Голодомор на Дніпропетровщині 1932-1933 років

___________________________________________________________________

  - Мельник  О. Голод: хроніка,документи та матеріали  голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993

винятком лідера комуністів П.Симоненка, - то болючі сторінки правди про холоднокровне знищення українського генофонду – селянства.

   Для  виконання цієї постанови 14 травня 2003 року відбулося спеціальне  засідання Верховної Ради України  в пам'ять жертв голодомору 1932-1933 рр. Учасники засідання прийняли  звернення до українського народу (додаток 6), в якому визнали, що  голодомор 1932-1933 років був свідомо  організований сталінським режимом  і повинен бути публічно засуджений  українським та міжнародним суспільством  як один із найбільших за  кількістю жертв в світовій  історії факт геноциду. Також  учасники засідання прийняли резолюцію щодо зведення в центрі Києва меморіального комплексу жертвам голодоморів 1921,1933,1947 років.

   Постанови  Верховної Ради України, рішення  Президента України та Кабінету  Міністрів України щодо підготовки  і проведенням заходів у зв’язку  з сімдесятими роковинами голодомору  в Україні, по суті, вперше за  п'ятнадцять років офіційно визнали  факт голоду державними органами  України. Вони заклали юридичну  базу для широкомасштабного дослідження, правого тлумачення та політичної  оцінки злочинів проти людяності (додаток 7).

   Визнання  голоду актом геноциду має  принципове значення для стабілізації  суспільно-політичних відносин в  Україні і є фатом відновлення  історичної справедливості, морального  зцілення кількох поколінь від  страшного шоку, заподіяного масовими  репресіями та голодоморами. Кожен  має право знати.

   В  вересні 2003 року в Нью-Йорку Президент  України Л. Кучма, виступаючи перед  учасниками 58-ї сесії Генеральної  Асамблеї ООН, залучив їх підтримати  ініціативу віддати данину поваги  з боку ООН пам’яті загиблим  під час голодомору 1932-1933 років.

   МІД  України і представництво України  в ООН старанно готували проект  Резолюції 58-ї сесії Генеральної  Асамблеї ООН з осудженням  голодомору 1932-1933 років в Україні  і визнання його актом геноциду. Але замість Резолюції Генеральної Асамблеї було прийнято лише «Совместное заявление делегацій Азейбарджана, Бангладеша, Беларуси, Бенины, Боснии и Герцоговины, Гватемалы, Грузии, Египта, Казахстана, Канады, Катары» [ ]

З приводу 70-Ї роковини Голодомору.

___________________________________________________________________

 

- Валько Л., Гурик  Т., Віче пам’яті: до 70-ти річчя  голодомору в Україні.//Історія  України.-2003.-с. 11-13

   В 2003 році підтримали та звернулися до українського народу Папа Римський і голова української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, він навіть направив відкритий лист прем’єр-міністру, де висловив співчуття у зв’язку з невідповідним, на його думку, розмахом заходів, пов’язаних з 70-ю річницею Голодомору в Україні. Блаженніший Любомир назвав убогими офіційні заходи, які відбулися в Києві 22 листопада на Михайлівській площі.

   Визнаючи  українських селян жертвами геноциду 1932-33 років, Україна не лише увічнює  пам'ять про загиблих, а й прагне  постати справді державотворчою  нацією, цивілізованою і гуманною, шанобливою і культурною, здатною  до прозріння і спокути.

   На  жаль, в українському суспільстві  є досить впливові сили,  які  прагнуть знищити пам'ять про  злочини радянської доби, викреслити  її з шкільних підручників. Але  правда про минуле необхідна, щоб перешкодити поверненню цього  минулого, перетворенню його на  майбутнє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        Висновки

 

   Таким  чином, я в своїй роботі проаналізувала  голодомор 1932-1933 років. В першому розділі було висвітлено науково-теоретичні доробки попередників та встановлено, що історіографічні об’єкти українських дослідників датуються не раніше 1990-х рр.., що доводить заборону дослідження даної проблематики протягом радянського періоду. Також я виокремила основні причини та передумови голоду в Україні. На мій погляд така складна соціально-економічна ситуація була зумовлена перш за все зволіти кою виконавчої влади СРСР та УРСР на всіх рівнях. На початку 1930-х років Радянський Сою переходив на нову форму ведення сільського господарства: від приватного до державницького. Процес одержавлення, а точніше встановлення державницького контролю, в історичній науці прийнято називати колективізацією. Окрім того, держава, що була уособлена у вигляді уряду країни, не розробила чітку програму хлібозаготівлі, що мала забезпечити як міське, так і сільське населення продовольством, тим паче, що ця політика не стимулювала ведення сільського господарства, а навпаки створювала умови за яких селяни не були зацікавлені в результаті своєї праці. До таких чинників належало розкуркулення селян, що уособлювали в собі дрібну буржуазію, наявність яких не відповідала вимогам соціалізму – початкового етапу побудови комуністичної держави. Процес розкуркулення супроводжувався масовим терором за принципом: мета виправдовує заходи.

   У  другому розділі за допомогою  ретроспекції було встановлено, якою ціною біла впроваджена система колгоспного виробництва як на території Україні і цілому, так і на території Дніпропетровщини зокрема. Статистичні дані допомогли у встановленні рівня смертності протягом 1932-1933 рр. основні жертви були зафіксовані на селі, позаяк в результаті розкуркулення та з метою забезпечення продовольством міського населення жителі села насильницьким шляхом позбувались результатів своєї праці, що природно імплікувало смертні випадки.

   Також, я розглянула ставлення провідних  країн тогочасного світового  простору: були висвітлені офіційні  позиції США, Франції,Великобританії, а також громадська думка вище  перелічених країн, що уособлювалась  в еліті: письменниках, журналістах, емігрантах, а також очевидців. Проте, окреслення лише поглядів сучасників  трагедії українського народу  не дало б можливості створити  комплексну,  цілісну картину  перебігу тих подій, а тому  я звернулася до праць своїх сучасників, а також показала позицію уряду української влади на теренах вже незалежної суверенної країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗДРАВОХРАНЕНИЕ

 

Людям нужно идти к врачу, если у них кашель, высокая температура, или симптомы какого-либо заболевания. Если ты заболел, тебе следует сначала посетить своего участкового врача. Итак, ты должен записаться на прием. Так как у любого заболевания есть свои симптомы и признаки, врач попросит тебя описать их. Затем он измерит твой пульс, посмотрит язык, послушает сердце и легкие и измерит температуру.

Он, или она предпишет тебе какое-либо лечение и пошлет к врачу-специалисту. Врачи-специалисты обычно работают в медицинских центрах, или в больницах. Специалист осмотрит тебя и предпишет лечение, таблетки, или другие лекарства, которые можно купить в аптеке. Если ты слишком болен, чтобы идти к врачу, то оставайся лежать в кровати и вызови врача на дом. Если с тобой произошел несчастный случай, обращайся в отделение скорой помощи в ближайшей больнице. Иногда люди лежат в больнице несколько дней,

или недель. Хирурги делают операции, а медсестры заботятся о больных. Врачи регулярно посещают своих пациентов в больнице.

Сегодня есть много частных больниц. Можно пойти к частному врачу, или к стоматологу. Там нужно платить, но обслуживают там быстрее. Сегодня многие могут лечиться частным образом. Чтобы быть здоровым, нужно вести здоровый образ жизни: регулярно делать

зарядку, есть здоровую пищу и достаточно спать. Есть еще две вещи, важные для здоровья: регулярный прием витаминов и полный медосмотр каждый год.