Голодомор на Дніпропетровщині 1932-1933 років

    Найбільшої  руйнації зазнали господарства  заможних селян, які жили з  власної праці. У квітні 1929 р. Сталін  зазначив, що зерно насамперед  «доводиться брати в порядку  організованого тиску на куркульські  і заможні верстви села» [], (додаток 1). Ось воно справжнє кредо політики розкуркулення. За невиконання «твердого завдання» навесні 1929-го року було описано маже 18264 селянських господарств, а з них 8012 продано на торгах, а до кримінальної відповідальності було притягнуто 1150 власників господарств [ ], (додаток 2).

   Раднарком  УРСР ухвалив 15 серпня 1929 року постанову « Про ознаку куркульських господарств , на які ширяться правила Кодексу законів про працю УРСР[ ]». Куркулями вважали тих, хто використовує найману працю, має 2-3 коней, стільки корів,реманент, певну кількість орної землі тощо. Таких за даними перепису в 1929 р., було лише 4% в країні. Отже, уряд визнав соціально і політично не благодійними заможних селян, а насправді ідейно обґрунтував та «узаконив» відверте пограбування. Перший етап «розкуркулення» тривав в Україні з другої половини січня до початку березня 1930 р. і охопив 309 районів, в яких налічувалося 2524 тис. селянських господарств. Загалом, за 1928 – 1931 рр. зникло 352 тис. селянських господарств. Валові збори зернових зменшувалися, оскільки знекровлювалися продуктивні сили сільського господарства, а обсяги хлібозаготівель зростали.

    Навесні 1933 р., колгоспам видали 417 тис. тонн  насіннєвої допомоги. Зерно завозили  таємно, аби його не бачили  голодні селяни. Отже, з’ясовано  основні причини голоду 1932-1933 рр. Його спричинила суцільна колективізація, хлібозаготівлі за розкладкою, розкуркулення, масовий терор, соціально-економічна  політика тоталітарного режиму  взагалі.

__________________________________________________________

 – Конквест Р. Жнива Скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К.,1993

- Кожеяка О. Трагедія України 1932-1933.//Освіта України. – 1998.- №48.-с. 17-21. – Кульчицький С. Шукати правду. Сказати правду.//Наука і суспільство. -1989.№7.-с. 16-21.

Голод не був просто штучний, а рукотворний, тобто свідомо створений тодішнім політичним керівництвом.

 

II.2 Голод на Дніпропетровщині

 

     Життя селян було поставлене під загрозу восени 1931 року, особливо Кривого Рогу, внаслідок суцільного вилучення хліба, фактично повного порівняно з 1930 р., 1931 р. з різних причин видався важкий для зернових культур 1931. Їх врожайність на Дніпропетровщині порівняно з 1930 р. знизилася на 18% [ ]. Половина готової продукції пішла в засіки держави, що негативно позначилось на стан господарства та добробут селян. Деякі колгоспники та одноосібники під тиском влади перевиконали план у 2 рази, що створило у керівництва уяву, про наявність в селі великих запасів хліба. Взагалі, в 1932 р. поголів’я худоби в районі зменшилося практично в 2 рази, особливо багато загинуло коней. Замість коней, яких катастрофічно не вистачало, в поле почали виводити корів, щоб засіяти озимину (додаток 3).

   Зима  та весна 1932 р. для селян району  видались надзвичайно важкими. Голод охопив фактично всі села, і люди надзвичайно важко його переносили. Їли різні сурогати: масове вилучення хліба, безвідповідальне зволікання з його розподілом на трудодні. Згідно вказівки ЦК КП(б)У, розрахунки з колгоспниками потрібно було закінчити навесні 1932 р. до початку сівби. Однак,безперервно підвищуванні завдання на хлібоздачу можливо було виконати тільки за рахунок усього наявного хліба. Тому все, що заробили колгоспники, було в них забрано. З травня 14% колгоспів району перестали видавати зерно колгоспника, 20% не завершили розрахунків за трудодні. Тисячі людей залишились без засобів існування, а ті 200-300 гр. хліба, які отримували працездатні, не могли врятувати їхні родини від голоду[ ].

     В контексті часу слід вказати  одну досить дивну постанову, яку було оголошено задля виконання  в районі 3 квітня 1932 р. [ ].

