Правова охорона торгівельної марки в Україні

      В Україні охорону надають також  марці, яка не суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі та щодо якої немає підстав для відмови в наданні правової охорони (статті 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Обсяг правової охорони торговельної марки - це предметна, територіальна та часова сфера дії права на торговельну марку. Обсяг охорони, що її надають, визначають зображення торговельної марки та перелік товарів, для яких було зареєстровано марку (предметний аспект), при цьому охорона поширюється також і на однорідні товари та послуги.

      Якщо  торговельну марку охороняють на підставі реєстрації, її охорона обмежується  країною, в якій цю марку зареєстровано, згідно з Мадридською угодою про  міжнародну реєстрацію знаків чи Протоколу  до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (територіальний аспект).

      Якщо  охорону марці надають на підставі її використання, територія, на якій марка матиме правову охорону, може обмежуватися певною місцевістю країни, де її використовують.

      У разі охорони марки на підставі використання, без реєстрації, для підтримки охорони необхідно продовжувати використовувати марку.

      Якщо  охорону здійснюють на підставі реєстрації, строк дії реєстрації регламентує  національне законодавство (в Україні, на приклад, він становить 10 років), але його можна продовжувати необмежену кількість разів.

      Отже, охорона торговельної марки не обмежена в часі за У ви її використання або  поновлення дії реєстрації (часовий аспект).

Розрізняльна  здатність торговельної марки - це важлива характеристика торговельної марки, що полягає у здатності ідентифікувати товари (послуги). Така здатність дає можливість споживачам розпізнавати товар (послугу) серед інших однорідних товарів (послуг).

      Розрізняльна  здатність може бути притаманною  торговельній марці, а також набутою  шляхом використання марки. Вона є принциповою умовою, відповідно до якої визначають охороноздатність торговельної марки.

      Цей важливий принцип відображено як у Паризькій конвенції, так і  в національних законах про торговельну  марку (ст. 6 Закону України «Про охорону  прав на знаки для товарів і послуг»).

      Наявність розрізняльної здатності марки  є однією з абсолютних умов надання правової охорони марці, адже головна функція торговельної марки - відрізняти товари (послуги) одних осіб від товарів (послуг) інших осіб.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображають або імітують:

      • державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

      •  офіційні назви держав;

      • емблеми, скорочені або повні  найменування міжнародних міжурядових  організацій;

      • офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

      •  нагороди та інші відзнаки.

      Такі  позначення можуть бути включені до торговельної марки як елементи, що їх не охороняють, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їхніх володільців. Компетентним органом із питань назви є колегіальний орган, утворений установою.

      Не  можуть одержати правову охорону  також позначення, які:

      • зазвичай не мають розрізняльної  здатності та не набули такої внаслідок  їх використання;

      • складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

      • складаються лише з позначень  чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів  і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення та збуту товарів або надання послуг;

      • є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги  або особи, яка виробляє товар  або надає послугу;

      •  складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами, зображують лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка робить товар цінним.

      Зазначені позначення, крім неправдивих або  тих, що можуть ввести в оману, можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки.

Не можуть бути зареєстровані як торговельні  марки позначення, які є тотожними  або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

      •  торговельними марками, раніше зареєстрованими  чи заявленими для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;

      • торговельними марками інших  осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;

      •  комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

      • кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів  та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право користуватися вищезазначеними зазначеннями;

      • зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

      Не  реєструють як торговельні марки  позначення, які відтворюють:

      •  промислові зразки, права на які  належать в Україні іншим особам;

      •  назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва та їхніх фрагментів без згоди володільців авторського права або їхніх правонаступників;

      •  прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Охорону прав на добре відому марку здійснюють згідно зі ст. 6^bis Паризької конвенції та національним законодавством на підставі визнання марки добре відомою Апеляційною палатою або судом.

      При визначенні того, чи є марка добре  відомою в Україні, можуть розглядати, зокрема, такі фактори:

      •  ступінь відомості та визнання марки  у відповідному секторі суспільства;

      •  тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання марки;

      •  тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування марки, включаючи рекламування, оприлюднення, представлення на ярмарках чи виставках товарів та (або) послуг, щодо яких застосовують марку;

      •  тривалість і географічний район  будь-яких реєстрацій та (або) заявок на реєстрацію марки за умови, що марку використовують чи вона є визнаною;

      •  свідчення успішного відстоювання прав на марку, зокрема територія, на якій марка визнана добре відомою  компетентними органами;

      •  цінність, що асоціюється з маркою.

