Хід аграрної реформи в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 16:40, реферат

Краткое описание

Змістом першого етапу перетворень в аграрному секторі економіки, який тривав з 1990 по 1994 рік, була часткова передача землі з державної у колективну та приватну власність. Процес роздержавлення землі був ініційований Верховною Радою України 18 грудня 1990 року, коли законодавчим органом було прийнято Постанову "Про земельну реформу". Вона визначила основоположні засади здійснення цієї реформи, її мету, проголосила всі землі України такими, що підлягають передачі у приватну, колективну власність та у користування підприємствам, установам і організаціям. На реалізацію положень цієї постанови протягом 1992 - 1993 років було прийнято цілу низку нормативних актів: Декрет Кабінету Міністрів "Про приватизацію земельних ділянок", Закони "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та "Про форми власності на землю". Ними було закріплено державну, колективну та приватну форми власності на землю; забезпечено передачу у приватну власність громадянам присадибних ділянок, угідь для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного та гаражного будівництва; визначено статус колективних сільськогосподарських підприємств (КСП); створено умови для виникнення та розвитку фермерських господарств.

Файлы: 1 файл

Тема 1.docx

— 60.85 Кб (Скачать)

У систему аграрного права  входять, крім інституту права власності  на землю, також інститут права членства, підстави; інститут права самоврядування; інститут права колективної власності; інститут правового регулювання  виробничо-господарської діяльності й інші інститути і норми.

Аграрне право регулює  аграрні відносини, об'єднані по змісту, сутності, цілям і діяльності, котрі  складаються в процесі підприємницької  діяльності сільськогосподарських  підприємств, заснованих на різних формах власності і господарювання, котрі  спрямовані на виробництво, транспортування, збереження і реалізацію сільськогосподарської  продукції і сировини, у тому числі  й у переробленому виді, з метою  одержання прибутку. Аграрне право  являє собою сукупність правових норм, покликаних визначити правове  положення аграрних часток кооперативного і корпоративного типів і державних, спільних товаровиробничих підприємств-підприємців, а також регулювати майнові, земельні, організаційно-управлінські і трудові відносини, котрі складаються на цих підприємствах, у їхній виробничій, підприємницькій і іншій діяльності.

Першочерговим завданням  аграрного права є забезпечення юридичними засобами реалізації державної  аграрної політики, закріплення оптимального правового положення всіх учасників  аграрних правовідносин, ретельному правовому  регулюванні всіх тих суспільних відносин, котрі є предметом цієї галузі права, в ефективному застосуванні методів і принципів правового  регулювання, властивих цій галузі права.

Джерелами аграрного права  України є уніфіковані і диференційовані  акти правотворення державних органів, Президента, а також акти правотворення суб'єктів аграрного підприємництва (зі статусом юридичних осіб) кооперативних і корпоративних типів, котрі є формою вираження і закріплення бажаної моделі поведінки і моделі аграрних відносин, котрі визначаються багатоукладністю економіки, рівністю усіх форм власності й організаційно-правових форм аграрного підприємництва й обраних методів господарювання ринкової орієнтації.

Джерелами аграрного права  є правові акти, котрі містять  норми аграрного права як галузі, а також норми, котрі містяться  в актах інших галузей національного  і міжнародного законодавства, у  тій їхній частині, де вони регулюють  аграрноі відносини, визначають правовий статус і правосуб'єктність усіх легальних суб'єктів аграрного підприємництва, визначають якість і безпечність продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження, їхню переробку і реалізацію.

Джерела аграрного права  поділяються, насамперед, на уніфіковані (регулюючі аграрного правовідносини не залежно від статусу суб'єктів) і диференційовані (з урахуванням  розбіжностей прав статусу суб'єктів  аграрних правовідносин).

Аграрне право складається  з законів, нормативних актів  і внутрішньогосподарських нормативних  актів.

Правове регулювання найбільш істотних суспільних аграрних відносин нормами законів (а не підзаконних  актів) є принципом, вимогою й  ознакою гарантії, що дана права  норма відображає інтереси і волю народу за допомогою законодавчого  акта, прийнятого найвищим органом  державної влади. Норми, що містяться  у законах права, по своєму призначенню  характеризуються як такі, котрі мають  загальний (уніфікований) і спеціальний (диференційований) характер.

Підзаконні нормативно-правові  акти мають істотне значення в  регулюванні суспільних відносин в  аграрному секторі народного  господарства. Цими джерелами є укази  Президента України, постанови і  розпорядження КМ, накази, інструкції, котрі приймаються Міністерством  сільського господарства і продовольства, Міністерством охорони здоров'я, іншими відомствами з питань аграрного  підприємництва.