Йшлося про заготівлю шкір собак і котів. Це був час, коли голодні селяни почали їх їсти. Виконання плану було доручення мисливцям і розверстано в сільрадах. У результаті по селах були фактично повністю винищені ці тварини. Деякі дослідники вважають, у тому числі і я, що зазначена акція була проведена навмисно для вилучення потенційного запасу м’яса в

__________________________________________________________

  - Мельник О. Голод: хроніка,документи  та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 –  Кривий Ріг,1993

запланованого центром голоду. Ні до цього, ні після подібних хутрозаготівель влада більше не робила. Втративши надію на отримання заробленого хліба, селяни самі почали шукати засоби порятунку.

      Дехто купував харчі на ринку, інші продавали власне майно, міняли речі на зерно за межами України.  Таких селян перехоплювали на шляхах та залізницях спеціально заслані загони ДПУ і відбирали куплений хліб під приводом боротьби зі спекуляцією. Внаслідок повного розвалу громадського господарства на селі неймовірно звузилися можливості робітничого постачання міста.

Не зважаючи на те, що більшість робітників знаходилась на забезпеченні за особливим списком, норма хліба на одного їдця з березня зменшилась на 100 г, а деякі категорії планували зняти з постачання зовсім (лист облвиконкому ЦК КП(б)У від 06.03.1932 р.)Страждання селян посилили дезорганізацію колгоспного виробництва. При проведені засіву весною 1932 р. не було чим і кому сіяти. Не виконав плану засіву Зернорадгосп, що мав 31109 га землі. Термін остаточного завершення сівби переносився в два рази. Знесилені голодом люди працювали погано, а деякі почали тікати, рятуючись від смерті. Все це обернулося великими втратами врожаю до 20-30% ( по окремих господарствах він не рідко залишався під снігом), зменшенням валового збору, недосівом озимого клину під майбутній урожай. Включилися фатальні зв’язки між причиною та наслідками в механізмі сталінського терору відносно села. Над Дніпропетровським районом нависла тінь голодного мору. Друга половина 1932 року для змученого продрозкладкою села в районі складалася суперечливо. Вдвічі було зменшено план заготівлі м’яса на наступні три квартали 1932 року. Вперше постановою РНК СРСР дозволялося колгоспникам 10-15% авансу все в процесі обмолоту хліба. Робилися деякі поступки на обласному та районному рівнях для заохочування селян кінцевими результатами праці. 22 липня 1932 р. план хлібозаготівель централізовано біло зменшено на 18%.   Але і це суттєво нічого не змінило: люди вже не вірили ніяким обіцянкам влади і не сподівалися на остаточний розрахунок взимку 1933.

___________________________________________________________________

  - Мельник  О. Голод: хроніка,документи та матеріали  голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993

  - Мельник О. Голод: хроніка,документи та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993

     Голод уже крокував по селах. Влітку, коли з’явилася перша городина та фрукти, було частково зібрано та отримано перші хлібні аванси за трудодні, селяни трохи оклигали від голоду, почали сподіватися на краще життя. Однак, їхні колгоспні мрії знову не здійснилися.  Невмолимо набирала оберти примусова хлібозаготівля з урожаю 1932 р.

    Слід визначити ще одну доволі цікаву «місцеву» деталь – на фоні зниження плану для Дніпропетровського району, Криворізькому навпаки,його було підвищено на 4-5% .

   Один  із найбільших в Україні Криворізьких  зернорадгосп виконав план засіву  озимини тільки на 60%, а план  хлібоздачі – на 30% [ ] .

   Голодуючи  селяни втрачали віру в справедливість. Влада, в свою чергу, вважає їх  саботажниками та злодіями. В листопаді-грудні по району прокотилися хвилі репресій як збоку центру, так і з боку місцевої влади.

  У листопаді в район прибула одна з надзвичайних комісій у справі хлібозаготівель, велику кількість яких  Сталін щедро посилав на Україну. В грудні було оголошено про 11 розправ над керівниками колгоспів і радгоспів. Десятки причетних до них людей, в більшості не поганих господарників, які намагались запастись мінімально необхідною кількістю продовольчих ресурсів, звинувачувалися в саботажі та шкідництві.

