Розвиток фабрично – заводської промисловості Бердянського повіту в ХІХ столітті

Б.В. – Нєт,не принімав. Платив профсоюзний внесок,а не принімав ніякого участія.

С.А. – Чи задовольняло Вас  керівництво заводу?

Б.В. – Задовольняло,да. Я не сердився на нього,і вони на мене не сердилися.Так що все було добре.

С.А. – Чи працювали на заводі Ваші близькі,родичі?

Б.В. – На заводі працювали брати мої двоїрідні.От.Два брата мої двоєрідні працювали на заводі. Дмитро і Олександер.

С.А. – Чи втомлені вони поверталися  звідти?

Б.В. – Ну як наробилися ,так  і поверталися звідти. Срєдньо можна сказать.

С.А. – А ким вони працювали?

Б.В, - Значить фрезіровщиком  один працював.А другий...Да два фрєзіровщика були.

С.А. – Чи звертали Ви увагу  на оснащення заводу?

Б.В. – Да ,завод постійно оснащався,все нові й нові поступали,еті,станки.Завод  постійно обновлявся.

С.А. – Чи було у Вас  все необхідне для повноцінної  роботи?

Б.В. – Все було необхідне.Все  було гаразд.Отож робив ядо 71 року ,бо до того я був мастєром,як  тєхнікум закінчив,так  Ахрамєєв нас зібрав у 37 цех,у лєн комнату.Бо тепер  дізєля не нужні були странє.Вообщем  перестали їх випускать,отаке ото,так  він став матюкаться.Отак мол і  отак невострєбована продукція,єслі хто  то не хочєт работать  можетє закрить  с той строни проходную.Люди як начали увольняться, і по цей день.

  Таким чином економіка Бердянщини формувалася, як складова частина єдиного економічного простору Російської імперії. Це відображалося передусім  у прискоренні розвитку важкої індустрії при одночасному гальмуванні деяких галузей легкої промисловості(полотняна,суконна),які конкурували з аналогічними виробництвами центрально–російських земель  земель;розбудовою  залізниць,що обслуговували економічні та воєнні інтереси імперії;відсутністю замкненого  технологічного циклу в господарському комплексі України.

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               РОЗДІЛ ІІІ

 

                 Завод Грієвза ,як точка відліку бердянської промисловості  .

        Первомайський завод –одне з найстаріших підприємств міста.Його історія бере початок з того моменту ,коли англійська фірма «Клейтон и Шуттльворт» прислала свого агента Дж.Грієвза для організації слюсарних майстерень по ремонту сільськогосподарських машин і реманенту. Згідно державному реєстру №1071 від 1898 року в 1876 році на вулиці Воронцовській(зараз Комунарів)дійсно відкрилося таке підприємство.

     Цитую спогади ветерана заводу Івана Яковича Афанасенко:

«...Коли мені виповнилося 12 років ,я був прийнятий  на завод  Грієвза  учнем слюсара . Отримував по 20 копійок в день. Умови роботи були дуже важкими . В зимовий час працювали при керосинових лампах. Заробітна плата низька...

Штрафи ,позаурочні роботи які  не оплачувалися. Цеха загазовані. Ніякої медецинської допомоги.

      Завод має  славетні революційні традиції. Тут  формувався бердянський пролетаріат,як клас.,а в 1886 році в чавунно-ливарному цеху працював прославлений  «червоний адмірал» Петро Петрович Шмідт . Перші революційні  маївки,організовані страйки робітників проходили саме тут.

 В довіднику «Весь Бердянск и его уезд» читаємо : «В 1876 році в Бердянську Джон Едуардович Грієвз відкрив склад закордонних землеробського реманенту і земельну майстерню для них». З того часу ,дякуючи енергії керіника,це з однієї сторони,і вищій степені вигідного моменту в історії сільськогосподарського машинобудування в Росії,з  іншої,почала розвиватися  справа перша в Таврійській губернії.

         Невдовзі це все він отримав у власність і в 1883 році відкрив в кінці Воронцовської вулиці  і прилягаючої йому на схилі гори самостійний завод площею біля шести гектарів.

         В.І. Ленін з цього випадку писав : «Таможне мито високе ,прибутки непомірно великі ,от іноземний капітал переселяється вглиб Росії. Американський трест – союз мільйонерів-капіталістів – збудував ,наприклад ,величезний завод сільськогосподарських машин  під Москвою ,в Люберцях.А в Харкові капіталіст Мельгозе, а в Бердянську капіталіст Джон Грієвз   будує сільськогосподарські машини. Чи не правда,як багато «одвічно російського» , «вітчизняного» в цих підприємцях.(ПСС,т.21 стор.366-367)

          Набагато простіше змінити конструкцію машини ,завезену з Англії ,видати її за свою власну і почати стригти купони.