      Порядок визнання Апеляційною палатою марки  добре відомою в Україні встановлює установа. За подання заяви про визнання марки добре відомою сплачують збір.

      Рішення Апеляційної палати щодо визнання марки  добре відомою в Україні може бути оскаржене в судовому порядку.

      Від дати, на яку за визначенням Апеляційної  палати чи суду марка стала добре  відомою в Україні, їй надають  правову охорону таку саму, якби цю марку було заявлено на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких марка визнана добре відомою в Україні, якщо використання цієї марки іншою особою для таких самих товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та володільцем добре відомої марки і його інтересам, імовірно, зашкодить таке використання.

Патентне  й авторське право охороняють права споживача лише опосередковано, у той час як торговельні марки  служать інтересам споживача  безпосередньо. Виробники товару, що мають торговельну марку, зацікавлені в тому, щоб підтримувати високий стандарт якості. Тому, якщо споживач знаходить торговельну марку з потрібними йому характеристиками, йому вже не потрібно витрачати зусилля на жодні додаткові пошуки.

Законодавство про товарні знаки захищає  виробників товарів і послуг від конкурентів, які підробляють їхні торговельні марки. Виробник товару переважно володіє засобами та стимулами, щоб у судовому порядку відстояти свої права на торговельну марку. У судовому порядку можна не тільки переслідувати просте піратство, а й вирішувати певні юридичні питання, такі як ступінь схожості двох торговельних марок. Саме наявність охорони торговельної марки спонукає виробників поліпшувати якість своїх товарів, оскільки захист торговельною маркою може принести більше зла, ніж добра, якщо марка асоціюється з низькоякісним продуктом.

      Захист  прав на торговельну  марку

      Порушення прав на торговельну  марку

      Порушенням  прав на торговельну  марку є неправомірні дії будь-яких осіб, що обмежують виключне право володільця торговельної марки. Законодавство щодо торговельних марок містить норми, відповідно до яких заборонено:

      • використання ідентичного (тотожного) із зареєстрованою торговельною маркою позначення для однорідних товарів  та послуг, щодо яких надано правову охорону;

      •  використання схожого до ступеня  сплутання позначення, включаючи  ризик поєднання позначення та зареєстрованої марки в уяві споживача;

      • використання ідентичного або схожого  до ступеня сплутання позначення для неоднорідних товарів та послуг, якщо мова йде про добре відому у країні марку і використання такого позначення може недобросовісним чином вплинути на розрізняльну здатність добре відомого знака.

      Поняття «використання» включає певні дії, визначені спеціальним законодавством країни. Зловмисне порушення прав на торговельну марку включає поняття контрафакції.

      На  вимогу володільця торговельної марки  порушення може бути припинено, а  порушник зобов'язаний відшкодувати володільцеві торговельної марки заподіяні збитки.

      Володілець  торговельної марки може також вимагати усунення з товару або його упаковки незаконно використаної марки або позначення, схожого з нею до ступеня сплутання, або знищення виготовлених зображень марки та позначень, схожих з нею до ступеня сплутання.

      Вимагати  поновлення порушених прав володільця торговельної марки може також ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

      Положення щодо порушення прав володільця торговельної марки містить ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а спори, пов'язані з порушенням майнових прав володільця торговельної марки згідно зі ст. 21 зазначеного Закону розглядають суди.

Як  завадити іншим особам використовувати торговельну марку

      Право перешкоджати іншим користуватися  торговельною маркою на схожі товари або послуги є одним із найважливіших прав її правоволодільця. У ст. 16 (1) Угоди ТRIPS мовиться: «Власник зареєстрованого товарного знака повинен мати виключне право забороняти всім третім сторонам, які не мають згоди власника, використовувати у процесі торгівлі позначення для товарів чи послуг, які є ідентичними або схожими на ті, щодо яких реєструють товарний знак, бо таке використання призвело б у результаті до ймовірності плутанини. У разі використання ідентичного позначення для ідентичних товарів або послуг ймовірність сплутати їх має вважатися презумцією. Вищезгадані права не мають завдавати жодної шкоди існуючим пріоритетним правам і впливати на можливість Членів визнавати ці права чинними в залежності від їхнього використання». [    ]