авторське право залишається за автором абс іншим правовласником.

  Автором, по суті видавничого договору, повинна  бути надана видавцеві ліцензія, що включає в себе всі права, необхідні для оптимальної реалізації планованого видання. Щоб становити собою цінність для видавця, ліцензія повинна давати йому можливість захищати свою видавничу діяльність від третіх осіб. У галузі авторського права ліцензія звичайно розуміється як дозвіл, що надається автором або іншим власником авторського права (ліцензіаром) особі, яка використовує твір (видавцеві або іншому ліцензіату), використати його у формі і на умовах, узгоджених між ними. Звичайно видавець отримує виняткову ліцензію (що надає йому виняткове право) на твір і видання відповідного твору — або на здійснення відтворення і видання його перекладу — в стандартному комерційному тиражі, що містить обґрунтовану кількість примірників. Ліцензія може бути надана як на єдине, так і на перше і на наступні видання. Обсяг єдиного або першого видання, як правило, визначається у договорі — зазначається кількість примірників у тиражі або визначається мінімальна і (або) максимальна кількість примірників (тираж). Під час узгодження обсягу єдиного або першого видання звичайно береться до уваги необхідність задовольнити очікуваний купівельний попит за вартістю, яка дає змогу здійснювати продаж за звичайними для даного книжкового ринку цінами за примірник, порівняно з подібними публікаціями. При видачі лізензії на публікацію твору у формі перекладу зазначається мова (або мови) видання.

  З метою сприяння розповсюдженню опублікованого твору і з урахуванням можливості подальшого використання видання відповідно до договору ліцензія повинна містити деякі «допоміжні права», які слугують меті відтворення або доведення до споживача твору (чи його перекладу) в певній формі, що відрізняється від стандартного комерційного видання. Такі допоміжні права можуть, наприклад, включати: право на попередню чи подальшу публікацію в пресі одного або декількох уривків з твору, право на серію, тобто право публікувати всі твори або його частини в одному або декількох послідовних номерах періодичного видання до чи після виходу твору в стандартному комерційному виданні, право на виконання уривків з твору на радіо або телебаченні, право на включення твору або його частини в антологію, право на перевидання у зміненому форматі.

  Видавці часто вимагають від ліцензіара надання їм, у рамках допоміжних прав, права на ліцензування відтворення опублікованого твору в мікрофільмах або інших репрографічних відтвореннях для цілей, що виходять за межі добросовісного використання, допустимого законом. Видавець може запитати ліцензію на розміщення твору на магнітні або магнітооптичні носії з відкритим доступом або відтворення у формі звукозапису. Іноді запитується право також на ліцензіювання відтворення у формі фільмів. Такі форми відтворення за допомогою сучасних технологій часто згадуються в сучасних видавничих договорах як «механічне відтворення» твору, а відповідні права — як «права на механічне відтворення». Цей термін не треба плутати з поняттям «права на технічне відтворення музики» , яке означає право на відтворення музичного твору у формі звукозапису.

  Під час складання договору звичайно обумовлюються умови не надавати видавцеві право використовувати  твір яким-небудь чином, включаючи адаптацію, наприклад, створення за ним сценарію для п'єси або кінофільму, для радіо- або телевізійної вистави, чи право на переклад. Використання подібних прав виходить за рамки сприяння або прямого використання видавцем його власної публікації твору. Надання «прав на дайджест» (прав на публікацію скорочених або укорочених форм твору), або так званих «прав на комікси», часто є предметом дозволів у кожному окремому випадку, враховуючи зацікавленість автора в цілісності його твору.

  До  договору можуть бути включені спеціальні положення відносно цілісності твору, що видається. Наприклад, може бути зазначено, що «видавець повинен відтворити твір без яких-небудь змін, скорочень або додатків». Це може виявитися корисним, особливо в країнах, де у законодавстві відсутні відповідні положення про «немайнові права».

  У договорі на видання перекладу, як правило, зазначається, Що «видавець повинен  використати точний і достовірний переклад, виконаний за його рахунок. Заголовок в перекладі підлягає письмовому схваленню ліцензіара авторських прав. На вимогу останньогс остаточний текст перекладу також повинен надаватися йому для схвалення».

  Може  також бути обумовлено, що «видавець  забезпечує на кожному примірнику чітке зазначення назви твору і прізвища автора». Залежно від обставин може бути додано, що «видавець зобов'язується друкувати прізвище першого видавця (а саме ...), а також рік першого видання (роки видань) твору на зворотньому боці титульного аркуша».

  З урахуванням певних формальностей, що існують у багатьох країнах, як умова повного використання авторських прав на твори, що видаються, у видавничих договорах звичайно зазначається, що на титульному аркуші повинен ставитися  відповідний символ авторського права. Цей символ складається з позначення ©, року першої публікації твору та імені власника авторських прав на твір.

  Відносно  розповсюдження опублікованих примірників  часто зазначається, що «видавець забезпечує ефективне просування твору за свій власний рахунок». У разі коли ліцензія не обмежується тільки одним випуском, часто додають, що «він повинен стежити за тим, щоб книги були постійно у продажу, а нові випуски друкувалися своєчасно, щоб задовольнити існуючий попит».

  Постановочний договір укладається, коли основним способом використання твору є його публічне виконання. Предметом цього  договору можуть бути драматичні твори, музика або лібретто опери, балету, оперети, музичної комедії, музика до драматичного спектаклю тощо, що використовуються театрально-видовищними організаціями (театрами, філармоніями, цирками, концертними організаціями тощо) для постановки на сцені. Предметом постановочного договору може бути будь-який твір як обнародуваний, так і необ-народуваний.

  Сценарний договір регламентує відносини, пов'язані з використанням літературного твору, за яким знімається кінофільм, телефільм, здійснюється радіо- або телепередача, проводиться масо-вовидовищний захід тощо. Сценарним договором передбачається використання твору у зміненій формі.

  Договір художнього замовлення визначає відносини, пов'язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу. Предметом договору є різноманітні твори образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організацій та приватних осіб і стають власністю останніх. Власники придбаних творів мають право розпоряджатися ними на свій розсуд, дотримуючись законодавства про авторське право.

  Договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва призначений для урегулювання питань, що виникають у зв'язку з тиражуванням у промисловості оригінальних творів декоративно-прикладного мистецтва. Договір укладається з позаштатними художниками підприємств. Автори отримують винагороду як за створення твору, прийнятого до використання, так і за подальше його тиражування залежно від обсягу використання.

  Авторський  договір на створення і використання комп'ютерних програм. Специфічними умовами договорів даного типу є можливість перевідступлення авторського договору; визначення типів персональних комп'ютерів, для яких може бути використана комп'ютерна програма, їх кількість і місцезнаходження; права сторін на подальші модифікації та удосконалення; кількість виготовлених копій; забезпечення доступу до вихідного коду; порядок використання твору третіми особами; терміни і порядок навчання користувача; інші (особливі) умови, які сторони визнають за необхідне передбачити в авторському договорі. Авторський договір на створення і використання комп'ютерних програм може включати такі документи: текст договору, технічне завдання, технічні умови, календарний план або програму робіт, специфікації, опис використовуваного обладнання, угоду між авторами про розподіл винагороди.