Авраам Лінкольн

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Авраам Лінкольн»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. Вступ

2. Біографія

3. Головне

4. Стандартизація долара і Секретна служба

5. Вбивство

6. Сучасність

7. Висновок

8. Список використаних  джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Авраа́м Лі́нкольн (англ. Abraham Lincol; 12 лютого 1809 — †15 квітня 1865) — 16-й президент США (1861—1865), перший президент від республіканської партії, визволитель американських рабів.

 Прокламація Лінкольна про визволення рабів на території Конфедерації 22 вересня 1862 р. дала поштовх 13-й поправці до американської конституції (1865 р.), котра повністю відмінила рабство в США. Ця прокламація переконала закордонні держави, зокрема Англію, не підтримувати повсталі штати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біографія

Авраам Лінкольн народився 12 лютого 1809 р. у штаті Кентуккі в родині бідногофермера. Весь його добробут залежав від клаптика землі, на якому працювали батьки Авраама, Томас і Ненсі Лінкольни. З дитинства Авраам звик теж працювати, допомагаючи батькам обробляти землю, полюючи і збираючи лісові ягоди. Американських фермерів на початку XIX ст. підстерігало багато небезпек. Нападиіндіанців, епідемії, виснаження землі змушували їх часто переїжджати з місця на місце. Не була виключенням і родина Лінкольнів. Це перешкодило одержати Авраамові навіть початкову освіту. Сам він про це говорив так: «Безперечно, що, коли я досяг повноліття, я знав небагато. Однак я абияк читав, розмірковував і писав, і це було усе, що я міг»

Рятували його природна допитливість, відмінна пам'ять, постійна тяга до самоосвіти. Він дуже любив читати. Улюбленими книгами його дитинства були «Робінзон Крузо», «Байки Езопа» і «Історія Сполучених Штатів».

Лінкольн всього в житті  домігся власними зусиллями. Почавши  в 21 рік самостійне життя, він перебрав багато професій. Працював землеміром, комірником, лісорубом, поштовим службовцем, навіть воював з індіанцями. У плині  декількох років Лінкольн вивчив право, розраховуючи одержати ліцензію адвоката. У коло його інтересів входили також історія і філологія, він самостійно вивчав механіку і математику. Живучи серед простих людей, Лінкольн завоював авторитет успіхами в спортивних змаганнях, особливо в боротьбі.

Природа нагородила Лінкольна  індивідуальною зовнішністю. Величезного  росту, з незвичайно довгими руками і ногами, його фігура виділялася в будь-якій юрбі. Один із сучасників Лінкольна згадував, що від нього віяло магнетизмом і енергією, що притягали до нього людей.

Перші кроки в політику Лінкольн зробив у 1834 р., коли був обраний у законодавчі збори штату Іллінойс, пройшовши тут відмінну політичну школу, завоювавши авторитет серед колег. У 1836 р. Лінкольн здав складний іспит і одержав право на власну адвокатську практику. Ставши юристом, він перебрався в місто Спрингфілд (Іллінойс). Лінкольн вперше в житті почав добре заробляти. Для цього йому доводилося практикувати не тільки в Спрингфілді, але по всьому судовому окрузі. Щовесни й осінь він верхи чи в колясці проїжджав сотні миль по малонаселених преріях від одного сільця до іншого, розбираючись в позовах фермерів. Справи по більшій частині були дрібними, а гонорари за них — незначними. Глибокими знаннями юриспруденції і безкорисливістю Лінкольн домігся популярності в штаті Іллінойс.

Наступною сходинкою в  політичній кар'єрі Авраама Лінкольна стало його обрання в палату представників конгресу США в 1847 р. Робота в конгресі відкривала можливість претендувати на місце в уряді країни. Однак Лінкольну не вдалося цього разу виділитися серед американських законодавців. Більш того, виступивши проти американської агресії в Мексиці і політики президента Полку, Лінкольн нажив собі багато політичних ворогів. Справа була в тому, що США в той час вели активну політику по захопленню земель сусідніх країн, особливо Мексики. За допомогою зброї і грошей американці за першу половину 19 в. збільшили свою територію в 3,5 рази. Більшість агресивного населення країни підтримували загарбницькі дії уряду. Лінкольн, за переконаннями супротивник воєн, рішуче висловився проти американського вторгнення в Мексику. Оцінюючи дії уряду, він заявляв, що «Політичний курс демократів веде до нових воєн, територіальних захоплень, до подальшого поширення рабства».

Коли в 1849 р. термін його перебування в палаті представників минув, він навіть не намагався виставити знову свою кандидатуру. Повернення з конгресу додому в Спрингфілд (Іллінойс) ознаменувало настання гіршого періоду в житті Лінкольна: він втратив політичну популярність, його адвокатська практика значно зменшилася, з'явилися великі борги. Але за наступних три-чотири років завдяки завзятості і знанням Лінкольн став провідним юристом штату Іллінойс. Взявшись за ту чи іншу справу, він завжди домагався досконального розслідування, до тонкостей знав стосовні до справи закони, умів перебороти усі формальності і добратися до суті питання. Подорожуючи по судовому окрузі, він відновив колишню популярність.

