Шлюбний контракт

- хто з подружжя житиме в подружньому домі, а хто залишає його;

- 3 котрим із подружжя залишаються діти, а також умови побачень із 
дітьми того з подружжя, з ким вони не залишаються. За бажанням, по- 
дружжя може конкретизувати цей пункт договору такими питаннями:

- з ким діти проводять свята; вільний час;

- хто з подружжя відводить дітей до школи, садочка, а також хто їх 
зустрічає звідти; хто з подружжя оформлює «лікарняний» по догляду за дитиною у разі її хвороби;

- якщо режим сепарації встановлено в різних країнах — чи можуть діти 
виїхати з одним із подружжя до іншої країни;

Така модель сепараційної угоди відповідає українському законодавству, подібні питання можна було б включати й у шлюбний договір «на випадок розлучення».

Не можна також залишати поза увагою й фактичні шлюбні відносини — пари, які проживають разом, ведуть спільне господарство, але не 
зареєстровані в органах РАЦСу. У зарубіжних країнах, окрім стандартного 
шлюбного договору, виділяють також шлюбний контракт фактичного подружжя. У випадку, якщо названі особи укладають потім шлюб, раніше укладений договір автоматично перетворюється в шлюбний контракт, якщо 
інше не оговорено сторонами.

Вітчизняне законодавство  подібну норму не підтримує, оскільки не 
містить прямої вказівки в СК України про можливість укладання договору 
про співмешкання. В Україні налічується близько 17 млн сімей, але щороку кількість зареєстрованих шлюбів зменшується, головною причиною цього соціологи називають небажання багатьох молодих пар реєструвати свої відносини. Отже, договір про співмешкання допоміг би визначити як правовий режим спільного, а також приватного майна кожного з них, так і обсяг взаємних прав та обов’язків. Фактично, закон не забороняє укладати угоди, які не суперечать законодавству, але через правову необізнаність багато громадян не знають про право укладати подібні угоди. 
           А тому введення прямої норми в СК України та ЦК України про дозвіл особам, які проживають разом укласти договір про співмешкання, дозволило 
б багатьом особам скористатися своїм правом врегулювати у договорі свої 
відносини.

Отже, враховуючи викладене, пропозиції щодо вдосконалення шлюбного контакту  в Україні будуть такими:

1.Доповнити гл. 10 СК України «Шлюбний договір» статтею, яка б 
встановлювала в системі сімейного права такі види шлюбного договору: 
шлюбний договір юридичних змін; шлюбний договір особистих відносин подружжя; шлюбний договір подружжя, що перебуває у стані сепарації; 
2. Ввести до гл. 10 СК України «Шлюбний договір» пряму норму про дозвіл особам, які проживають разом, укласти договір про співмешкання, з можливістю перетворення його в шлюбний договір за взаємною згодою сторін. [6, c. 139]

 
 

 

                                           ВИСНОВКИ

 

Інститут шлюбного договору є порівняно новим для українського законодавства. В чинному Сімейному кодексі України шлюбному договору присвячено розділ 10, що містить 12 статей. Однак навіть така, здавалося б, докладна регламентація не знімає всіх проблем, пов'язаних з укладанням шлюбного договору.

Під час написання  курсової роботи були досягнені такі завдання:

            1. з’ясовано поняття “ шлюбного договору”;

2. розкрито суб’єктів шлюбного контакту;

3. з’ясовано позитивні і негативні сторони контракту;

3. визначено форму, зміст, та  строк дії шлюбного контакту  в Україні;

4. проаналізовано права і обов’язки  подружжя у шлюбному контакті;

5. внесено пропозиції та шляхи вдосконалення щодо положень    

    шлюбного контакту

Проаналізувавши шлюбний  контакт в Україні, можна зробити  висновок, що відповідно до статистики, за увесь час законного існування в нас інституту шлюбного контракту, було укладено близько 2000 шлюбних контрактів. Це мізерно мало. Здавалося б, заключення шлюбного контракту, хоч він і стосується тільки майнової сторони сімейного життя, - вигідна угода: кожний із чоловіка й жінки зберігає своє, не претендує на чуже, спокійно заробляє гроші, купує майно й при цьому нічим не ризикує. У чому ж причина непопулярності шлюбного контракту в Україні? Отже, як висновок, можемо визначити шість причин непопулярності шлюбного контракту в нашій країні:

1. Наше законодавство  й без того детально регулює  відносини чоловіка й жінки в шлюбі.