     Все керівництво колгоспів і радгоспів району 27 листопада попередили про неминучість застосування до них репресій у випадку невиконання плану хлібозаготівель. У 45-ти колгоспах району почали повторно перемолочувати солому. Всіх, хто ухиляється від хлібоздачі, через «Червоний гірник» оголошуються куркулями, підкуркульниками,саботажниками та переродженцями. В селі Широкому протягом року двічі судили керівництво сільради, але виконання плану так і не домоглися []. Не допомогли навіть розстріли, вироки про які виголошувалися на кожному процесі виїзної сесії обл. суду.

   Не  забули й про робітників міста: з 2 грудня їм також знижують  норми видачі хліба (до 400-200 гр. на  одного працюючого й 200-100 гр. на  одного утриманця) []

___________________________________________________________________

 – Мельник О. Колективізація та голод 1932-1933рр. на Криворіжжі.// Звєзда 4. – 2003.-№10.- с.21

- Мельник О. Колективізація та голод 1932-1933рр. на Криворіжжі.// Звєзда 4. – 2003.-№10.- с.21

  - Мельник О. Голод: хроніка,документи  та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 –  Кривий Ріг,1993

    План  хлібозаготівлі 1932 р. Криворіжжя не  виконало. Згідно повідомлення «ЧГ»  від 11.01.1933 р. в полі залишилося  до 20% врожаю[]. Більшість колгоспів тільки в квітні закінчили розподіл прибутків. Багато з них знову залишаться без харчів.

   Щоправда, хлібозаготівельна політикана початку 1933 р. дещо зміниться. З метою підвищення  зацікавленості селян у результатах  праці РНК СРСР і ЦК ВКП(б) 19.01.1933 р. приймуть нову постанову  про постачання зерна в державі. Згідно цьому документу ліквідовувалися  договірна система заготівель  і даватимуться тверді зобов’язання  типу податку. Визначиться і погектарна  норма здачі хліба , торгівлю яким  дозволяють після виконання хлібозаготівлі  та створення насіннєвого фонду. Отже, селянин надалі вже твердо  знатиме, що після здачі податку він може розпоряджатись лишком на свій розсуд. Категорично заборонять і прийняття або нав’язування будь-яких зустрічних планів у зернопоставках [].

   В  лютому буле оголошено місячник  чистки колгоспів від чужих  шкідницьких елементів. А ще потрібно  дожити до нового хліба, бо  продовольчі запаси більшості  сіл майже вичерпані. Люди почнуть  гинути не тільки від голоду, ай від його наслідків –  гострих інфекційних захворювань, отруєнь тощо. Більшість хворих  селян зможе врятувати не просто  їжа, а спеціальне медичне харчування  та лікування.

 

II.3 Позиція світової спільноти щодо соціального становища в СРСР

 

   Про голод в Україні знали керівники багатьох країн Західної Європи  - Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, а також США і Канади. Їхні дипломати інформували про справжній перебіг подій в Україні. Досить компетентні повідомлення з’являлися у «Манчестер гардіан», « Дейлі телеграф», «Матен» і «Фігаро», « Ноє цюріхер цайтунг» і «Газетт де Льозанн», «Стампа», «Райхпост» та багатьох інших західноєвропейських газетах. [ ]. У Сполучених Штатах газети, що виходили масовим накладом, друкували повні звіти американських українців та інших свідків голоду (хоч їхня

 

- Мельник О. Голод: хроніка,документи та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993

- Мельник О. Колективізація та голод 1932-1933рр. на Криворіжжі.// Звєзда 4. – 2003.-№10.- с.21

 – Савченко М. 70-річчя голодомору в Україні.// Історія України. – 2003. - №3. – с. 17-21

інформація не завжди вважалася вірогідною,оскільки паралельно публікувалася у виданнях «правого» напряму). (додаток 4)

    Так 1933 р. іноземним журналістам фактично заборонили в’їзд на Україну  та Північний Кавказ. Зокрема, англійське посольство 5 березня повідомило Лондон про те,що відділ преси при наркоматі закордонних справ «сповістив усіх іноземних кореспондентів,що вони повинні залишатися в межах Москви» [ ].

