Хід аграрної реформи в Україні

У систему аграрного права  входять, крім інституту права власності  на землю, також інститут права членства, підстави; інститут права самоврядування; інститут права колективної власності; інститут правового регулювання  виробничо-господарської діяльності й інші інститути і норми.

Аграрне право регулює  аграрні відносини, об'єднані по змісту, сутності, цілям і діяльності, котрі  складаються в процесі підприємницької  діяльності сільськогосподарських  підприємств, заснованих на різних формах власності і господарювання, котрі  спрямовані на виробництво, транспортування, збереження і реалізацію сільськогосподарської  продукції і сировини, у тому числі  й у переробленому виді, з метою  одержання прибутку. Аграрне право  являє собою сукупність правових норм, покликаних визначити правове  положення аграрних часток кооперативного і корпоративного типів і державних, спільних товаровиробничих підприємств-підприємців, а також регулювати майнові, земельні, організаційно-управлінські і трудові відносини, котрі складаються на цих підприємствах, у їхній виробничій, підприємницькій і іншій діяльності.

Першочерговим завданням  аграрного права є забезпечення юридичними засобами реалізації державної  аграрної політики, закріплення оптимального правового положення всіх учасників  аграрних правовідносин, ретельному правовому  регулюванні всіх тих суспільних відносин, котрі є предметом цієї галузі права, в ефективному застосуванні методів і принципів правового  регулювання, властивих цій галузі права.

Джерелами аграрного права  України є уніфіковані і диференційовані  акти правотворення державних органів, Президента, а також акти правотворення суб'єктів аграрного підприємництва (зі статусом юридичних осіб) кооперативних і корпоративних типів, котрі є формою вираження і закріплення бажаної моделі поведінки і моделі аграрних відносин, котрі визначаються багатоукладністю економіки, рівністю усіх форм власності й організаційно-правових форм аграрного підприємництва й обраних методів господарювання ринкової орієнтації.

Джерелами аграрного права  є правові акти, котрі містять  норми аграрного права як галузі, а також норми, котрі містяться  в актах інших галузей національного  і міжнародного законодавства, у  тій їхній частині, де вони регулюють  аграрноі відносини, визначають правовий статус і правосуб'єктність усіх легальних суб'єктів аграрного підприємництва, визначають якість і безпечність продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження, їхню переробку і реалізацію.

Джерела аграрного права  поділяються, насамперед, на уніфіковані (регулюючі аграрного правовідносини не залежно від статусу суб'єктів) і диференційовані (з урахуванням  розбіжностей прав статусу суб'єктів  аграрних правовідносин).

Аграрне право складається  з законів, нормативних актів  і внутрішньогосподарських нормативних  актів.

Правове регулювання найбільш істотних суспільних аграрних відносин нормами законів (а не підзаконних  актів) є принципом, вимогою й  ознакою гарантії, що дана права  норма відображає інтереси і волю народу за допомогою законодавчого  акта, прийнятого найвищим органом  державної влади. Норми, що містяться  у законах права, по своєму призначенню  характеризуються як такі, котрі мають  загальний (уніфікований) і спеціальний (диференційований) характер.

Підзаконні нормативно-правові  акти мають істотне значення в  регулюванні суспільних відносин в  аграрному секторі народного  господарства. Цими джерелами є укази  Президента України, постанови і  розпорядження КМ, накази, інструкції, котрі приймаються Міністерством  сільського господарства і продовольства, Міністерством охорони здоров'я, іншими відомствами з питань аграрного  підприємництва.

Правосуб'єктність колективних  сільськогосподарських підприємств, інших приватних юридичних осіб кооперативного і корпоративного типу відповідно до чинного законодавства  втілюється в самостійному рішенні  правових питань виробничо-господарської, фінансової й іншої діяльності. У  рішенні цих питань поряд з  організаційно-управлінськими засобами не правового характеру важливу  роль грає їхня правова регламентація, котра здійснюється на основі внутрішньогосподарських  нормативно-правових актів. Останні  в залежності від порядку набуття  юридичної сили поділяються на дві  групи.

