Загальні положеня про господарські зобовязання

договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.);

договори про спільну діяльність - договори про кооперацію, про спільну  інвестиційну діяльність, про заснування господарської організації корпоративного типу, що діє на підставі статуту (акціонерне товариство, товариство з обмеженою  відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об'єднання) та ін.;

засновницькі договори (договори, що відіграють роль установчого документа  господарської організації корпоративного типу - повного товариства, командитного товариства, договірних господарських  об'єднань - асоціації, корпорації).

 

V. За тривалістю застосування  у сфері господарювання (підприємництва) можна виділити:

 

традиційні договори, що застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

новітні договори, поява яких протягом останніх двох століть викликана  ускладненням господарського життя (договір  лізингу, договір факторингу, агентські  договори та ін.).

 

VI. За ступенем складності  розрізняють:

 

прості договори, що містять ознаки договору одного виду (відповідно до класифікації IV); до них належить більшість традиційних  договорів, у тому числі купівлі-продажу, перевезення, підряду, млинового найму;

комплексні {складні) договори передбачають наявність ознак кількох вищезгаданих договорів (договір факторингу, договір  консигнації, договір лізингу, концесійний  договір та ін.).

 

VII. Залежно від ролі  у встановленні господарських  зв'язків розрізняють:

генеральні договори {рамочні контракти) визначають основних учасників договірних відносин та параметри їх наступних  договірних зв'язків (генпідрядні договори, договір комерційної концесії);

субдоговора укладаються на підставі генеральних договорів (договори субпідряду) або рамочних контрактів (наприклад, договір комерційної субконцесії).

VIII. За ознакою можливості  чи неможливості корегування  умов договору

 

останні можна поділити на:

некореговані договори - одна чи дві сторони договірних відносин позбавлені можливості корегування заздалегідь визначених умов договору; до них належать типові договори (затверджуються Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади) та договори приєднання (зміст договору визначається однією зі сторін без права іншої наполягати на його зміні; наприклад, договори купівлі-продажу акцій у процесі проведення відкритої підписки на акції);

 

кореговані договори - умови договору визначаються шляхом вільного волевиявлення  сторін, які мають право на власний  розсуд погодити будь-які умови договору, якщо це не суперечить законодавству, втому числі використовуючи примірні договори, що мають рекомендаційний  характер; у разі недосягнення сторонами  згоди щодо окремих умов договору, що свідчить про виникнення переддоговірного спору, вони можуть звернутися до суду.

 

IX. У разі використання  при встановленні господарського  зв'язку попередніх

 

переговорів договірні відносини  між їх учасниками оформляються за допомогою двох категорій договорів:

 

попереднього договору, в якому  фіксуються намір сторін укласти  в майбутньому (не пізніше року з  моменту укладення попереднього договору - ч. 1 ст. 182 ГК) основний договір  певних параметрів (предмет та інші умови договору), зобов'язання сторін щодо проведення підготовчих дій, спрямованих  на забезпечення укладення та виконання  основного договору (страхування  ризиків, підготовка відповідної документації, отримання ліцензій, інших дозволів тощо), а також відповідальність сторін за ухилення від укладення  основного договору;

 

основний договір укладається  на умовах та у термін, визначені  попереднім договором (проте зобов'язання сторін укласти основний договір  припиняється, якщо до закінчення встановленого  терміну жодна з них не надішле  іншій проект основного договору - ч. 4 ст. 182 ГК).

 

X. Залежно від домінування  в господарському договорі майнових  чи організаційних елементів  розрізняють:

 

майнові договори: до них належать договори, в яких домінують майнові  елементи (за можливої наявності організаційних елементів, проте без переваги останніх). Переважно майновими є більшість  господарських договорів, у тому числі поставки, міни/бартеру, підрядні, банківського обслуговування, значна частина транспортних та ін.;

 

організаційні договори (ст. 186 ГК) спрямовані на забезпечення організації господарської  діяльності двох і більше учасників  господарських відносин (суб'єктів  господарювання), хоча і можуть містити  майнові елементи (без переваги останніх над організаційними). До таких договорів  належать засновницькі договори, договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність та ін.

 

Саме ж поняття захисного  застереження здебільшого містить  словникова література, де захисне  застереження визначається як «умова зовнішньоекономічного контракту, яка передбачає можливість змін первісних  умов договору в процесі його виконання  і передбачена для захисту  від різних ризиків»3; «спеціально  обговорена умова, згідно з якою регулюються  відношення сторін у договорі у разі настання передбаченої раніше, але  цілком імовірної події. Звичайно застереження стосуються зміни цін, валютного  курсу, погодних умов, можливості виникнення воєнних конфліктів та інших обставин»4; «договірна умова, яка включається  за згодою в економічні угоди й  контракти та передбачає можливість зміни (або перегляду) початкових умов договору в процесі його виконання. Один із засобів страхування кредитних, валютних та інших ризиків

 

Функції, які виконують захисні  застереження, можна звести до таких: функція збереження договірних відносин (стабілізаційна); функція захисту  сторін договору від можливих ризиків (захисна); функція попередження правової невизначеності при настанні певних обставин під час виконання договору; компенсаційна функція; функція  уникнення тягаря юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання  договірних обов'язків.