          Та лише продаж закордонних сільськогосподарських машин не задовольнив Дж,Є.Грієвза,і в 1883 році він відкрив на Воронцовській вулиці невеликий завод на базі машинобудівних майстерень англійської фірми Клейтон,який в 1894 році перейшов до рук Торгово-промислового товариства.В його правління входив сам засновник заводу Д.Є.Грієвз,а також три його родичі :А.Л.Грієвз,Г.І.Грієвз,А.Р.Зуккау.

В  1899 році Бельгійська  Анонімна Спілка з основним капіталом  в 2 млн. Франків  купило підприємство з основним капіталом два мільйони франків,до того ж засновник заводу залишився його керівником,а завод став називатися «Завод анонімного товариства Джон Грієвз і Ко».

В 1898 році  Д.Є. Грієвз отримав  Височайшу подяку за енергійну і  плідну діяльність в справі російського  сільськогосподарського машинобудування.Про  вклад  Грієвза в розвиток нашого міста говорить те,що віце-консул туманного альбіону довго керував Благодійною спілкою Бердянська.

За архівними данними  Завод землеробських машин і  реманенту акціонерного товариства Джон Грієвз і Ко виготовляв Жатки  –снопов`язалки,жатки самоскидуючі, рядові сіялки,рядові сіялки,знову удосконалені,сталеві, запашники(букери)багатомішні комбіновані з сіялками . Тут же за замовленням інших підприємств відливали чугун. Невдовзі завод став найбільшим не лише в Бердянську і на Півдні Росії,але й  по всій Європі.

Та найвідомішою продукцією стала виготовлена заводом  жатка «Ласточка»,за неї йому була присвоєна медаль «За труд і пользу». Ось як у рекламних брошурах її описував сам завод Дж.Грієвза.

«Не дивлячись на порівняно  короткі строки,нами була випущена наша нова жатка «Ласточка –Идеал»,с трибковою передачею ,вона вже встигла завоювати міцні симпатії а широкому колі покупців Європейської Росії,Сибіру,і Кавказу,де за останній час вони стали розходитися в дуже значній кількості.

Такий успіх пояснюється  вдало вибраним типом і тими обставинами ,що збудована нами жнея в цілому ні в чому не уступає  таким же машинам закордонних заводів ,підтвердженням цьому слугують численні отримані нами з різних місцевостей Росії письмові відгуки,як приватних осіб,так і різних установ.

Щоб можна було уявити нашу нову жнею ми можемо вказати на наступні головні переваги:Тип жнеї взятий з найкращого американського зразка ,що користується в Росії найбільшою розповсюдженістю,який ми доповнили власними удосконаленнями.

Чугун і сталь,що  по якості не уступають  закордонним застосовані  ними в своїй машині повсюду, де такі мають місце в закордонній машині.

Трибкова передача поставлена нами замість цепної ,введена спеціально з метою збільшити міцність передаточного  матеріалу механізму. Струси машини під час роботи через нерівності зовсім  не віддзеркалюються на збільшенні числа поломок . А з застосуванням трибкової передачі число вимог на запасні частини помітно скоротилося.

         Грабельна голівка поставлена на нормальну висоту ,це достатньо для намотування на неї частин хлібу.

      Грабельний круг має широкий діаметр ,завдячуючи якому досягнуто більш плавна робота граблів.

     Всі отвори для змазки мають особливі маслянки ,що мають вигляд  глечиків.,тому при змазці робочому їх легше знаходити.(див.додаток №1)

     Щодо іншої продукції заводу ,то наприклад сіялки вводили новизну,їх колеса виготовлені цілком зі сталі,хоча за зовнішнім виглядом залишаються схожими на звичайні дерев`яні колеса.,тому що нове колесо має пусто важкий сталевий обід, обтягнутий сталевою шиною. Такі колеса відзначаються легкістю і безумовною міцністю. Погода на них не впливає ,тому вони не можуть коробитися,тріскатися,як це траплялося з дерев`яними колесами.Змінено також ящик для інструментів ,він тепер був поміщений попереду сіялки ,раніше інструменти зберігалися всередині ящика ,що було незручно на практиці .

    Машини заводу Грієвза були дешевше  кращих закордонних марок ,але за якістю матеріалів збірки  деякими особливостями і головне результатом багаторазових дослідів можна по праву вважати її вище за інші .Це зумовлено тими обставинами ,що  продукція заводу  виготовлялася з найкращого  випробовуваного матеріалу,а сбір і прогін частин найточніший,акуратний,ретельний.