   Але, наявної інформації вистачало, щоб  відкинути будь-які сумніви, і  ця інформація була у повному  розпорядженні західної громадськості, тому 28 травня 1934 р. на розгляд членів  Палати Представників США надійшла  резолюція від конгресмена Гамілтона  Фіша, яка, зареєструвавши факт голоду, нагадала про американську традицію  «прийняття до уваги» подібних  порушень прав людини та висловлювала  надію, що СРСР змінить свій  курс і тим часом скористається  американською допомогою []. Резолюцію передали Комісії з закордонних справ і наказали надрукувати.

   Як  і 1921 р. (хоча в меншому масштабі, оскільки факти не були до такої міри доступні), була спроба створити міжнародний координаційних комітет для надання гуманітарної допомоги - у цьому випадку на чолі з Віденським архієпископом кардиналом Інніцієром. Але Червоний Хрест не був дієздатним, позаяк за статутом він не може діяти без згоди уряду країни, якої це стосується. Уряд зі свого боку продовжував заперечувати все,що тільки можна заперечувати, і друкував численні листи «простих селян», обурених «нахабними» західними пропозиціями. У західній Україні, що входила тоді до складу Польщі, про голод було добре відомо. Громадські організації Західної України, такі як «Просвіта», ОУН, «Союз українок» тощо, намагалися передати гуманітарну допомогу але, тодішнє керівництво СРСР, запевняю міжнародну громадськість, що ніякого голоду в Україні немає, не приймало ніякої гуманітарної допомоги. І лише в липні 1933 р. у Львові створили Український  центральний комітет, який зміг надати потерпілим певну допомогу нелегальними продуктовими посилками.

   Отже, так чи інакше, але правда була  доступна і відома Заходові. І  завдання радянського уряду полягало  в тому,щоб знищити, спотворити  або замаскувати цю правду.

___________________________________________________________________

- Конквест Р. Жнива Скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К.,1993

- Голод на Україні 1932-1933: очима істориків,мовою документів. – К., 1990.

    Найпримітивніший метод – це повне ігнорування голоду. У радянській пресі не було і згадки про щось подібне. Це ж стосувалося, зрозуміло, й українських газет. Між дійсністю та її відображенням лежала глибочезна прірва.

    Іншим  методом «Великої брехні» були грубі підтасовки та перекручення фальсифікації.

   Едуард  Ерріо, радикальний французький політичний та державний діяч відвідав СРСР у серпні та вересні 1933 р. Він провів п’ять днів в Україні;половина цього часу пішла на офіційні прийоми та бенкети, а друга половина на ретельно організовані  «екскурсії». Зрозуміло, що після цього Ерріо не лишалося нічого, як «категорично заперечувати брехню буржуазної преси про голод у Радянському Союзі» [ ]. Такі висновки широковідомої і вельми поважної особи справили великий вплив на європейську громадську думку. Отож, Сталін мав усі підстави вважати Захід наївним і використовувати цю рису на свою користь впродовж пізніших років.

   Здійснивши  ретельно організовані і обставлені  владою подорожі по СРСР, такі  західні світила як Бернард  Шоу, колишній прем’єр – міністр  Франції Едуард Ерріо та ін., яскраво описували досягнення  радянської влади, не забуваючи,звичайно, розказувати про задоволених  життям, процвітаючих селян. Українські  емігрантські організації на  Заході робили відчайдушні зусилля  довести факти голоду до уваги  своїх урядів. У Вашингтоні, наприклад, архів Держдепартаменту переповнений  зверненнями з проханням якось  втрутитись у цю справу, на  що була відповідь: « відсутність  державного інтересу робить таке  втручання недоцільним». У тому  ж архіві містяться чимало  листів від науковців , журналістів, релігійних діячів тощо, які висловлювали  сумнів щодо вірогідності даних, приміром того ж Чемберлена, який  оцінював кількість померлих  від 4 до 10 млн. На це Держдепартамент  відповідав, що утримується від  будь-яких коментарів, і часом  подавав списки джерел, на які  рекомендував звернути увагу  [ ]. Численна українська діаспора в Канаді та США били в усі дзвони, щоб донести правду про голодомор до світової громадськості. Однак до українців довго не прислухалися.