Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Сентября 2012 в 14:38, курсовая работа
По-перше, відносини власності є сутнісними, системоутворюючими, тобто визначають характер функціонування і розвитку комплексу відносин відтворення, пронизують кожний його елемент, але не відбивають усієї різноманітності їхніх вторинних та інших похідних форм.
Вступ.
1. Власність як економічна категорія.
1.1. Поняття власності.
1.2. Власність у системі економічних відносин.
1.3. Теорія власності.
2. Структура власності та її еволюція.
2.1. Основні типи та форми власності.
2.2. Особливості приватнокапіталістичної власності.
2.3. Державна власність.
2.4. Кооперативна власність.
2.5. Корпоративна власність.
3. Плюралізм форм власності та їх розвиток в Україні.
3.1. Суспільна власність.
3.2. Необхідність різноманітних форм власності та їх сучасний стан.
3.3. Форми власності в національній економіці України.
Висновок.
Список використаної літератури.
Сутність ринку як економічного інституту власності можна визначити по-перше, як особливий спосіб вторинного привласнення, по-друге, як системну форму (організацію) реалізації власності.
Державне регулювання можна представити як забезпечення динаміки відносин власності - відносин володіння, розпорядження і використання. Тобто прямий, регламентуючий вплив держави на економіку за своєю суттю є формою реалізації державою функції регулювання відносин привласнення-присвоєння як складової прийомів і способів впливу держави на соціально-економічні процеси в суспільстві.
Недержавні типи власності:
Колективна (групова)
власність — привласнення певним
колективом (групою) засобів виробництва,
результатів виробництва, яке поєднується
з колективним управлінням
Формами колективної
власності є сімейна, общинна, кооперативна,
колективна капіталістична, колективна
трудова та ін. Кожен член колективу
є співвласником засобів
Приватна власність
— привласнення окремим індивідуумом
засобів і результатів
В межах приватного типу власності розрізняють приватну трудову та приватну капіталістичну форми власності. Державні типи власності.
Державна власність - привласнення державою, вищими чиновниками державного апарату, вищими менеджерами державних підприємств засобів і результатів виробництва та управління ними об'єктами державної власності.
Якщо державна власність служить інтересам всього населення, не узурпується окремими особами у своїх вузько-корисливих цілях, вона перетворюється на суспільну власність. Формами державної власності є загальнодержавна, регіональна, муніципальна, комунальна.
Наддержавна (інтегрована) власність — привласнення багатьма державами, міжнародними монополіями засобів та результатів виробництва, що поєднується з колективним управлінням цими суб'єктами спільними об'єктами власності.
Формами цієї власності
є галузеві та міжгалузеві наддержавні
об'єднання типу Європейського об'єднання
вугілля і сталі, регіональні
інтеграційні об'єднання типу Європейського
Союзу (куди входять 15 країн Західної
Європи) та глобальні об'єднання
типу Всесвітнього об'єднання торгівлі.
Наддержавна власність
Проте вирізняти
лише приватну і суспільну (державну)
форму або типи власності науково
некоректно. Щодо суб'єктів господарської
діяльності у цьому разі ототожнюються
окремий індивід і цілий
На базі чотирьох типів власності та похідних від них форм розвиваються змішані типи та форми власності, різноманітні типи та форми підприємств.
Список використаної літератури