2. Умови, згідно яким, шлюбний контракт не може погіршувати  положення кого-небудь із чоловіка  й жінки, навіть у випадку  порушення їм умов контракту. 

3. Відсутність давніх  традицій складання шлюбного  контракту й судової практики  в цій області.

4. Шлюбний контракт – вираження повної рівноправності чоловіка й жінки. У нашому суспільстві, незважаючи на продекларированное рівність між чоловіком і жінкою, фактично жінка займає підлегле положення. 

5. Часта пропозиція одного з молодих людей скласти угоду викликає в іншого неприємні емоції й думки про недовіру, породжує сумнів у правильності вибору супутника життя.

6. Психологічне неприйняття шлюбного контракту батьками молодят. Люди старшого покоління вважають, що якщо вони все життя прожили без подібних контрактів, те й молодій родині це не дасть нічого, крім сварок і конфліктів.

За  роки існування інституту шлюбного договору в пострадянському законодавстві шлюбний договір вже зазнав певних змін і продовжує 
зазнавати їх і сьогодні. Цей  вид правочину поступово завойовує все більше 
прихильників, а в перспективі він користуватиметься ще більшим попитом 
серед наречених та подружжя, а отже, в юристів попереду чимало роботи із 
вдосконалення цього вагомого для сімейного права інституту. [13, c. 180]

 

 

 

 

                         СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Господарський кодекс України // ВВР від 16.01.2003 № 436-IV, 418 ст. – [Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15]
2. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій                    нотаріусами України // Міністерство юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, 321 ст. – [Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0283-04]
3. Сімейний кодекс України // ВВР від 10.01.2002 № 2947-III, 287 ст. – [Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14]
4. Цивільний кодекс України // ВВР від 16.01.2003 № 435-IV, 1308 ст. – [Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15]
5. Білоцький О. Права подружжя на житло за нормами Сімейного кодексу України//Підприємництво, господарство і право. –2009. - №5. – с. 53-56
6. Липець Л. Особисті немайнові відносини подружжя як можливий об’єкт шлюбного договору// Право України. – 2009. - №1. – с. 130-140
7. Мироненко В. П., Пилипенко С. А. Сімейне право України : підручник. – К.: Правова єдність, 2008. – 477 с.
8. Научно- практический комментарий Семейного кодекса Украины/ Под ред. Е. О. Харитонова. – Х.: ООО «Одиссей». – 2006. – 584 с.
9. Німак М. Особливості порушення справ, що виникають із шлюбних правовідносин // Право України. – 2010. - №6. – с. 200-207
10. Новохатько Я. Правовідносини щодо утримання між колишнім подружжям//Підприємництво, господарство і право.–2009.-№7.–с.89-92 
11. Сімейне право України: Підручн./ За ред.. Ю. С. Червоного. – К.: Істина, 2004. – 400 с.
12. Сімейне право України: Підручник/ Т.О. Ариванюк, І.А. Бірюков, В.С. Гопанчук та ін.; За ред. В.С.Гопанчука. -К.: Істина, 2002. -299 с.
13. Сімейне право України: Підручник/ Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 264с.
14. Співак В. М., Гопанчук В. С. Законодавство України про шлюб і сім’ю. – К.: Наукова думка, 1998. – 240 с.
15. Шимон С. І. Сімейне право: Навч.-метод. посіб.-К.: КНЕУ, 2004.-164 с.