Поняття, підстави та порядок спадкування

Міністерство  освіти та науки України

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого 
 
 
 

Реферат

Тема: «Поняття, підстави та порядок спадкування» 
 
 
 

Виконав:

студент 2 курсу

факультету  № 2

5 групи

Приходько Є.А. 
 
 
 
 
 
 

Харків  – 2010 р.

    ПЛАН

1. Поняття та значення спадкування і спадкового права.
2. Основні поняття спадкового права.
3. Підстави і порядок спадкування.

1. Спадкування за законом.

2. Спадкування за заповітом.

4. Порядок реалізації спадкових прав.

1. Прийняття спадщини.

2. Відмова від спадщини.
3. Перехід права на прийняття спадщини.
4. Відповідальність спадкоємця за борги спадкодавця.
5. Видача нотаріальною конторою свідоцтва про право спадкування.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Поняття та значення  спадкування і  спадкового права. 

    Після смерті громадянина його майнові права та обов'язки, а також деякі немайнові права переходять до інших осіб. Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадкуванням.

    Умови та порядок спадкування регламентуються  рядом цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий інститут — спадкове право.

    Виходячи  з вищесказаного, спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок переходу майна померлого до іншої особи чи до інших осіб.

    Норми, що регламентують умови та порядок  спадкування, містяться в Цивільному кодексі України (книга 6, ст.1216-1308). Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України , а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.

    Конституція України передбачає право спадкування  власності громадян. Спадкове право  забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно, заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого, зміцненню власності громадян.

    Спадкове  право надає можливість кожному громадянинові розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті.

    Водночас  спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів), сприяючи цим зміцненню сім'ї.

    2.  Основні поняття спадкового права.

    Перш  ніж розглядати сам порядок спадкування, аналізувати норми, що його регламентують, необхідно з'ясувати зміст основних понять спадкового права, таких як спадкодавець, спадкоємець, спадкове майно, спадковий актив . 

    Спадкодавець — це громадянин, майно якого після його смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб.

    Спадкодавцем  може бути тільки громадянин. Причому  він може бути спадкодавцем незалежно  від віку, статі, стану здоров'я тощо.

    Отже, спадкування відбувається як після смерті дієздатних, так і недієздатних громадян. Однак заповідати майно може лише дієздатна особа.

    Підприємства, організації не можуть бути спадкодавцями.

    Після припинення юридичних осіб спадкування не відбувається.

    Спадкоємець — це особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове майно.

    Спадкоємцем може бути громадянин, юридична особа, а також держава.

    Громадянин  може стати спадкоємцем незалежно  від віку, статі, стану здоров'я тощо.

    Отже, спадкоємцями, як і спадкодавцями  можуть бути не тільки дієздатні, але й недієздатні громадяни. В останньому випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх законні представники — батьки, усиновителі, опікуни.

    Відповідно  до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути  фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини , а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.  Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

    Не  завжди особа, яка входить в коло спадкоємців за законом, чи особа, якій заповідано майно, буде закликатися до спадкування. Законом передбачені умови, за яких спадкоємець усувається від спадщини.

      Як зазначено в статті 1224 ЦК України, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Виключенням для таких осіб є тільки те, що знаючи про це , спадкодавець все ж призначив їх своїми спадкоємцями за заповітом.

    Спадкоємцями  за законом не мають  права стати також:

    1) батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини;

    2) батьки і неповнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку, а також за інших обставин зазначених у Ст.1224 ЦКУ. Зазначені правила щодо усунення за певних умов спадкоємців від спадкування застосовуються і до права на заповідальний відказ.(Ст.1237 ЦК України)

    Відповідно  до статті 1254 ЦК України заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

    Спадкове  майно — це сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців. Для визначення цього поняття застосовуються також і такі терміни, як «спадщина» або «спадкова маса». Серед майнових прав, що у складі спадкового майна переходять до спадкоємців, насамперед слід назвати право власності на різноманітне майно.