Правосуб'єктність колективних  сільськогосподарських підприємств, інших приватних юридичних осіб кооперативного і корпоративного типу відповідно до чинного законодавства  втілюється в самостійному рішенні  правових питань виробничо-господарської, фінансової й іншої діяльності. У  рішенні цих питань поряд з  організаційно-управлінськими засобами не правового характеру важливу  роль грає їхня правова регламентація, котра здійснюється на основі внутрішньогосподарських  нормативно-правових актів. Останні  в залежності від порядку набуття  юридичної сили поділяються на дві  групи.

До першої групи відносяться  внутрішньогосподарські нормативно-правові  акти, котрі набувають юридичної  сили з моменту реєстрації підприємства у відповідних державних органах (Статут і Установчий договір). До другого - акти, котрі набувають юридичної  сили відразу ж з моменту прийняття  їх вищими органами самоврядування господарств.

Суб'єктами аграрного права  в Україні є аграрні підприємці усіх форм власності і легальних  організаційно-правових форм господарювання.

Суб'єкти аграрного права  в залежності від сфери, основної мети і предмета діяльності, а також  від функцій і взаємин власності  поділяються на три взаємозалежні  групи.

Першу, основну групу таких  суб'єктів складають засновані  на приватній власності (у всіляких її різновидах), державній і муніципальній  формах власності аграрні підприємці, основним завданням і предметом  діяльності котрих є виробництво  товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження.

Другу групу суб'єктів  аграрного права формують підприємці, діяльність котрих заснована на різних формах власності й організаційно-правових формах, правосуб'єктність і статутна діяльність котрих націлені на забезпечення нормальної сучасної виробничо-технічної  діяльності аграрних підприємців-товаровиробників (агрохіміки, меліоратори...).

Третю групу суб'єктів  аграрного права складають установи та підприємці, головним чином корпоративного типу, правосуб'єктність і статутна діяльність котрих спрямована на надання  усіляких фінансово-кредитних, страхових, комерційних, посередницьких і інших  послуг для забезпечення підприємницької  діяльності аграрних товаровиробників.

7. Система аграрного права  як навчальної дисципліни

Аграрне право України  є важливою навчальною дисциплiною в системi вищих юридичних i аграрних навчальних закладiв. Воно має свiй предмет i застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних вiдносин, вчення про iнститути i субєкти аграрного права. За допомогою цiєї навчальної дисциплiни вивчаються аграрне право i аграрне законодавство, аграрно-правовi норми та ефективне їх застосування у повсякденнiй виробничо-господарськiй, господарчо-пiдприємницькiй, господарсько-договiрнiй, аграрно-трудовiй, управлiнськiй та iншiй дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств та їхнiх працiвникiв, господарюваннi селян-фермерiв. Цiєю навчальною дисциплiною розглядаються питання особливостей дiяльностi загальних i арбiтражних судiв, до яких звертаються субєкти аграрного права.

Система аграрного права  як навчальна дисципліна передбачає послідовну наявність 3 складових, якими  є: 
   1) загальна частина; 
   2) особлива частина; 
   3) спеціальна частина. 
   Можливість вирізнення загальної частини навчального курсу аграрного права України є показником, що засвідчує об'єктивне існування відповідної окремої галузі права. 
   До загальної частини курсу належать такі вихідні загальнотеоретичні теми, як: предмет аграрного права, його принципи й система, джерела аграрного права, їх поняття та класифікація; аграрні правовідносини (поняття, види, особливості, класифікація); державне регулювання сільського господарства (зміст, форми, система державних органів тощо); правове становище різних аграрних суб'єктів (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств); особливості реформування аграрних відносин тощо. 
   Особлива частина навчального курсу розпочинається з розкриття особливостей правового режиму земель сільськогосподарського призначення, які є основним засобом виробництва, базою для виробничої сільськогосподарської діяльності всіх аграрних суб'єктів. 
   На цій основі в особливій частині курсу послідовно розкриваються головні напрями діяльності аграрних суб'єктів, їх земельні, трудові, майнові, договірні, фінансові та інші відносини, а також відповідальність за порушення аграрного законодавства України. 
   Вперше в підручнику з аграрного права України подається спеціальним розділ — про розвиток науки аграрного права України. 
   Спеціальна частина навчального курсу містить характеристику аграрного права зарубіжних країн і правове регулювання земельної та аграрної реформи в цих країнах.

 


Информация о работе Хід аграрної реформи в Україні