До першої групи відносяться  внутрішньогосподарські нормативно-правові  акти, котрі набувають юридичної  сили з моменту реєстрації підприємства у відповідних державних органах (Статут і Установчий договір). До другого - акти, котрі набувають юридичної  сили відразу ж з моменту прийняття  їх вищими органами самоврядування господарств.

Суб'єктами аграрного права  в Україні є аграрні підприємці усіх форм власності і легальних  організаційно-правових форм господарювання.

Суб'єкти аграрного права  в залежності від сфери, основної мети і предмета діяльності, а також  від функцій і взаємин власності  поділяються на три взаємозалежні  групи.

Першу, основну групу таких  суб'єктів складають засновані  на приватній власності (у всіляких її різновидах), державній і муніципальній  формах власності аграрні підприємці, основним завданням і предметом  діяльності котрих є виробництво  товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження.

Другу групу суб'єктів  аграрного права формують підприємці, діяльність котрих заснована на різних формах власності й організаційно-правових формах, правосуб'єктність і статутна діяльність котрих націлені на забезпечення нормальної сучасної виробничо-технічної  діяльності аграрних підприємців-товаровиробників (агрохіміки, меліоратори...).

Третю групу суб'єктів  аграрного права складають установи та підприємці, головним чином корпоративного типу, правосуб'єктність і статутна діяльність котрих спрямована на надання  усіляких фінансово-кредитних, страхових, комерційних, посередницьких і інших  послуг для забезпечення підприємницької  діяльності аграрних товаровиробників.

7. Система аграрного права  як навчальної дисципліни

Аграрне право України  є важливою навчальною дисциплiною в системi вищих юридичних i аграрних навчальних закладiв. Воно має свiй предмет i застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних вiдносин, вчення про iнститути i субєкти аграрного права. За допомогою цiєї навчальної дисциплiни вивчаються аграрне право i аграрне законодавство, аграрно-правовi норми та ефективне їх застосування у повсякденнiй виробничо-господарськiй, господарчо-пiдприємницькiй, господарсько-договiрнiй, аграрно-трудовiй, управлiнськiй та iншiй дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств та їхнiх працiвникiв, господарюваннi селян-фермерiв. Цiєю навчальною дисциплiною розглядаються питання особливостей дiяльностi загальних i арбiтражних судiв, до яких звертаються субєкти аграрного права.

Система аграрного права  як навчальна дисципліна передбачає послідовну наявність 3 складових, якими  є: 
   1) загальна частина; 
   2) особлива частина; 
   3) спеціальна частина. 
   Можливість вирізнення загальної частини навчального курсу аграрного права України є показником, що засвідчує об'єктивне існування відповідної окремої галузі права. 
   До загальної частини курсу належать такі вихідні загальнотеоретичні теми, як: предмет аграрного права, його принципи й система, джерела аграрного права, їх поняття та класифікація; аграрні правовідносини (поняття, види, особливості, класифікація); державне регулювання сільського господарства (зміст, форми, система державних органів тощо); правове становище різних аграрних суб'єктів (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств); особливості реформування аграрних відносин тощо. 
   Особлива частина навчального курсу розпочинається з розкриття особливостей правового режиму земель сільськогосподарського призначення, які є основним засобом виробництва, базою для виробничої сільськогосподарської діяльності всіх аграрних суб'єктів. 
   На цій основі в особливій частині курсу послідовно розкриваються головні напрями діяльності аграрних суб'єктів, їх земельні, трудові, майнові, договірні, фінансові та інші відносини, а також відповідальність за порушення аграрного законодавства України. 
   Вперше в підручнику з аграрного права України подається спеціальним розділ — про розвиток науки аграрного права України. 
   Спеціальна частина навчального курсу містить характеристику аграрного права зарубіжних країн і правове регулювання земельної та аграрної реформи в цих країнах.