    Це право власності на будинок, дачу, автомашину, заощадження, предмети домашньої обстановки та особистого вжитку, інші речі, які є об'єктом права власності громадян. До майнових прав, що входять у спадщину, належить не тільки право власності на майно, а й право вимоги, що випливає з укладених спадкодавцем договорів ( договору купівлі-продажу, договору позики, договору схову тощо).

    У спадщину входить також право  на неодержану спадкодавцем заробітну плату, майнові права авторів літературних, художніх творів, творів мистецтва, майнові права авторів відкриттів, винахідників, раціоналізаторів.

    Як  уже було зазначено, до складу спадкового майна входять і майнові обов'язки спадкодавця. Коли за життя спадкодавець мав борги, то вони переходять після його смерті до спадкоємців, крім прав та обов’язків особи як кредитора або боржника, передбачених стаття 608 ЦК.

    Всі майнові права, що входять до складу спадкового майна, становлять так званий спадковий актив.

    Сукупність  обов'язків спадкодавця, що переходять до спадкоємців, становить спадковий пасив.

    Необхідно зазначити, що не всі майнові права і обов'язки померлого можуть переходити до інших осіб у спадщину. Так не переходять до спадкоємців майнові права та обов'язки, що тісно пов'язані з особою спадкодавця. Наприклад, не переходять до спадкоємців права і обов'язки, що виникають з договору доручення. Проте це не стосується тих майнових прав та обов'язків, які набуті спадкодавцем внаслідок виконаного доручення (наприклад, права на одержання обумовленої винагороди за виконання доручення).

    Не  переходять до спадкоємців права  спадкодавця на одержання аліментів, право на пенсію, право на відшкодування завданої здоров'ю спадкодавця шкоди, право членства в кооперативній чи іншій громадській організації, оскільки всі ці права тісно пов'язані з особою спадкодавця. Не переходить до спадкоємців право на користування житловою площею, яке мав спадкодавець на підставі договору житлового найму.

      До складу спадкового майна не входить право на вклад в Ощадному або іншому банку за умови, що вкладник безпосередньо цим кредитним установам зробив розпорядження відносно вкладу. Не входить вклад до складу спадкового майна і тоді, коли розпорядження щодо вкладу зроблено в заповіті.

    В тих випадках, коли вкладник не зробив розпорядження відносно вкладу банку  і якщо таке розпорядження відсутнє в заповіті, посвідченому нотаріусом або іншими особами, які згідно з  законом мають право посвідчувати заповіти, вклад входить у спадщину і переходить до спадкоємців померлого  на загальних підставах.

    За  певних умов до складу спадкового майна  не входять і страхові суми, що виплачує Держстрах за договорами добровільного особистого страхування ( СТ.1229).

    Якщо  такий договір страхування був укладений на користь певної особи, яка вказана страхувальником у страховому свідоцтві, то право на одержання страхової суми після смерті страхувальника в період дії договору страхування має тільки ця особа — вигодонабувач. У цьому випадку страхова сума не входить до складу спадкового майна.

    До  складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права. Так, деякі особисті права автора можуть переходити до спадкоємців у порядку спадкування. Зокрема, до спадкоємців переходить на певний час право вирішувати питання щодо можливості видання твору та деякі інші особисті права автора.

    3. Підстави і порядок спадкування.

    Нормами спадкового права України передбачено  дві підстави спадкування: спадкування за законом і спадкування за заповітом.

    3.1 Спадкування за законом.

    Якщо  спадкоємців немає або жоден  із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені спадкодавцем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

    Спадкоємство  за законом має місце в таких випадках:

    • заповіту немає;

    • заповіт визнано недійсним;

    • спадкоємці, призначені в заповіті, відмовилися прийняти спадщину або померли до її прийняття.

    Спадкоємці  за законом  одержують право на спадщину почергово (ст.1258), або як зазначено  у ст.1259 черговість одержання спадкоємцями за законом може бути змінена нотаріально  посвідченим договором заінтересованих  спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови,що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або калійтво був у безпорадному стані.

      До першої черги належать діти (в тому числі й усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки є спадкоємцями, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем. Всі спадкоємці першої черги, крім онуків і правнуків, успадковують в рівних частках. Онуки і правнуки успадковують порівну в тій частині, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлим батьку чи матері.