Перша невдала спроба сил  у Конгресі не змусила Лінкольна  відмовитися від політичної діяльності. Він зовсім не збирався обмежувати себе роботою адвоката і приєднався до утвореною 25 лютого 1854 р. Республіканської партії. У цей час політична боротьба усередині США йшла навколо питання про незасвоєні землі на заході країни і про території, відібрані у інших країн. Південні штати, де процвітало плантаційне рабовласницьке господарство, хотіли поширити рабство і на нові території Північних штатів, дерабства тоді не було, вважали, що ці землі повинні дістатися вільним фермерам і промисловій буржуазії. Але питання про вільні землі було лише частиною більш складного і важливого для США питання про майбутнє країни в цілому: чи будуть у ній розвиватися капіталістичні форми чи власності верх візьме плантаторсько-рабовласницька система господарства. Дуже гостро постало питання про рабство. В усьому тодішньому світі воно було засуджено і работоргівля заборонена. А лицеміри в США ж, які так пишалися своєю демократією, продовжували таємно купувати рабів і ввозити їх у країну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Головне

 

Лінкольн один з засновників  Республіканської партії США.Саме від  цієї партії він і став кандидатом на посаду президента. На жаль, його президентство  і спротив рабству зумовили розкол країни. А політичні вороги президента відокремилися від країни, створивши  Конфедерацію в Південних штатах рабовласників. В країні почалася громадянська війна 1861-65 рр. Лінкольн направляв воєнні дії і всіляко сприяв перемозі над повсталими штатами. Перемогу отримали Північні штати на чолі з Лінкольном, а країну врятували від розпаду.

Випереджаючи хижацьке і  агресивне американське суспільство, Лінкольн виступав за відміну помсти переможеним конфедератам, але виконав  свої наміри і скасував рабство на території всієї країни. Кількість  його політичних ворогів знову зросла. В південних штатах навіть поставили  монумент програвшому війну генералу конфедерату Роберту Лі. Хоча той  захищав неправе діло і вів  до розколу країни.

В роки президентства Лінкольна  побудували трансконтинентальну залізницю, що тісніше зв'язало Схід і дикий  тоді Захід США. Було вирішено і земельне питання. Лінколн виступав за введення афроамериканців в сучасне суспільство, що багатьма сприймалося сміливим і  революційним. США десятиліттями  будуть вирішувати цю проблему вже  після вбивства 16-го президента.

 

 

 

 

 

 

 

Стандартизація долара і Секретна служба

 

У 1860 році створена Секретна служба США. Первинним завданням  співробітників служби була боротьба з фальшивомонетниками і підробками доларів. Президент Лінкольн наважився  приборкати ще і зухвалих банкірів, що самотужки друкували гроші. Лінкольн вводив єдиний долар і зробив друк грошей державною монополією. Цього йому не могли вже пробачити і створили заколот. Адже він заважав збагаченню диких капіталістів попри інтереси держави. Тепер йшлося про політичне вбивство президента.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вбивство

Абрагам Лінкольн загинув  від руки Джона Вілкса Бута, актора-конфедерата. Спочатку Бут планував викрасти Лінкольна, сподіваючись виміняти його на бранців-конфедератів. 11 квітня 1865 року він прослухав промову президента, в якій той оголосив про надання неграм виборчих прав, і, обурений, змінив свої плани. Довідавшись, що перша леді прийде на виставу до театру Форда, він ретельно спланував операцію — його прихильники повинні були вбити віце-президента Ендрю Джонсона та держсекретаря Вільяма Сюворда. Заколотники пішли на політичне вбивство.

Лінкольн прибув до театру, щоб переглянути п'єсу «Наш американський  кузен» 14 квітня 1865 року без свого  охоронця Ворда Лемона. Президент  займав державну ложу. Бут підкрався  ззаду і дочекався найсмішнішої на його думку репліки в п'єсі, сподіваючись, що регіт заглушить  звук пострілу. Коли розпочався сміх Бут  застрибнув до ложі і майже впритул  вистрілив у голову. Майор Ретбоун  негайно ж схопився з ним, але  був поранений Бутовим ножем. Бут вистибнув на сцену й вигукнув «Sic semper tyrannis!» (латиною: Отак завжди з  тиранами!). Йому вдалося втекти, незважаючи на те, що він зламав ногу, зіскакуючи з ложі. Його упіймали через 12 днів у Вірджинії, поранивши при захопленні. Незабаром він помер від ран.

Військовий хірург Чарлз  Ліл одразу ж оцінив рану Лінкольна  як смертельну. Президента перевезли  через вулицю в будинок Петерсена, де впродовж 9 годин він лежав  у комі. Викликані військові хірурги  за допомогою щупа виявили кулю та уламки черепа на п'ятнадцятисантиметровій глибині в мозку. 15 квітня о 7 годині 22 хвилини ранку президента проголосили  мертвим. Тіло Лінкольна провезли траурною процесією територією кількох штатів до Іллінойсу. Поховали його в на Окриджському цвинтарі в Спрингфілді, насипавши  над ним могилу заввишки 54 метри. До 1874 року на могилі встановили кілька бронзових пам'ятників президенту. Для того, щоб запобігти викраденню тіла з метою вимоги викупу, в 1901 році тіло ексгумували й знову  поховали в бетонному блоці.

 

 

 

Сучасність

• Представники родини його матері, Ненсі Хенкс, живі і дотепер в Сполучених Штатах.
• В місті Спрингфілд (штат Іллінойс) існують бібліотека і музей 16-го президента США, який на жаль став першим вбитим президентом країни.
• Створено Національний Меморіал Лінкольна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. http://uk.wikipedia.org/ - Вікіпедія – вільна енциклопедія

2. «Відомі особистості історії США» М. Димарський