    Газета «Одеський вісник» подає нам такі відомості: «Недавно були проведені досліди с жатвенною машиною,винайденою місцевим зводчиком Д.Є.Грієвзом. Весь механізм машини  зроблено на його заводі. Випробовування проводилися разом з жатвенною машиною Вуда(жнеї Вуда вже давно відомі своєю гарною якістю )виявилося, що жатвенна машина ,винайдена Грієвзом нітрохи не уступає в роботі жнеям Вуда.За ціною машина Грієвза значно дешевше і цілком може замінити жнеї Вуда. Д.Грієвз планує взяти превілегію на свій винахід».

Заводу Дж.Грієвза присвоєна  велика кількість нагород, це зокрема  Державний герб у м. Новгороді(1896р.) та Височайша подяка (1898р.) його продукція  35 разів демонструвалась на виставках і конкурсах за участь отримала також 13 золотих,16 срібних,4 бронзові медалі у містах:Мелітополі,Харкові,Катеринославі,Херсоні,Новгороді,Саксагані,Одесі,Новоузенську,Вінниці,Омську,Петрограді,Ростові на Дону,Тамбові,Таганрозі,Кишиневі,Сімферополі окрім того йому присуджено 5 закордонних медалей та дипломів.(див .дод.№3)

      В умовах виконання заводом замовлення читаємо,що всі ціни з каталогу продукції призначені  портом Бердянську.

       Продаж виконується  грошовим розрахунком за завдатком у розмірі  1/3 вартості замовлених машин  або частин оплата наступної суми проводиться повністю за рахунками без будь яких відрахуван.Платежі можна відправляти в місто Бердянськ або1)Поштою прямо на наше ім`я або 2)через казначейство і через будь який Банк ,до того ж у другому випадку платежі можуть бути адресовані  безпосередньо на «Умовний»  рахунок №8004

А)в Бердянське відділення  Державного банку на «Поточний» наш  рахунок в місцевих відділенях

Б) «Азово-Донського Комерційного Банку

В)  «Петроградського Міжнародного Комерційного Банку.

За пошкодження ,втрату і  затримку вантажу по дорозі завод  не відповідав.                Завдані збитки по діючим тоді законам поверталися  покупцю безпосередньо залізницею або пароплавством.(див .дод.№4)

    На заводі завжди були в наявності запасні частини  в достатній кількості.При їх замовленні треба було просто повідомити  цифри і букви ,якими вони були відмічені ,та номер самої машини,при необхідності деталі могли бути вислані без завдатку,якщо вимога  буде надіслана за телеграфом.

    Прилади і машини заводу Дж.Грієвза мали клеймо ,його можна побачити  на жатці,яка експонується в музеї історії міста. Це стрімка «Ластівка» в овалі,з обрамленими ініціалами «Д» і «Г»(Джон Грієвз ) і підписом «Бердянськ». А в прейскуранті написано попередження : «Для попередження будь якого непорозуміння, і щоб дати покупцю можливість пізнати наші вироби,ми прикладаємо на предмети нашої фабрики клеймо підтверджене Правлінням,що зображує ластівку,або слово «Ластівка» і беремо на себе повну відповідальність за добросовісну роботу  лише тих виробів ,на яких наше клеймо. Окрім того на прейскуранті вказано ціни на машини і прилади «Ластівка»: «Ціна 170 крб,з усіма останніми патентованими удосконаленнями ,2 косами,2 шатунами,ключами,дрібними запасними частинами, і приладами для прибирання сіна. Звичайна упаковка жатвених машин і доставка на Бердянську пристань безкоштовно».(див дод.№5)

     Виникненню й інтенсивному розвитку заводу ,поряд з енергією ,коштами і талантом його керівників,значно сприяли наслідки реформи  1861 року.  Капіталістичні господарства в селі ,володіючи великими ділянками  землі ,почали відчувати  потребу в сільськогосподарських машинах,які на той час у Росії ще не виготовлялись. Водночас наплив маси  «звільнених» від землі селян  створив у Північному Приазов`ї як і по всій Росії ринок дешевої робочої сили . Це дало можливість Джону Грієвзу  з самого початку впровадити кабальні умови праці робітників заводу:12 –ти годинний робочий день (і для дорослих і для підлітків);не виконувалася техніка безпеки;характерна низька заробітна плата(не більше 1 гривні для дорослих та від 20 до 40 копійок для учнів в день). Неурочні роботи і дні хвороби нікому не оплачувалися. За найменшу провину штрафи ,а то й звільнення з заводу.

    Цитую спогади ветерана заводу Івана Яковича Афанасенко:

«...Коли мені виповнилося 12 років ,я був прийнятий  на завод Грієвза  учнем слюсаря. Отримував по 20 копійок в день. Умови роботи були дуже важкими .В зимовий час працювали при керосинових лампах. Заробітна плата низька...